Рішення № 101104445, 06.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2021 року Справа № 160/8749/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

01.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області у відмові в нарахуванні пільгової пенсії, незалежно від віку відповідності до ч. 3 ст. 114 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», неправомірними;

- винести постанову про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію з 07.06.2020 року, тобто з моменту виникнення права на призначення пільгової пенсії.

На обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 24.03.21 він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії згідно з п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №0400-010301-8/48455 відмовило у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Так, позивач вказує, що відповідачем не було надано роз`яснень, яким чином було нараховано його пільговий стаж, не було надано обгрунтованого рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії. Відповідач лише вказав, що його пільговий стаж враховано з 21.11.2016 до теперішнього часу. При розрахунку пенсійного пільгового стажу не було враховано періоди навчання, служби в армії, кратності за роки праці на провідній професії машиніста гірничих виїмкових машин, чи проведено зменшення пенсійного віку за кожний відпрацьований рік на провідних професіях.

Позивач, вважаючи, що відмова пенсійного органу щодо призначення пенсії на пільгових умовах за віком, порушує його право на призначення та отримання пенсії, звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

08.07.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області відмовило у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю на дату звернення необхідного пільгового стажу, тобто відсутні підстави для призначення пенсії за віком з 07.06.2020.

Для підтвердження стажу роботи до заяви про призначення пенсії позивачем були надані документи: трудова книжка серії НОМЕР_1 , диплом НОМЕР_2 про здобуття освіти в Луганському промислово-економічному технікумі, пільгова довідка №31 від 13.01.2021 про роботу (навчання) в ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» та пільгова довідка №178 від 23.03.2021 за період роботи в ВСП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 21.11.2016 по теперішній час.

Згідно з записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 протягом періодів з 18.07.1996 по 30.11.1996, з 02.10.1998 по 23.05.1999, з 28.05.1999 по 04.04.2005 працював гірничим майстром підземним, підземним гірничим робітником 3 розряду, прохідним підземним 5 розряду в ДВАТ Шахта «Білоріченська» ДХК «Луганськвугілля», з 14.04.2005 по 27.04.2005 навчання в учбовому комбінаті, з 30.04.2005 по 11.07.2006, з 18.09.2006 по 15.10.2014 прохідним підземним 5 розряду на Шахті «Красноармійська-Західна» №1 ВАТ «Вугільна компанія», з 21.11.2016 по теперішній час підземним прохідним 5 розряду в ВСП «Шахтоуправління Першотравенське» ПРАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 відсутні відомості про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається період роботи та інші відомості, що визначають пільговий характер роботи.

На підставі пільгової довідки №178 від 23.03.2021 до пільгового стажу позивача роботи за провідними професіями — ст.14,П/П) зараховано період його роботи з 21.11.2016 по 31.12.2020 за професією прохідника в ВСП "Шахтоуправління Першотравенське" ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (станом на 23.04.2021 в системі персоніфікованого обліку данні про нараховану заробітну плату та сплачені внески за з 01.01.2021 по 23.04.2021 відсутні).

На підставі пільгової довідки №31 від 13.01.2021 до пільгового стажу позивача за Списком №1 зараховано період його роботи з 30.04.2005 по 11.07.2006 в ПрАТ «Шахтоуправління "Покровське" за професією прохідника підземного дільниці МДО-2, навчання в навчальному пункті з 14.04.2005 по 29.04.2005 зараховано до загального страхового стажу та не зараховано до пільгового стажу, оскільки відсутня інформація за якою професією здійснювалося навчання.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту", час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Документи, видані підприємствами, що знаходяться на не підконтрольній території України (ЛНР) Головним управлінням не взято до уваги.

Щодо періоду роботи позивача на шахті "Красноармійська-Західна" №1 ВАТ "Вугільна компанія" з 01.05.2011 по 31.05.2011, з 01.08.2014 по 31.08.2014 не зараховано до загального страхового стажу, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) інформація про нараховану заробітну плату за цей період відсутня.

Також відповідачем у відзиві вказано, що до загального стажу позивача на підставі диплому серії НОМЕР_3 зараховано період навчання в луганському промислово-економічному технікумі з 01.09.1992 по 21.06.1996, період проходження строкової військової служби з 13.12.1996 по 11.06.1998 та період отримання допомоги по безробіттю з 07.11.2014 по 03.08.2015.

Період роботи позивача гірничим майстром в ДВАТ Шахта «Білоріченська» ДХК «Луганськвугілля» з 18.07.1996 по 30.11.1996 не зараховано до загального та пільгового стажу, оскільки записи №5 трудової книжки серії НОМЕР_1 містить закреслення.

16.07.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримує свої позовні вимоги, що викладені у позовній заяві у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно записів копії трудової книжки НОМЕР_4 встановлено, що:

- запис №1 та 2: 01.09.1995 року - 23.06.1996 року - навчання в Луганському гірничому промислово-економічному технікумі.

- 18.07.1996 року - 30.11.1996 року - гірничий майстер підземний з повним робочим днем у шахті «Білоріченська» виробничого об`єднання «Луганськвугілля»;

- 13.12.1996 року - 11.06.1998 року - служба в Армії.

- 02.10.1998 року — 23.05.1999 року - гірничий III розряду підземний з повним робочим днем у шахті.

- 28.05.1999 року - 11.03.2002 року - гірничий III розряду підземний з повним робочим днем у шахті.

- 12.03.2002 року - 04.04.2005 року - прохідник III розряду підземний з повним робочим днем у шахті.

- 14.04.2005 року - 27.04.2005 року - навчання в учбовому пункті .

- 30.04.2005 року - 11.07.2006 року - прохідник IV розряду підземний з повним робочим днем у шахті «Красноармійська - Західна№1» ВАТ «Вугільна компанія»

- 18.09.2006 року - 15.10.2014 року - прохідник V розряду підземний з повним робочим днем у шахті.

- 07.11.2014 року - 07.11.2015 року - Бердянський міський центр зайнятості.

З 21.11.2016 року - до теперішнього часу - прохідник V розряду підземний з повним робочим днем у шахті ВСП Шахтоуправління «Першотравенське» ПраТ ДТЕК «Павлоградвугілля».

24.03.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії згідно п. 3 ст. 114 розділу ХІV «Пенсійне забезпечення окремим категорій громадян» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 03.04.2021 №0400-010301-8/48455 «Про відмову в призначенні пенсії» відмовлено позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, посилаючись на відсутність пільгового стажу роботи та недосягнення пенсійного віку, а також в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають пільговий характер роботи позивача.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень

Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які мають пільгових характер роботи, визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XIІ (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно п.2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом № 1788.

Відповідно до положень п.16 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058 положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до п.3 ст.114 Закону №1058, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.14 Закону № 1788, а саме, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, або за Списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, та відповідно до яких особи мають право на пенсію незалежно від віку, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація

Згідно із пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до записів трудової А С №505108 встановлено, що:

- запис №1 та 2: 01.09.1995 року - 23.06.1996 року - навчання в Луганському гірничому промислово-економічному технікумі.

- 18.07.1996 року - 30.11.1996 року - гірничий майстер підземний з повним робочим днем у шахті «Білоріченська» виробничого об`єднання «Луганськвугілля»;

- 13.12.1996 року - 11.06.1998 року - служба в Армії.

- 02.10.1998 року — 23.05.1999 року - гірничий III розряду підземний з повним робочим днем у шахті.

- 28.05.1999 року - 11.03.2002 року - гірничий III розряду підземний з повним робочим днем у шахті.

- 12.03.2002 року - 04.04.2005 року - прохідник III розряду підземний з повним робочим днем у шахті.

- 14.04.2005 року - 27.04.2005 року - навчання в учбовому пункті .

- 30.04.2005 року - 11.07.2006 року - прохідник IV розряду підземний з повним робочим днем у шахті «Красноармійська - Західна№1» ВАТ «Вугільна компанія»

- 18.09.2006 року - 15.10.2014 року - прохідник V розряду підземний з повним робочим днем у шахті.

- 07.11.2014 року - 07.11.2015 року - Бердянський міський центр зайнятості.

З 21.11.2016 року - до теперішнього часу - прохідник V розряду підземний з повним робочим днем у шахті ВСП Шахтоуправління «Першотравенське» ПраТ ДТЕК «Павлоградвугілля».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до положень ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не зараховано періоди роботи на підставі наданих позивачем довідок, оскільки документи, підготовлені або видані підприємствами з територій, які непідконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню.

Доводи відповідача щодо неможливості зарахування до трудового стажу роботи спірного періоду роботи позивача, оскільки довідки, накази та інші документи, які надані заявником для підтвердження пільгового характеру роботи, видані підприємством, яке зареєстроване на території непідконтрольній українській владі, не мають юридичної сили, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, що мають значення для вирішення справи.

Як передбачено ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 20.12.2018 року у справі №433/1240/17.

Таким чином, суд вважає за необхідне застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на належне пенсійне забезпечення.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 17.07.2019 (справа № 654/1278/17), від 18.03.2020 (справа № 243/6299/17), від 03.06.2021 (справа № 264/1627/17).

Щодо наявності у трудовій книжці закреслень, суд зазначає наступне.

Суд не заперечує той факт, що у трудовій книжці НОМЕР_4 номер запису №5 містяться закреслення.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 затверджено «Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників» (у редакції, дійсній на час спірних правовідносин) в якій, зокрема, зазначено:

- трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника;

- трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню;

- записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону;

- усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження);

- записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення;

- у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу;

- бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок;

- по закінченні кожного місяця особа, яка відповідає за ведення трудових книжок, подає бухгалтерії звіт про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них і про суми, що одержані за заповнені трудові книжки і вкладиші до них, з додатком прибуткового ордеру каси підприємства.

При цьому, суд наголошує на тому, що позивач не може і не повинен нести відповідальність за заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносилися відповідальними працівниками підприємств, де працював позивач.

Відповідно до «Інструкцій про порядок ведення трудових книжок працівників», які діяли у періоди роботи позивача бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок

Пунктом 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.

Таким чином, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.

Також, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі № 307/541/17 зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Щодо періоду навчання та строкової військової служби, суд зазначає наступне.

Як вбачається із записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_4 запис 1 та запис 2 - 01.09-21.06.1996 -навчання в Луганському промислово-економічному технікумі. Шахта «Білоріченська» виробничого об`єднання «Луганськвугілля».

Запис 3 -18.07.1996 -прийнятий гірничим майстром підземним з повним робочим днем підземний шахта Білоріченська виробничого об`єднання «Луганськвугілля».

Запис 4 – 30.11.1996 звільнений у зв`язку з призовом в армію.

Запис 5 та 6 -13.12.1996 -11.06.1998 – служба в армії.

Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»).

Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.

Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011 -XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» закріплено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Крім того, статтею 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», передбачено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Системний аналіз зазначених правових норм свідчить, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є строк перерви між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу який не повинен перевищувати трьох місяців та зарахування на роботу за здобутою спеціальністю після закінчення навчання. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах якщо на момент призову на строкову військову службу особа працювала за професією, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оскільки проходження строкової військової служби за призовом було і є обов`язком громадянина, ухилення від якого тягне за собою відповідальність у встановленому чинним законодавством порядку, то будь-які обмеження трудових прав особи, пов`язані з проходженням такої служби, недопустимі.

Як встановлено судом, після закінчення навчання у Луганському гірничому промислово-економічному технікумі 21.06.1996 позивач приступив до роботи 18.07.1996 гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті, тобто за спеціальністю, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Окрім того, позивач на момент призову на строкову військову службу працював на посаді гірничий майстер підземний з повним робочим днем у шахті «Білоріченська» виробничого об`єднання «Луганськвугілля», тобто за професією, та займав посаду, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, на підставі вищевикладених норм законодавства, строк навчання у Луганському гірничому промислово-економічному технікумі та служба у армії -2 роки 3 місяців 19 днів підлягає зарахуванню до стажу роботи ОСОБА_1 на пільгових умовах.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у призначенні пільгової пенсії, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах від 03.04.2021 №0400-010301-8/48455.

Разом тим, стосовно застосування кратності за 1 повний рік до певних періодів роботи, суд зазначає, що дані вимоги заявлені наперед, стосується обставин майбутніх відносин, котрі ще не склались у часі, оскільки фактично так і не були вирішені та розглянуті відповідачем стосовно розгляду заяви позивача про призначення пенсії.

Тому ці вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 07.06.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про управління пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах покладено функції по призначенню (перерахунку) і виплаті пенсії.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати дискреційні повноваження, користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.

З урахуванням дискреційних повноважень відповідача на прийняття рішення щодо призначення пенсії, та враховуючи те, що відповідачем не проводився розрахунок стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у даному рішенні, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 24.03.2021 про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків суду у даній справі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах від 03.04.2021 №0400-010301-8/48455 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 24.03.2021 про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків суду у даній справі.

Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо незарахування спірного періоду роботи до трудового (страхового) стажу позивача.

Враховуючи положення статті 139 КАС України та часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 908 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Керуючись статтями 139, 242-246, 257 - 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах від 03.04.2021 №0400-010301-8/48455.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 24.03.2021 про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (ЄДРПОУ- 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати з судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко