Рішення № 101113486, 16.11.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/5346/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Великоолександрівської селищної ради Херсонської області, третя особа: ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач-1), ОСОБА_2 (далі - позивач-2), ОСОБА_3 (далі - позивач-3) звернулися з позовною заявою до Великоолександрівської селищної ради Херсонської області (далі - відповідач), в якій просять:

- визнати протиправними та скасувати рішення XI сесії Великоолександрівської селищної ради восьмого скликання від 04 серпня 2021 року № 2320 "Про заяву гр. ОСОБА_1 ", № 2319 "Про заяву гр. ОСОБА_3 " та № 2321 "Про заяву гр. ОСОБА_2 " щодо відмов у наданні дозволів щодо розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства "АІДА" земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю), що розташована на території Чкалівської сільської ради Великоолександрівського району для ведення фермерського господарства, із земель раніше наданих засновнику фермерського господарства ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно Державного акту на право постійного користування землею (кадастровий номер 6520985000:06:001:0403), виданого на підставі рішення XIII сесії Великоолександрівської районної Ради народних депутатів Великоолександрівського району Херсонської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2, загальною площею 54,2 га;

- зобов`язати відповідача надати позивачам дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю), із земель раніше наданих засновнику фермерського господарства ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно Державного акту на право постійного користування землею (кадастровий номер 6520985000:06:001:0403), виданого на підставі рішення XIII сесії Великоолександрівської районної Ради народних депутатів Великоолександрівського району Херсонської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2, загальною площею 54,2 га.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що є членами ФГ "АІДА" і подали до Великоолександрівської селищної ради заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність як членам фермерського господарства земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю), що розташована на території Чкалівської сільської ради Великоолександрівського району для ведення фермерського господарства, із земель, раніше наданих засновнику фермерського господарства. Рішеннями Великоолександрівської селищної ради від 04.08.2021 р. № 2320, № 2319, № 2321 відмовлено позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність у зв`язку з тим, що вищевказана земельна ділянка надавалася у користування гр. ОСОБА_4 . Вважають таку відмову протиправною, оскільки по-перше, право безоплатно отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства надано кожному члену фермерського господарства; по-друге, право на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства можливе лише якщо така земельна ділянка вже передана такій особі у користування (в той же час ст.ст.118, 121 ЗК України та ст.13 Закону України "Про фермерське господарство" передбачена можливість кожного громадянина отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства якщо вона і не перебувала у його користуванні до цього часу). У даному випадку позивачі скористалися своїм правом на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах постійного користування саме в порядку ст.31 ЗК України, а тому посилання відповідача на ст.32 ЗК України є необґрунтованим. Також зазначають, що така підстава для відмови у наданні дозволу відсутня у ст.118 ЗК України. З посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.08.2021 р. у справі № 540/1590/19, просять задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 21.09.2021 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений суддею строк позивачі усунули недоліки позовної заяви і ухвалою від 27.09.2021 р. відкрито спрощене провадження у справі, залучено до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4 , надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

18.10.2021 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що позивачі є членами ФГ "АІДА", а земельна ділянка надавалася саме засновнику фермерського господарства ОСОБА_4 на праві постійного користування, а тому право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки має лише засновник.

Положеннями ст.258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі рішення ХІІІ сесії Великоолександрівської районної Ради народних депутатів Великоолександрівського району Херсонської області від 15.12.1993 р. № 150 ОСОБА_4 видано Державний акт на право постійного користування землею серії ХС-ІV, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2, загальною площею 54,2 га.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 015146 Великоолександрівською районною державною адміністрацією Херсонської області 07.02.1994 р. зареєстровано Фермерське господарство "АІДА".

Відповідно до статуту ФГ "АІДА", затвердженого протоколом загальних зборів від 22.06.2021 р., членами ФГ "АІДА" є: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

13.07.2021 р. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Великоолександрівської селищної ради із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність як члену фермерського господарства земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) із земель, раніше наданих засновнику фермерського господарства ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ХС-ІV від 07 лютого 1994 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2 (кадастровий номер 6520985000:06:001:0403).

До заяв позивачі долучили копії паспортів та ІПН, Державного акту, виписки з ЄДР юридичних осіб, статуту ФГ в новій редакції.

