Рішення № 101111258, 05.11.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2021 року м. Рівне №460/158/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доНаціональної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної поліції України (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с. 194 т.1) про визнання протиправним та скасування наказу №1404 о/с від 11.12.2020 "По особовому складу" в частині звільнення відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу"; зобов`язання поновити на посаді головного спеціаліста відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності (з дислокацією в Рівненській області) Управління забезпечення прав людини Національної поліції України або рівнозначну посаду в органах Національної поліції України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення по день ухвалення рішення у справі з відрахуванням встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

За змістом позовної заяви зазначено, що наказом Національної поліції України від 28.12.2019 року № 1349 «Про внесення змін до структури Національної поліції» було створено Управління дотримання прав людини Національної поліції України замість Управління забезпечення прав людини. В результаті реорганізації відбулась передача завдань, функцій та прав від Управління забезпечення прав людини до новоутвореного Управління дотримання прав людини. Аналізуючи Положення Управління забезпечення прав людини та Положення Управління дотримання прав людини встановлено, що не відбулись зміни в повноваженнях та не змінились цілі і завдання підрозділу, змінилась лише назва внутрішньої (організаційної) структури Національної поліції України. Позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності Управління забезпечення прав людини Національної поліції України в зв`язку із скороченням посади державної служби. Однак, в організаційній структурі Національної поліції України посада головного спеціаліста у відділі уповноважених з контролю за дотриманням прав людини залишилася, але була дещо змінена лише назва Управління. Також позивач зазначає, що аналізуючи виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 у справі № 460/1745/20 в частині поновлення його на посаді з 12.02.2020 встановлено, що відповідач не здійснив своєчасне поновлення на робочому місці, тобто не виніс наказ про поновлення у передбачені строки, проігнорував внесення змін до штатної чисельності структурного підрозділу НПУ, не допустив позивача до виконання функціональних обов`язків, не забезпечив робочим місцем, та не здійснив поновлення на рівнозначній посаді, тим самим не виконав рішення суду.

Позивач також зазначає, що 12.10.2020 одночасно з попередженням про наступне вивільнення йому запропоновано вакантні посади відповідно до некомплекту вакантних посад по підрозділах апарату центрального органу управління Національної поліції України станом на 01.10.2020. За результатами ознайомлення із вакантними посадами того ж дня, тобто 12.10.2020, ним була написана заява на ім`я Голови Національної поліції України про призначення на вакантну посаду головного спеціаліста відділу організаційно-правового забезпечення та контролю Правового Департаменту Національної поліції України. Водночас, представник кадрового підрозділу НПУ, який безпосередньо ознайомлював позивача із вакантними посадами, без усіляких пояснень відмовився приймати вищевказану заяву про призначення на посаду. Внаслідок цього така заява була скерована поштовим відправленням з описом вкладенням та з повідомленням про вручення на адресу Голови НПУ. Разом з тим співробітники НПУ, достовірно знаючи про написано заяву, організували проведення добору на вакантну посаду головного спеціаліста відділу організаційно-правового забезпечення та контролю Правового департаменту Національної поліції України. 11.11.2020 позивачем був отриманий лист від відповідача, в якому мова йде про те, що у зв`язку із визначенням переможця конкурсу, за результатами конкурсного відбору, на обрану ним посаду, позитивно вирішити питання щодо призначення його на посаду головного спеціаліста відділу організаційно-правового забезпечення та контролю Правового департаменту Національної поліції України не можливо. Позивач вважає, що пропозиція працівниками НПУ іншої роботи в тій же установі, а згодом проведенням добору на запропоновану посаду, порушують діючі норми КЗпП України та принципи державної служби, передбачені статтею 4 Закону «Про державну службу».

Крім того, позивач вказує, що процес його скорочення розпочався згідно з наказом Голови НПУ від 28.12.2019 №1350, де скорочені всі штатні посади Управління забезпечення прав людини (29 одиниць) і створені нові посади Управління дотримання прав людини (49 одиниць), та фактично завершився наказом Голови НПУ від 03.12.2019 №1255, де передбачено скорочення усіх 67-ми посад Управління забезпечення прав людини Національної поліції України, яких на день попередження про звільнення уже не існувало. Таким чином, неможливо достеменно збагнути на підставі все ж таки яких змін у штаті структурного підрозділу НПУ керівництво Національної поліції приймало рішення про наступне припинення з позивачем державної служби. Також позивач зазначає, що його заява про припинення державної служби у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців є нікчемною та не може нести по своїй суті жодних юридичних наслідків, тому що звільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» є виключно прерогативою керівника і не потребує згоди у виді письмової заяви державного службовця. На підставі вищевикладеного, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позов. На обґрунтування заперечення зазначає, що зважаючи на критерії для перевірки судом рішень, дії чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій, встановлені частиною другою статті 2 КАС України, вважає, що Національною поліцією України було дотримано процедуру звільнення позивача через скорочення штатів, тому дії НПУ відповідають вимогам законодавства. Також відповідач вказує, що прийняття рішення про поновлення позивача на рівнозначну посаду (посаду державної служби) в органах Національній поліції України є прихованою формою призначення на посаду без проведення конкурсу, що суперечитиме принципам адміністративного судочинства, порушуватиме норми, встановлені Законом та буде мати ознаки втручання у надані суб`єкту призначення дискреційні повноваження. Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю.

У поданій відповіді на відзив, позивач підтримав позицію, викладену в позовній заяві, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 16.02.2021.

Ухвалою суду від 16.02.2021 підготовче засідання у справі відкладено до 05.03.2021.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці та відрядженні в період з 05.03.2021 по 15.03.2021 включно, підготовче засідання, призначене на 05.03.2021 не відбулося.

Ухвалою суду від 17.03.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче засідання у справі №460/158/21 на 02.04.2021.

В підготовчому засіданні 02.04.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 11.05.2021.

Ухвалою суд від 29.04.2021, враховуючи період перебування головуючого судді у відпустці, судом визначено іншу дату судового засідання для розгляду справи по суті 26.05.2021.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, зазначених у відзиві на позов та просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 26.05.2021 оголошено перерву до 22.06.2021.

В судовому засіданні 22.06.2021 оголошено перерву до 20.07.2021.

В судовому засіданні 20.07.2021 оголошено перерву до 09.09.2021.

09.09.2021 судове засідання у справі не відбулося, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.

Ухвалою суду від 13.09.2021 призначено судове засідання у справі на 29.09.2021.

Ухвалою від 29.09.2021 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши думку учасників справи, розглянувши заяви по суті, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , проходив державну службу:

- з 01.03.2018 по 11.02.2020 на посаді головного спеціаліста відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності (з дислокацією в Рівненській області) Управління забезпечення прав людини Національної поліції України;

01.05.2018 позивачу присвоєно шостий ранг державного службовця;

01.03.2018 позивача призначено головним спеціалістом відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності Управління забезпечення прав людини;

11.02.2020 позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності (з дислокацією в Рівненській області) (а.с.75-81 т.1).

На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 у справі № 460/1745/20, наказом Національної поліції України від 22.09.2020 від 1059 о/с, скасовано пункт наказу Національної поліції України від 11.02.2020 № 170 о/с у частині звільнення з посади головного спеціаліста відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності (з дислокацією в Рівненській області) Управління забезпечення прав людини Національної поліції України державного службовця 6 рангу ОСОБА_1 . Поновлено на посаді головного спеціаліста відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності (з дислокацією в Рівненській області) Управління забезпечення прав людини ОСОБА_1 , державного службовця 6 рангу, з 12.02.2020 (а.с.124 т.1).

Начальником Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України ОСОБА_2 , 12.10.2020 відповідно до абзацу 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України попереджено ОСОБА_1 під особистий підпис про те, що наказом Національної поліції України від 28.12.2019 № 1350 “Про затвердження переліку змін у штатах Національної поліції”, посаду, яку він обіймав, скорочено. Також, попереджено про можливе наступне припинення державної служби відповідно до пункту 1 (скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби у цьому державному органі) частини 1 статті 87 Закону України “Про державну службу” та статті 40 КЗпП України (а.с.102 т.1).

11.12.2020 наказом Національної поліції України № 1404 о/с, відповідно до пункту 1 (скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців) частини першої статті 87 Закону України “Про державну службу” припинено державну службу за ініціативою суб`єкта призначення та з 11.12.2020 звільнено з посади ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності (з дислокацією в Рівненській області) Управління забезпечення прав людини Національної поліції України, державного службовця 6 рангу (а.с.125 т.1).

Вважаючи даний наказ про звільнення незаконним та таким, що прийнятий з порушенням вимог Конституції України та чинних нормативно-правових актів, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою про його скасування та поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі – Закон №580-VIII) встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

За визначенням статті 3 Закону №580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Положеннями статті 60 Закону №580-VIII визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами пункту 5 частини десятої статті 62 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.

Так, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено в Законі України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 889-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів;7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади; повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина друга статті 1 Закону № 889-VIII).

Відповідно до частин 1-3 статті 5 Закону № 889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Частинами 1, 2 статті 21 Закону № 889-VIII визначено, що вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII, державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частина третя статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначала, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Частинами 1, 3 статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Частиною шостою статті 49-2 КЗпП України визначено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що позивач працював на посаді головного спеціаліста відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності (з дислокацією в Рівненській області) Управління забезпечення прав людини Національної поліції України по 11.12.2020.

Наказом Національної поліції України від 03.12.2019 № 1255 “Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції” була передбачена реорганізація Управління забезпечення прав людини Національної поліції України та скорочення всіх посад. Також, цим наказом затверджений новий штатний розпис Управління забезпечення прав людини, згідно з яким штатна чисельність працівників складала 29 штатних одиниць, з них 18 посад середнього складу поліції. У штатному розписі, затвердженому наказом Національної поліції України від 03.12.2019 № 1255, зазначено, що до складу Управління забезпечення прав людини входять 3 відділи: 1. Відділ дотриманням прав людини в поліцейській діяльності; 2. Відділ моніторингу питань гендерної рівності та координації протидії домашньому насильству; 3. Відділ організаційного забезпечення діяльності місць тимчасового тримання (а.с.126-129 т.1).

Наказом Національної поліції України від 28.12.2019 № 1349 “Про внесення змін до структури Національної поліції” було створено Управління дотримання прав людини Національної поліції України замість Управління забезпечення прав людини (а.с.130 т.1).

Наказом Національної поліції України від 28.12.2019 № 1350 “Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції України” було передбачено, що Управління забезпечення прав людини реорганізується, всі посади в управлінні скорочуються, утворюється Управління дотримання прав людини та уведено 49 посад, з яких 41 штатна одиниця - посади середнього складу поліції. У штатному розписі, затвердженому наказом Національної поліції України від 28.12.2019 року № 1350, зазначено, що до складу Управління дотримання прав людини входять 3 відділи: 1. Відділ уповноважених з контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності; 2. Відділ моніторингу питань гендерної рівності та координації протидії домашньому насильству; 3. Відділ організаційного забезпечення діяльності місць тимчасового тримання осіб (а.с.131-135 т.1).

Таким чином, з урахуванням зазначеного, в результаті реорганізації відбулась передача завдань, функцій та прав від Управління забезпечення прав людини до новоутвореного Управління дотримання прав людини.

12.10.2020 позивача відповідно до абзацу 1 статті 49-2 КЗпП України попереджено про те, що наказом Національної поліції України від 28.12.2019 № 1350 “Про затвердження переліку змін у штатах Національної поліції”, посаду, яку він обіймав, скорочено, та про можливе наступне припинення державної служби відповідно до пункту 1 (скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби у цьому державному органі) частини 1 статті 87 Закону України “Про державну службу” та статті 40 КЗпП України (а.с.102 т.1).

Разом з тим, пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що державного службовця про наступне звільнення попереджає суб`єкт призначення або керівник державної служби.

Всупереч зазначеному, у даному випадку попередження позивачу про наступне вивільнення оголошене та підписане начальником Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України О.Хоменко. Жодних доказів того, що начальник Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України О.Хоменко є суб`єктом призначення або керівником державної служби позивача Бірука П.В. матеріали справи не містять і відповідачем суду на вимогу суду таких не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем при прийняття спірного наказу про звільнення позивача не дотримано порядку його прийняття, визначеного законом, а саме: порушено процедуру звільнення позивача, визначену пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, позаяк про наступне вивільнення позивача попереджено не належною посадовою особою.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивача після попередження про наступне вивільнення ознайомлено з переліком вакантних посад по підрозділах апарату центрального органу управління Національної поліції України станом на 01.10.2020 (а.с.103-108 т.1).

Позивачем 12.10.2020 скеровано на адресу Національної поліції України заяву від 12.10.2020, якою просить призначити його на посаду головного спеціаліста відділу організаційно-правового забезпечення та контролю правового департаменту Національної поліції України, яку було запропоновано серед переліку вакантних посад по підрозділах апарату центрального органу управління Національної поліції України. Вказана заява отримана 20.10.2020 (а.с.65, 66 т.1).

19.10.2020 позивачем повторно скеровано на адресу Національної поліції України заяву про призначення його на посаду головного спеціаліста відділу організаційно-правового забезпечення та контролю правового департаменту Національної поліції України. Вказана заява була отримана 19.10.2020 (а.с.109 т.1).

Листом від 03.11.2020 №6718/12/1/2/03-2020 Департамент кадрового забезпечення Національної поліції України повідомлено позивача, що у зв`язку із визначенням переможця, за результатами конкурсного відбору, на обрану ОСОБА_1 посаду, позитивно вирішити питання щодо призначення його на вказану посаду не можливо. Враховуючи викладене, запропоновано прибути 05.11.2020 до Департаменту кадрового забезпечення для ознайомлення з іншими вакантними посадами в органах та підрозділах Національної поліції (а.с.112 т.1).

Так, з матеріалів справи встановлено, що наказом Національної поліції України від 15.10.2020 №812, оголошено добір на вакантну посаду державної служби головного спеціаліста відділу організаційно-правового забезпечення та контролю Правового департаменту Національної поліції України (а.с.136-138 т.1).

Суд вважає за необхідне зазначити, що у роз`ясненнях, наданих Національним агентством України з питань державної служби від 14.02.2020 №48-р/з вказано, що Законом України від 14 січня 2020 року № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», який набрав чинності 13 лютого 2020 року, внесено зміни до низки законодавчих актів, зокрема, до Закону № 889-VIII. Наразі відповідно до абзацу першого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Отже, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону № 889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення наразі врегульована положеннями Закону №889-VIII.

Отже, при звільненні державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, відповідно до пункту 1 чи пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, положення абз. 4 ч.6 статті 49-2 Кодексу законів про працю України не застосовується.

Однак, суд зазначає, що оскільки відповідач скористався своїм правом та запропонував позивачу вакантні посади, то він не мав права проводити добір на зайняття вакантної посади державної служби головного спеціаліста відділу організаційно-правового забезпечення та контролю Правового департаменту Національної поліції України, яка була наведена позивачу як вакантна, до моменту надання позивачем згоди для переведення на одну із запропонованих посад або відмови від запропонованих посад.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на заяву позивача від 11.12.2020 (а.с.120 т.1), якою позивач відмовився від запропонованих посад державної служби в Національній поліції України, оскільки подання такої заяви не спростовує встановленого в ході судового розгляду справи факту порушення відповідачем процедури звільнення позивача. Більше того, така заява позивача не може бути підставою для прийняття спірного наказу про звільнення особи за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», оскільки припинення державної служби за вказаною нормою здійснюється виключно за ініціативою суб`єкта призначення, а відтак не потребує згоди у вигляді письмової заяви державного службовця.

Також у спірному наказі підставою його прийняття (скорочення посади, яку обіймав позивач) відповідачем зазначено наказ Національної поліції України від 03.12.2019 № 1255, тоді як у попередженні про наступне вивільнення, оголошеному позивачу 12.10.2020, міститься посилання на Наказ Національної поліції України від 28.12.2019 №1350 “Про затвердження переліку змін у штатах Національної поліції”, що і слугував дійсною підставою для припинення державної служби позивача. Отже, спірний наказ не містить жодної фактичної підстави, що слугувала його прийняттю. При цьому, протиправність дій відповідача та наказу про звільнення позивача від 11.02.2020 №170 о/с, де підставою звільнення позивача був наказ Національної поліції України від 03.12.2019 № 1255, встановлено судовим рішенням у справі №460/1745/20 від 10.09.2020, яке набрало законної сили 20.10.2020 (том 1 а.с.21-31).

Таким чином, враховуючи встановлені вище порушення процедури звільнення позивача, суд дійшов висновку, що наказ відповідача від 11.12.2020 №1404 о/с в частині припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення та звільнення позивача з посади прийнятий не на підставі, не в спосіб, визначений чинним законодавством, без дотримання порядку його прийняття, тобто не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач у своїх позовних вимогах просить поновити його на посаді, з якої його було звільнено або на рівнозначну посаду в органах Національної поліції України.

Зважаючи на встановлений під час розгляду справи факт незаконного звільнення позивача та норми статті 235 КЗпП України, позивача слід поновити на попередній посаді головного спеціаліста відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності (з дислокацією в Рівненській області) Управління забезпечення прав людини Національної поліції України, з 11.12.2020.

Відносно вимоги щодо поновлення на іншу рівнозначну посаду в Національній поліції України, слід зазначити, що відповідно до положень Закону № 889-VIII та КЗпП України вирішення питання про призначення працівника на посаду є повноваженнями роботодавця (суб`єкта призначення), якого суд не може підміняти, а відтак така не підлягає задоволенню.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України “Про оплату праці” порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з частинами 1, 2 статті 94 Закону №580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 4 Розділу 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі – Порядок №260), грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади в Національній поліції, та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.

Згідно з пунктом 15 Розділу 1 Порядку № 260, при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду.

Відповідно до пункту 9 Розділу 1 Порядку № 260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за неповний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Згідно з пунктом 6 Розділу 3 Порядку № 260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Відповідно до довідки Національної поліції України від 02.02.2021 №29/5-70 позивачу нарахована заробітна плата за жовтень 2020 року – 7136,67 грн, листопад 2020 року – 5097,62 грн, всього – 12234,29 грн, фактична кількість відпрацьованих робочих днів – 12; середньоденна заробітна плата 1019,52 грн. (а.с. 140 т.1, 13-16 т.2).

Період вимушеного прогулу з 12.12.2020 (наступний день після звільнення) до 05.11.2021 (дата ухвалення рішення судом першої інстанції) становить 224 робочих дні.

Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 228372,48 грн (224 робочих дні х 1019,52 грн середньоденна заробітна плата).

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, визначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.02.2019 у справі №826/6583/14, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 228372,48 грн., (з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті).

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір на користь позивача не стягується.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса листування: АДРЕСА_2 ) до Національної поліції України (Код ЄДРПОУ 40108578; вулиця Богомольця, 10, місто Київ, 01601) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України від 11.12.2020 № 1404 о/с в частині припинення з 11.12.2020 державної служби та звільнення з посади відповідно до пункту 1 (скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців) частини першої статті 87 Закону України “Про державну службу” державного службовця 6 рангу ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності (з дислокацією в Рівненській області) Управління забезпечення прав людини Національної поліції України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді головного спеціаліста відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності (з дислокацією в Рівненській області) Управління забезпечення прав людини Національної поліції України з 12 грудня 2020 року.

Стягнути з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у загальній сумі 228372,48 грн (двісті двадцять вісім тисяч триста сімдесят дві) гривні 48 копійок, (з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 05 листопада 2021 року

Суддя Н.С. Гудима