Постанова № 101103620, 16.11.2021, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1196/21

2-а/385/19/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2021 року Гайворнський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Ханас М.М.,

з участю секретаря судового засідання Хмельовької І.П.,

позивача ОСОБА_1

та його представника - адвоката Медвідя В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Гайвороні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого сержанта Управління патрульної поліції у Вінницькій області Порхуна Дмитра Олександровича серії ЕАО №4706913 від 30.08.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.10 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Крім того, просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати усправі.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що дана постанова є протиправною та безпідставною, порушення п. 21.11 «б» ПДР, який визначає спеціальні правила перевезення дітей, зріст яких менше 145 см або тих, що не досягли 12-річного віку, він не допускав. Стверджує, що 30.08.2021 року, близько 19.00 год., він рухався транспортним засобом LexusGS470, на площі Привокзальній з вул. Батозька що в м. Вінниця. На задньому пасажирському сидінні дійсно перебувала його донька ОСОБА_2 , яка перевозилася на дитячій утримуючій системі (підставка-бустер) та була пристебнута паском безпеки. Коли він зупинився, до нього підійшов працівник поліції з приводу того, чому дитина перевозиться без автокрісла, на що він пояснив, що автокрісло зі спинкою він залишив у іншому транспортному засобі, проте працівник поліції не дотримуючись вимог ст. 280 КУпАП, не встановлюючи наявність чи відсутність факту адміністративного правопорушення, не оглядаючи транспортний засіб, не здійснюючи фіксування обставин адміністративного правопорушення, не перевіривши зріст дитини та не з`ясувавши її вік, склав постанову у справі про адміністративне правопорушення стосовно нього. Крім того, наголошує, що працівником поліції не було дотримано вимоги ст. 268 КУпАП щодо роз`яснення йому його прав, а сама постанова не відповідає вимог ст. 283 КУпАП, що водночас позбавило його права подати клопотання про забезпечення його права на правову допомогу адвоката.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 09.09.2021 року відкрито провадження у справі.

24.09.2021 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про заміну первісного відповідача старшого сержанта управління патрульної поліції у Вінницькій області Порхуна Д.О. на належного відповідача Департамент патрульної поліції.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24.09.2021 року замінено первісного відповідача старшого сержанта управління патрульної поліції у Вінницькій області Порхуна Д.О. на належного відповідача Департамент патрульної поліції.

28.09.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначає, що оскаржувана постанова винесена у межах повноважень відповідача та в порядку і в спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням всіх обставин справи. Зазначає, що твердження позивача у позові про те, що дитина перевозилася у дитячій утримуючій системі та була пристебнута паском безпеки, не відповідає дійсності, оскільки з відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що на запитання про причину відсутності автокрісла у транспортному засобі позивач ствердив, що був вимушений екстрено поїхати у справа, а автокрісло знаходиться в іншому автомобілі.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Медвідь В.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю. Позивач ОСОБА_1 зазначив, що дитині на момент перевезення виповнилося повних сім років та дитина перебувала у кріслі-бустері, тому вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Представник позивача - адвокат Медвідь В.А. суду зазначив, що працівником поліції не було надано належних доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, крім того ним і не було здійснено замірів дитини.

Представник відповідача в судове засідання на розгляд справи не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. У відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити у відсутності представника відповідача.

Згідно положень ч.3 ст. 268 КАС України неприбуття в судове засідання учасника справи не перешкоджає розгляду судом справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши обставини справи, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

30.08.2021 року старшим сержантом Управління патрульної поліції у Вінницькій області Порхуном Дмитром Олександровичем було винесено постанову серії ЕАО №4706913 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.10 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Згідно з вказаною постановою ОСОБА_1 30.08.2021 року, о 18 год. 56 хв., в м. Вінниці на вул. Батозькій, 21а перевозив на задньому пасажирському місці дитину зростом менше 145 см. без дитячого крісла, чим порушив п. 21.11 б. Правил дорожнього руху.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (стаття 68 Конституції України).

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (стаття 8 КУпАП).

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність ( частина 1 статті 9 КУпАП).

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.

Загальними положеннями Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001 зокрема п. 1.1. визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з пунктом 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.21.11 «б» ПДР забороняється перевозити дітей, зріст яких менше 145 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на задньому сидінні мотоцикла та мопеда.

Зазначений вище обов`язок здійснення перевезення дітей, зріст яких менше 145 см у транспортних засобах, без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу,є безальтернативним та не може звільнити водія від виконання такого у будь-який спосіб чи за наявності різного роду суб`єктивних причин.

За невиконання п.21.11 «б» ПДР водій транспортного засобу підлягає притягненню до адміністративної відповідальності згідно ч.10 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна підтверджуватися відповідними докази.

В розумінні статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу

Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскарженого рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

У матеріалах справи наявний відеоматеріал з нагрудної камери працівника поліції щодо обставин справи.

Так, з відеозапису (о 18 год. 52 хв. 12 сек.) вбачається, що в ході спілкування водія ОСОБА_1 та працівник поліції, на запитання працівника поліції пояснити, чому дитина не перебуває в автокріслі позивач відповів, що він був вимушений екстренно поїхати у справах, а автокрісло знаходиться в іншому автомобілі.

Що стосується доводів позивача, що працівником поліції не було зафіксовано факт адміністративного правопорушення, як і відсутність в автомобілі позивача будь-яких спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, та не встановлено віку дитини, які перевозилися в автомобілі, не здійснено замірів росту дитини, то суд вважає зазначити наступне.

З відтвореного відеозапису (18 год. 56 хв. 54 сек.), наданого суду відповідачем, вбачається, що працівником поліції встановлювалися обставини з приводу перевезення дитини транспортним засобом під керуванням позивача без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину задопомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу. Зокрема працівником поліції було запропоновано водію ОСОБА_1 надати докази, які підтверджували його невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, зокрема і здійснити замір росту дитини, однак позивач утримався щодо таких дій та не надав працівнику поліції жодних доказів, які б спростовували дані обставини.

З огляду на викладене суд не приймає до уваги письмовий доказ - інструкцію з експлуатації автокрісла KIDFIX2 R KIDFIX2 S, як неналежний доказ, оскільки позиція позивача про перебування дитини в кріслі-бустері не доведене іншими належними та допустими доказами у справі.

Що стосується доводів представника позивача про те, що визнання вини ОСОБА_1 під час складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення не може бути безумовною підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності, то з такими суд не погоджується, з огляду на те, що на відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції було зафіксовано саме встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, з якими ОСОБА_1 повністю погодився.

Що стосується покликання позивача про те, що працівник поліції не встановив вік дитини, яка перевозилася у транспортному засобі, то такі є безпідставними, з огляду на те, що зміст п.2111 б. ПДР, чинної на момент вчинення адміністративного правопорушення, не передбачає обов`язкової вимоги щодо граничного віку дитини.

За змістом ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відтак, з урахуванням наданих відповідачем відеоматеріалів щодо обставин притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суб`єкт притягнення до відповідальності надав позивачу право щодо спростування тверджень поліцейського шляхом подання відповідних заперечень чи пояснень, однак позивач таким правом не скористався, пояснень щодо зросту дитини не надав, заміри провести не дозволив. Щодо спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу, інформації також не надав. Разом з тим факт перевезення дітей без спеціальних засобів беззаперечно зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, а відтак є беззаперечним доказом вчинення ним порушення п. 21.11. «б» ПДР .

Що стосується доводів позивача про те, що працівник поліції в порушення вимог ст. 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення не роз`яснив йому права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема в частині порядку оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, то такі є безпідставними та не грунтуються на матеріалах справи.

З відеозапису з нагрудних камер працівника поліції (18 год. 55 хв. 40 сек.) вбачається, що працівник поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення роз`яснив водію ОСОБА_1 зміст ст. 63 Конституції України та права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі щодо порядку та строків оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Що стосується доводів позивача про те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення він був позбавлений можливості скористатися правом на подачу клопотання про надання правової допомоги, то такі не заслуговують на увагу, з огляду на те, що з відтвореного відеозапису з нагрудних камер працівника поліції вбачається, що останнім було роз`яснено водію ОСОБА_1 його право користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, проте будь-яких клопотань з цього приводу водієм ОСОБА_1 заявлено не було.

Відповідач не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі, про що роз`яснено позивачу та зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції.

Позивач не виявляв бажання скористатися правовою допомогою, конституційні права позивача не були порушені.

Законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку, як і не обґрунтував, що вчиняв дії, спрямовані саме на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу.

Додатково варто зауважити, що Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.

В окремій думці у справі «Лала проти Нідерландів» від 23 серпня 1994 року суддя Матчер зазначив, що лише в особливо серйозних кримінальних справах інтереси правосуддя можуть потребувати, щоб обвинувачений завжди був присутній чи представлений, якщо необхідно, офіційно призначеним захисником, що також узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Кремцов проти Австрії» від 21 вересня 1993 року та «Пуатрімол проти Франції» від 23 листопада 1993 року.

Санкція статті КУпАП, відповідно до якої позивача було притягнуто до відповідальності, не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не порушує права позивача, з огляду і на те, що позивач в подальшому зміг реалізуватисвоє право на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи був забезпечений в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Отже, позивач, будучи учасником дорожнього руху, зобов`язаний був знати Правила дорожнього руху, а також неухильно виконувати їх вимоги.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не виконано вимоги вищенаведеного законодавства, що свідчить про наявність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.10 ст. 121 КУпАП.

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.10 ст.121 КУпАП, повністю доведений в суді, а постанова старшого сержанта Управління патрульної поліції у Вінницькій області Порхуна Д.О. серії ЕАО № 4706913 від 30.08.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.10 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. є законною та обґрунтованою, тому в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 121, 251, 252, 268, 280, 287 - 293 КУпАП, ст. ст. 2,77, 205, 229, 246, 250, 268, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАО № 4706913 від 30.08.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.10 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. М. Ханас

Дата документа 16.11.2021