Рішеннями Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області від 04.08.2021 р. № 2320, № 2321, № 2319 відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність як члену фермерського господарства земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) із земель, раніше наданих гр. ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ХС-ІV від 07.02.1994 р., оскільки земельна ділянка надавалась у користування гр. ОСОБА_4 .

Вважаючи дану відмову протиправною, позивачі звернулися до суду з позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Частиною 1 статті 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.31 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Аналогічну норми містяться в ч.2 ст.13 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 р. № 973-ІV.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно п."а" ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах.

Згідно ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Абзацом 1 частини 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З матеріалів справи слідує, що спірним у даному випадку є наявність у членів ФГ "АІДА" ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 права на отримання безоплатно у власність земельних ділянок із земельної ділянки, яка надавалися засновнику фермерського господарства ОСОБА_4 у користування для створення фермерського господарства.

Дане питання було предметом розгляду Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 817/1911/17.

Так, у постанові від 03.11.2021 р. судова палата дійшла висновку, що, оскільки ЗК України встановлює загальний порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування із земель державної і комунальної власності, у тому числі і для ведення фермерського господарства, то в такому ж загальному порядку, передбаченому ЗК України, члени фермерського господарства можуть отримати безоплатно у власність із земель державної або комунальної власності земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю). При цьому має враховуватися норма, згідно з якою земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За наслідками розгляду справи № 817/1911/17 Верховний Суд сформував такі правові висновки.

У члена фермерського господарства не виникає право користування земельною ділянкою, яка була надана власником (органом місцевого самоврядування) громадянину (засновнику) у користування для створення такого господарства. Єдиним суб`єктом, який володіє правомочністю користуватися земельною ділянкою, виділеною власником (органом місцевого самоврядування) для створення фермерського господарства, є саме таке фермерське господарство як суб`єкт господарювання.

Право на безоплатну передачу у власність земельних ділянок із земель, що надавалися у користування засновнику для створення фермерського господарства, не виникає у жодного члена фермерського господарства, в тому числі засновника.

Чинні правові норми Земельного кодексу України та Закону № 973-IV не передбачають права громадянина України використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення такого фермерського господарства та його реєстрації. Тому земля, надана в користування громадянину України для створення фермерського господарства, вважається такою, яка передана у користування всьому фермерському господарству. Але при цьому, власник землі залишається незмінним - держава або територіальна громада. Фермерське господарство не має в цьому випадку документу, який засвідчував би державну реєстрацію права на землю (права постійного користування) на відміну від громадянина, який отримав земельну ділянку у користування та зареєстрував належним чином такий правочин. Отже, члени фермерських господарств, у тому числі засновник (який отримав земельну ділянку у користування для створення такого фермерського господарства), можуть отримати безоплатно у приватну власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель державної та комунальної власності у порядку, передбаченому ЗК України, та лише після припинення права власності чи користування такими земельними ділянками у визначеному законом порядку.

За таких обставин, на думку колегії суддів, затвердження проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність іншій особі з подальшим наданням цієї ділянки у власність, суперечить положенням частини п`ятої статті 116 ЗК України, якою передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Відтак, вказані обставини є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Судом встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_4 не припинено в порядку, визначеному законом. Зокрема, позивачами не надано рішення органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою, яка надана ОСОБА_4 в постійне користування на підставі Державного акта серії ХС-ІV.

За таких обставин, рішення Великоолександрівської селищної ради від 04.08.2021 р. № 2320, № 2319, № 2321, якими відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність як членам фермерського господарства земельної ділянки із земель, раніше наданих ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства згідно Державного акта на право постійного користування землею від 07.02.1994 р. серії ХС-ІV, є правомірними і підстави для їх скасування відсутні.

Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 р. у справі № 817/67/18.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України суд враховує при прийнятті рішення висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.11.2021 р. у справі № 817/1911/17, від 11.11.2021 р. у справі № 817/67/18.

Посилання позивача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 р. у справі № 540/1590/19, є безпідставними, оскільки від цих висновків відступила судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.11.2021 р. у справі № 817/1911/17.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Великоолександрівської селищної ради Херсонської області (74100, Херсонська область, Великоолександрівський район, смт.Велика Олександрівка, вул.Свободи, буд.161, код ЄДРПОУ 26348568), третя особа: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко

кат. 109020100