Рішення № 101112846, 12.11.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

12 листопада 2021 р. справа №520/21170/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку ст.287 КАС України за правилами письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання незаконною та скасування постанови, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, стягувач, громадянин) у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу (з урахуванням уточнень) про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Нагорної Катерини Валеріївни ВП №63847239 від 22.10.2021 року про закінчення виконавчого провадження, як таку, що суперечить вимогам Закону.

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що спірна постанови винесена в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", оскільки рішення суду не виконане, а заходів примусового виконання рішення відповідачем не вжито, постанова прийнята не повноважною особою.

Відповідач, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган, орган ДВС) на ухвалу суду від 29.10.2021 року надав до суду копії матеріалів виконавчого провадження №63847239.

Від позивача до суду надійшла заява про розгляд даної справи без його участі.

З огляду на приписи ч.9 ст.205 КАС України, суд дійшов висновку, що справа має бути розглянута в порядку письмового провадження.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 року у справі №520/4137/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено частково; визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (в Особі відділу з питань перерахунку пенсій № 19 Управління застосування пенсійного законодавства) № 8 від 06.03.2020 р. щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду №06-47-46 від 27.02.2020 р. “Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці”; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Харківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 14099344, адреса місця реєстрації: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під`їзд, 2-й поверх) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2020 р. № 06-47-46, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 18.02.2020 р.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у межах суми стягнення за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

26.08.2020р. Харківським окружним адміністративним судом було видано позивачу виконавчий лист по справі № 520/4137/2020 щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 14099344, адреса місця реєстрації: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під`їзд, 2-й поверх) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2020 р. № 06-47-46, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 18.02.2020 р.

25.11.2020р. Другим апеляційним адміністративним судом по справі №520/4137/2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 по справі № 520/4137/2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 80 % від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2020 за № 06-47-46 - скасовано.

Прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.20 по справі № 520/4137/2020 у такій редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Харківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 14099344, адреса місця реєстрації: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під`їзд, 2-й поверх) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 80 % від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2020 за № 06-47-46, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 18.02.2020».

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020р. по справі № 520/4137/2020 залишено без змін.

03.12.2020р. Харківським окружним адміністративним судом видано позивачу виконавчий лист по справі №520/4137/2020 щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 14099344, адреса місця реєстрації: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під`їзд, 2-й поверх) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 80 % від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2020 за № 06-47-46, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 18.02.2020.

08.12.2020р. за заявою заявника головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Романінець Романом Вікторовичем було відкрито виконавче провадження №63847239 про примусове виконання виконавчого листа в адміністративній справі №520/4137/2020, виданого Харківським окружним адміністративним судом 03.12.2020р. про виконання рішення суду від 20.08.2020р. у справі № 520/4137/2020.

Із копії приєднаних до справи матеріалів виконавчого провадження № 63847239 судом установлено, що боржник на виконання рішення суду від 20.08.2020 року листом від 04.01.2020р., сповістив про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020 року по справі №520/4137/2020 в частині перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2020 року № 06-47-46, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 18.02.2020р.

Також боржник - ГУ ПФУ в Харківській області сповістив, що заборгованість за період з 18.02.2020 по 24.11.2020 склала 944.690,55грн.; заборгованість на виконання рішення суду було внесено до електронного реєстру судових рішень відповідно до Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за №1189/32641; заборгованість буде виплачена при надходженні бюджетного фінансування.

04.02.2021р. постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Романінець Романом Вікторовичем за невиконання у повному обсязі рішення суду на боржника було накладено штраф на користь держави у розмірі 5.100,00грн.

В подальшому, 22.02.2021р. боржник-ГУ ПФУ в Харківській області повідомив відповідача, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020р. по справі №520/4137/2020 заявнику було здійснено перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці, який після 18.02.2020р. склав - 147.140,00грн. Дані про заборгованість було внесено до електронного реєстру судових рішень. Заборгованість за період з 18.02.2020 по 31.12.2020 склала - 1.074.644,60 грн. і буде виплачена при надходженні бюджетного фінансування. Сума доплати за вересень 2020 року у розмірі 55.177,50 грн. включена до загальної суми заборгованості 1.074.644,60 грн., визначеної за період з 18.02.2020 по 31.12.2020 та буде виплачена при надходженні бюджетного фінансування.

29.03.2021р. відповідачем направлено до Харківського окружного адміністративного суду подання про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі №520/4137/2020, яке ухвалою суду від 22.06.2021р. повернуто без розгляду з правом повторного звернення.

В подальшому, відповідачем до Головного Управління Національної поліції у Харківській області направлено повідомлення №59236485 про вчинення кримінального правопорушення.

22.10.2021р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Нагорною Катериною Валеріївною за невиконання у повному обсязі рішення суду на боржника повторно накладено штраф на користь держави у розмірі 10.200,00грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2021р. у справі №520/4137/2020 була визнана протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо несвоєчасного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020р. (в редакції постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020 р.) у справі № 520/4137/2020 в частині зобов`язання виплатити ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці із розрахунку 80% від суддівської винагороди судці, визначеної у довідці Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2020 р. № 06-47-46, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 18.02.2020 р.; визнана протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 18.02.2020 р. по 31.12.2020 р. у сумі 1074644 грн.; визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо внесення до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, згідно «Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за № 1189/32641, відомостей про рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 р. (в редакції постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020 р.) у справі № 520/4137/2020 щодо виплати ОСОБА_1 заборгованості з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 18.02.2020 р. по 25.11.2020 р. у сумі 944690 грн.; повідомлено голову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про допущення протиправних бездіяльності та дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області допущених та вчинених при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 р. (в редакції постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020 р.) у справі № 520/4137/2020 для вжиття невідкладених заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленим судом порушенням.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2021р. у справі №520/4137/2020 було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо несвоєчасного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020р. (в редакції постанови Другого апеляційного адміністративного суду від (25.11.2020 р.) у справі № 520/4137/2020 в частині зобов`язання виплатити ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді відставці із розрахунку 80% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2020 р. № 06-47-46, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 18.02.2020 р.; визнана протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 18.02.2020 р. по 31.12.2020 р. у сумі 1074644 грн.; повідомлено голову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про допущення протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області допущеної при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 р. (в редакції постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020 р.) у справі № 520/4137/2020 для вжиття невідкладених заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленим судом порушенням.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2021р. у справі №520/4137/2020 було зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області подати у місячний строк звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 року (в редакції постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020 р.) у справі № 520/4137/2020.

22.10.2021р. у межах виконавчого провадження №63847239 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Нагорною Катериною Валеріїною, була прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що юридичною підставою для закриття виконавчого провадження слугував п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", а фактичною - те, що рішення суду не виконано без поважних причин, та його виконання без участі боржника неможливе, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" до Головного Управління Національної поліції у Харківській області направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

За твердженням заявника про прийняття вказаної постанови йому стало відомо 23.10.2021р. з офіційного сайту Міністерства юстиції України – https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors «Автоматизована система виконавчого провадження».

Не погодившись із відповідністю закону постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.10.2021 року в межах виконавчого провадження №63847239, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст та обсяг повноважень державного виконавця з приводу виконання рішень судів, а також спосіб та порядок реалізації цих повноважень визначені, насамперед, приписами Закону України “Про виконавче провадження”, у розумінні ч.1 ст.1 якого виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

05.10.2016р. набрав чинності Закон України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі за текстом - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 Закону № 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

У відповідності до п.1, пп.1 п. 2 статті 17 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

У частині 1 статті 18 вказаного Закону зазначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За змістом положень п.11 ч.1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Частиною першою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - «ЄСПЛ») у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:

- перевірки стану виконання рішення і накладення на боржника штрафу у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин;

- перевірки стану виконання рішення і накладення штрафу в подвійному розмірі у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин;

- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

При цьому, за правовою позицією постанови Верховного Суду від 25.11.2020р. у справі №554/10283/18, невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18.06.2019р. у справі №826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства в частині звернення до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, із належно оформленою заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Окрім того, суд погоджується з доводами позивача, стосовно того, що спірна постанова прийнята неповноважною особою.

Так, відповідно до положень ч.ч. 2,4 ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження” у разі хвороби державного виконавця, його перебування у відрядженні чи відпустці, звільнення чи відсторонення від посади державного виконавця, включення державного виконавця до складу виконавчої групи при іншому органі державної виконавчої служби, відводу (самовідводу) державного виконавця, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного державного виконавця до іншого.

Передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Відповідно до пункту 5 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 (далі - Інструкція), виконавче провадження передається від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби у разі: хвороби державного виконавця, його перебування у відрядженні чи відпустці; звільнення чи відсторонення від посади державного виконавця; включення державного виконавця до складу виконавчої групи при іншому органі державної виконавчої служби; відводу (самовідводу) державного виконавця відповідно до Закону; утворення виконавчої групи між державними виконавцями одного органу державної виконавчої служби; наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення.

Передача виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби чи виконавчої групи, між державними виконавцями одного органу державної виконавчої служби здійснюється за письмовим дорученням начальника цього органу державної виконавчої служби чи керівника виконавчої групи. Про прийняття виконавчого провадження до виконання державний виконавець, якому воно передано, виносить відповідну постанову.

З аналізу вказаних норм Закону та Інструкції вбачається, що існує вичерпний перелік підстав передачі виконавчого провадження іншому державному виконавцю, що оформлюється відповідним письмовим дорученням начальника цього органу державної виконавчої служби чи керівника виконавчої групи та постановою державного виконавця про прийняття виконавчого провадження до виконання, із зазначенням підстави зміни державного виконавця.

З матеріалів виконавчого провадження ВП № 63847239 судом встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.12.2020 винесено головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Романінцем Романом Вікторовичем, проте постанову від 22.10.2020 року про закінчення виконавчого провадження винесено державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нагорною Катериною Валеріївною.

Однак, матеріалами виконавчого провадження та інформацію про виконавче провадження з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, не підтверджено наявності письмового доручення начальника органу державної виконавчої служби про передачу виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого та передачу/делегування державному виконавцю Нагорній Катерині Валеріївні повноважень на прийняття виконавчого провадження до виконання, що відповідачем, в свою чергу, не спростовано.

До того ж, у справі №520/4137/2020 судом було запроваджено судовий контроль, який наразі не завершений і досі триває.

Продовжуючи вирішення спору, суд зауважує, що критерії законності рішення (діяння, тобто волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України шляхом подання до суду процесуальних документів як із спростуванням доводів та аргументів приватної особи, так і з викладенням правомірності власного управлінського волевиявлення, а також шляхом подання до суду доказів на спростування вимог приватної особи та на підтвердження власних заперечень.

Перевіривши аргументи учасників справи змістом належних норм матеріального права та добутими доказами, оцінка яким надана в їх сукупності і взаємозв`язку за правилами ст.ст.72-79, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що обсяг використаних адміністративним органом доказів та обрані ним мотиви вчинення управлінського волевиявлення не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення, позаяк судовий акт залишився невиконаним боржником, проведені перевірки стану виконання судового акту не показали на існування у боржника об`єктивної неможливості виконати судове рішення (зокрема на відсутність необхідного обсягу коштів у межах кожного окремого календарного місяця або на відсутність інших платежів тощо), запроваджений судовий контроль наразі не завершений.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Підтверджений у ході розгляду справи факт порушення прав та інтересів заявника у галузі примусового виконання рішення суду за виконавчим провадженням є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Нагорної Катерини Валеріївни ВП №63847239 від 22.10.2021 року про закінчення виконавчого провадження.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (ідентифікаційний код - 43315445; місцезнаходження - 61000, м. Харків, вул. Студентська, буд. 5/4) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) витрати по оплаті судового збору у розмірі 726 (сімсот двадцять шість гривень) 40 коп.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України (протягом 10 днів з дати проголошення (підписання); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду).

Суддя О.В. Старосєльцева