Рішення № 101107202, 15.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року

справа №380/13674/21

провадження № П/380/13857/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до окружного адміністративного суду міста Києва (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

ОСОБА_1 просить суд: - визнати протиправною бездіяльність окружного адміністративного суду міста Києва, яка полягає в ненаданні інформації на запит від 21.04.2021; - зобов`язати окружний адміністративний суд міста Києва негайно (в порядку частини першої статті 371, пункту 1 частини першої статті 263 КАСУ) надати копії протоколів зборів суддів окружного адміністративного суду міста Києва, на яких розглядалися питання та/або ухвалювалися рішення про запровадження в суді спеціалізацій суддів чи скасування спеціалізацій суддів за період із 2015 року по дату запиту. Позивач також просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у цій справі.

Аргументи позивача на обґрунтування позовних вимог (а.с.1-9) зводяться до такого: - запитувана інформація не є інформацією з обмеженим доступом; - відповідач не застосував «трискладового» тесту для обмеження доступу до публічної інформації; - навіть якщо в протоколах зборів суддів міститься службова інформація, відповідач не міг повністю обмежити доступ до них; - запитувана інформація є готовою, іншого способу її отримання немає: - обмеження доступу до запитуваної інформації порушує право позивача на свободу вираження поглядів, що охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; - метою подання запиту було отримання інформації, що становить значний суспільний інтерес, для підтримання суспільної дискусії щодо питання, яке хвилює суспільство; - позивач запитував інформацію в контексті його громадської діяльності.

Окружний адміністративний суд міста Києва позовні вимоги не визнає, просить суд в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю з мотивів, наведених у відзиві на адміністративний позов (а.с.23-28). Аргументи відповідача на обґрунтування заперечень на позов зводяться до такого: - рішення (протоколи) зборів суддів відносяться до службової інформації, отже належать до інформації з обмеженим доступом; - обмеження доступу до цієї інформації обґрунтоване у зв`язку із застосуванням «трискладового» тесту, передбаченого статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»; - запитувана інформація не відповідає критеріям визначення інформації, що може становити суспільний інтерес; - збори суддів як орган суддівського самоврядування, який обговорює питання внутрішньої діяльності суду та приймає колективні рішення з обговорюваних питань, не є суб`єктом владних повноважень; - з огляду на відсутність правових підстав для надання ОСОБА_1 запитуваної інформації відповідач не порушив суб`єктивних прав позивача, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Суд з`ясував зміст та підстави позовних вимог та заперечень на позов, дослідив долучені до матеріалів справи копії письмових та електронних доказів, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

21 квітня 2021 року о 17:18 ОСОБА_1 звернувся засобами електронного зв`язку до окружного адміністративного суду міста Києва із запитом про отримання публічної інформація (а.с.11-13) такого змісту:

«ЗАПИТ НА ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО РОЗПОДІЛУ СПЕЦІАЛІЗАЦІЙ

Відповідно до ЗУ "Про доступ до публічної інформації" звертаюсь із запитом на доступ до публічної інформації.

Запитувач інформації:

ОСОБА_1

АДРЕСА_1

тел. НОМЕР_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

Запитувана інформація:

Відповідно до статей 3, 5, 19 Закону «Про доступ до публічної інформації» прошу надати мені електронні копії протоколів зборів суддів Окружного адміністративного суду м.Києва, на яких розглядалися питання та/або ухвалювалися рішення про запровадження в суді спеціалізацій суддів чи скасування спеціалізацій суддів за період з 2015 року по дату цього запиту (далі - запитувана інформація).

Звертаю Вашу увагу, що протоколи зборів суддів містять публічну інформацію (інформація є створеною та перебуває у володінні ОАСК, як належного розпорядника), яка є відкритою. Протоколи зборів суддів не можуть містити конфіденційну чи таємну інформацію. Також інформація у протоколах не може бути віднесена до службової інформації, адже не є по своїй суті внутрівідомчою службовою кореспонденцією, яка передує процесу прийняття рішення тощо.

Суспільний інтерес в отриманні інформації та мета запитувача.

У запитуваних протоколах зборів суддів міститься інформація про запровадження спеціалізації суддів та її скасування. У них відображено:

1. підстави прийнятих рішень;

2. з якою метою спеціалізація запроваджувалась чи скасовувалась:

3. як було вмотивовано ці рішення;

4. чи була дискусія серед суддів щодо необхідності спеціалізації, скільки осіб та хто саме підтримував те чи інше рішення, чи було воно одноголосне;

5. чи було рішення про скасування прийняте через розголос у ЗМІ про зловживання, тиск громадськості тощо.

Звертаю Вашу увагу, що тема спеціалізації суддів становить значний суспільний інтерес, в тому числі через інформацію про «зловживання» нею судами. Наприклад, у матеріалах журналістського розслідування «Схеми» Радіо.Свобода (https://www.radiosvoboda.Org/a/schemes/30050046.html) зазначається, що спеціалізація давала можливість призначити для розгляду судових справ "потрібних" суддів, які вирішували справи на користь позивачів.

Варто також зазначити, що запровадження спеціалізації суддів має свої недоліки та переваги. Про це згадується у Висновку № 15 (2012) Консультативної ради європейських суддів стосовно спеціалізації суддів.

У ньому КРЄС звертає увагу, що судді складно охопити всі сфери права, в той час, як суспільство та учасники процесу вимагають ще більше професіоналізму та ефективності від судів. Спеціалізація суддів може стати запорукою того, що судді мають достатній багаж знань та досвіду в певній області юриспруденції, що покращує якість рішень, посилює авторитет судів, зміцнює єдність судової практики, ефективність та оперативність розгляду справ.

Водночас судді, які раніше вже виносили рішення з однакових питань, можуть користуватися цими попередніми рішеннями, що може призвести до гальмування еволюції прецедентного права відповідно до суспільних потреб. Небезпека також постає в тому, що рішення виносяться однією й тією ж групою суддів.

Також спеціалісти в певній сфері схильні розвивати концепції, які є специфічними для їх сфери знань та (часто) невідомі для інших правників. Це може призвести до роздроблення права та процесу, відрізаючи спеціалізованих суддів від правових реалій в інших сферах, і потенційно ізолюючи їх від загальних принципів та фундаментальних прав. Таке роздроблення може підірвати принцип правової єдності.

В деяких випадках спеціалізація суддів може шкодити єдності суддівського корпусу. Судді можуть отримати враження, що їхня компетентність з певних питань відносить їх до елітної групи суддів, які відрізняються від інших. Також у спільноти може утворитися враження, що деякі судді є "супер-суддею", або, навпаки, що суд - це виключно технічний орган, відокремлений від дійсної судової системи. Це може вилитись в брак суспільної довіри судам, які вважається недостатньо компетентними.

Еї обраній сфері права реальним є надмірне зближення суддів, адвокатів та прокурорів під час спільних тренінгів, конференцій та зустрічей. Це не тільки може кидати тінь на суддівську незалежність та безсторонність, а також може піддати суддів ризику таємного впливу та, як наслідок, спрямувати вирішення справи в певному руслі.

Існують й інші ризики запровадження спеціалізації суддів.

З огляду на вказане, громадськість цікавить також, чи враховували в ОАСК всі переваги та недоліки запровадження спеціалізації суддів та як саме, які доводи стали на користь прийняття рішення про запровадження/скасування спеціалізації

Отримання інформації про спеціалізацію суддів в ОАСК дасть мені змогу проаналізувати її, оцінити наскільки виважене було рішення зборів суддів та чи прийняли вони найоптимальніше рішення для забезпечення ефективної роботи суду.

Це також дасть змогу або відкинути побоювання громадськості щодо зловживання спеціалізацією в ОАСК через обхід системи автоматизованого розподілу справ між суддями й зміцнити довіру до цього суду та авторитету правосуддя загалом, або розпочати грунтовну дискусію щодо цього важливого питання й ініціювання змін, які б якнайкраще забезпечували захист прав людини у судовому процесі.

Запитувана інформація необхідна суспільству для розуміння, чи судова гілка влади діє прозоро і справедливо, адже громадські розслідування запевняють у протилежному. Відповідно до от. 29 Закону «Про інформацію» така інформація становить суспільний інтерес.

Роль запитувача.

Я представляю організацію "Фундація DEJURE" (https://dejure.foundation/, яка виконує роль "сторожового пса'' суспільства та системно займається темою проведення судової реформи та доброчесності суддів. Я веду адвокатську діяльність і є членом правління громадської організації "Автомайдан" (httpnAvww.automaidan.orq.ua) та раніше входив до складу Громадської ради доброчесності (https:/7qrd.qov.ua). які сприяють очищенню судової гілки влади від недоброчесних суддів, розвитку правовладдя та реформ у сфері правосуддя в Україні. Також я систематично висвітлюю всі актуальні події, що стосуються судової тематики через текстові та відеоблоги (ІНФОРМАЦІЯ_2; ІНФОРМАЦІЯ_3).

Запитувана інформація необхідна мені, аби донести до суспільства власну думку про ефективність діяльності цього адміністративного суду країни, а також зловживань в організації його роботи. Вважаю, що обмеження доступу до неї негативно вплине на мою здатність надавати моїй аудиторії точну та достовірну інформацію, яка становить суспільний інтерес.

Отже, запитувана інформація є необхідною для донесення до суспільства моєї думки як думки громадського активіста та члена організації, що виконує роль "сторожового пса" суспільства.

Спосіб надання інформації

Вказану інформацію прошу надіслати в електронній формі на адресу

Дякую!

Maselko Roman

tel. 050 33 55 344».

У відповідь на запит від 21.04.2021 ОСОБА_1 отримав рішення за підписом заступника керівника апарату окружного адміністративного суду міста Києва Прокопенка О.П. від 21.05.2021 №03.2-07/1214/21 (а.с.14) такого змісту:

«На Ваш запит про отримання публічної інформації щодо окремих протоколів Зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва за період з 2015 року, який надійшов на адресу суду 22 квітня 2021 року, строк розгляду якого було продовжено до 20 робочих днів, повідомляю наступне.

Під час опрацювання Вашого запиту було встановлено, що запитувана у ньому інформація, у відповідності до Типового переліку відомостей, що становлять службову інформацію, та які можуть міститися в документах з організації діяльності місцевих та апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23 жовтня 2012 року№ 138, становить собою інформацію з обмеженим доступом.

У зв`язку з наведеним, вказаний запит був переданий на опрацювання Комісії з питань роботи із службовою інформацією Окружного адміністративного суду міста Києва, утвореної, у тому числі, відповідно до вимог Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 736.

За наслідком опрацювання Вашого запиту, Комісією з питань роботи із службовою інформацією Окружного адміністративного суду міста Києва, із застосуванням, зокрема, вимог ч. 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та наказу Державної судової адміністрації України від 23 жовтня 2012 року № 138 було встановлено, що запитувані Вами протоколи Зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, на яких розглядались питання та/або ухвалювались рішення про запровадження в судді спеціалізації суддів чи скасування спеціалізації суддів за період з 2015 року по дату запиту, містять службову інформацію, яка у даному випадку розголошенню не підлягає.

Звертаю увагу, що відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду (у визначеному Кодексом адміністративного судочинства України порядку).».

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 5 Закону України «Про інформацію» встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Положеннями статті 9 Закону України «Про інформацію» обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що публічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Такі випадки встановлені частиною першою статті 6 цього Закону, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Види та порядок обмеження доступу до інформації передбачено статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», в частині другій якої встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог (так званий «трискладовий» тест):

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що до розпорядників інформації належать суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Підстави для відмови в задоволенні запиту на інформацію передбачені статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до частини першої якої розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402) в статті 15 передбачає такі правила визначення складу суду:

Справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному процесуальним законом. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів, навантаження кожного судді, заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядження, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.

Питання спеціалізація судів врегульоване статтею 18 Закону №1402 таким чином:

1. Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

2. У випадках, визначених законом, а також за рішенням зборів суддів відповідного суду може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ.

За приписами статті 128 Закону №1402 збори суддів - це зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань. Збори суддів:

1) обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, що є обов`язковими для суддів та працівників цього суду;

2) визначають спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ;

Відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України КАСУ визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

Запровадження в Україні в 2010 році автоматизованої системи розподілу справ між суддями (на противагу попередній системі, що ґрунтувалася на розсуді голови суду) було покликане нейтралізувати суб`єктивний фактор при обранні головуючого судді для розгляду конкретної справи, забезпечити принцип випадковості цього процесу, а також рівномірність навантаження на суддів. Автоматизована система розподілу справ також створює передумови для формування в учасників судового процесу впевненості, що розгляд їх справи здійснюватиме склад суду, який відповідає вимогам безсторонності (неупередженості). Описана зміна підходів сприяла забезпеченню доступу до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами, як елемента верховенства права (див. пункт 55 доповіді «Верховенство права» Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційської комісії) від 25- 26 березня 2011 року (https://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDL-AD(2011)003rev-ukr)).

Запровадження спеціалізації суддів з розгляду конкретних справ має безпосередній вплив на визначення Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою персонального складу суду для розгляду конкретної судової справи, оскільки звужує коло суддів, з котрих за принципом випадковості обирається головуючий суддя. З огляду на це інформація щодо рішення про запровадження спеціалізації суддів є не тільки публічною інформацією в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», а й предметом суспільного інтересу в розумінні Закону України «Про інформацію».

Положення частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачають вимоги для обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженим лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту». Отже, обов`язок доведення того факту, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність відповідача, котра полягає, як стверджує позивач, в ненаданні інформації на запит від 21.04.2021. Суд не поділяє таку кваліфікацію діянь відповідача, оскільки окружний адміністративний суд міста Києва не проігнорував згаданий запит, а навпаки - розглянув його та відмовив у наданні інформації.

З огляду на це позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача є безпідставними. Разом з тим, в контексті завдання адміністративного судочинства та передбачених статтею 9 КАС України повноважень щодо виходу за межі позовних вимог суд розглядає цей спір в контексті обґрунтованості рішення відповідача про відмову надати позивачу публічну інформацію на його запит.

Відповідач в листі від 21.05.2021 повідомляє позивача, що обмеження у доступі до запитуваної інформації застосовано на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» як до службовою інформації. Відповідно до пункту 10 Тимчасового переліку відомостей, що становлять службову інформацію та які можуть міститися в документах з організації діяльності місцевих та апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.10.2012 року №138, до такого переліку віднесені відомості, що можуть міститися в документах суду, зокрема, щодо організації та діяльності органів суддівського самоврядування з питань внутрішньої діяльності суду (протоколи зборів суддів: протоколи оперативних нарад тощо).

Суд враховує, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24 травня 2018 року №800/591/17 сформовано позицію, що важливою ознакою документів, в яких може міститися службова інформація, є те, що вони передують, зокрема, прийняттю рішення з певного питання. Це означає, що після прийняття відповідного рішення відомості, що містяться в документах, які створювались або знаходяться у володінні розпорядника і стосуються підготовки, обговорення, розгляду та прийняття цього рішення, втрачають статус службової інформації. Тобто після прийняття рішення інформація, що була створена чи отримана для підготовки цього рішення, перестає бути службовою, хоча певна інформація може бути обмежена в доступі як конфіденційна.

Запитувана позивачем інформація є публічною, створена шляхом прийняття відповідних рішень та зафіксована шляхом оформленням відповідних протоколів. Тому інформація, яка міститься у протоколах зборів суддів окружного адміністративного суду міста Києва, якими зафіксовані вже прийняті рішення, не може вважатися службовою в контексті пункту 1 частини першої статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки рішення щодо запровадження спеціалізації вже прийняті.

Суд враховує, що відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник інформації у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових так званого «трискладового» тесту означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою. Такий висновок суду відповідає висновкам щодо застосування норм Закону України «Про доступ до публічної інформації», що викладені у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі №806/1959/16, від 23 грудня 2020 року у справі №826/15472/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №9901/249/19.

Зі змісту листа відповідача від 21.05.2021 №03.2-07/1214/21 вбачається, що відмова в наданні запитуваних документів обґрунтована вказівкою на те, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом, а запитувані протоколи зборів суддів містять службову інформацію, яка у даному випадку розголошенню не підлягає. Водночас рішення відповідача не містить будь-якого обґрунтування (мотивів), чому запитувана інформація не підлягає розголошенню відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», що свідчить про його необґрунтованість.

Ефективним способом захисту права позивача на отримання відповіді на запит є спонукання відповідача надати відповідь в порядку та строки, визначені законом.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 246 КАС України у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується порядок і строк його виконання. Для забезпечення ефективного відновлення прав позивача та контролю за його виконанням суд вважає за необхідне встановити такий порядок виконання цього рішення суду: запитувана ОСОБА_1 публічна інформація (копії протоколів зборів суддів окружного адміністративного суду міста Києва, на яких розглядалися питання та/або ухвалювалися рішення про запровадження в суді спеціалізацій суддів чи скасування спеціалізацій суддів за період із 2015 року по дату запиту) повинні бути скеровані запитувачу у строк, визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації»; перебіг строку для надіслання ОСОБА_1 публічної інформації починається з дати набрання цим рішенням суду законної сили.

Суд відхиляє клопотання позивача про допуск рішення у цій справі до негайного виконання на підставі ст.ст. 263, 371 КАС України як безпідставне, оскільки цей спір фактично стосується оскарження рішення відповідача як розпорядника інформації про обмеження доступу до інформації, а не його бездіяльності щодо розгляду запиту на інформацію.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову окружного адміністративного суду міста Києва (оформлену листом від 21.05.2021 №03.2-07/1214/21) надати публічну інформацію на запит ОСОБА_1 від 21.04.2021.

Зобов`язати окружний адміністративний суд міста Києва (01051, місто Київ, вул.Болчана Петра, буд.8, корпус, 1; ідентифікаційний код 34414689) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) у відповідь на запит від 21.04.2021 запитувану публічну інформацію (копії протоколів зборів суддів окружного адміністративного суду міста Києва, на яких розглядалися питання та/або ухвалювалися рішення про запровадження в суді спеціалізацій суддів чи скасування спеціалізацій суддів за період із 2015 року по 21.04.2021) у встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» спосіб та строк. Встановити, що перебіг цього строку розпочинається з дати набрання цим рішенням суду законної сили.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань окружного адміністративного суду міста Києва (01051, місто Київ, вул.Болчана Петра, буд.8, корпус, 1; ідентифікаційний код 34414689) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на сплату судового збору в сумі 456 (чотириста п`ятдесят шість) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Москаль Р.М.