Рішення № 101104638, 09.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 р. Справа№200/9293/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, скасування відповіді та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – УПФ), в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача; 2) скасувати відповідь відповідача від 25 травня 2021 року за вих. №5132-4390/Б-02/8-0500/21 та від 01 липня 2021 року за вих.№6188-6752/С-15/8-0500/21, про відмову в виплаті недоотриманої пенсії відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнобов”язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058, 3) зобов`язати відповідача розглянути повторно заяву позивача про скасування рішення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Донецької області №166 від 26 березня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дідусь ОСОБА_2 . Після його смерті залишилась сума недоотриманої пенсії. У зв`язку з чим 24 квітня 2021 року позивач звернувся до УПФ із заявою про виплату недоотриманої пенсії померлої особи.

Проте, відповідач відмовив у виплаті недоотриманої пенсії померлої особи.

На думку позивача, УПФ безпідставно відмовило у виплаті недоотриманої пенсії, оскільки її фактичне місце проживання позивача та померлого дідуся ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 , тобто на момент його смерті позивач проживала разом із ним.

07 вересня 2021 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

04 листопада 2021 року від представника УПФ надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що згідно із паспортом громадянина України ОСОБА_1 була зареєстрована за однією адресою з померлим у АДРЕСА_1 .

Проте, згідно із довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 з ОСОБА_2 були зареєстровані за різними адресами.

На думку представника відповідача УПФ правомірно прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у виплаті недоотриманої пенсії відповідно до статті 52 Закону № 1058, як члену сім`ї померлого, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті.

З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та є дідусем ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 (а.с. 11,13,17).

Згідно паспортів громадянина України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать відповідні відмітки (а.с. 8,16).

24 березня 2021 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про виплату недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 .

До вказаної заяви було додано: паспорти, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідки ВПО, свідоцтво про смерть, свідоцтво про народження.

Рішнням від 26 березня 2021 року № 166 позивачу відмовлено у виплаті недоотриманї пенсії, оскільки згідно із довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані за різними адресами.

Згідно довідки УПФ, ОСОБА_2 нарахована, проте не виплачена пенсія за період з лютого 2017 року по грудень 2020 року у розмірі 318278,58 грн.

Позивач оскаржує дії та рішення відповідача щодо відмови у виплаті недоотриманої пенсії, як такі, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства та порушують його конституційні права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

У відповідності до статті 52 Закону № 1058 сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Вищевказана норма закону кореспондується зі статтею 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991, згідно якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (з дня відкриття спадщини – стаття 1220 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, визначено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Непрацездатними членами сім`ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

При цьому, для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Отже, згідно наведених приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоотриманої пенсії виплачуються членам сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, а вразі відсутності членів сім`ї, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в шестимісячний строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Судом встановлено, що позивач звернувся до УПФ із заявою про виплату недоотриманої пенсії, що належала за життя ОСОБА_2 із переліком документів, що передбачені пунктом 2.26 Порядку № 22-1 у шестимісячний термін.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання пенсії, що належала ОСОБА_2 і залишилися недоодержаною у зв`язку з її смертю за весь час.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на відсутність доказів проживання позивача разом з померлим пенсіонером з огляду на наступне.

Правовідносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-ІV (далі Закон України №1382-ІV).

У відповідності до статті 3 Закону України № 1382-IV, місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

- місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

- документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;

- реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Аналіз зазначених нормативно-правових норм дає підстави для висновку, що місце проживання - це житло, в якому проживає особа, а реєстрація у встановленому законом порядку місця проживання підтверджується вичерпним переліком документів, серед яких відсутня довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. № 1706-VII (далі – Закон №1706-VII) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону та яка видається структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Постановою КМУ від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - Порядок), який регулює механізм видачі такої довідки.

Відповідно до п. 1 Порядку № 509 (в чинній редакції), довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З аналізу наведеної норми суд дійшов висновку, що довідка про взяття на облік не підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування), а лише підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи

Як вже зазначалось судом, паспорт позивача містить відмітку про реєстрацію його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, за адресою проживання померлого пенсіонера ОСОБА_2 .

Суд звертає увагу, що згідно пункту 2.26 № 22-1 члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Отже, Порядком №22-1 не передбачено надання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи для виплати недоотриманої пенсії померлої особи.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у виплаті недоотриманої пенсії №166 є не обґрунтованим, прийнято без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а отже не відповідає вимогам Конституції та законам України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно абзацу другого частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що для повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення УПФ №166 від 26 березня 2021 року про відмову у виплаті недоотриманої пенсії та зобов`язати відповідача виплатити недоотриману пенсію за період з лютого 2017 року по грудень 2020 року, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 .

Позовні вимоги про скасування відповіді відповідача від 25 травня 2021 року за вих. №5132-4390/Б-02/8-0500/21 та від 01 липня 2021 року за вих.№6188-6752/С-15/8-0500/21 задоволенню не підлягають, оскільки вказані листи не є рішеннями в розумінні Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а отже не створюють жодних правових наслідків для позивача.

Позовні вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача протиправною, задоволенню не підлягають, оскільки у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення, через те, що самі по собі дії (бездіяльність) відповідача не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, тобто, не впливають на обсяг прав та інтересів позивача, адже правові наслідки в даному випадку мають акти індивідуальної дії – рішення УПФ №166 від 26 березня 2021 року.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, скасування відповіді та зобов`язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, скасування відповіді та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області від 26.03.2021 року №166 про відмову у виплаті недоотриманої пенсії, що залишилась недоотриманою у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: вул. Миру, 35, м. Бахмут, Донецька область, 84500, код ЄДРПОУ 42172734) виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) недоотриману пенсію за період з лютого 2017 року по грудень 2020 року, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 .

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122 Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 800 (вісімсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв