Рішення № 101111884, 16.11.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 р. Справа № 480/2460/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Слобожанської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, Слобожанська митниця Держмитслужби), в якій просила:

1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості №UА807000/2021/000190/2 від 18.02.2021;

2) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Слобожанської митниці Державної митної служби України №UА807320/2021/00007.

Свої вимоги мотивувала тим, що придбаний позивачем автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель MULTIVAN, 2,0 TDI AUT, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 було переміщено митним брокером через митний кордон України на Слобожанській митниці Держмитслужби. Для митного оформлення декларантом разом з митною декларацією надано митному органу достатній обсяг документів для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, в тому числі документ, що підтверджує оплату вартості товару, зокрема рахунок-фактуру та платіжне доручення.

Проте, 18.02.2021 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості, згідно з яким митну вартість придбаного товару скориговано та підвищено його розмір з 4100євро до 6121євро, що потягло за собою підвищення розміру митних платежі. Також було прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митним органом не наведено в оскаржуваному рішенні конкретних підстав, які б викликали сумнів у визначеній декларантом ціні товару, чи які б спростовували зміст рахунку-фактури на суму 4100 євро, в тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем-нерезидентом автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель MULTIVAN, 2,0 TDI AUT, номер кузова НОМЕР_1 , та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 5200 євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Позивач стверджує, що беручи за основу для коригування митної вартості за резервним методом вартість автомобіля в розмірі 6121євро за ціновою інформацією, наявною в АСМО Інспектор про митні оформлення подібних товарів митне оформлення яких вже здійснено, МД №UА209180/2020/39484 від 13.08.2020, відповідач не врахував, що позивач не є платником ПДВ, придбав автомобіль з торгової пропозиції в країні походження 4100євро.

Ухвалою суду від 30.03.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву (а.с.86-99), в якому просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що за поданою уповноваженою особою позивача митною декларацією спрацювала АС АУР, що підтверджується скріншотом з АСМО "Інспектор" (додається): 105-2 з коментарем "Товари №№ (1). Можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів. Перевірити дані електронного інвойсу. Провести перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів. У випадках, передбачених частинами третьою-четвертою cт.53 Митного кодексу, здійснити запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою cт. 55 Митного кодексу, прийняти рішення про коригування митної вартості. Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 cm. 53 МКУ.

Так, в процесі порівняння рівня заявленої декларантом позивача митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено посадовою особою митниці виявлено, що рівень цін аналогічних товарів значно перевищує заявлену декларантом позивача митну вартість.

Транспортування товару позивача здійснювалось перевізником ОСОБА_2 п-т FB290829, що підтверджується відомостями зазначеними в акті митного огляду № UA205020/2021/201001 від 08.02.2021.

Разом з тим, відповідно до CMR №689514 на перевезення задекларованого автомобілю перевізником зазначений Entrepreneur (підприємець) ОСОБА_4, Code НОМЕР_2 .

На підтвердження понесених витрат на транспортування задекларованого транспортного засобу уповноваженою особою позивача була надана довідка від 17.02.2021, яка була складена самим позивачем, відповідно до якої транспортні та страхові витрати складають 250 EUR.

В порушення п.6 ч.2 ст.53 МК України декларантом/уповноваженою особою до митного оформлення не було надано жодного документа на підтвердження понесених витрат на транспортування автомобілю до України.

Враховуючи те, що декларантом не надано основних документів для підтвердження числових значень складових митної вартості товару, посадовою особою спеціалізованого підрозділу, в результаті проведених консультацій з декларантом, визначено митну вартість транспортного засобу з використанням другорядного методу визначення митної вартості товарів.

При цьому, наголосив, що відповідачем правомірно джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості № UA807000/2021/000190/2 від 18.02.2021 використано ціну, яка ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості за транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації. Підставою для визначення митної вартості є цінова інформація, щодо імпортних операцій ЄАІС ДФС України МД №UA209180/2020/39484 від 13.08.2020.

