Рішення № 101106644, 15.11.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5142/21

РКіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кетрисанівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Ляшенко О.В., звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення восьмої сесії восьмого скликання Кетрисанівської сільської ради № 1657 від 03.08.2021 року, яким було відмовлено ОСОБА_1 у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Кетрисанівської об`єднаної територіальної громади, з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, в розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером: 3520884400:02:000:9500, загальною площею 50 га, із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, яка перебуває у користуванні Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 , згідно державного акту на право користування землею виданого на ім`я ОСОБА_2 , серії Б №052150, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 37;

- зобов`язати Кетрисанівську сільську раду повторно, з урахуванням висновків суду, повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 від 07.07.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером: 3520884400:02:000:9500, загальною площею 50 га, із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, яка перебуває у користуванні Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 , згідно державного акту на право користування землею виданого на ім`я ОСОБА_2 , серії Б №052150, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 37, та прийняти законне та обґрунтоване рішення, яким надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Також позивач просить суд зобов`язати Кетрисанівську сільську раду подати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

В обґрунтування вимог представником позивача зазначено, що відповідач у супереч діючому законодавству прийняв необґрунтоване рішення за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Додатково вказав про необхідність саме зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення фермерського господарства, оскільки відповідач відмовляв у наданні відповідного дозволу без наявних законодавчих підстав.

Кертисанівською сільською радою (надалі відповідач) відзив на позовну заяву не подано, хоча про наявність перебування даної справи в суді, останньому достеменно відомо, оскільки судом направлялась на адресу Кетрисанівської сільської ради примірник позову та копія ухвали судді про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.52).

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області із клопотанням від 07.07.2021 року щодо надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ А01.02) - в розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520884400:02:000:9500, яка перебуває у користуванні ФГ ОСОБА_2 згідно державного акту на право постійного користування виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Рішенням двадцять восьмої сесії восьмого скликання Кетрисанівської сільської ради від 03.08.2021 № 1657 ''Про відмову у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення фермерського господарства ПИСЬМЕННОМУ ОСОБА_3 '' відмовлено у наданні дозволу з підстав порушення вимог ст.31 ЗК України, ст.т.3,13 ЗУ ''Про фермерське господарство'', з огляду на те, що ОСОБА_1 не є членом СФГ ОСОБА_2 , а тому не має права на одержання безоплатно у власність із земель комунальної власності, які перебувають у користування СФГ ОСОБА_2 (надалі спірне рішення, а.с.39).

Отже правомірність та законність винесення спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 3 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами 1, 4 статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно підпункту "в" частини 3 статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

На підставі пункту "а" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Судом встановлено, що позивача звернувся до відповідача, будучи зацікавленим в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства у межах норми, передбаченої п.“а” ч.1 ст.121 ЗК України, за рахунок земельної ділянки ФГ ОСОБА_2 в розмірі земельної частки (паю), яка перебуває у користуванні (в оренді) ФГ ОСОБА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Мар`янівської сільської ради народних депутатів від 08.02.1993 року №3 ''Про виділення землі для ведення фермерських господарств'' виділено для розвитку фермерського господарства ОСОБА_2 … земельну ділянку 50 га (а.с.35).

Згідно Державного акту на право користування землею Б№052150 земельна ділянка 50 га була передана у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 , який зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування за №37 (а.с.26-28).

При цьому, суд зауважує, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділнка з кадастровим номером 3520884400:01:000:9500 площею 50 га перебуває у комунальній власності та вказано правокористувача фізичну особу ОСОБА_2 (а.с.53-54).

Представник позивача вважає, що відповідно до Земельного кодексу України позивач має право на отримання цієї земельної ділянки безоплатно у власність, у порядку, передбаченому статтями 118 та 121 ЗК України для безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту (ст.3 Закону України "Про фермерське господарство").

Згідно зі статтями 7, 8 вказаного Закону надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Статтею 12 Закону України ''Про фермерське господарство'' визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Відповідно до статті 13 Закону України ''Про фермерське господарство'' члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Статтями 31, 32 ЗК України встановлені аналогічні норми.

З аналізу наведених правових норм слідує, що громадяни можуть отримати землі державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному Земельним кодексом України. Фермерське господарство може володіти та користуватися землями своїх членів лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають у власності (а не користуванні) члена фермерського господарства. При цьому, статтею 13 Закону України ''Про фермерське господарство'' встановлено тільки право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування, тобто передача у власність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у користування.

За правовим висновком, викладеним Верховним Судом у пункті 45 у постанови від 29.12.2020 року у справі № 1140/2698/18 слід звернути увагу на можливість виникнення у позивача права на безоплатне отримання земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному нормами Земельного кодексу України, а також з огляду на приписи частини п`ятої статті 116 Земельного кодексу України, згідно якої виділення земельної ділянки іншій фізичній особі можливе лише після припинення права постійного користування земельної ділянки, яке надано ОСОБА_2 .

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 29.12.2020 року у справі № 1140/2698/18, 19.06.2018 року у справі №816/1920/17, від 14.08.2018 року у справі №818/1530/17, яку суд і враховує відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Як свідчать матеріали справи земельну ділянки у розмірі 50 га була надано у користування фізичній особі ОСОБА_2 , який і має право на виділення/отримання цієї земельної ділянки у власність, натомість позивач взагалі не є членом ФГ, а відтак має право на реалізацію права щодо отримання/приватизації земельної ділянкою за загальним правом після того, як земельна ділянка буде вільна від обтяження, як в даному випадку ''постійного користування''. Саме після звільнення земельної ділянки від обтяжень позивач, як і будь-який інший громадянин України матиме право реалізувати своє право щодо отримання у власність земельної ділянки в розмірі паю для ведення фермерського господарства, в протилежному випадку матиме місце ситуація дискримінаційного характеру відносно інших громадян, які можуть бути зацікавлені в отримання у власність земельної ділянки реалізуючі своє право, визначене статтею 121 ЗК України.

Таким чином, суд відхиляє доводи представника позивача наведені у позовній заяві з огляду на їх помилковість.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач у своєму клопотанні від 07.07.2021 року просив відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельною ділянки у власність в розмірі паю за рахунок земельною ділянки з кадастровим номером3520884400:02:00:9500.

Згідно з частинами 1, 2 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Частинами 1- 5 статті 79-1 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини 6 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Згідно з частинами 9, 10 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Частиною 13 статті 79-1 ЗК України передбачено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується зокрема в разі поділу або об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності зокрема в разі: в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Видами документації із землеустрою є зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про землеустрій", проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок (стаття 50 Закону України "Про землеустрій") та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (стаття 56 Закону України "Про землеустрій") є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Суд зазначає, що процедура набуття громадянами права власності на землю державної та комунальної власності в порядку безоплатної приватизації, у тому числі для ведення фермерського господарства, передбачає проведення робіт із землеустрою, які виконуються на підставі відповідної документації: проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки (за відсутності на даній частині земної поверхні раніше сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та за технічною документацією із землеустрою щодо поділу раніше сформованої земельної ділянки або об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (у разі якщо не відбувається зміна їх цільового призначення). Підставою для розроблення такої документації є відповідний дозвіл (згода) органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Таку правову позицію сформулював Верховний Суд у постановах від 23.10.2020 року у справі №802/1535/17-а, від 18.11.2020 року у справі №240/4867/18, від 21.01.2021 року у справі №120/1615/20-а.

Згідно з відомостями Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за кадастровим номером 3520884400:02:000:9500 загальною площею 50 га, яка перебуває у комунальній власності, призначена для фермерського господарства, тож за категорією та цільовим призначенням належить до земель сільськогосподарського призначення. На підставі рішення державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Б№05215 від 08.02.1993 року надана ОСОБА_2 .

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією з яких є землі сільськогосподарського призначення.

Оскільки позивач мав намір отримати у приватну власність земельну ділянку орієнтовною в розмірі паю для фермерського господарства за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 3520884400:02:000:9500, тому формування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, а не на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як зазначено у заяві позивача від 07.07.2021 року (а.с.20).

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 04.05.2020 року у справі №802/1539/17-а, від 16.07.2020 року у справі № 802/1447/17-а.

Отже підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що поки земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні третьої особи, і ця особа заяви про відмову у користуванні такої земельною ділянкою не подано, а також з огляду на те, що бажана земельна ділянка перебуває у користуванні ФГ ОСОБА_2 , яке також не відмовилось від використання цієї земельної ділянки, відповідач не має право розпорядження цією земельною ділянкою. При цьому, суд критично оцінює долучені позивачем копії заява (погодження) землекористувача як від ФГ Літвінова А.Г. та від ОСОБА_2 стосовно не заперечення права на розроблення проектів землеустрою, оскільки останній не має права погоджувати чи розпоряджатися земельною ділянкою комунальної власності, якою є ця ділянка.

На час вирішення справи, зокрема перебування земельної ділянки в постійному користуванні у третьої особи, суд не вбачає підстав для можливості зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, про що він просить у позові, та відмовляє у задоволенні позову.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса для листування: Адреса для поштової кореспонденції: АДРЕСА_2 ) до Кетрисанівської сільської ради (вул. Незалежності, 80, м. Бобринець, Кіровоградська область, 27200; код ЄДРПОУ 04365508) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук