Рішення № 101113441, 16.11.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 листопада 2021 року № 520/16897/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ю.В. Бадюкова, розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" (вул. Золочівська, буд. 8а,м. Харків, 61177, код ЄДРПОУ 02883133), третя особа - Міністерство юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" (далі по тексту - відповідач, ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса", інститут), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України (далі по тексту - третя особа, Мінюст), в якому просить суд:

- визнати віднесення інформації щодо розміру заробітної плати посадовими особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до інформації з обмеженим доступом - протиправною;

- зобов`язати надати інформацію щодо розміру заробітної плати, яку отримали співробітники Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" за рахунок державного бюджету, яка запитувалась 12 липня 2021 року позивачем;

- зобов`язати надати інформацію щодо розміру заробітної плати, яку отримали співробітники Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" за рахунок державного бюджету, яка запитувалась 30 березня 2021 року позивачем.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 9 липня 2021 року позивач звернувся з інформаційним запитом до Міністерства юстиції України, шляхом надсилання запиту на отримання публічної інформації («Публічна інформація») на офіційну адресу саllсеntге@mіnyust.gоv.uа., 13.07.2021 року запит був направлений до відповідача. В запиті на отримання публічної інформації позивач просить надати відповідь щодо розміру заробітної плати, який отримали працівники Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України за рахунок державного бюджету.

В листі №1743/06-21/21/17 від 20.07.2021 року відповідач не надав запитувану інформацію щодо розміру заробітної плати, яку отримали співробітники державної установи, яка фінансується з державного бюджету України та відноситься до сфери управління Міністерства юстиції України, вказавши що: «інформація стосовно конкретних розмірів заробітних плат, премій та надбавок зазначених у Вашому запиті осіб є конфіденційною, оскільки належить до персональних даних цих осіб, та не може бути надана на запит.»

26 липня 2021 року позивач подав скаргу на відмову в наданні публічної інформації директору Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України.

30 липня 2021 року позивач отримав лист №К-47/5 від 26.08.2021 року, на конверті стоїть трек номер 6117704105742 та штам поштового відділення з датою 28.08.2021 - тобто минуло 32 дні, що є порушення строку встановленого статтею 20 Закону України "Про звернення громадян". В листі №К-47/5 від 26.08.2021 року відповідач відмовився надати інформацію щодо розміру заробітної плати, яку отримали співробітники державної установи яка фінансується з державного бюджету України, зазначивши: «Аргументація та роз`яснення щодо ненадання інформації по суті запиту від 13.07.2021 року наведена у відповіді №1743/06-21/21/17 від 20.07.2021 року».

Лист №К-47/5 від 26.08.2021 року склав ОСОБА_3 , що працює юрисконсультом в Національному науковому центрі «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса», а підписав листи №К-47/5 та №1743/06-21/21/17 перший заступник директора інституту ОСОБА_2.

Позивач вважає такі дії протиправними, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Відповідачем надано відзив у якому просив суд залишити без розгляду позовні вимоги стосовно зобов`язання надати інформацію щодо розміру заробітної плати, яку отримали співробітники Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" за рахунок державного бюджету, яка запитувалась 30 березня 2021 року позивачем.

Відносно іншої частини позову, просив відмовити у їх задоволенні у зв`язку з тим, що запитувана інформація є конфіденційною.

Третя особа надала письмові пояснення, в яких зазначила, що зміст та обсяг повноважень, закріплених Положенням про Міністерство юстиції України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року № 228 та положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» не включає вирішення питань , порушених Позивачем.

Позивач направив відповідь на відзив де зазначив, що відповідач не надав жодног доказу на підтвердження своїх дій щодо віднесення інформації про розмір заробітної плати, яка отримується за рахунок державного бюджету до конфіденційної.

Ухвалою від 16.11.2021 року Харківський окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 в частині зобов`язання надати інформацію щодо розміру заробітної плати, яку отримали співробітники Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" за рахунок державного бюджету, яка запитувалась 30 березня 2021 року позивачем - залишено без розгляду.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, повно та всебічно дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, встановив наступні обставини.

