Рішення № 101107245, 16.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/15609/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач) до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України код ЄДРПОУ 14321653, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Личаківська, 74 (далі – відповідач), в якій позивач просить:

- визнати бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо не внесення до особової картки ОСОБА_1 запису про скасування пункту 1 наказу начальника Мостиського прикордонного загону від 13.03.2017 №23-ОС про звільнення з роботи ОСОБА_1 заступника начальника команди воєнізованої охорони відділу організації повсякденної діяльності штабу, за статтею 38 Кодексу законів про працю України з 13.03.2017;

- зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) внести до особової картки ОСОБА_1 запис про скасування пункту 1 наказу начальника Мостиського прикордонного загону від 13.03.2017 №23-ОС про звільнення з роботи ОСОБА_1 заступника начальника команди воєнізованої охорони відділу організації повсякденної діяльності штабу, за статтею 38 Кодексу законів про працю України з 13.03.2017.

Ухвалою від 17.09.2021 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) є правонаступником всіх активів і зобов`язань Мостиського прикордонного загону (військової частини 1494), а тому є належним відповідачем у справі. Таким чином, саме Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) повинен внести до особової картки позивача запис про скасування пункту 1 наказу від 13.03.2017 №23-ОС про звільнення з роботи позивача, за статтею 38 Кодексу законів про працю України з 13.03.2017.

03.11.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача щодо не внесення до особової картки запису про скасування пункту 1 наказу начальника Мостиського прикордонного загону від 13.03.2017 №23-ОС про звільнення з роботи є безпідставними, оскільки військова частина 2144 не здійснювала заповнення особової картки позивача форми № П-2 і не була його роботодавцем. Представник відповідача вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

Позивач проходив військову службу на посаді заступника начальника команди воєнізованої охорони відділу організації повсякденної діяльності штабу.

Відповідно до витягу з наказу начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 13.03.2017 № 23-ОС «Про звільнення» ОСОБА_1 заступника начальника команди воєнізованої охорони відділу організації повсякденної діяльності звільнено з 13.03.2017 за власним бажанням, ст. 38 Кодексу законів про працю України.

На підставі наказу начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 13.03.2017 № 23-ОС «Про звільнення» в трудову книжку позивача внесено запис про звільнення з роботи за власним бажанням згідно з ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Не погоджуючись із формулюванням звільнення, внесеним записом у трудову книжку, невиплатою вихідної допомоги відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі №1340/5782/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020, позов ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) про визнання незаконним і скасування наказу, зміну формулювання звільнення, виплату вихідної допомоги задоволено частково, а саме: визнано незаконним та скасовано наказ начальника 93 прикордонного загону (1- категорії) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 23-ОС від 13.03.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника команди воєнізованої охорони відділу організації повсякденної діяльності. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Наказом командира військової частини 1494 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 15.11.2019 № 322-ОС на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі №1340/5782/18 скасовано пункт 1 наказу від 13.03.2017 № 23-ОС про звільнення ОСОБА_1 , заступника начальника команди воєнізованої охорони відділу організації повсякденної діяльності штабу, за статтею 38 Кодексу законів про працю України з 13.03.2017.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не внесення до особової картки позивача запису про скасування пункту 1 наказу від 13.03.2017 №23-ОС про звільнення з роботи за статтею 38 Кодексу законів про працю України з 13.03.2017 протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи оцінку аргументам представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, необхідно вказати таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої статті 122 КАС України).

Суд встановив, що про виконання рішення суду від 30.09.2019 у справі №1340/5782/18 шляхом скасування пункту 1 наказу від 13.03.2017 № 23-ОС військова частина 1494 повідомила позивача листом від 18.11.2019 № 12/7975.

Разом з тим, про невнесення відповідних змін до особової картки військовослужбовця позивач дізнався отримавши за заявою від 01.07.2021 копію його особової картки.

Таким чином, саме з моменту отримання такої картки необхідно пов`язувати початок відліку строку звернення до суду із цим позовом, а не з моменту прийняття наказу від 15.11.2019 № 322-ОС на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі №1340/5782/18. Суд зауважує, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували факт ознайомлення позивача з його особовою карткою до цього моменту.

Зважаючи на викладені обставини, суд критично оцінює та відхиляє доводи представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Організацію і порядок обліку в мирний час і в особливий період осіб офіцерського, рядового, сержантського і старшинського складу, курсантів і працівників Збройних Сил України (далі - особовий склад) в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах і організаціях, на кораблях і в підрозділах; завдання і види обліку, призначення облікових документів, порядок їх складання і ведення; обов`язки посадових осіб, відповідальних за організацію і ведення обліку особового складу; порядок персонального обліку безповоротних втрат особового складу в особливий період; порядок видання, обліку, зберігання, розсилки наказів по особовому складу і облікових документів визначає Інструкція з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затверджена наказом Міністерства оборони України 26.05.2014 № 333 (далі – Інструкція №333).

Відповідно до пункту 2.1. розділу 2 Інструкції № 333 у штабі військової частини на особовий склад ведуться, зокрема, особові картки на працівників (далі - особові картки) за типовою формою первинного обліку № П-2 «Особова картка працівника», затвердженою наказом Державного комітету статистики України та Міністерства оборони України від 25.12.2009 № 495/656.

Працівники у штабі військової частини обліковуються за особовими картками на працівників, трудовими книжками, книгами штатно-посадового обліку особового складу, книгами тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини особового складу і за добовою відомістю (пункт 2.2. розділу 2 Інструкції № 333).

Як встановив суд, відповідно до витягу з наказу начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 13.03.2017 № 23-ОС «Про звільнення» ОСОБА_1 заступника начальника команди воєнізованої охорони відділу організації повсякденної діяльності звільнено з 13.03.2017 за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України.

З наявної у матеріалах справи особової картки працівника форми №П-2 (арк. справи 6) вбачається, що на виконання вищенаведеного наказу внесено запис про дату і причину звільнення позивача – 13.03.2017 за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).

У подальшому наказом командира військової частини 1494 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 15.11.2019 № 322-ОС на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі №1340/5782/18 скасовано пункт 1 наказу від 13.03.2017 № 23-ОС про звільнення ОСОБА_1 заступника начальника команди воєнізованої охорони відділу організації повсякденної діяльності штабу за статтею 38 Кодексу законів про працю України з 13.03.2017.

Натомість запису про скасування пункту 1 наказу від 13.03.2017 № 23-ОС до особової картки працівника форми №П-2 (арк. справи 6) не внесено.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача про те, що військова частина 2144 не здійснювала заповнення особової картки позивача форми «П-2 і не була його роботодавцем, суд вказує таке.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.03.2021 внесено запис № 1004021120010000970 про припинення військової частини 1494. Правонаступником визначено військову частину 2144.

Таким чином, з 29.03.2021 всі права та обов`язки військової частини 1494 перейшли до її правонаступника – військової частини 2144.

Відтак з огляду на невнесення військовою частиною 1494 відповідних змін до особової картки працівника форми №П-2 (арк. справи 6), що стосуються скасування в судовому порядку пункту 1 наказу від 13.03.2017 № 23-ОС, такий обов`язок перейшов до військової частини 2144.

Натомість відповідач військова частина 2144 не вчинила жодних дій спрямованих на внесення змін до особової картки позивача, чим допустила протиправну бездіяльність.

Таким чином, з метою повного відновлення порушених прав позивача необхідно зобов`язати відповідача внести до особової картки позивача запис про скасування пункту 1 наказу начальника Мостиського прикордонного загону від 13.03.2017 №23-ОС про звільнення з роботи ОСОБА_1 заступника начальника команди воєнізованої охорони відділу організації повсякденної діяльності штабу за статтею 38 Кодексу законів про працю України з 13.03.2017.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 908,00 грн, сплачений згідно з квитанцією від 09.09.2021 № 0.0.2258925665.1.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо внесення до особової картки ОСОБА_1 запису про скасування пункту 1 наказу начальника Мостиського прикордонного загону від 13.03.2017 №23-ОС про звільнення з роботи ОСОБА_1 заступника начальника команди воєнізованої охорони відділу організації повсякденної діяльності штабу за статтею 38 Кодексу законів про працю України з 13.03.2017.

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України внести до особової картки ОСОБА_1 запис про скасування пункту 1 наказу начальника Мостиського прикордонного загону від 13.03.2017 №23-ОС про звільнення з роботи ОСОБА_1 заступника начальника команди воєнізованої охорони відділу організації повсякденної діяльності штабу за статтею 38 Кодексу законів про працю України з 13.03.2017.

Стягнути з Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321653, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Личаківська, 74) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.