Рішення № 101101968, 16.11.2021, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3577/21

Номер провадження 2/213/2214/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Князєвої Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що внаслідок роботи на підприємстві відповідача вона отримала професійне захворювання, яке було встановлено на підставі даних Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, затвердженої 25 січня 2010 року, де зазначено, що позивач працювала в умовах, які характеризувалися перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища. За фактом професійного захворювання було проведено розслідування, за результатами якого складено акт №14 від 15 березня 2012 року. Позивач неодноразово проходила огляд МСЕК та перебувала на лікуванні. 29 квітня 2013 року висновком МСЕК їй встановлено 50% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безстроково. У зв`язку з професійним захворюванням позивачу завдано моральної шкоди. Змінився її спосіб та якість життя, змушена лікуватися, постійно відчуває біль, стан здоров`я не поліпшується, не може приділяти належну увагу родині.

У зв`язку із чим, просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 270 000,00 грн.

Представник відповідача надав відзив на позов. Вважає позовні вимоги необґрунтованими. В обґрунтування заперечення зазначає, що відшкодування моральної шкоди можливе лише за наявності вини особи, яка її заподіяла. Відповідно до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці позивача санітарно-побутове забезпечення працівника було у повному обсязі. Позивач, усвідомлюючи наявність шкідливих та небезпечних виробничих факторів на робочому місці, свідомо тривалий час працювала у шкідливих умовах праці, отримуючи за це відповідні пільги, компенсації та більшу оплату. Твердження позивача про порушення відповідачем законодавства про охорону праці не є доведеним, оскільки Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» виконує відповідно до ЗУ «Про охорону праці» всі вимоги. Зазначає, що позивачем не обґрунтовано ціну позову та спричинення їй моральних страждань, зокрема вказує що зазначена сума моральної шкоди є значно завищеною Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 29 вересня 2021 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 01 листопада 2021 року у клопотанні представника відповідача про витребування доказів відмолено.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

Позивач працювала на підприємстві відповідача на посаді машиніст конвеєра РЗФ в період часу з 30 травня 1997 року по 16 червня 2009 року.

Відповідно до Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, затвердженої 25 січня 2010 року стосовно ОСОБА_1 умови праці, в яких вона працювала позивач є шкідливими.

Згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 15 березня 2021 року проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача - радикулопатія попереково-крижова L.5-S1 білатеральна, переважно зліва, з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофічними проявами у вигляді деформуючого артрозу лівого колінного суглобу ПФ другого ст., правого колінного суглобу, ПФ першого ст., рецидивуюче - прогредієнтний перебіг, встановленого Державною установою «Український науково-дослідний інститут промислової медицини».

Відповідно до Акту загальний стаж роботи ОСОБА_2 складає 25 років 04 місяці, з яких в цеху в умовах впливу шкідливих факторів - 12 років. Виходячи з Акту хронічне професійне захворювання позивача виникло внаслідок роботи машиністом конвеєра РЗФ-1 ВАТ "ІнГЗК" в умовах важкої праці, показники якої перевищували нормативні через недосконалість робочого місця.

При огляді МСЕК від 29 квітня 2013 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 50 % та з травня 2013 року встановлено 3 групу інвалідності безстроково.

ОСОБА_1 з приводу професійних захворювань періодично проходила лікування в медичних закладах.

Внаслідок професійного захворювання позивачу завдано моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях через погіршення здоров`я, постійне лікування, вимушені зміни способу життя, втрати професійної працездатності.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 зазначеного кодексу закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Суд вважає встановленим факт спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок настання у позивача стійкої втрати професійної працездатності: 50 % та 3 групи інвалідності.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року встановлено, що обов`язок з відшкодування моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Встановлено, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився її звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводить до порушення звичайного способу життя та вимагають від неї додаткових зусиль для його організації.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди`роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25 травня 2001 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди" суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Доводи представника відповідача про недоведеність факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, ступінь втрати професійної працездатності у зв`язку з професійними захворюваннями, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, наслідків, що наступили, ступінь вини підприємства у заподіянні шкоди.

Судом при визначенні розміру моральної шкоди враховується вина підприємства в отриманні позивачем професійного захворювання, тривалість роботи позивача на підприємстві, наявність шкідливих умов праці.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 200 000,00 грн, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що вона зазнає у зв`язку з погіршенням здоров`я.

Підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 5, 23 , 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 13Закону України "Про охорону праці, ст. ст. 7, 12, 13, 79-81,137,141, 247, 258, 263-265,274,279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок без урахування податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовий збір у сумі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00190905, юридична адреса: вул. Рудна, 47, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50064.

Суддя Н. В. Князєва