Ухвала суду № 101104266, 15.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

15 листопада 2021 р. Справа № 160/17315/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УЄК» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «УЄК» з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- скасувати рішення комісії, викладене у акті спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 12 грудня 2020 року о 10 годині 30 хвилин на Приватному підприємстві «ЛОТОС», складений за формою Н-1/П та затверджений 29 липня 2021 року начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Бондаренко О.В.;

- зобов`язати Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області повторно провести спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 12 грудня 2020 року о 10 годині 30 хвилин на Приватному підприємстві «ЛОТОС» з ОСОБА_1 та скласти за його результатами акт за формою Н-1/П, з урахуванням висновків суду;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, 1д, код ЄДРПОУ 39788766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЄК» (ЄДРПОУ: 39376575, місцезнаходження: 49010, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Лабораторна, буд. 61) суму сплаченого судового збору у розмірі 4540,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.12.2020 року на об`єкті будівництва холодильного складу, розташованого за межами населеного пункту за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, територія Слобожанської селищної ради, комплекс будівель та споруд, 19-к трапився нещасний випадок зі смертельним наслідком із водієм Приватного підприємства «ЛОТОС» - ОСОБА_1 .

За результатами проведення спеціального розслідування нещасного випадку був складений акт від 12 грудня 2020 року за формою Н-1/П та затверджений 29 липня 2021 року начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Бондаренко О.В.

Вважаючи, що означений акт є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 27.09.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

03.11.2021 року відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, а також клопотання про закриття провадження в адміністративній справі. В обгрунтування означеного клопотання представник відповідача зазначив, що спірний акт не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому, спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що зазначений вище адміністративний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому, слід закрити провадження у справі, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно правовий спір.

За визначенням відповідно до пункту другого частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та просити про їх захист.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім наведеного, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до приписів статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд соціального страхування України виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення реабілітації у сфері охорони здоров`я, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Згідно частини 3 статті 17 Закону № 1105-XIV спори щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.

При цьому, процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що сталися з особами, визначеними частиною першою статті 35 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, врегульовано Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 337.

Пунктом 9 Порядку № 337 встановлено, що розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу.

Пунктом 10 Порядку № 337 визначено, що спеціальному розслідуванню підлягають, зокрема, нещасні випадки із смертельними наслідками.

Пунктами 14, 15 Порядку № 337 передбачено, що Держпраці та/або її територіальним органом утворюється комісія із спеціального розслідування (далі - спеціальна комісія).

Спеціальна комісія утворюється протягом одного робочого дня після отримання від роботодавця письмового повідомлення про нещасний випадок або за інформацією, отриманою з інших джерел (органу досудового розслідування, звернень потерпілого або членів його сім`ї чи уповноваженої ними особи, первинних організацій і територіальних об`єднань профспілок).

До складу спеціальної комісії входять:

посадова особа Держпраці та/або її територіального органу (голова комісії);

представник робочого органу Фонду;

представник уповноваженого органу чи наглядової ради підприємства (у разі її утворення) або місцевої держадміністрації чи органу місцевого самоврядування у разі, коли зазначений орган відсутній;

керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства (установи, організації) або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці, а у разі її відсутності - представник роботодавця;

представник первинної організації профспілки, членом якої є постраждалий (у разі її відсутності - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці);

представник профспілкового органу вищого рівня або територіального профоб`єднання;

представник місцевої держадміністрації або органу місцевого самоврядування у разі, коли нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) сталися з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства;

лікар з гігієни праці територіального органу Держпраці (у разі настання гострого професійного захворювання (отруєння);

посадові особи органів Держпродспоживслужби, ДСНС (у разі потреби та за відповідним погодженням).

У разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на території іншого підприємства (установи, організації) до складу спеціальної комісії включаються представники такого підприємства (установи, організації).

У разі потреби до складу комісії можуть включатися посадові особи Держпраці та/або її територіального органу за галузевим напрямом.

Пунктом 33 Порядку № 337 визначено, що комісія (спеціальна комісія) зобов`язана, зокрема, скласти акт за формою Н-1.

Тобто, виключно спеціальною комісією у зазначеному вище складі здійснюється проведення спеціального розслідування нещасного випадку та складення відповідного акту.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, спеціальна комісія у складі начальника відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Жуковець А.В., страховий експерт з охорони праці відділу профілактики страхових випадків Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області Дьоміна Д.Г., головного спеціаліста відділу з питань розвитку промисловості та соціально-трудових відносин управління промисловості, державної власності та публічних закупівель департаменту економічного розвитку Дніпропетровської обласної державної адміністрації Короткого Є.П., заступника начальника ТОВ «Ласунка» Асташева Ю.В., заступника голови Дніпропетровської обласної організації профспілки працівників будівництва та промисловості будівельних матеріалів Сови І.М., заступника директора з охорони праці ПП «Лотос» Михайлова Ю.І., представника трудового колективу ПП «Лотос» Гібадуліна А.А., директора ТОВ «ТК Артвей» Бугера С.М., інженера з охорони праці ТОВ «УЄК» Мартиненка В.І., головного державного інспектора відділу нагляду у будівництві, підйомними спорудами за об`єктами котлонагляду, транспорту та зв`язку управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Степачова В.М. не здійснювала владні управлінські функції на основі законодавства, а розслідувала, зокрема, нещасний випадок на виробництві, про що 12 грудня 2020 року склала відповідний акт за формою Н-1/П, який не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому, не може бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2016 року у справі №805/3980/15-а та постанові Верховного Суду у справі № 2а-2555/11/2670 (К/9901/20707/18).

Крім того, суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви № 29458/04 та № 29465/04), в якому зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін “встановленим законом” у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом” [див. рішення у справі “Занд проти Австрії” (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, “встановленим законом”, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття “суду, встановленого законом” зводиться не лише до правової основи самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб`єкт владних повноважень” позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалося між його суб`єктами, суд дійшов висновку, що цей спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Також суд зазначає, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад.

Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли на підставі акта спеціального розслідування нещасного випадку від 12 грудня 2020 року, складеного за формою Н-1/П та затвердженого 29 липня 2021 року начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Бондаренко О.В., то даний спір підлягає вирішенню місцевим судом в порядку цивільного судочинства, а отже, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника відповідача та закрити провадження у даній адміністративній справі.

Згідно з частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

В силу викладеного, суд вважає необхідним роз`яснити позивачу його право звернутися до місцевого суду, в порядку та у строки передбачені Цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись ст. ст. 238, 239, 241-244, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УЄК» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Провадження в адміністративній справі № 160/17315/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УЄК» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення – закрити.

Відповідно до частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, роз`яснити позивачу, що розгляд даної позовної заяви відноситься до юрисдикції місцевого суду, в порядку та у строки передбачені Цивільним процесуальним кодексом України.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька