Ухвала суду № 101105976, 15.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

15 листопада 2021 року Справа № 240/21820/21 ЗП/280/96/21 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Максименко Л.Я., перевіривши матеріали

за позовною заявою Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова (10023, м. Житомир, пр. Миру, буд. 22, код ЄДРПОУ 08183359)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ),

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду за підсудністю з Житомирського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовною заявою Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з гр. ОСОБА_1 на користь Житомирського військового інституту ім.С.П.Корольова грошові кошти в рахунок витрат, пов`язаних з його навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі в розмірі 188399,50 грн.

В матеріалах справи міститься також заява про поновлення строку звернення до суду, яка наразі не розглянута судом.

Тож, розглядаючи вказану заяву, оцінюючи доводи заяви та наявність підстав для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду з вказаним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Частиною 3 ст. 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до положень частини 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року N 964 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти (далі - Порядок № 964), який визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д","е","є","з","и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти (далі - витрати).

Пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України.

Тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верхового Суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16.

Пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Тобто, строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби, у даному випадку, необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 по справі № 560/1389/20.

Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення позивача, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.

Отже, лише у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного строку добровільного відшкодування, позивач міг звернутися до суду.

З доказів, доданих до позовної заяви вбачається, що 01.09.2020 ОСОБА_1 під підпис ознайомлено з розрахунком відшкодування витрат на утримання у навчальному закладі, крім того, ОСОБА_1 зазначив, що зобов`язується добровільно погашати заборгованість щомісячно.

Таким чином, встановивши непогашення відповідачем першої частини заборгованості у місячний термін після підписання відповідного розрахунку до 01.10.2020, позивач протягом місяця мав право на звернення до суду з вказаним позовом про стягнення витрат за навчання у примусовому порядку.

Проте, до суду з позовом позивач звернувся лише 09.06.2021, як він і сам вказує, тобто з пропуском місячного строку.

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними і допустимими доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

У поданій заяві позивач не навів обставин, які б давали суду можливість підтвердити поважність пропуску строку звернення до суду з позовом.

Факт направлення двічі позивачу претензій листами від 16.10.2020 та 17.12.2020 не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки не сплативши заборгованість протягом місяця після ознайомлення з розрахунком відповідач вже фактично відмовився у добровільному погасити заборгованість.

Крім того, після направлення першої претензії відповідач також не виконав вимоги Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова, проте позивач і тоді одразу не вжив заходи щодо звернення до суду із позовом про стягнення спірної суми заборгованості у примусовому порядку, що було відомо позивачу.

Посилань позивача на перебування помічника начальника військового інституту ім. С.П. Корольова з правової роботи на лікарняному суд до уваги не приймає, оскільки тимчасова відсутність відповідного співробітника не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Слід врахувати також, що зазначена особа перебувала на лікарняному з 13.10.2020 по 28.10.2020, що не включає весь період, коли позивач зволікав із зверненням до суду із даним позовом.

Посилання позивача на те, що він звертався з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості до Новомиколаївського районного суду Запорізької області та ухвалою від 11.05.2021 провадження у справі було закрито у зв`язку з непідсудністю даної категорії справ суду загальної юрисдикції також не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з позовом.

Більш того, суд звертає увагу, що такі доводи жодним чином не можуть вказувати на дотримання позивачем місячного строку звернення до суду, визначеного ст.122 КАС України, оскільки ще на момент звернення з первісним позовом до районного суду, 21.01.2021, позивачем вже було пропущено такий строк звернення до суду.

З огляду на зазначене, наведені позивачем мотиви для поновлення процесуального строку не свідчать про наявність виняткових, особливих і непереборних обставин об`єктивного характеру, які унеможливили або істотно ускладнили подання у визначений судом адміністративного позову.

У ч.2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 39 рішення у справі "Устименко проти України", принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

При цьому, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини Осман проти Сполученого королівства від 28.10.1998 та пункті 54 рішення Круз проти Польщі від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Також, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду, відносини стають стабільними.

Оскільки, дане поняття за своєю суттю є оціночним, суд у кожному конкретному випадку має надати правову оцінку відповідним обставинам та, як наслідок, визначити, чи можуть такі обставини бути визнані поважними.

Водночас, невмотивоване задоволення клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів судового захисту, в тому числі фізичних осіб.

Європейський Суд з прав людини у Справі Пономарьов проти України зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи викладене,суд вважає неповажними причини пропуску строку звернення до суду, з огляду на що, позовну заяву слід повернути.

Керуючись ст. ст. 122,123, 240, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова (10023, м. Житомир, пр. Миру, буд. 22, код ЄДРПОУ 08183359) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості, - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою і усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви, згідно ч.8 ст.169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її постановлення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.Я. Максименко