Рішення № 101104924, 09.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 р. Справа№200/11812/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області; Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення від 30.06.2021 року № 05750006243, зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії за вислугу років,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області; Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення від 30.06.2021 року № 05750006243, зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії за вислугу років. Просив суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 30.06.2021 року № 05750006243 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі заяви про призначення пенсії від 24.06.2021 року; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до спеціального стажу, що дає ОСОБА_1 право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «в» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», наступні періоди роботи: на посаді бортмеханіка з 27.04.1994 року по 10.12.2010 року, наліт 4372 години, відповідно до п.п. «а» п. 1 «Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року № 418; на посаді авіаційного техніка в період з 01.04.1986 року по 10.03.1991 року у Донецькому об`єднаному авіазагоні, з 11.03.1991 року по 27.02.1992 року та з 21.05.1992 року по 22.04.1994 року у Малому підприємстві «ТОИР-ДОН», з 27.02.1992 року по 20.05.1992 року та з 25.04.1994 року по 26.04.1994 року у Донецькому авіапідприємстві; на посаді інженера з обслуговування повітряних суден з 15.01.2014 року по 01.09.2015 року у ТОВ «Авіаційна компанія ІСД Авіа»; на посаді оперативного перонного диспетчера центру обслуговування польотів з 17.03.2011 року по 27.02.2013 року у ТОВ «Авіакомпанія Донбассаэро»; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «в» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі заяви про призначення пенсії від 24.06.2021 року та наданих документів, з 24.06.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області від 30.06.2021 року № 05750006243 йому було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

Отже, позивач вважає що його права були порушенні таким рішенням відповідача, у зв`язку із чим він звернувся до суду.

29 вересня 2021 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Представники відповідачів, були належним чином повідомлені про розгляд справи судом, про що свідчать поштові повідомлення, своїм правом не скористались та не надали суду відзив на позовну заяву.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з чим суд приходить висновку про необхідність вирішення спору за наявними матеріалами справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 . Позивач є внутрішньо переміщеною особою з міста Макіївка Донецької області до м. Слов`янськ Донецької області, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1429-5000365442 від 08.06.2021 року.

24 червня 2021 року, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення йому пенсії за вислугою років, як особі яка має спеціальний стаж (вислугу років на посадах інженерно – технічного та льотного і льотно-випробувального складу).

30 червня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області прийняло рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії № 0575006243, зазначивши, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу» визначено посади і роботи інженерно-технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугу років, а саме: авіаційні техніки (механіки, мотористи) всіх найменувань, майстри всіх найменувань, інженери всіх найменувань, начальники цехів, змін, дільниць, служб, труп по технічному обслуговуванню повітряних суден та інших літальних апаратів. Зайнятість зазначених працівників на роботах, які дають право на пенсію за вислугою років, підтверджується довідками, виданими відповідними підприємствами, об`єднаннями й організаціями. Заявником не надано підтверджуючі довідки. Оскільки особа є внутрішньо переміщено, особою, відповідно постанови КМУ № 637 від 12.08.1993 року пільговий стаж зараховано за даними персоніфікованого обліку: з 01.01.1998 року по 31.12.2003 року; з 01.01.2004 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року; з 01.05.2010 року по 30.11.2010 року. Отже, провідним спеціалістом відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Сумській області зазначено у спірному рішенні, що за наданими документами право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 54 Закону України № 1788-ХІІ, відсутнє.

У спірному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 32 років 11 місяців 22 дня, спеціальний стаж – 12 років 10 місяців 17 днів.

Позивач в свою чергу вважає, що відповідачем частина періоду його трудової діяльності протиправно не зарахована до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугою років.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Закону № 1788-XII, працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Згідно з п. «а» частини 1 статті 54 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 418 від 21.07.1992 року.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу та перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років визначений в порядку «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418.

Зайнятість зазначених працівників на роботах, які дають право на пенсію за вислугу років, підтверджується довідками, виданими відповідними підприємствами, об`єднаннями й організаціями.

Суд зазначає, що для призначення пенсії згідно ст. 54 Закону та постанови Кабінету Міністрів України необхідно дві умови: 1) наявність відповідного віку – досягнення 50 років та 2) наявність відповідної вислуги років - не менше 25 років (п. а ст. 54 Закону, та п. 1 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації). При цьому порядок обчислення вислуги років визначений Порядком обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу.

Згідно з Порядком № 418 від 21.07.1992 року, правом на пенсію за вислугу років користуються працівники, які управляють повітряним рухом і мають відповідно посвідчення (диспетчери, старші диспетчери, диспетчери-інструктори, керівники польотів). До вислуги років працівникам, які управляють повітряним рухом, зараховується робота на посадах, передбачених переліками № 1 і № 2, що додаються, на посадах льотного (льотно-випробного) складу, що дає право на пенсію за вислугу років (з урахуванням встановленої норми нальоту годин), а також служба в Збройних Силах колишнього Союзу РСР і України на льотних посадах.

Суд зазначає, що станом на момент звернення з заявою про призначення пенсії за вислугою років як працівнику льотних екіпажів позивач досягнув 56 років, що є необхідною умовою для призначення пенсії згідно ст. 54 Закону та постанови Кабінету Міністрів України № 418.

Суд зазначає, що з наданої позивачем трудової книжки та довідки для призначення пенсії за вислугою років з роками підтверджується необхідна вислуга років для призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, а саме: з 15.01.2014 року по 01.09.2015 року позивач працював на посаді інженера з обслуговування повітряних суден (1 рік 7 місяців 17 днів) у ТОВ «Авіаційна компанія ІСД Авіа»; з 01.04.1986 року по 10.03.1991 року працював авіаційним механіком (техніком) (4 роки 11 місяців 6 днів) у Донецькому об`єднаному авіазагоні; з 11.03.1991 року по 27.02.1992 року (11 місяців 16 днів), з 21.05.1992 року по 22.04.1994 року (1 рік 11 місяців 1 день) у малому підприємстві «ТОИР-ДОН»; з 27.02.1992 року по 20.05.1992 року (2 місяці 23 дні) та з 25.04.1994 року по 26.04.1994 року (2 дні) позивач працював авіаційним техніком у Донецькому авіапідприємстві.

Крім того, позивач має 1 рік 11 місяців 10 днів загального стажу в цивільній авіації, працюючи в період з 17.03.2011 року по 27.02.2013 року на посаді оперативного перонного диспетчера центру обслуговування польотів у ТОВ «Авіакомпанія Донбассаэро».

Вказані періоди роботи позивача підтверджуються записами в трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_3 .

Відповідно до Переліку посад працівників посад і робіт інженерно-технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року № 418, посада авіаційного техніка (механіка, моториста) також надає право на пенсію за вислугою років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суду в постановах від 12 лютого 2019 року у справі №337/1297/17 (2-а/337/118/2017) та від 21 березня 2019 року у справі №227/4564/16-а.

Посади зазначені в трудовій книжці позивача віднесені до Переліку посад і робіт інженерно-технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418.

В той же час, позивачем крім трудової книжки були надані також й інші документи, які підтверджували спірний стаж позивача.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Отже, з аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що використання норм Порядку № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. При цьому, обов`язок по наданню вказаних довідок покладено на заявника, а орган, що призначає пенсію в свою чергу зобов`язаний здійснити перевірку наданої довідки.

Трудова книжка не містить інформації про те, що позивач працював на вищезазначених роботах не повний робочий день.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити позивачу пенсію, суд зазначає наступне.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону № 1058-IV, з урахуванням висновку суду.

Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Згідно висновків ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «llascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1816,00 грн. (квитанція № 0.0.2279212290.1 від 24.09.2021 року).

Отже, враховуючи співмірність заявлених та задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь позивача судові витрат у розмірі 1211 грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84121, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Генерала Батюка, 8, код ЄДРПОУ 13486010); Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (місцезнаходження: 40030, Сумська область, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення від 30.06.2021 року № 05750006243, зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії за вислугу років – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (місцезнаходження: 40030, Сумська область, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) від 30.06.2021 року № 05750006243 про відмову ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі заяви про призначення пенсії від 24.06.2021 року;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (місцезнаходження: 40030, Сумська область, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «в» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі заяви про призначення пенсії від 24.06.2021 року, зарахувавши до спеціального стажу ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), періоди його роботи: на посаді бортмеханіка з 27.04.1994 року по 10.12.2010 року, наліт 4372 години, відповідно до п.п. «а» п. 1 «Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року № 418; на посаді авіаційного техніка в період з 01.04.1986 року по 10.03.1991 року у Донецькому об`єднаному авіазагоні, з 11.03.1991 року по 27.02.1992 року та з 21.05.1992 року по 22.04.1994 року у Малому підприємстві «ТОИР-ДОН», з 27.02.1992 року по 20.05.1992 року та з 25.04.1994 року по 26.04.1994 року у Донецькому авіапідприємстві; на посаді інженера з обслуговування повітряних суден з 15.01.2014 року по 01.09.2015 року у ТОВ «Авіаційна компанія ІСД Авіа»; на посаді оперативного перонного диспетчера центру обслуговування польотів з 17.03.2011 року по 27.02.2013 року у ТОВ «Авіакомпанія Донбассаэро».

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (місцезнаходження: 40030, Сумська область, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко