Рішення № 101105941, 16.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 листопада 2021 року Справа № 280/7039/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі- позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.06.2021 № 0667095-2406-0828, винесене відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято Головним управлінням ДПС у Запорізькій області з порушенням норм законодавства є протиправними та підлягає скасуванню. Позивачем зазначено, що відповідач невірно розраховував податок згідно оскаржуваного ППР виходячи з того, що позивач є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа об`єкта 199,10 кв.м. внаслідок чого протиправно застосовано ставку податку у розмірі 1% від мінімальної заробітної плати за 1 кв. м. будівлі, замість 0% як встановлено Рішенням міської ради м. Запоріжжя №5 від 28.01.2015 про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», яким встановлено нульову ставку податку для будинків площа яких не перевищує 250 кв. метрів. Крім того відповідачем не враховано, що будинок у 2020 році перебував у спільній сумісній власності позивача та її чоловіка ОСОБА_2 , а отже до вказаних правовідносин підлягає застосуванню податкова пільга 120 кв. м. по кожному власнику будинку, що також виключає нарахування податкового зобов`язання у цьому випадку. Також ППР було направлено на іншу адресу, відмінну від місця реєстрації та проживання позивача. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судді від 16.08.2021 адміністративний позов залишено без руху.

20.08.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 25.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, надав 15.09.2021 до суду відзив на позовну заяву, у якому вказує, що згідно даних Реєстру платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наявних в ІТС «Податковий блок» та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником об`єкта житлової нерухомості, а саме: житлового будинку літ. Н., загальною площею 199,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Відповідно до підпункту 266.3.1 та підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості та обчислюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) платника податку на відповідні платіжні реквізити за місцезнаходженням об`єкту житлової та нежитлової нерухомості. Згідно Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування території громад, залежно від місця розташування та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м бази оподаткування. При обчисленні суми податкового зобов`язання було застосовано Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) затверджене Рішенням Запорізької міської ради № 5 від 28.01.2015, при цьому застосована податкова пільга, передбачена п.п. 266.4.1. у розмірі 120,00 кв. м., отже відповідна база оподаткування зменшена на 120 кв.м., а платнику податку визначена сума податкового зобов`язання із розрахунку: (199,10 кв.м. - 120 кв.м.) * 47,23 грн.= 3735,89 грн. Ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб встановлено за рішенням місцевих рад в залежності від місця розташування та типів таких об`єктів, а не від бази оподаткування (загальної площі), об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток. Податковим кодексом не передбачено зміни розміру зменшення бази оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб. Крім того, про зміну податкової адреси позивач контролюючий орган не повідомила, отже направлення кореспонденції за такою адресою здійснювалось належним чином. Вважає, що дії контролюючого органу були правомірними та просить відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , видане Запорізьким міським управлінням юстиції 24.11.2015.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області відповідно до підпункту 266.7.1 «г» пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу 09.06.2021 сформоване податкове повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік № 0667095-2406-0828, про визначення позивачу суми податкового зобов`язання 3735,89 грн., яке було відправлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 , яке отримано ОСОБА_1 особисто 25.06.2021.

Не погоджуючись з вказаними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась до суду за його оскарженням.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно п. 6.1. статті 6 Податкового Кодексу України, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно п. 16.1 статті 16 Податкового Кодексу України, платник податків, зокрема, зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 265 Податкового Кодексу України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового Кодексу України, встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового Кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового Кодексу України).

Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового Кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Судом встановлено, що позивачу належить на праві власності будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа об`єкта 199,10 кв.м.

Щодо застосування ставки податку, суд зазначає наступне.

У статті 10 Податкового кодексу України, якою встановлено перелік місцевих податків, який включає податок на майно (підпункт 10.1.1), що складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено пунктом 7.1 статті 7 Податкового кодексу України.

За правилами ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з положеннями Податкового кодексу України, є місцевим податком.

Відповідно до підпункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених дим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з п. 4.4 статті 4 Податкового кодексу України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими задами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 143 Конституції України.

У відповідності до п. 10.3 ст. 10 Податкового кодексу України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно з п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

За змістом п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Згідно з п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Рішенням Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), яке набрало чинності 01.06.2016, на даний час не скасовано та є чинним (далі – Положення).