Станом на сьогодні відповіді на відзив позивачем до суду не подано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що з метою митного оформлення транспортного засобу - автомобіля легкового, пошкоджений після ДТП, бувший у використанні, марка VOLKSWAGEN, модель MULTIVAN, 2,0 TDI AUT, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2010, тип двигуна - дизельний, згідно з інформацією заводу виробника відповідає вимогам екологічного класу "ЄВРО-5", робочий об`єм циліндрів двигуна - 1968 см3, тип кузова - фургон, кількість місць включаючи водія - 7, колір - чорний, колісна формула - 4x2, призначений для використання на дорогах загального користування, наявні пошкодження, ознаки експлуатації: ЛФП (подряпини, сколи) по всьому кузову; забруднення та пошкодження оббивки салону та сидінь; пошкоджена передня частина авто, бампер, решітка радіатора; спрацьовані подушки безпеки, декларантом позивача 17.02.2021 було подано до Слобожанської митниці Держмитслужби через митний пост "Ромни" електронну митну декларацію №UA807320/2021/000566, згідно з якою митну вартість товару визначено за основним методом у розмірі 4100євро (а.с.14).

Разом з митною декларацією декларантом до Слобожанської митниці Держмитслужби були подані наступні документи, зокрема: автотранспортна накладна (Poad consignment note) 689514 від 04.02.2021 (а.с.17); експортна декларація №2021223698335 від 04.02.2021 (а.с.18); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA205020/2021/201001 від 08.02.2021 (а.с.19); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 08.06.2018 (а.с.20); документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 17.02.2021; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 7/2021 від 15.02.2021 (а.с.22-61); платіжне доручення в іноземній валюті АТ КБ "Приватбанк" від 04.02.2021 про здійснення платежу в розмірі 4100 Євро на підставі рахунку-фактури № 441544 від 03.02.2021 за автомобіль VIN НОМЕР_1 , марки VOLKSWAGEN, модель MULTIVAN, 2010 року виготовлення (а.с.16, 62-63). Також 17.02.2021 позивачем було надано письмове повідомлення (а.с.21), що транспортні витрати по доставці транспортного засобу марки (моделі) VOLKSWAGEN MULTIVAN ідентифікаційний номер, номер кузова, шасі (рами) НОМЕР_1 до митного поста Ягодин Волинської митниці ДФС склали 250 ЄВРО.

За результатами здійснення митного контролю щодо правильності визначення митної вартості, у зв`язку з повідомленням системи управління ризиками автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор", 17.02.2021 інспектором митниці направлено декларантові електронне повідомлення, в якому вказувалось, що "в зв`язку з надходженням до СМВКтзКТ (у м.Суми) запиту щодо перевірки правильності визначення митної вартості товару та на виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог ст. 53 МКУ, статті 368 МКУ, у зв`язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, крім наданих: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; Інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, а саме: договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг; рахунок-фактуру від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу; платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару", у відповідь на яке позивачем було повідомлено, що транспортно-експедиційні послуги виконувалися за усною домовленістю на умовах готівкового розрахунку по факту виконання. При цьому, позивачем надано платіжне доручення в іноземній валюті від 04.02.2021, та повідомлено, що інших документів немає можливості надати (а.с.64).

Також, інспектором митниці 18.02.2021 було направлено декларантові електронне повідомлення, в якому вказувалось, що "у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України, митний орган здійснює процедуру консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органу. Після проведеної консультації, на підставі наявної інформації, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) Держмитслужби, пропонуємо визначити митну вартість транспортного засобу на рівні б 121 євро. Якщо Ви згодні із пропонованою митною вартістю товару, просимо повідомити митний орган", у відповідь на яке позивачем було повідомлено, що запропонована митна вартість транспортного засобу на рівні 6121євро не є прийнятою, заявлена митна вартість повною мірою підтверджена документально, а вирішення спірного питання буде розглядатися в судовому порядку (а.с.65). Однак, додаткових документів надано не було.

18.02.2021 Слобожанською митницею Держмитслужби прийнято рішення №UА807000/2021/000190/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.66, 99), згідно з яким "Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним методом) відповідно до статті 64 Митного кодексу У країни. Розрахунок митної вартості складає тов.1: 6 121,00 євро/шт * 1 шт = 6 121,00 євро/шт.". Підставою для визначення такої митної вартості митний орган вказав "надані документи, наявна в митному органі цінова інформація, наявна в АСМО Інспектор про митні оформлення подібних товарів митне оформлення яких вже здійснено, МД №UА209180/2020/39484 від 13.08.2020".

У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, Слобожанською митницею Держмитслужби була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807320/2021/00007 (а.с.68).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Митний кодекс України), митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митним органом на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України), невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (п.3 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України). Саме вказана підстава, як зазначено у рішенні (а.с.99) стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені у повній мірі документально.

При цьому, згідно ст.55 Митного кодексу України, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) (за його наявності) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.4 ст.337 Митного кодексу України).

У свою чергу, єдиний підхід до здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками встановлено Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684 (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до пунктів 1,2,3, розділу VII якого за результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками (далі - СУР), що здійснюється відповідно до статті 337 Митного кодексу України, митні органи обирають форми та обсяги митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей.

Вказані норми узгоджуються з ч.1 ст. 320 Митного кодексу України, відповідно до якої форми та обсяги митного контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Аналізуючи наведені норми, слід дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак, самі по собі не є підставою для коригування митної вартості.

Судом встановлено, що під час митного контролю при обробці документів, наданих декларантом, за митною декларацією від 17.02.2021 №UA807320/2021/000566 спрацював програмний комплекс автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за кодом 105-2 з коментарем "Товари №№ (1). Можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів. Перевірити дані електронного інвойсу. Провести перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів. У випадках, передбачених частинами третьою-четвертою cт.53 Митного кодексу, здійснити запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою cт. 55 Митного кодексу, прийняти рішення про коригування митної вартості. Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 cm. 53 МКУ (а.с.88).

У зв`язку з вказаним декларанту направлено повідомлення про надання додаткових документів (а.с.64,97), на який повторно надано платіжне доручення в іноземній валюті від 04.02.021 (а.с.63) та надано письмове пояснення, що транспортно-експедиційні послуги виконувались за усною домовленістю на умовах готівкового розрахунку (а.с.64).

Разом з тим, враховуючи вищезазначені норми, сам лише факт спрацювання систему управління ризиками не є підставою для проведення коригування заявленої декларантом митної вартості товарів.

При цьому, як вже зазначалось вище наявність є обов`язковим у митного органу саме обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, причиною для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування слугувала неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, з огляду на невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені у повній мірі документально, оскільки не надано транспортні документи, а також відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок-фактура від виконавця договору, суму та умови платежу, платіжні документи) (а.с.99).

У відзиві представник відповідача наголошує на тому, що підставою для витребування додаткових документів, стало не надання уповноваженою особою позивача договору чи будь-яких платіжних документів на підтвердження вартості понесених транспортно-експедиційних послуг. Відмітив, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у вартості понесених витрат на транспортування товару, оскільки відповідно до акта огляду транспортного засобу, перевізник вказаний ОСОБА_2 (а.с.19), а в CMR – ОСОБА_4 (а.с.17), у зв`язку з чим витребувано рахунок-фактура від виконавця договору, суму та умови платежу, платіжні документи..

Водночас, суд відмічає, що витребування додаткових документів у запиті з приводу наявного сумніву щодо особи перевізника у відповідача не зазначено.

Крім того, позивачем під час митного оформлення були надані пояснення, в яких вона повідомляла, що транспорті витрати по доставці транспортного засобу склали 250євро (а.с.21).

Представник відповідача стверджує, що вказане надане до митного оформлення пояснення позивача не можна вважати об`єктивним доказом, оскільки такі пояснення надані особисто позивачем без посилання на документи на підставі яких було здійснено перевезення задекларованого товару.

У той же час, як встановлено судом позивачем митному органу додатково повідомлено, що такі витрати були сплачені за УСНОЮ домовленістю на умовах ГОТІВКОГО розрахунку (а.с.64), у зв`язку з чим і зазначено про неможливість надати інші документи за їх відсутності.

При цьому щодо відсутності платіжного документу та його ненадання під час митного оформлення, що стало підставою для витребування додаткових доказів, суд відмічає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 Митного кодексу України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). За наявності документів, що достовірно підтверджують митну вартість задекларованого товару, сама по собі оплата готівкою коштів за відсутності доказів підроблення відомостей та недоведеності обставин порушення вимог законодавства при придбанні певного товару недодання до митного оформлення касового ордеру, касового чеку чи іншого документа про прийняття визначеної суми готівкою не може класифікуватися як обставина, що свідчить про штучне формування позивачем показників митної вартості.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2018 року у справі №809/322/17 зазначив, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Вказані висновки також зроблені у Верховним Судом у постанові від 04 червня 2020 року у справі №1.380.2019.001823, а відтак, зазначені вище доводи представника відповідача, суд не приймає до уваги.

Також щодо доводів митного органу про непідтвердження транспортних витрат, суд відмічає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати, складена позивачем, на переконання суду, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Отже, зазначені відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості товарів, вказаних позивачем у митній декларації, та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Натомість, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не вказано в оскаржуваному рішенні, інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Водночас, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. У цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 вересня 2019 року у справі №815/2501/18.

Суд не може погодитись з доводами відповідача, з посиланням на Правила заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, щодо не надання документів на підтвердження витрат на транспортування, оскільки відповідно до графи 20 цих Правил, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Тобто даними Правилами передбачено лише можливий (але невиключний) перелік документів, що можуть підтверджувати витрати на транспортування оцінюваних товарів.

При цьому, судом встановлено, що для митного оформлення були надані, зокрема, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 7/2021 від 15.02.2021 (а.с.22-61); платіжне доручення в іноземній валюті АТ КБ "Приватбанк" від 04.02.2021 про здійснення платежу в розмірі 4100 Євро на підставі рахунку-фактури № 441544 від 03.02.2021 за автомобіль VIN НОМЕР_1 , марки VOLKSWAGEN, модель MULTIVAN, 2010 року виготовлення (а.с.16, 62-63). Також 17.02.2021 позивачем було надано письмове повідомлення (а.с.21), що транспортні витрати по доставці транспортного засобу марки (моделі) VOLKSWAGEN MULTIVAN ідентифікаційний номер, номер кузова, шасі (рами) НОМЕР_1 до митного поста Ягодин Волинської митниці ДФС склали 250 ЄВРО.

З даних документів у повному обсязі чітко вбачалось про ціну товару та про вартість понесених позивачем транспортних витрат. Відтак, витребування інших додаткових документів є безпідставним, оскільки, надані представником позивача документи до митного оформлення товару в їх сукупності, в повній мірі давали змогу підтвердити митну вартість імпортованого товару.

Таким чином, позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до митного органу документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів, вони кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже, у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У той же час, на порушення частини другої статті 55 Митного кодексу України, оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товару, не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, оскільки, за приписами зазначеної норми, у рішенні про коригування митної вартості мають бути наявні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару. Однієї лише вказівки на не надання рахунку-фактури чи платіжного документа на підтвердження понесених транспортних витрат, за тієї умови, що позивачем такі витрати здійснювались за усною домовленістю на умовах готівкового розрахунку, про що повідомлено митному органу, без роз`яснення, чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Верховний Суд у постанові 27.06.2019 у справі №803/667/17 зазначив, що митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля за іншим ніж першим методом, має вказати яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, навести порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, оскільки це є вимогами частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Однак, враховуючи зазначені вище обставини у справі, суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості не містить ні належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, ні обґрунтувань числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, не надано жодної оцінки наданому позивачем висновку №7/2021 автотоварознавчого дослідження, який був наданий під час митного оформлення, тим більше, що транспортний засіб позивача мав ряд наявних пошкодження, що мали вплив на визначення вартості транспортного засобу, що, крім висновку, також підтверджується і актом огляду (а.с.19,22-61), у той час, як транспортний засіб, ціну якого взято за основу для коригування, дефектів не мав (а.с.98). Таких обставин судом з наданих доказів не встановлено, та таких доказів відповідачем не надано. Як вбачається з оскаржуваного рішення, дані обставини до уваги не брались та будь-якого обґрунтування зазначеного не наведено.

Враховуючи, що позивач надав Слобожанській митниці Держмитслужби для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, відповідач не мав законних підстав для витребовування додаткових документів та, як наслідок, для відмови в митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю, оскільки не довів, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації та не доведено наявності визначених законом обставин не застосовувати основний метод визначення митної вартості та витребовувати у позивача додаткові документи.

Враховуючи встановлені обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару №UА807000/2021/000190/2 від 18.02.2021 прийняте необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, воно за змістом не відповідає приписам ч.2 ст.55 Митного кодексу України, а відтак, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню та як наслідок, є протиправною та підлягає скасуванню і оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807320/2021/00007, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню .

Щодо розподілу судових витрату загальному розмірі 4316грн., зокрема, судового збору у розмірі 1816грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2800грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Маньком Дмитром Дмитровичем (далі - адвокат, Манько Д.Д.).

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду було подано наступні документи, в т.ч. копії: договір про надання правничої допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом 15.03.2021 (далі - Договір про надання правничої допомоги, (а.с.71), розрахунок розміру витрат на правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби України про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови (а.с.72), акт приймання-передачі наданих послуг від 22.03.2021 (а.с.73), квитанція до прибуткового касового ордера від 15.03.2021 №1 про сплату позивачем 2800грн. (а.с.77).

Згідно п.п.1,5 Договору про надання правничої допомоги позивач доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати позивачу правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби України про визнання протиправними і скасування рі шення та картки відмови. Обмежень прав "Адвоката" не встановлено

Гонорар адвоката, з урахуванням складності справи та виконуваних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, що має бути витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, визначається за домовленістю сторін у формі фіксованого розміру в сумі 2800грн. з попереднього розрахунку 700грн. за годину надання правничої допомоги та не менше чотирьох годин робочого часу, який має бути витрачений адвокатом на надання правничої допомоги.

При цьому, згідно Акту приймання-передачі наданих послуг адвокат надав, а позивач отримав правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби України про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, а саме щодо:

1) з`ясування обставин справи, ознайомлення з наданими документами, їх аналіз, на дання консультацій, роз`яснень, узгодження позиції по справі, 15.03.2021, 0,5 годин робочого часу;

2) аналіз законодавчих та нормативно-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, судової практики, визначення правової позиції в справі, 15.03.2021, 0,5 годин робочого часу;

3) підготування проекту позову, обговорення проекту позову з позивачем, внесення виправлень, доповнень за бажанням позивача, 13.03.2021-22.03.2021, 4 години робочого часу.

За надання таких послуг адвокатом витрачено 5 годин робочого часу.

Надані адвокатом послуги оплачені позивачем у розмірі 2800грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 15.03.2021 (а.с.77).

Дослідивши зміст поданих позивачем документів, суд відмічає, що перераховані в акті приймання-передачі наданих послуг такі види послуг, як з`ясування обставин справи, ознайомлення з наданими документами, їх аналіз, на дання консультацій, роз`яснень, узгодження позиції по справі, а також аналіз законодавчих та нормативно-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, судової практики, визначення правової позиції в справі, не дають змоги визначити об`єм та кількість опрацьованих матеріалів, їх відношення до предмету спору, ступінь впливу на кінцевий результат, якого прагне досягти сторона при розгляді даної справи, при цьому даний вид послуг, може бути складовою витрат понесених під час складання позову, відповіді на відзив, тощо.

Водночас, позивач просить стягнути 2800грн. Як вбачається з розрахунку адвокатом, зокрема витрачено 4 години за складання позову, вартість однієї години складає 700грн. (а.с.72). Таким чином, вартість послуг адвоката за складання позову складає 2800грн. (700грн.*4год)

Отже, з урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, а також приймаючи до уваги відсутність від відповідача заяви про зменшення таких витрат, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, тому суд, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу, понесені, у зв`язку з отриманням правничої допомоги у вигляді складання адвокатом позовної заяви у розмірі 2800грн.

Крім того, суд вважає за необхідне також стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби суму судового збору в розмірі 1816грн., сплаченого ним за подання позовної заяви згідно квитанції від 22.03.2021 (а.с.13).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Слобожанської митниці Держмитслужби (61003, Харківська область, м.Харків, вул.Короленка, буд.16Б, код ЄДРПОУ 43332958) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА807000/2021/000190/2 від 18.02.2021.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, складену Слобожанською митницею Держмитслужби 18.02.2021 за №UА807320/2021/00007.

Стягнути з Слобожанської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2800 (дві тисячі вісімсот) грн. 00коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 16.11.2021.

Суддя І.Г. Шевченко