Рішення № 101108000, 09.11.2021, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/733/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 року смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючого - Вовк Л. В.

з участю секретаря - Полешко О. С.

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області про зняття заборони на нерухоме майно; третя особа: Колективне підприємство «Краснокутський райагробуд»,

у с т а н о в и в :

В липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області про зняття заборони на нерухоме майно, третя особа : Колективне підприємство «Краснокутський райагробуд».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послалася на те, що в 1991 році її колишній чоловік ОСОБА_2 , працюючи в Краснокутському міжгосподарському відділенні кооперативно - державному підприємстві «Райагробуд» , правонаступником якого є КП «Краснокутський райагробуд» , отримав позику у підприємства для перебудови житлового будинку по АДРЕСА_1 . 24.04.1991 року Краснокутською державною нотаріальною конторою Харківської області був посвідчений договір застави, укладений між ОСОБА_2 та вказаним підприємством, згідно якого нотаріус наклав заборону на відчуження вище вказаного житлового будинку. В 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розлучилися , та на підставі рішення суду від 18.03.2010 року, в порядку поділу майна подружжя , за ОСОБА_1 визнано право приватної власності на вищевказаний житловий будинок . Позивач як власник майна не може розпорядитися своєю власністю , оскільки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, мається заборона на відчуження її житлового будинку. Нотаріус відмовив у знятті заборони на будинок. Тому, позивач прохає зняти заборону на відчуження житлового будинку з господарськими будівлями.

У судовому засіданні позивач підтримала позов, просить задовольнити.

Представник відповідача до суду не з`явився , подав заяву заслухати справу у його відсутність , проти позову не заперечував, просив ухвалити рішення на розсуд суду .

Представник третьої особи до суду не з`явився , подав заяву заслухати справу у його відсутність та ухвалити рішення на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення позивача , допитавши свідка , дослідивши докази у справі , дійшов до наступних висновків.

Спірні правовідносини, які пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обтяжень та правочинів щодо нерухомості регулюються ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1.07.2004 р. №1952-IV, ЗУ «Про нотаріат» №3426-XII, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. №868, та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2012р. №296/5.

У відповідності до вимог ст.3 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріус є спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.46-1 ЗУ «Про нотаріат»).

До повноважень органу державної реєстрації прав (а також приватного нотаріуса) належить проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Виходячи з наведених правових норм, вбачається, що у спірних правовідносинах нотаріус є суб`єктом владних повноважень спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

У відповідно до вимог ст.34 ЗУ «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють наступні нотаріальні дії, зокрема, накладають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації. На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом.

За правилами ст.73 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства чи організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона; при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Зі змісту ст.74 ЗУ «Про нотаріат» вбачається, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Підпунктами 5.1, 5.3, 5.4 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2012р. №296/5, передбачено, що нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема, про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки). Як доказ зазначеного нотаріусу боржником подаються: копія зобов`язання, копія договору застави/іпотеки, квитанція про внесення в депозит нотаріуса належних кредиторові грошових коштів або цінних паперів, які свідчили б про повне і безумовне виконання зобов`язання, копія повідомлення нотаріуса кредиторові про внесення боргу в депозит, копія заяви боржника, переданої нотаріусом кредиторові відповідно до вимог цього Порядку, щодо вчинення цим кредитором необхідних дій із зняття заборони відчуження тощо. Про зняття заборони нотаріус письмово повідомляє кредитора.

Отже, виходячи з наведених норм діючого законодавства, можливо зробити висновок, що право на звернення до нотаріуса із заявою про державну реєстрацію припинення обтяження, іпотеки нерухомого майна має як кредитор, так і боржник.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно, нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна. Відомості про зняття заборони відчуження нерухомого майна, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на об`єкти нерухомого майна підлягають обов`язковій реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порядку, установленому законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 3 названого Закону заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Статтею 17 Закону України "Про заставу" унормовано, що заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.

Підстави припинення застави визначенні у статті 28 Закону України «Про заставу» відповідно до якої застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Згідно з частиною першою статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених у законі, майно або майнові права, що становлять предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу й у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Матеріалами справи встановлено , що з 11.10.1980 року по 27.07.2007 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано , відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 27.07.2007 року. ( а.с. 6)

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого Краснокутською державною нотаріальною конторою Харківської області 09.09.1983 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали житловий будинок по АДРЕСА_1 , який зареєстрували за ОСОБА_2 ( а.с.7-8)

Рішенням Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області від 14.03.1990 року № 53 ОСОБА_2 надано дозвіл на перебудову житлового будинку в зв`язку з незадовільним станом . ( а.с. 7)

За час проживання у зареєстрованому шлюбі , ОСОБА_2 , працюючи в Краснокутському міжгосподарському відділенні кооперативно - державному підприємстві «Райагробуд» , правонаступник якого є КП « Краснокутський райагробуд» , в 1991 році отримав позику у підприємства для перебудови житлового будинку за вище вказаною адресою.

З метою виконання зобов`язання 24.04.1991 року між ОСОБА_2 та Краснокутським міжгосподарським відділенням кооперативно - державним підприємством «Райагробуд КП» укладено договір застави , який посвідчений Краснокутською державною нотаріальною конторою Харківської області та накладено заборону на відчуження вказаного нерухомого майна .

24.05.2006 року запис про заборону відчуження внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.05.2021 року ( а.с. 15-16)

Відповідно до рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 18.03.2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності , за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя , визнано право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . ( а.с.7-8)

07.04.2010 року ОСОБА_1 , на підставі рішення суду від 18.03.2010 року, зареєструвала право приватної власності , що підтверджує витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.04. 2010 року ( а.с. 17)

Право приватної власності зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно. ( а.с. 8 )

Згідно повідомлення КП «Краснокутський райагробуд» , ОСОБА_2 виконав зобов`язання в повному обсязі ,згідно договору застави від 24.04.1991 року , зобов`язання виконане , заборгованість перед підприємством у боржника відсутня , договір застави припинено. ( а.с. 10)

Відповідно до книги обліку розрахунків по заробітній платі робітникам за період 1991 року по 1992 рік, ОСОБА_2 нараховувалася заробітна плата та проводилося відрахування з заробітної плати на погашення заборгованості по договору застави від 24.04.1991 року .( а.с.43-45)

Допитана по справі свідок ОСОБА_3 пояснила суду , що працює в.о. голови правління КП « Краснокутський райагробуд » і що дійсно працівникам надавалася позика (кредити) підприємством в рахунок заробітної плати на будівництво та придбання житла . Так , в 1991 році ОСОБА_2 були надані кошти на перебудову його житлового будинку .Заборгованість погашалася боржником , шляхом відрахування коштів з заробітної плати. На даний час будь-які заборгованості у ОСОБА_2 відсутні перед підприємством, договір застави припинений , зобов`язання виконане .

Відповідно до листа державної нотаріальної контори Харківської області від 18.06.2021 року , у знятті заборони на відчуження житлового будинку відмовлено та рекомендовано звернутися до суду . ( а.с. 9)

Глава 23 Цивільного кодексу України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст.319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно, вселення членів сім`ї у житлове приміщення, яке належить громадянину на праві власності, є результатом реалізації права власника, й у них виникає право на користування чужим майном, тобто сервітутне право.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майно.

Судом встановлено , що договір застави від 24.04.1991 року припинено, зобов`язання виконано , борг перед підприємством погашено.

Таким чином заборона на відчуження нерухомого майна , перешкоджає власнику ОСОБА_1 вільно користуватися та розпоряджатися своїм власним будинком . Іншим шляхом вирішити вказане питання не можливо , оскільки нотаріус відмовив у зняті заборони .

Згідно з ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Позивач надала суду достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження позову, тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області про зняття заборони на нерухоме майно; третя особа: Колективне підприємство «Краснокутський райагробуд» - задовольнити.

Зняти заборону щодо відчуження нерухомого майна, зареєстровану 24.05.2006 року за №3249003 Краснокутською державною нотаріальною конторою Харківської області, згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме з житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його оголошення та в порядку ст. 354 ЦПК України.

Учасники справи :

Позивач : ОСОБА_1 , зареєстрована та проживає за адресою : пров. АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач : Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області, юридична адреса: вул. Миру, 138, смт Краснокутськ Богодухівського району Харківської області, 62002, код ЄДРПОУ 02893611.

Третя особа : Колективне підприємство «Краснокутський райагробуд», юридична адреса : вул. Миру, 31, смт Краснокутськ, Богодухівського району, Харківської області, 62002, код ЄДРПОУ 03587106.

Суддя Л. В. Вовк