Згідно абзацу 1 підпункту 2.5.2. вищезазначеного Положення ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, на 2015 рік становить 0,25 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. Ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Згідно з пунктом 1 рішення Запорізької міської ради від 26.02.2016 №30 абзац 1 підпункту 2.5.2 пункту 2.5 частини 2 Положення після слів «за 1 кв. метр бази оподаткування» доповнено словами «за винятком об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:

- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;

- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;

- різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів».

Таким чином Рішенням Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 встановлено ставку податку на об`єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб у вигляді будинку на рівні 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування за винятком будинків, площа яких не перевищує 250 кв.м.

Таким чином, беручи до уваги те, що в розумінні положень п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України Запорізькій міській раді делеговано право встановлення ставок податку для об`єктів житлової нерухомості, зокрема житлових будинків, що знаходяться у місті Запоріжжі та перебувають у власності фізичних осіб загальною площею до 250 кв. м, згідно з Рішенням Запорізької міської ради, оподатковуються за ставкою у розмірі 0 %.

Отже, суд приходить до висновку, що контролюючим органом всупереч приписам чинного законодавства неправомірно застосована відсоткова ставка з податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1 %, оскільки, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, у власності позивача перебуває 199,10 кв.м. житлової нерухомості, що відповідно до Рішення міської ради м. Запоріжжя №5 від 28.01.2015 про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та №30 від 26.02.2016 не перевищує 250 кв. м.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині, що позивачу нараховані податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік на підставі норм п.266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, а Рішення міської ради м. Запоріжжя №5 від 28.01.2015 про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та Рішення №30 від 26.02.2016 (про встановлення нульової ставки) не може бути застосовано у зв`язку з тим, що суперечить в цій частині нормам Податкового кодексу України, з наступних підстав.

Згідно 4.1 4.5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні » № 280/97-ВР від 21.05.97р. - рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно- правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

В ч. 10 ст. 59 Закону встановлено - акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 8 грудня 2009 року (справа 21- 1573во09) зробив правовий висновок, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сиди судовим рішенням.

Така правова позиція була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року (справа №520/12022/17), та Верховним Судом у постановах від 31 серпня 2018 року (справа №822/1815/16), від 21 серпня 2018 року (805/2339/16-а), від 03 серпня 2020 року (справа №826/13307/18).

Таким чином Рішення міської ради м. Запоріжжя №5 від 28.01.2015 про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та №30 від 26.02.2016, якими встановлено нульову ставку податку для будинків площа яких не перевищує 250 кв. метрів, не скасовані в судовому порядку, а відтак - є діючими нормативно- правовими актами України і повинні застосовувались до правовідносин які є предметом розгляду по даній справі.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення 09.06.2021 № 0667095-2406-0828 яким позивачу визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік на суму 3735,89 грн.

Стосовно доводів позивача про відсутність підстав для нарахування податкового зобов`язання через перебування у будинку у спільній сумісній власності позивача та її чоловіка ОСОБА_2 , з наданих письмових доказів достеменно встановити належність нерухомого майна іншій особі окрім позивача не є можливим. Доказів повідомлення позивачем контролюючого органу, в тому числі після винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, про наявність прав власності інших осіб на нерухоме майно, яке входить до бази оподаткування, також не надано.

Щодо доводів позивача про направлення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на адресу, відмінну від поточної адреси реєстрації та проживання позивача, суд не приймає їх до уваги та зауважує, що хоча у тексті вимоги податкового повідомлення-рішення і вказана адреса, за якою позивач не проживає та не зареєстрований, проте згідно наданого відповідачем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення лист направлявся контролюючим органом за адресою поточної реєстрації ОСОБА_1 АДРЕСА_1 та був отриманий нею особисто 25.06.2021. Отже направлення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення здійснено належним чином.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Ухвалою суду від 16.11.2021 позивачеві відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення у справі.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а судом прийнято рішення про відстрочення позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету судовий збір за подання до адміністративного суду вказаного позову в сумі 908, 00 грн.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 09.06.2021 № 0667095-2406-0828.

Стягнути на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В.Стрельнікова