9 липня 2021 року позивач звернувся з інформаційним запитом до Міністерства юстиції України, шляхом його надсилання на офіційну адресу саllсеntге@mіnyust.gоv.uа., в якому просив:

«На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію щодо розміру заробітної плати співробітників Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, яку вони отримали за рахунок державного бюджету:

1. Який розмір заробітної плати, отримала ОСОБА_4 з травня по грудень 2017 року

2. Який розмір заробітної плати, отримала ОСОБА_4 в 2018 та 2019 році

3. Який розмір премій та надбавок виплачено ОСОБА_4 у 2017 та 2018 році.

4. Який розмір заробітної плати, отримав ОСОБА_3 у 2019 та 2020 році.

5. Який розмір премій та надбавок виплачено ОСОБА_3 у 2019 та 2020 році.

6. Який розмір заробітної плати, отримав ОСОБА_2 у 2019 та 2020 році.

7. Який розмір премій та надбавок виплачено ОСОБА_2 у 2019 та 2020 році.

8. Який розмір заробітної плати, отримала ОСОБА_5 у 2019 та 2020 році.

9. Який розмір премій та надбавок виплачено ОСОБА_5 у 2019 та 2020 році.

10. Який розмір заробітної плати, отримала ОСОБА_6 у 2019 та 2020 році.».

Означений запит 13.07.2021 року Мінюстом був направлений до Інституту.

Листом №1743/06-21/21/17 від 20.07.2021 року відповідач повідомив позивача, що 13.07.2021 до ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» з Міністерства юстиції України надійшов для розгляду за належністю нформаційний запит від 09.07.2021 року (вх. № 1743/06-21/21). Зазначені у запиті питання стосуються конкретних відомостей про фізичних осіб.

Співробітники ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса», відносно заробітних плат, премій та надбавок яких поставлені питання у Вашому запиті, не перебувають на посадах, пов`язаних з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, а також не відносяться до. категорій осіб, визначених в Законі України «Про запобігання корупції», від яких вимагається публічне оприлюднення певної інформації.

Позивача повідомлено, що ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» здійснює оплату праці працівникам на підставі штатного розпису та структури, затверджених Міністерством юстиції України, у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 314 від 30.03.2011 «Про умови оплати праці працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз».

Згоду на надання інформації про себе особи, вказані у Вашому запиті, не надавали.

У відповідності до ст. 6 Закону №2939 конфіденційна інформація належить до інформацією з обмеженим доступом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону №2939 розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, коли інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, інформація стосовно конкретних розмірів заробітних плат, премій та надбавок зазначених у Вашому запиті осіб є конфіденційною, оскільки належить до персональних даних цих осіб, та не може бути надана на запит.

Як вбачається з матеріалів справи, лист №1743/06-21/21/17 від 20.07.2021 року виконав Пелецьким, а підписано першим заступником директора інституту ОСОБА_2

Не погодившись із вказаною відмовою, 26 липня 2021 року позивач склав та направив скаргу на відмову в наданні публічної інформації на ім`я директора Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України Клюєва О.М., в якому зазначив, що: «Листом 1743/06-21/21/17 від 20.07.2021 заявника було повідомлено, що розмір заробітної плати співробітників Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл.проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України відноситься до конфеденційної інформації що свідчить про свідоме приховування інформації щодо розпорядження бюджетними коштами.

Цей факт доводить що посадовими особами Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України створені всі умови для корупції.

Керуючись ст. 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» Прошу

1) Провести перевірку фактів завищення заробітної плати у ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса»

2) Надати відповідь по суті запита на отримання публічної інформації, що надійшов 13 липня 2020 року, що надійшов 13 липня 2020 року до ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса».».

На скаргу від 26.07.2021 року Інститут листом №К-47/5 від 26.08.2021 року, підготовленим Колобнєвим та підписаним першим заступником директора інституту ОСОБА_2. повідомив позивача, що: «заробітна плата працівників Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України нараховується відповідно до штатного розпису та структури, Постанови Кабінету Міністрів України № 710 від 01 липня 1996 року «Про затвердження Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів», Постанови Кабінету Міністрів України № 314 від 30.03.2011 «Про умови оплати праці працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз» та інших нормативно-правових актів України, що регулюють оплату праці працівників судово-експертних установ.

