Ухвала суду № 101106125, 15.11.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви в частині позовних вимог

"15" листопада 2021 р. Справа № 300/6805/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся 03.11.2021 до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за березень 2018 року; визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо непроведенян перерахунку та доплати належної ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого нараховану одноразову грошову допомогу при звільненні при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за березень 2018 року з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; зобов`язати Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до вимог пункту 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”, індексації грошового забезпечення, обчисленої відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, а також раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні.

Суд дійшов висновку про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду в частині позовної вимоги про перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, а тому ухвалою від 08.11.2021 позовну заяву залишено без руху та зобов`язано позивача виправити недоліки позовної заяви у спосіб: подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом та поданням доказів поважності причин його пропуску.

На виконання зазначеної ухвали від 08.11.2021 ОСОБА_1 подав до суду заяву від 10.11.2021 щодо поновлення процесуального строку, в якій зазначив, що ним не пропущено строк звернення до суду з цим позовом. Так, позивач вказав на те, що одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби є складовою (входить до структури) грошового забезпечення військовослужбовців, а тому відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Досліджуючи обставини виконання позивачем вимог ухвали від 08.11.2021, вважає, що позивачем не усунено недоліків позовної заяви. Цей висновок грунтується на такому:

З огляду на зміст позовної заяви, предметом цього адміністративного позову є нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в належному розмірі. Так, позивач вважає, що при визначенні одноразової грошової допомоги при звільненні, Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не врахував до складу грошового забезпечення, з якого нараховану така допомога, щомісячну додаткову грошову винагороду та індексацію грошового забезпечення.

Суд звертає увагу на те, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України, частина перша статті 1 Закону України "Про оплату праці").

У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" й "оплата праці", які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини). Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини).

Стаття 2 Закону України "Про оплату праці" у редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби, відносила до структури заробітної плати основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Така структура заробітної плати відображена також у розробленій відповідно до Закону України "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці і стандартів Системи національних рахунків Інструкції зі статистики заробітної плати (далі - Інструкція), затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, що був зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До цього фонду, який складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати й інших заохочувальних та компенсаційних виплат, включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору не належать до фонду оплати праці (пункти 3.8 Інструкції).

Згідно з абзацом 2 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 за № 393, в редакції станом на час звільнення позивача з військової служби за станом здоров`я, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Грошова допомога, передбачена цим пунктом, нараховується відповідно до посадового окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням. Загальний її розмір не повинен перевищувати п`яти місячних посадових окладів.

Отже, одноразова грошова допомога при звільненні за своєю правовою природою є окремою гарантією, передбаченою статтею 15 Закону України № 2011-ХІІ, яка виплачується військовослужбовцям в грошовій формі при їх звільненні з військової служби. Тобто, одноразова грошова допомога при звільненні не входить до структури заробітної плати (не є ні основною, ні додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури).

Окрім того, суд звертає увагу на те, що вихідна допомога при звільненні має разовий характер.

Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п"ята статті 242 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Водночас, суд звертає увагу на те, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.

За правилами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, з аналізу зазначених положень процесуального закону, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 цього Кодексу).

Отже, в цій категорії справ процесуальний закон визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

В спірному випадку розмір одноразової грошової допомоги, який підлягав виплаті ОСОБА_1 при звільненні, зазначений у витязі з наказу військового комісара Івано-Франківського обласного військового комісаріату від 05.03.2018 № 46 про виключення позивача зі списків особового складу Івано-Франківського обласного військового комісаріату, копія якого долучена до позовної заяви.

Також в позовній заяві та в заяві від 03.08.2021 про доплату одноразової грошової допомоги при звільненні, ОСОБА_1 підтвердив факт виплати йому при звільненні в березні 2018 року одноразової грошової допомоги при звільненні, проте доказу виплати до позовної заяви не долучив. Не надав такого доказу й до заяви від 10.11.2021.

Водночас ОСОБА_1 подав цей позов через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду 03.11.2021, тобто більш як через три роки після видання наказу військового комісара Івано-Франківського обласного військового комісаріату від 05.03.2018 № 46 та отримання сум одноразової грошової допомоги при звільненні.

Як підставу подання позову в такий строк позивач лише зазначив про те, що про виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні без включення до її розрахунку сум індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, він дізнався вже після виплати такої допомоги (як зазначив позивач в позовній заяві: "як мені стало відомо пізніше" (абзац другий сторінки 2). Проте позивач не навів конкретних обставин за яких він дізнався про вказані факти.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 вказала:

"...правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду".

В постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, Верховний Суд вказав, що:

"32. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

33. Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів".

...35. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 N 340/1019/19)".

Щодо обставини того, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про те, що відповідачем не включено до грошового забезпечення при розрахунку одноразової грошової допомоги сум щомісячної додаткової грошової винагороди:

Згідно долученої позивачем до позовної заяви довідки Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 912/786/1 від 04.10.2021, додаткова грошова винагорода за два повні календарні роки служби, що передували дню звільнення ОСОБА_1 з військової служби, щомісячно становила від 3896,24 грн. до 3926,21 грн. Водночас, згідно наказу військового комісара Івано-Франківського обласного військового комісаріату від 05.03.2018 № 46, розмір одноразової грошової допомоги (50% місячного грошового забезпечення за два повні календарні роки служби), який підлягав виплаті ОСОБА_1 , становив 11497,45 грн. Тобто додаткова грошова винагорода щомісячно становила суттєвий розмір в складі грошового забезпечення позивача. Тобто, за таких обставин, розумно можна припустити, що одразу після звільнення позивач повинен був дізнатися про факт виплати йому одноразової грошової допомоги без включення до неї при розрахунку її розміру щомісячної додаткової грошової винагороди.

Зрештою, в позовній заяві, не викладено жодного пояснення того, що ОСОБА_1 з дати прийняття наказу військового комісара Івано-Франківського обласного військового комісаріату від 05.03.2018 № 46 про виключення його зі списків особового складу Івано-Франківського обласного військового комісаріату до отримання від Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки листа від 04.10.2021 № 9/2/786 з об`єктивних обставин не знав і не міг дізнатися про те, що позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в неналежному розмірі. Не долученотаких доказів й до заяви від 10.11.2021.

Також позивач ні в позовній заяві, ні в заяві від 10.11.2021 року не вказав обставин того, коли він дізнався про те, що відповідачем не враховано сум індексації грошового забезпечення при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Щодо посилання позивача на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 у справі № 300/3916/20, якою зобов"язано Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.06.2015 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця - січень 2008, то з дати цієї постанови не розпочинається перебіг строку звернення до суду з цим позовом, оскільки цим судовим рішенням лише підтверджено порушене право ОСОБА_1 на отримання виплат по індексації грошового забезпечення. Проте, позивач повинен був суб"єктивно усвідомлювати про те, що таке його право порушене, зокрема, що такі виплати не були включені й до складу одноразової грошової допомоги при звільненні ще до цього, про що свідчить сам факт подання позову до суду у справі № 300/3916/20.

Зрештою, на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 в справі № 300/3916/20 Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки провів ОСОБА_1 виплату індексації грошового забезпечення в розмірі 82370,86 грн. Факт отримання сум індексації грошового забезпечення за період з 18.06.2015 по 28.02.2018 позивач самостійно підтвердив в заяві від 03.08.2021, направленій до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, зрештою, позивач після прийняття судом апеляційної інстанції постанови від 08.06.2021 в справі № 300/3916/20 повинен був знати про те, що суми індексації грошового забезпечення не були враховані при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Про вказані обставини ОСОБА_1 вказав у заяві від 03.08.2021.

Таким чином, станом на 03.08.2021 ОСОБА_1 було відомо про те, що при визначенні одноразової грошової допомоги при звільненні, Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не врахував до складу грошового забезпечення, з якого нараховану така допомога, індексацію грошового забезпечення.

Лист відповідача від 04.10.2021 № 9/2/786, наданий на звернення позивача від 03.08.2021, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через три роки після виплати йому одноразової грошової винагороди при звільненні, та, принаймні, через декілька місяців після того, коли він дізнався про невключення при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, невиплачених йому сум індексації грошового забезпечення.

В той же час, ОСОБА_1 подав цей позов через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду 03.11.2021, тобто з пропуском місячного строку, який передбачений частиною п`ятою статті 123 КАС України.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини визнав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Оцінюючи обставини звернення ОСОБА_1 з позовом до суду із врахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень частини 5 статті 122 КАС України, суд зазначає, що вказаною нормою статті 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як найскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі № 9901/118/19.

Отже, обставини справи свідчать про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду в частині позовної вимоги про перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Такого ж висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд в подібних правовідносинах (постанова від 04.01.2021 у справі № 300/2667/20).

Таким чином, мотиви і аргументи, які вказані позивачем в заяві від 10.11.2021 щодо поновлення процесуального строку, не підтверджують дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог про визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо непроведення перерахунку та доплати належної ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого нараховану одноразову грошову допомогу при звільненні при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.

ОСОБА_1 не подано суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом в цій частині позовних вимог.

Згідно пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).

Таким чином, позовну заяву ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в частині визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, потрібно повернути на підставі частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись частиною другою статті 123, пунктом 9 частини четвертої статті 169, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в частині визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвалу суду може бути оскаржено в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.