Рішення № 101104142, 12.11.2021, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/2901/21

РІШЕННЯ

іменем України

12 листопада 2021 року , м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Реки А.С.,

за участі секретаря судового засідання Філіпенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Сватове цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9,

за участі заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника - адвоката Дуванової Л.Л.,-

Встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні, в обґрунтування вимог посилається на те, що вона є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області. ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 68 років помер її чоловік - ОСОБА_2 . За життя її чоловік також перебував на обліку як пенсіонер в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, маючи статус внутрішньо переміщеної особи. Вона та чоловік зареєстровані у м. Сорокине Луганської області та обов`язковою умовою для взяття на облік пенсіонерів, зареєстрованих за місцем проживання на окупованій території України до органів пенсійного фонду на території підконтрольній українській владі, є постановка на облік до органів соціального захисту населення, з обов`язковим зазначення адреси проживання на території підконтрольні українській владі. У 2018 році її чоловік під час проходження ідентифікації змінив адресу у довідці внутрішньо переміщеної особи та вдруге став на облік до Управління соціального захисту населення в Біловодській РДА, зазначивши іншу адресу проживання ніж у неї. Вони і надалі продовжували проживати у селі Верхньошевирівка Сорокинського району Луганської області. Заявник вказує, що перебувала на повному утриманні свого чоловіка, оскільки його заробітна плата як шахтаря, а згодом і шахтарська пенсія були майже у п`ять разів більшими ніж у неї. Розмір пенсії її чоловіка станом на липень 2021 року становив 13641,32 грн., у той час як розмір її пенсії у липні 2021 року складав 2783,04 грн. Після смерті чоловіка її пенсії на життя не вистачає та їй доводиться брати гроші у борг. Після смерті чоловіка заявник звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, але отримала відмову з підстав не надання нею доказів на підтвердження її перебування на утриманні, оскільки довідки про склад сім`ї були видані за місцем їх з чоловіком реєстрації на непідконтрольній українській владі території та не можуть братися до уваги під час призначення пенсії. Просить суд встановити факт її перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Краснодон Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сорокине Луганської області, Україна.

Заявник та її представник - адвокат Дуванова Л.Л. в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги та просили їх задовольнити з підстав, зазначених у заяві.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області до суду не з`явився, надав на адресу суду відзив на заяву, в якому заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 , просить відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі. Вважає, що заявник не відноситься до кола осіб, які за законом мають право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника, оскільки вона на цей час отримує встановлену їй пенсію, що не заперечується заявницею у заяві. Сам по собі факт отримання заявником пенсії у розмірі, меншому від розміру пенсії померлого чоловіка не може бути підставою для задоволення вимог судом, оскільки вказані обставини не дають підстав для того, щоб вважати її такою, що перебувала на утриманні померлого чоловіка. Просив розглянути справу без участі представника Управління (а.с. 58-60).

Заявник ОСОБА_1 , допитана в судовому засіданні в якості свідка у відповідності до вимог ст. 234 ЦПК України, суду пояснила, що разом із чоловіком проживала у селі Верхньошевирівка Сорокинського району більше 45 років, там її чоловік і похований. Основним джерелом доходу їх родини була заробітна плата, а потім і пенсія чоловіка. Після смерті її чоловіка значно погіршився рівень її життя, пенсійних виплат, які вона отримує не вистачає та вона часто позичає гроші на лікування. Пенсія її чоловіка становила 13000 грн., а розмір її пенсії становив 2700 грн.

Свідок ОСОБА_3 , допитана в судовому засіданні пояснила, що є знайомою заявника та їй відомо про те, що ОСОБА_1 проживала разом із чоловіком тривалий час до його смерті. Вона особисто була присутня на похоронах чоловіка заявника. ОСОБА_1 перебувала на утриманні чоловіка, оскільки розмір його пенсії був значно більшим ніж у його дружини. Після смерті чоловіка матеріальне положення ОСОБА_1 значно погіршилося.

Свідок ОСОБА_4 , допитана в судовому засіданні пояснила, що перебуває у дружніх відносинах із заявником та вона дуже добре знайома із її родиною, вони постійно спілкувалися та ходили один до одного у гості. Вони проживали у Сорокинському районі та разом їздили до смт Біловодськ за пенсією. Пенсія ОСОБА_1 складала близько 2000 грн., а у її чоловіка близько 13000 грн. Чоловік ОСОБА_1 утримував будинок та забезпечував родину. Після смерті чоловіка ОСОБА_1 дуже складно утримувати будинок та коштів, які вона отримує у якості пенсійних виплат не вистачає на життя. Заявник та її чоловік як внутрішньо переміщені особи зареєстровані за різними адресами, оскільки реєструвалися у різний час, але фактично вони проживали разом у Сорокинському районі Луганської області.

Суд, заслухавши пояснення заявника та її представника, допитавши свідків та дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був чоловіком ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого Краснодонським міськ. ЗАГС Ворошиловградської області (а.с. 9).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сорокине Луганської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 21.08.2020 року Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (а.с. 21).

Як вбачається з Рішення від 20 вересня 2021 року № 909200162416, Відділом перерахунків пенсій № 1 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області було відмовлено ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника, оскільки ОСОБА_1 під час звернення до Пенсійного фонду не було долучено довідку про спільне проживання (а.с. 32).

Згідно копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 920049491 від 03 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 8).

Як вбачається з копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 4818 від 13 червня 2018 року, ОСОБА_2 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 13).

Згідно копії паспорту ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 , виданого 16 червня 1999 року Краснодонським РВУ МВС України в Луганській області та копії паспорту ОСОБА_2 , серії НОМЕР_4 , виданого 15 липня 1999 року Краснодонським РВУ МВС України в Луганській області, останні зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-7, 14).

Завідуючим сектору із соціальної роботи та звернень громадян відділу по життєзабезпеченню с. Верхньошевирівка Сорокинського району 17 вересня 2021 року на ім`я заявника було видано довідку № 16 про те, що ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом із своїм чоловіком ОСОБА_2 на день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що також підтверджується Актом про фактичне проживання з померлою особою на день її смерті № 16, виданим завідуючим сектору із соціальної роботи та звернень громадян відділу по життєзабезпеченню с. Верхньошевирівка Сорокинського району (а.с. 24, 25).

Як вбачається з довідки про доходи № 4174 7214 6541 4108, виданої 16 вересня 2021 року Головним управлінням пенсійного фонду України в Луганській області, ОСОБА_1 з 01 серпня 2014 року по 30 вересня 2021 року отримала пенсію у сумі 154266,95 грн. (а.с. 29-30).

Згідно довідки про доходи № 5852 9588 2489 1784 від 16 вересня 2021 року, виданої Головним управлінням пенсійного фонду України в Луганській області, ОСОБА_2 з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2021 року отримав пенсію у сумі 657142,23 грн. (а.с. 27-28).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 2 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

За змістом ч. 2, 3 вказаної статті, непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно п. 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 5.11.2005 N 22-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, також надаються такі документи: документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

У відповідності до п. 2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації) або довідки органів місцевого самоврядування: для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника - довідка про перебування на повному утриманні померлого годувальника чи одержання від померлого годувальника допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування, або про спільне проживання з годувальником на момент його смерті. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення у судовому порядку факту перебування на утриманні. Така довідка оцінюється судом за правилами ст. 62 ЦПК України.

Частиною 2 ст. 256 ЦПК України передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, крім тих, що передбачені ч. 1 зазначеної статі, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Згідно ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір пенсії ОСОБА_5 у декілька разів перевищував розмір пенсії заявника ОСОБА_1 .

Таким чином, пенсія покійного чоловіка була основним джерелом засобів для існування та проживання заявника.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Стосовно доводів представника Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про недоведеність надання чоловіком заявника їй допомоги, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування та факт отримання заявником доходу у меншому розмірі ніж у померлого не є підставою для задоволення заявлених вимог, суд зазначає наступне.

За змістом частини другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, і сім`я створюється на підставі, зокрема шлюбу.

Довідка № 16 від 17 вересня 2021 року та Акт про фактичне місце проживання з померлою особою на день її смерті № 16 від 17 вересня 2021 року, видані за місцем проживання заявника та її померлого чоловіка, тобто на тимчасово непідконтрольній українській владі території та завірені печаткою організації, яка знаходиться на тимчасово окупованій території України, містять в собі відомості про спільне проживання подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за однією адресою (а.с. 24, 25).

Суд, оцінюючи інформацію, яка міститься у Довідці з місця проживання та Акті про фактичне місце проживання з померлою особою на день її смерті, приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Під час розгляду вказаної справи, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v.the Republic of Moldova and Russia", "Ilacu and Others v. Moldova and Russia"), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення, і з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду відомості, що містяться у вказаній довідці, беруться до уваги разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємному зв`язку.

Розмір доходів заявника та її померлого чоловіка свідчить про те, що саме пенсія чоловіка була основним та постійним засобом існування сім`ї, а відтак слугувала його дружині основоположним і систематичним джерелом грошової допомоги зі сторони чоловіка, який за життя взяв на себе обов`язок по її утриманню.

Аналіз вищенаведених норм законодавства в контексті зазначених обставин справи дає підстави дійти такого висновку, що законодавством про пенсійне забезпечення визначено, що непрацездатними членами сім`ї, які мають право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, вважаються, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону. Отже, необхідною умовою для призначення зазначеним особам пенсії у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого зазначеною статтею та знаходження їх на утриманні померлого.

З огляду на зазначене, встановивши, що допомога, яка надавалась заявнику ОСОБА_1 її чоловіком ОСОБА_2 була для заявника хоч і не єдиним, проте постійним і основним джерелом засобів до існування, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви.

Така ж позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.

Враховуючи викладене, беручи до уваги значення, яке має встановлення даного юридичного факту для реалізації прав заявника, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт, про встановлення якого просить заявник, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, встановлення факту перебування на утриманні має для заявника юридичне значення і потрібне для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд -

Ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області - задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Краснодон Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особи, яка у зв`язку з його смертю втратила постійне і основне джерело засобів існування.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 16 листопада 2021 року.

Суддя А.С. Река