Рішення № 101104303, 15.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року Справа № 160/11627/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» - консультативний висновок № 121 від 24.04.2021 року;

- зобов`язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» поновити ОСОБА_1 інвалідність 3 групи загальне захворювання за період з 21.04.2015 року по 21.04.2018 року (встановлену до 01.05.2018 року) та з 01.05.2018 року по 04.07.2019 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує протиправністю консультативного висновку позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» № 121 від 24.04.2021 року. Позивач вважає, що даний висновок прийнятий з перевищенням повноважень комісії та суперечить чинному законодавству України.

Позивач, вважаючи таке рішення ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 19.07.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Заперечуючи проти позову, відповідач надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на приписи Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 року № 1317 та Інструкцію про встановлення груп інвалідності, затверджену наказом МОЗ України від 05.09.2011 року № 561.

Зазначив, що процедура встановлення інвалідності з видачею відповідних довідок про час настання інвалідності, групу інвалідності, причину інвалідності та термін дії інвалідності проводиться саме медико-соціальними експертними комісіями. При цьому, у особливо складних випадках особа, що звертається для встановлення інвалідності, з метою проведення медико-соціального експертного обстеження направляється до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). За результатами розгляду відповідних медико-експертних матеріалів приймається консультативний висновок, який має для МСЕК виключно рекомендаційний характер.

Також відповідач посилається на те, що з 2009 року позивач визнаний особою з інвалідністю 3 групи та у період з 10.10.2013 року по 28.05.2019 року відбував покарання на непідконтрольній території України (у Донецькій колонії).

З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Також позивачем надано до суду відповідь на відзив, яку долучено до матеріалів справи. Позивач вважає, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є повністю необґрунтованими, а тому просить задовольнити його позовні вимоги.

10.11.2021 року відповідачем надані суду письмові заперечення на відповідь на відзив, які долучено до матеріалів справи та в яких підтримано аналогічну правову позицію, викладену у відзиві на позов, а також зазначено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Зважаючи на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 2009 року визнаний особою з інвалідністю 3 групи, загальне захворювання, що підтверджується довідкою Міжрайонної МСЕК № 2 м. Маріуполь від 06.08.2009 року № 102453 ОСОБА_1 визначена інвалідність 3 групи, загальне захворювання строком до 01.09.2010 року з датою чергового переогляду – 06.08.2010 року.

Відповідно до довідки Міжрайонної МСЕК № 2 м. Маріуполь від 07.10.2011 року № 040519 ОСОБА_1 визначена інвалідність 3 групи, загальне захворювання строком до 01.11.2012 року з датою чергового переогляду – 07.10.2012 року.

Довідкою Міжрайонної МСЕК № 2 м. Маріуполь від 07.12.2012 року № 389399 ОСОБА_1 визначена інвалідність 3 групи, загальне захворювання строком до 01.01.2014 року з датою чергового переогляду – 07.12.2013 року.

Довідкою Міжрайонної МСЕК № 2 м. Маріуполь від 13.01.2014 року № 471467 ОСОБА_1 визначена інвалідність 3 групи, загальне захворювання строком до 01.02.2015 року з датою чергового переогляду – 13.01.2015 року.

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК, виданої Міжрайонною МСЕК № 3 м.Донецьк від 21.04.2015 року № 436520, ОСОБА_1 визначена інвалідність 3 групи, загальне захворювання строком до 01.05.2018 року з датою чергового переогляду – 21.04.2018 року.

Відповідно до довідки Міжрайонної МСЕК № 3 м.Донецьк від 15.08.2018 року № 060268 ОСОБА_1 визначена інвалідність 3 групи, загальне захворювання строком до 01.09.2021 року з датою чергового переогляду – 15.08.2021 року.

Також згідно довідки Міжрайонної МСЕК № 2 м. Маріуполь від 17.07.2019 року № 073789 ОСОБА_1 визначена інвалідність 3 групи, загальне захворювання строком до 01.08.2021 року з датою чергового переогляду – 17.07.2021 року.

Відповідно до довідки про звільнення № 58226 позивач був звільнений з Донецької виправної колонії, у якій відбував покарання з 10.10.2013 року по 28.05.2019 року.

05.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до головного експерта Донецької області через Міжрайонну МСЕК № 2 м. Маріуполь із заявою про врахування строку за 3 групою інвалідності, загального захворювання за період з 21.04.2015 року по 04.07.2019 року на підставі діючого законодавства України, підтвердження цього строку відповідними довідками встановленого зразка та з подальшим їх наданням до органів Пенсійного фонду та соціального захисту населення.

Означена заява була направлена до Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи та перенаправлена до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

За результатами заочного розгляду медико-експертної документації ОСОБА_1 був прийнятий консультативний висновок позаштатної загальноіститутської медико-експертної комісії ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 24.04.2021 року № 121, відповідно до якого встановлено відсутність підстав для зарахування строку позивача за 3 групою інвалідності, загального захворювання за пероід з 21.04.2015 року по 04.07.2019 року. В обгрунтування висновку відповідач посилається на норми діючого законодавства України та зазначає, що якщо строк переогляду особи пропущений з поважних причин, то інвалідність поновлюється МСЕК з дня її зупинення, але не більше ніж за три роки. Разом з тим, ОСОБА_1 не мав змоги оглядатися на МСЕК України, оскільки був засуджений до позбавлення волі та відбував покарання у Донецькій колонії, яка знаходиться на території, що непідконтрольна Україні. Тому, застосування законодавства України щодо поновлення інвалідності позивачу у даному випадку є недоречним.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Статтею 3 цього Закону встановлено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 року № 2961-IV відповідно до Конституції України визначає основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.

Відповідно до абз. 9 ст. 1 Закону № 2961-IV медико-соціальна експертиза – це встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Згідно статті 7 Закону № 2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями.

Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року за № 1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Пунктом 4 Положення про медико-соціальну експертизу № 1317 встановлено, що медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Згідно п. 11 цього Положення міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Відповідно до п. 12 Положення № 1317 Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій.

Відповідно до п. 13 Положення № 1317 Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ проводить, зокрема, перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх; направляє в особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця).

Згідно п.п. 19, 20 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями встановлені Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317.

Так, пунктом 22 Положення № 1317 передбачено, що повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.

Згідно п. 23 у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Пунктами 24, 25 Положення № 1317 визначено, що рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Згідно п.26 Положення № 1317 особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Причинами інвалідності є, зокрема, загальне захворювання.

Особливості проведення медико-соціальної експертизи засудженим визначено

Порядком організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженим спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 року № 1348/5/572.

Експертиза проводиться за направленням установ виконання покарань після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Після надходження до установи виконання покарань довідки до акта огляду МСЕК, що підтверджує наявність у засудженого інвалідності, керівництво установи виконання покарань вживає всіх заходів щодо сприяння у призначенні або продовженні виплати пенсії чи державної соціальної допомоги, що призначається замість пенсії, шляхом надсилання письмового звернення про розгляд відповідних питань до органів Пенсійного фонду та/або структурних підрозділів з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації за місцезнаходженням установи виконання покарань.

При цьому, медико-соціальну експертизу (встановлення або переогляд групи інвалідності) повнолітнім засудженим проводять медико-соціальні експертні комісії відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317.

Таким чином, з огляду на викладене слідує, що медико-соціальна експертиза проводиться хворим, що досягли повноліття, інвалідам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності. Залежно від ступеня розладу функцій організму, за наведених умов, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

У разі, якщо особа з інвалідністю не погоджується із рішенням районної, міжрайонної, міської МСЕК, вона має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до МСЕК вищого рівня.

Суд зазначає, що Положеннями № 1317 передбачено, що в особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ може направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження, зокрема, до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ).

Водночас, з урахуванням приписів Положення № 1317 спірний висновок не є обов`язковим для МСЕК, тобто носить консультативний характер.

У свою чергу, висновки Міжрайонної МСЕК № 2 м. Маріуполь та Міжрайонної МСЕК № 3 м.Донецьк підтверджують обставину, що інвалідність у позивача настала у зв`язку із загальним захворюванням.

Доказів оскарження позивачем вказаних висновків або їх скасування, позивач суду не надав. Тобто, слідує, що фактично між позивачем та МСЕК немає спору щодо встановлення інвалідності, групи інвалідності, причини чи часу її настання.

Разом з тим, позивач оскаржує консультативний висновок науково-дослідного інституту, який для МСЕК має виключно рекомендаційний характер та не породжує жодних правових наслідків для позивача.

Таким чином, висновки щодо інвалідності 3 групи, які прийняті відповідними МСЕК щодо позивача та які не оскаржувалися останнім, є обов`язковими для врахування іншими державними установами у разі прийняття ними рішень щодо ОСОБА_1 .

Крім того, суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 15.11.2021 року.

Суддя І.О. Лозицька