Рішення № 101106574, 15.11.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року м. Кропивницький Справа №340/1806/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Момонт Г.М., розглянув у в порядку спрощеного провадження (письмове провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про:

- визнання протиправною бездіяльності Управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 09.09.2018 року по 15.03.2021 року включно;

- зобов`язання Управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.09.2018 року по 15.03.2021 року включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу в Управлінні СБУ в Донецькій та Луганській областях з 31.08.2016 р. по 09.09.2018 р. Позивач вказує про те, що у день звільнення з ним не було проведено остаточного розрахунку, а саме не виплачено індексацію грошового забезпечення. Затримка в остаточному розрахунку при звільненні склала з 09.09.2018 р. по 15.03.2021 р.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого позовні вимоги не визнаються в повному обсязі (а.с.18-21). Відповідач зазначає, що умовою виникнення обов`язку держави в особі її державних органів (військових частин) щодо проведення розрахунку при звільненні з військовослужбовцем є факт його звільнення з військової служби, тобто припинення військово-службових правовідносин між громадянином та державою. Відповідачем звернуто увагу на те, що у випадку звільнення громадянина з військової служби обов`язок з виплати при звільненні належних працівнику сум покладено на відповідний державний орган (військову частину), у якому особа проходить військову службу на день звільнення. Відповідач звернув увагу суду на той факт, що позивач не звільнявся зі Служби безпеки України під час проходження військової служби в ГУ СБУ. Так, згідно з наказом ГУ СБУ від 07.09.2018 р. №532-ос позивач був лише виключений зі списків особового складу ГУ СБУ з 09.09.2018 р., у зв`язку із зарахуванням у розпорядження начальника Управління СБУ в Кіровоградській області. Тобто звільнення позивача з військової служби не відбувалося. У відзиві наголошено на тому, що звільнення позивача зі Служби безпеки України відбулося не під час проходження служби у відповідача, а під час проходження служби в інших органах (підрозділах) Служби безпеки України. Відповідно, виконавцем обов`язку з проведення розрахунку при звільненні може бути лише той орган (підрозділ) СБУ, у якому позивач проходив службу на день звільнення. На думку відповідача, у нього, як в одного із регіональних органів СБУ, не міг виникнути і не виникав обов`язок щодо проведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, у зв`язку з його виключенням зі списків особового складу ГУ СБУ з 09.09.2018 р. та звільненням з військової служби в СБУ з 22.04.2019 р.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.13).

20.05.2021 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.53).

11.06.2021 р. відповідачем подано заперечення на клопотання позивача від 07.05.2021 р. про покладення на відповідача відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу (а.с.54-59). Однак, клопотання позивача про відшкодування витрат на правову (правничу допомогу) до суду не надходило.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 р. витребувано докази у Служби безпеки України (а.с.74).

Під час розгляду справи судом уточнено найменування відповідача – Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (а.с.84-85).

Заяв, клопотань від учасників процесу до суду не надходило. Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, витребувані судом докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходив військову службу у періоди з 13.11.2007 р. до 22.07.2008 р. та з 13.04.2009 р. до 12.04.2019 р. (а.с.23). При цьому у період з 13.11.2007 р. до 22.07.2008 р. ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах України, а у період з 13.04.2009 р. до 12.04.2019 р. – службу на посадах офіцерського складу Служби безпеки України (а.с.23).

Наказом голови Служби безпеки України від 10.08.2018 р. №1021-ОС капітана ОСОБА_1 зараховано у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області за підпунктом «а» пункту 48 (за службовою потребою) з 10 серпня до 9 вересня 2018 року включно (а.с.82).

На підставі наказу голови Служби безпеки України від 10.08.2018 р. №1021-ОС наказом Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 07.09.2018 р. №532-ос виключено зі списків особового складу з 09 вересня 2018 року ОСОБА_1 у зв`язку із зарахуванням у розпорядження начальника Управління СБ України в Кіровоградській області (а.с.48).

Наказом Служби безпеки України від 04.04.2019 р. №422-ОС капітана ОСОБА_1 звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом «а» пункту 61, підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас Служби безпеки України по Управлінню Служби безпеки України в Кіровоградській області (а.с.83).

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 у періоди з 13.04.2009 р. по 31.08.2016 р. та з 10.09.2018 р. по 22.04.2019 р. проходив службу у Головному управління Служби безпеки України в Кіровоградській області, з 01.09.2016 р. по 09.08.2018 р. – у Головному управлінні Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, з 10.08.2018 р. по 09.09.2018 р. – перебував у розпорядженні начальника Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 р. у справі №340/2576/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про зобов`язання вчинити певні дії, адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.09.2016 р. по 09.09.2018 р. включно; зобов`язано Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях нарахувати і виплати на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.09.2016 р. по 09.09.2018 р. включно; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.87-88).

На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 р. у справі №340/2576/20 Головним управлінням Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях 15.03.2021 р. перераховано ОСОБА_1 кошти у розмірі 1 552,36 грн (а.с.11, 25, 26).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (далі за текстом – Закон №2011).

Статтею 1 Закону №2011 встановлено, що соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.2 ст.12 Закону №2011 у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до приписів ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд враховує, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладається обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплативши всі суми, що йому належать, а у разі невиконання такого обов`язку виникає відповідальність передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника під час його звільнення, зокрема захист права працівника на своєчасну оплату праці за виконану роботу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 68 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 р. №1262/2007, днем звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби в запас або у відставку вважається день, з якого їх наказом виключено зі списків особового складу Служби безпеки України.

Судом встановлено, що відповідачем – Головним управлінням Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях не проводилося звільнення позивача, а лише здійснено виключено зі списків особового складу у зв`язку із зарахуванням його у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області на підставі підпункту «а» пункту 48 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та у подальшому переміщено до Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області.

Відповідно до підпункту «а» пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів), а за рішенням Голови Служби безпеки України – у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника (командира) іншого функціонального підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи Служби безпеки України або штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України допускається за службовою потребою (після закінчення вищого військового навчального закладу, у разі переведення військовослужбовців до нового місця служби) – до 1 місяця.

З огляду на зміст абз.13 п.48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов`язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, що вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з абз.1, 3 п.4.9 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 р. №772 (далі за текстом – Інструкція №772) зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників (пункт 48 Положення) – це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.

Зарахування у розпорядження відповідних начальників за службовою потребою (підпункт «а» пункту 48 Положення) допускається тільки стосовно тих військовослужбовців, які закінчили вищий військовий навчальний заклад Служби безпеки України, перед призначенням їх на посаду, та тих, які переміщуються по службі з одного органу, підрозділу, закладу, установи до іншого.

Отже, зарахування у розпорядження та переміщення до іншого регіонального органу не є тотожним до звільнення, а тому до таких правовідносин не застосовуються приписи ст.117 КЗпП України, оскільки спрямовані на захист майнових прав звільнених працівників.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 Головним управлінням Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях не звільнявся з військової служби, твердження позивача про обов`язок відповідача провести нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є необґрунтованим, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також суд враховує, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і стягнення середнього заробітку (справа №340/5474/21), що виключає необхідність вирішення питання про заміну відповідача.

Беручи до уваги, що у задоволенні позову відмовлено, то відповідно до ст.139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат понесених позивачем. Натомість відповідачами не надано доказів понесення судових витрат у даній справі.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (м. Краматорськ, Донецька область, вул. Ярослава Мудрого, 56, код ЄДРПОУ 20001504) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду – 15 листопада 2021 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт