Рішення № 101109716, 16.11.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 р. Справа № 400/4382/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, про: зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить суд:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% з 01.10.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум, у тому числі стажу та заробітної плати за грудень 2004 року відповідно до вимог ч. 2 та 3 ст. 24 та ч. 1 ст. 40 Закону України № 1058.

Ухвалою від 17.06.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що відповідачем при призначенні їй пенсії за віком протиправно занижено величину оцінку одного року страхового стажу з 1,35% до 1% без врахування п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі та раніше за текстом - Закон України № 1058).

Позивач вважає, що оскільки нею отримувалась пенсія до 01.10.2017 року, призначена за нормами Закону України «Про державну службу», то після 01.10.2017 року призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відбулось вперше і не може розглядатись як переведення з одного виду пенси на інший.

Крім того, відповідачем при призначенні пенси за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправно не враховані стаж та заробітні платала грудень 2004 року.

Позивач вважає, що посилання відповідача на відсутність відомостей про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків за грудень 2004 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на дату призначення їй пенсії за Законом України «Про державну службу» є безпідставними.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що оскільки пенсія призначена позивачу відповідно до норм Закону України № 1058 до набрання чинності Закону України № 2148, остання підлягала перерахунку 01.10.2017 року з урахуванням п. 4-3 Прикінцевих положень Закону України № 1058 та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Таким чином під час перерахунку пенсії позивача з 01.10.2017 року коефіцієнт страхового стажу вираховувався з застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% і відповідно становив 0,37083.

Однак, згідно із положеннями абз. 2 пункту 2 Розділу її Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2148 у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. При цьому, при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. Зокрема для позивача з 01.10.2017 року перерахунок раніше призначеної пенсії здійснено із використанням показника середньої заробітної плати у 3764,40 грн.

У зв`язку із вказаним, аргументи позивача про звуження її прав та погіршення становища внаслідок застосування ГУ ПФУ при перерахунку пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% і відповідно коефіцієнту страхового стажу 0,37083 є безпідставними.

Щодо посилання позивача на норми ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів, Головне управління зазначає, що перерахунок пенсії Позивача із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% здійснено з 01.10.2017 року, тобто з дати набрання чинності пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону України № 1058, що виключає зворотну дію закону в часі.

Вказана норма не визнавалась неконституційною та підлягає застосуванню.

Твердження Позивача, що величина оцінки одного року' страхового стажу в розмірі 1% має застосовуватись виключно до страхового стажу, набутого з 01.10.2017 року є безпідставним так як пункт 4-3 Прикінцевих положень Закону України № 1058 не містить застережень стосовно цього.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач з 12.01.2005 року отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон України № 3723). Пенсія призначена у розмірі 1172,58 грн.

З 01.10.2017 року позивача за матеріалами пенсійної справи переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058.

Перерахунок пенсії з 01.10.2017 року було здійснено за розпорядженням Центрального об`єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва від 05.03.2018 року № 152150. При розрахунку пенсії застосована величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, страховий стаж врахований по 15.12.2004 року, заробітна плата - по 30.11.2004 року. Пенсія призначена у розмірі 3325,79 грн.

Позивач вважає, що відповідачем при розрахунку пенсії за віком протиправно занижено величину оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% без врахування п.4-4 Прикінцевих положень Закону України 1058 та не враховано стаж та заробітна плата за грудень 2004 року, у зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

11.10.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII (далі - Закон України № 2148), яким внесено зміни до Закону України № 1058.

Згідно з п. 4-3 Прикінцевих положень Закону України № 1058 пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 01.10.2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України № 1058 з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

З 01.01.2018 року по 31.12.2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Отже, Законом України № 2148 з 01.10.2017 року чітко визначено новий порядок та умови перерахунку саме раніше призначених пенсій, зокрема із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Разом з тим, суд зазначає, що нормами п. 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України № 2148 чітко визначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Таким чином, Законом України № 2148 передбачено заходи з метою уникнення зменшення розміру раніше призначених пенсій.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу й на той факт, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено і розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій.

Механізм переведення пенсії з одного виду на інший в межах Закону України № 1058 та призначення пенсії за цим законом вперше, дійсно, не є цілком тотожними, оскільки в обох випадках особа подає різні заяви, а при переведенні пенсії додатково застосовуються положення ч. 3 ст. 45 Закону України № 1058, якими визначено право пенсіонера на вибір показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Також, ч. 3 ст. 45 Закону України № 1058 не застосовується до спірних правовідносин, оскільки не регулює питання застосування той чи іншої величини оцінки одного року страхового стажу.

Незважаючи на відмінність механізму, підстави переведення з одного виду пенсії на інший тотожні з підставами призначення пенсії вперше, так як пов`язані із правом особи на вільний вибір виду пенсії згідно ч. 1 ст. 10 Закону України № 1058 (особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором).

Тому, «переведення з одного виду пенсії на інший» охоплюється поняттям «призначення пенсії», але іншого виду, ніж особа отримувала до цього.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 року у справі № 876/5312/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, оскільки позивачу в порядку переведення з одного виду пенсії на інший у період з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058, то при розрахунку пенсії мав враховуватись абз. 1 п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України № 1058 згідно якого величина оцінки одного року страхового стажу становить 1,35%.

Щодо вимог про зобов`язання ГУ ПФУ здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058 з урахуванням раніше виплачених сум, у тому числі стажу та заробітної плати за грудень 2004 року відповідно до вимог ч. 2 та 3 ст. 24 та ч. 1 ст. 40 Закону України № 1058, суд зазначає наступне:

З матеріалів справи вбачається, що заробітну плату за грудень 2004 року не враховано при обчисленні пенсії, оскільки на дату призначення пенсії в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування були відсутні відомості про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків за грудень 2004 року.

Відповідно до ч. 2 та 3 с. 24 Закону України № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно даних витягу з Реєстру застрахованих осіб від 06.07.2020 року, набутий страховий та загальний стаж позивача з 2004 року складає 2 роки, у т. ч. 12 місяців 2004 року, включаючи грудень 2004р. За формою ОК-5 - грудень 2004 року (31 день) включено до страхового стажу.

Страхові внески за вказаний період сплачено.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Заробітна плата позивача для розрахунку пенсії, як за даними з Реєстру застрахованих осіб, так і за формою ОК-5, за 2004 року складає 14692,49 грн., в т.ч. за грудень 2004 року - 2483,52грн., мінімальна заробітна плата за грудень 2004 року складає 237,00 грн., фактичний заробіток за грудень 2004 року більше, ніж у 10 разів перевищує мінімальну заробітну плату (2483,52 /237,00 = 10,48).

Враховуючи викладене, розрахунок пенсії позивача з 01.10.2017 року проведено без дотримання вимог ч. 2 та 3 ст. 34 та ч. 1 ст. 40 Закону України № 1058.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, позивач не просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% з 01.10.2017 року, та без урахуванням стажу та заробітної плати за грудень 2004 року відповідно до вимог ч. 2 та 3 ст. 24 та ч. 1 ст. 40 Закону України № 1058.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 3 та 4 чт. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи викладене, суд виходить за межі позовних вимог та також визнає протиправними дії відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% з 01.10.2017 року, та без урахуванням стажу та заробітної плати за грудень 2004 року відповідно до вимог ч. 2 та 3 ст. 24 та ч. 1 ст. 40 Закону України № 1058.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено 908,00 грн. судового збору, які підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ.

Щодо вимог про відшкодування витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у сумі 4000,00 грн., суд зазначає наступне:

Згідно ч. 1 та 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Згідно з ч. 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 01.06.2021 року та розрахунок адвокатських послуг на правничу допомогу від 07.06.2021 року.

Згідно наданого розрахунку, вартість наданих послуг складає 4000,00 грн.

Згідно умов Договору від 01.06.2021 року, за правову допомогу, передбачену в пп. 1.02.Договору Клієнт сплачує «Адвокатському об`єднанню» винагороду відповідно до обсягу наданої правової допомоги за домовленістю у розмірі 4000,00 грн.

При цьому, доказів сплати гонорару у сумі 4000,00 грн. позивачем до суду не надано.

Одночасно з цих, виходячи з положень п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, судовий збір за подання якої складає 908,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, а також враховуючи ціну позову, яка значно менша ніж розмір заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також виконані по суті послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 4000,00 грн. є надмірною.

Проте, з урахуванням принципу справедливості та обставин справи, обсяг опрацьованого матеріалу, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

За таких обставин, суд вважає наявними підстави для часткового задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% з 01.10.2017 року, та без урахуванням стажу та заробітної плати за грудень 2004 року відповідно до вимог ч. 2 та 3 ст. 24 та ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пен6сійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% з 01.10.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум, у тому числі стажу та заробітної плати за грудень 2004 року відповідно до вимог ч. 2 та 3 ст. 24 та ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.11.2021 року.

Суддя О.В. Малих