Факт завищення заробітних плат працівників нічим не підтверджується.

Аргументація та роз`яснення щодо ненадання інформації по суті запиту від 13.07.2021 року наведена у відповіді № 1743/06-21/21/17 від 20.07.2021 року.».

Розв`язуючи спір по суті суд відзначає наступне.

Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб`єктів стосовно отримання публічної інформації, врегульовані Конституцією України та відповідними спеціальними законами, а саме Законом України "Про інформацію" від 02.10.1996 № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII) та Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Згідно з частиною 2 статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати, поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Закон № 2657-XII визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів

Статтею 1 Закону № 2657-XII визначено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У свою чергу порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено ЗУ від 13.01.2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI).

Запит позивача від 08.04.2021 був поданий в порядку, визначеному Законом № 2939-VI, а тому суд надає оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень та вимог Закону "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI.

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону "Про доступ до публічної інформації" визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону "Про доступ до публічної інформації" одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно із статтею 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Щодо статусу відповідача як розпорядника публічної інформації суд враховує наступне.

Відповідно до п. 2-3 ч. 1 ст. 13 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися, загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Отже, у правовідносинах доступу до публічної інформації не є обов`язковою участь суб`єкта владних повноважень

Як встановлено судом та не спростовується відповідачем, Інститут у відповідь на інформаційний запит позивача, а також на його скаргу, не надано останньому інформацію про розмір заробітної плати, премій та надбавок працівників Інституту.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону №2939-VI, цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Частина перша статті 6 Закону України №2939-VI визначає види публічної інформації з обмеженим доступом, а саме: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Статтею 7 Закону України №2939-VI визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 14 цього ж Закону, розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Приписами ст. 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, у випадку якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Як зазначалося вище відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в ч.ч. 1,2 ст.13 цього Закону, зокрема інформація щодо юридичних осіб, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

Встановлено, що підставою для відмови позивачу у наданні запитуваної інформації слугувало те, що згоду на надання інформації про себе особи, вказані у запиті не надавали..

Згідно з положеннями статті 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» одним із принципів забезпечення доступу до публічної інформації є принцип прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень, вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом (п. 1,2 частини першої цієї статті).

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності вимог, визначених пунктами 1-3 частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Так, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Забезпечення доступу до публічної інформації здійснюється двома способами: систематичного та оперативного оприлюднення інформації, і надання інформації за запитами на інформацію. Спосіб забезпечення доступу до публічної інформації залежить, у тому числі, від виду (характеру, суті) такої інформації. За положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації» кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов`язок розпорядника інформації надати на нього відповідь.

Відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність передбачених частиною другою статті 6 згаданого Закону підстав обмеження у доступі.

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених указаною правовою нормою, означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Аналогічну позицію наведено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 9901/510/18, 14 травня 2020 року у справі № 9901/589/19.

Відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. А згідно з пунктом 2 цієї статті здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Тобто стаття 10 Конвенції має на меті гарантувати вільний обіг ідей та відомостей у суспільстві. Вона гарантує не лише право на передання інформації, але також право громадськості отримувати її. Більше того, визнане на національному рівні право на отримання інформації може бути підставою для реалізації права, гарантованого статтею 10 (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 17 лютого 2015 року у справі «Гусева проти Болгарії» (Guseva v. Bulgaria), заява № 6987/07, пункти 36, 40; від 03 квітня 2012 року у справі «Гіллберг проти Швеції» (Gillberg v. Sweden), заява № 41723/06, пункт 93).

Реалізації вказаних прав не повинні перешкоджати органи держави, крім випадків втручання, передбачених пунктом 2 вказаної статті. Відмова в наданні інформації на запит є формою втручання в право на свободу одержувати інформацію. Тому таке втручання має розглядатися на предмет дотримання пункту 2 статті 10 Конвенції.

За усталеною практикою ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції втручання у права заявника становитиме порушення Конвенції, якщо не відповідатиме вимогам пункту 2 статті 10. Тому варто визначити, чи було це втручання «передбачене законом», чи переслідувало воно одну або декілька законних цілей, визначених у цьому пункті, та чи було воно «необхідним у демократичному суспільстві» задля досягнення цих цілей (див. рішення ЄСПЛ від 26 травня 2009 року у справі «Кенеді проти Угорщини», заява № 31475/05, пункт 43).

Як зазначалось вище статтею 6 Закону № 2939-VI визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону.

Ці вимоги є «трискладовим тестом», який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. Доступ до інформації може бути обмежено за умови додержання сукупності всіх трьох підстав.

Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації «трискладового тесту».

Суд звертає увагу на те, що положення частини другої статті 6 Закону передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженим лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту».

Отже, обов`язок доведення того факту, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

Також, суд наголошує, що відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник інформації у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових «трискладового тесту» означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №806/1959/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №9901/249/19.

Обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо за визначенням вона є конфіденційною або таємною або для службового користування та за умови застосування сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону №2939-VI.

При цьому, відповідач, посилався у відповіді на запит на відсутність згоди на надання інформації про себе особами, запитуваними позивачем.

У силу частини п`ятої статті 6 Закону № 2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.

Статтею 31 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника.

На підставі абзацу 2 частини 3 статті 5 Закону України "Про захист персональних даних" не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно з частиною 5 статті 6 Закону №2939-VІ не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що інформація, яка стосується розміру заробітної плати працівника Інституту, який отримує заробітну плату за рахунок бюджетних коштів, є відкритою і має бути надана у відповідь на запит на інформацію.

Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що відповіді ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса», викладені у листах №1743/06-21/21/17 від 20.07.2021 року та №К-47/5 від 26.08.2021 року не можна вважати належним розглядом запиту на отримання публічної інформації, оскільки фактично звернення позивача у відповідності до Закону №2939-VI не розглянуто, так як відповідачем не надано повної та обґрунтованої відповіді та/або роз`яснень причин відмови на всі поставлені в запиті питання.

З огляду на вказане, суд вважає, що відповідач, відмовляючи у наданні інформації не дослідив законодавчих підстав для обмеження у доступі до інформації, а тому не у повній мірі виконав свої повноваження.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що відмови відповідача, викладені у листах №1743/06-21/21/17 від 20.07.2021 року та №К-47/5 від 26.08.2021 року не можу вважатись обґрунтованими, є протиправними, а тому, суд вирішив вийти за межі позовних вимог на підставі приписів ч. 2 ст. 9 КАСУ в частині їх визнання протиправними, через що у позовній вимозі про визнання віднесення інформації щодо розміру заробітної плати посадовими особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до інформації з обмеженим доступом - протиправною слід відмовити.

Крім того, суд ураховує те, що оскільки обґрунтування обмеження доступу до інформації є повноваженням відповідача як розпорядника інформації, а таке обґрунтування відсутнє у відповіді на запит позивача, то для забезпечення дотримання балансу у системі розподілу влад, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 9 КАСУ та зобов`язати відповідача повторно розглянути запит від 09.07.2021 р. з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики Європейського Суду з прав людини як джерела права.

Суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України», де вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За змістом пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить переконання про наявність підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, ураховуючи приписи ст. 139 КАСУ, суд присуджує позивачу за рахунок відповідача понесені судові витрати в розмірі 908, 00 грн.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" (вул. Золочівська, буд. 8а,м. Харків,61177, код ЄДРПОУ 02883133), третя особа - Міністерство юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 09 липня 2021 року, викладену у листах Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" №1743/06-21/21/17 від 20.07.2021 року та №К-47/5 від 26.08.2021 року.

Зобов`язати Національний науковий центр "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" (вул. Золочівська, буд. 8а, м. Харків, 61177, код ЄДРПОУ 02883133) повторно розглянути запит ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на отримання публічної інформації від 09.07.2021 року в порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації» з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" (вул. Золочівська, буд. 8а,м. Харків,61177, код ЄДРПОУ 02883133) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в сумі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 16.11.2021 р.

Суддя Бадюков Ю.В.