Ухвала суду № 101107944, 16.11.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районий суд м.Харкова

Номер провадження № 1-кп/641/80/2021 Справа № 641/779/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Онупко М.Ю.,

за участю секретаря Ігнатової О.Є.,

за участі прокурора Тимченко Н.О.,

захисника Бессарабенко І.А.,

представника потерпілого Книш А.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова знаходиться вказане кримінальне провадження.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.09.2021 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 20.11.2021 року.

В судовому засіданні прокурор Тимченко Н.О. заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , посилаючись на наявність ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України а саме може вчинити інше кримінальне правопорушення, може незаконно впливати на потерпілу та свідків, а може переховуватися від суду, чим перешкоджати розгляду кримінального провадження.

У судовому засіданні представник потерпілого Книш А.Л. клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні при вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою покладався на розсуд суду.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого Бессарабенко І.А. підтримала думку обвинуваченого.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявленого клопотання, приходить до наступного висновку.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Дослідивши матеріали кримінального провадження в рамках заявленого клопотання, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити.

Суд, враховуючи характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, свідчить про підвищену суспільну небезпеку, оскільки ОСОБА_1 звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для продовження запобіжного заходу, суд виходить з того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до п`яти років, та тяжкого злочину за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від чотирьох до шести років, не має постійного місця роботи, не одружений, раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, у зв`язку з чим суд вважає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого до нього слід застосувати запобіжний захід, оскільки ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, не законно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення на які посилається прокурор, є обґрунтованими.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що на даний час відсутні підстави вважати, що запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому є необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.

Крім того, суд вважає, що згідно вимог ст.178 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а також з огляду на те, що на даний час не відпали ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, оцінивши в сукупності всі вище перелічені обставини, приходить до висновку, що на цей час не має підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , а тому є необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів.

Разом з тим, виходячи з принципів, закріплених в ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, суд, продовжуючи ОСОБА_1 раніше обраний запобіжний захід, вважає за необхідне періодично, але не рідше, ніж раз на два місяці переглядати питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст. ст. 49, 46, 54, 314-316, 369 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова Тимченко Н.О. – задовольнити.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без зміни - у вигляді тримання під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 14 січня 2022 року.

Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду на протязі семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому ухвали суду.

Суддя- М. Ю. Онупко