Рішення № 101112893, 16.11.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 336/2982/2021

пр.. № 2/336/2731/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Запоріжжя 16 листопада 2021 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Зарютіна П.В.

за участю секретаря Палубінської К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа П`ята Запорізька державна нотаріальна контора, про розірвання договору довічного утримання, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, посилаючись на те, що 04 листопада 2009 року між ним та ОСОБА_3 укладеного договір довічного утримання, згідно умов якого позивачем передано у власність ОСОБА_3 Ѕ частини квартиру АДРЕСА_1 , а остання зобов`язалась забезпечувати позивача утриманням та доглядом довічно, а саме: забезпечити харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, у зв`язку з чим позивач залишився без догляду, спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є її дочка ОСОБА_2 , яка з лютого по квітень 2021 року станом здоров`я позивача не цікавиться, матеріальної допомоги не надає, комунальні послуги за квартиру не сплачує, тому просить суд розірвати договір довічного утримання.

Представник позивача надала заяву, в якій підтримала позовні вимоги просить суд їх задовольнити в повному обсязі, справу розглянути в її відсутність.

Відповідач надала суду заяву, в якій позовні вимоги визнала, не заперечувала проти їх задоволення, справу просить розглянути в її відсутність.

Суд, дослідивши інші матеріали справи вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 листопада 2009 року між ним та ОСОБА_3 укладеного договір довічного утримання, згідно умов якого позивачем передано у власність ОСОБА_3 Ѕ частини квартиру АДРЕСА_1 , а остання зобов`язалась забезпечувати позивача утриманням та доглядом довічно, а саме: забезпечити харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, у зв`язку з чим позивач залишився без догляду, спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є її дочка ОСОБА_2 , яка з лютого по квітень 2021 року станом здоров`я позивача не цікавиться, матеріальної допомоги не надає, комунальні послуги за квартиру не сплачує, тому просить суд розірвати договір довічного утримання.

Відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за договором довічного утримання.

Відповідно ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

На підставі ст. 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати , зроблені набувачем на утримання відчужувача, не підлягають поверненню.

У відповідності до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Отже правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначає ст. 611 ч.1 п.1 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Стаття 206 ЦПК України визначає що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи викладене, у відповідності до ч. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», згідно якої у разі визнання відповідачемпозову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги та розірвати договір довічного утримання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 744, 755 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 141, 265, 354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп-не відомий) , третя особа П`ята Запорізька державна нотаріальна контора (місце знаходження: вул. Цитрусова, 5, м. Запоріжжя), про розірвання договору довічного утримання – задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання, укладений 04 листопада 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори Саламатовою М.В., зареєстрований в реєстрі за № 2-692 та зняти заборону, зареєстровану в реєстрі заборон за номером №2-693/31.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження : якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя П.В. Зарютін