Рішення № 101105013, 15.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2021 р. Справа№200/11808/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 14051300009176 від 19.07.2021 та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов, поданий адвокатом Довженком Валерієм Івановичем в інтересах громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 14051300009176 від 19.07.2021 та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 19.07.2021 йому було відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання. На переконання позивача спірне рішення є безпідставним, адже в ньому не зазначено, у зв`язку із чим позивачу відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, а тільки є посилання на норму підпункту 10 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 323. Водночас, вказана постанова не містить підпункту 10 пункту 61, на підставі якого ОСОБА_1 відмовлено у видачі посвідки.

Крім того, позивач звертає увагу, що спірне рішення не має посилань, про які саме факти невиконання ним та якого саме рішення суду йдеться, чи якого саме державного органу, уповноваженого накладати адміністративні стягнення йдеться, або про які саме інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, йдеться в рішенні, що унеможливлює усунення відповідних обставин та повторне звернення позивача із заявою про оформлення посвідки на тимчасове проживання.

З огляду на наведене, позивач вважає, що оскаржуване рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання в Україні від 19.07.2021 року, прийняте відносно громадянина Вірменії ОСОБА_1 , є протиправним та підлягає скасуванню. Поряд з цим, на переконання позивача, належним способом захисту його порушеного права є зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області здійснити обмін посвідки на тимчасове проживання на території України громадянину Республіка Вірменія ОСОБА_1 .

Відповідачем надано відзив на позовну заяву. Так, в обґрунтування незгоди представник Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області зазначає, що під час перевірки заяви позивача були виявлені відомості відносно ОСОБА_1 щодо багаторазового притягнення його до адміністративної відповідальності по адміністративних правопорушеннях у сфері безпеки дорожнього руху та стягнення штрафів, позивач також має невиконані майнові зобов`язання та невиконані рішення суду, що і слугувало підставою для винесення спірного рішення від 19.07.2021 № 14051200009176. На переконання відповідача, спірне рішення винесено відповідно до вимог підпункту 10 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законами України та прийнятими на їх підставі нормативно-правовими актами.

З огляду на вищевикладене, представник Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області просив суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 15.09.2021 суд прийняв до розгляду позовну заяву громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 14051300009176 від 19.07.2021 та зобов`язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/11808/21. Розгляд адміністративної справи № 200/11808/21 визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Крім того, 15.09.2021 суд відмовив у задоволенні заяви представника громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 200/11808/21 за позовом громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 14051300009176 від 19.07.2021 та зобов`язання вчинити певні дії, про що виніс відповідну ухвалу.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином Вірменії, про що свідчить копія паспорта № НОМЕР_2 від 28.02.2019 (а.с.26-28).

Судом встановлено, що 04.05.2019 між позивачем та громадянкою України ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 04.05.2019 (а.с.25).

17.06.2020 ОСОБА_1 було видано посвідку на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_4 строком дії до 16.06.2021 (а.с.23).

Водночас, 10.06.2021 позивач звернувся до начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області із заявою про визнання поважними причини пропуску строку подання документів для обміну посвідки (а.с.20-21).

Листом від 23.06.2021 позивачу було роз`яснено його право звернутись до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо обміну посвідки на тимчасове проживання (а.с.56).

В свою чергу, 02.07.2021 ОСОБА_1 надав до відповідача заяву-анкету № 105098106 щодо обміну посвідки на тимчасове проживання (а.с.49).

У зв`язку з перевіркою інформації з Єдиного реєстру боржників, відповідач звернувся до Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Донецькій області із листом від 05.07.2021, у якому просив провести перевірку відомостей щодо фактів невиконання іноземцем або особою без громадянства, зокрема ОСОБА_1 , рішення державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення та повідомити про її результати Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Донецькій області (а.с.57).

Відповідно до листа Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 1733/24-7/01-2021 від 05.07.2021 було встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався органами Національної поліції до відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу (а.с.58-59).

Крім того, відповідачем було надіслано запит від 08.07.2021 до Кальміуського відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) із проханням повідомити про можливі факти невиконання позивачем рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами (а.с.60).

Листом Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 17.3-12.-9800/45390 від 13.07.2021 було повідомлено відповідача, що ОСОБА_1 , має невиконані майнові зобов`язання та невиконані рішення суду (а.с.61-64).

За результатами розгляду заяви-анкети громадянину Вірменії ОСОБА_1 , з урахуванням наявності у позивача невиконаних майнових зобов`язань перед державою та рішень суду, Головним управлінням ДМС у Донецькій області 19.07.2021 було прийнято рішення № 14051300009176 щодо відмови заявнику в оформленні та видачі посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 10 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (а.с.65).

Про прийняте рішення позивача було проінформовано листами від 20.07.2021 (а.с.64, 66).

Вважаючи протиправним рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до приписів статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом (ст. 26 Конституції України).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, як на момент отримання позивачем посвідки на тимчасове проживання в Україні так і на час прийняття рішення про її скасування визначався Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI, який також встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Пунктом 18 частини 1 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI) визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до частини 10 статті 4 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Згідно з частиною 10 статті 5 Закону № 3773-VI підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (крім іноземців та осіб без громадянства, які згідно із законодавством України мають право на працевлаштування без отримання такого дозволу) та зобов`язання роботодавця повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу, про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту) з таким іноземцем або особою без громадянства.

Для іноземців та осіб без громадянства, працевлаштування яких відповідно до законодавства України здійснюється без дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, замість такого дозволу подається трудовий договір (контракт), а для осіб, які мають статус закордонного українця, - трудовий договір (контракт) та посвідчення закордонного українця.

25 квітня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 322 "Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання" (далі по тексту - Порядок № 322).

Відповідно до п.7 Порядку № 322 обмін посвідки здійснюється, зокрема, у разі закінчення строку дії посвідки.

Відповідно до п. 16 Порядку № 322 документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт) та територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Згідно до п. 17 Порядку № 322 документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні.

Відповідно до п. 19 Порядку № 322 у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.

Пунктом 21 Порядку № 322 визначено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

Відповідно до пункту 61 Порядку № 322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, зокрема, у разі виявлення фактів невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну.

Згідно з пунктом 62 Порядку № 322 копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні.

У разі подання заяви-анкети через уповноваженого суб`єкта територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС надсилає письмове повідомлення про прийняте рішення до уповноваженого суб`єкта для подальшого його вручення іноземцеві або особі без громадянства.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, підставою для прийняття відповідачем рішення від 19.07.2021 № 14051300009176 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання визначено пп. 10 п.61 Порядку № 322.

Поряд з цим, судом встановлено, що дійсно на момент звернення позивача із заявою щодо обміну посвідки на тимчасове проживання останній неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. При цьому, штрафи за порушення правил дорожнього руху не сплачені ОСОБА_1 ще з 2018 року (а.с.58).

Крім того, постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області по справі № 264/4532/20 було визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано його адміністративного стягненню у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 10 200,00 грн (а.с.63).

При цьому виконання вказаної постанови, на час звернення позивача з заявою про обмін посвідки на тимчасове проживання, в частині стягнення штрафу, є невиконаним (а.с.52 зворотній бік).

Отже, на переконання суду, під час розгляду заяви ОСОБА_1 існували безумовні підстави для відмови в оформленні або видачі посвідки на тимчасове проживання.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на той факт, що у спірному рішенні невірно зазначено номер постанови Кабінету Міністрів України, якою затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, а саме зазначено № НОМЕР_5 , замість вірного № 322. Так, з копій рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_6 , які були надані суду як позивачем, так і відповідачем чітко вбачається, що підставою для відмови у видачі посвідки є підпункт 10 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322.

Посилання позивача на необґрунтованість спірного рішення, суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Так, вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та зокрема судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Тобто, відсутність у рішенні, прийнятому за наслідками розгляду заяви позивача, мотивів, з яких орган міграційної служби дійшов висновку про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, слугує підставою для його скасування. У свою чергу, це покладає на Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області обов`язок обґрунтувати власне рішення в такий спосіб, щоб рішення достатнім чином містило мотиви, на яких воно базується.

На переконання суду, у спірному рішенні ОСОБА_1 чітко та зрозуміло роз`яснено, що міграційною службою виявлено факти невиконання ним рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну, що унеможливлює видачу посвідки на тимчасове проживання позивачу.

Крім того, суд зауважує, що рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання формується в автоматичному режимі за встановленою формою, що унеможливлює внесення додаткових відомостей.

Щодо посилання позивача на те, що він перебуває у шлюбі з громадянкою України, суд зазначає наступне.

Порядок видачі посвідки на проживання, як і її форма, визначені національним законодавством України. Держава забезпечила можливість позивачу отримати необхідний документ, а відповідно вберегти сімейні відносини та захистити сімейні права. Доказів щодо перешкоджання у цьому чи відмови державних органів у наданні відповідного документа позивач не надав. Отже, позивач власною поведінкою, шляхом вчинення адміністративних правопорушень, зумовив виникнення ризиків для його сімейних прав.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, спірне рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_6 від 19.07.2021 прийняте в межах повноважень відповідача, а його зміст та форма відповідають вимогам чинного законодавства України.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас суд враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Згідно зі ст. 139 КАС України відшкодування судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову повністю, не передбачено.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 37841728, 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 20) про визнання протиправним та скасування рішення № 14051300009176 від 19.07.2021 та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.

Повний текст рішення складено 15.11.2021.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб