Рішення № 101101665, 16.11.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/3895/21

Провадження № 2/211/2306/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

16 листопада 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Середньої Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Бехало В.В.,

у відсутність учасників процесу,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору державний виконавець Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Щерба Альона Станіславівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідачів ТОВ «Веллфін» та приватного нотаріусу Грисюк О.В. та просить суд визнати виконавчий напис № 50885 від 24,05.2021 про стягнення з неї несплачених в строк відповідно до умов кредитного договору грошових коштів в сумі 53 796,00 грн, посилаючись на відсутність правових підстав у нотаріуса на його вчинення. В обґрунтування вимог зазначила, що 26 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 662, якою внесено зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Тобто нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідченого стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 в частині доповнення вищезазначеним розділом визнано незаконною та не чинною. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року вказану постанову суду залишено без змін, а постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 відмовлено в задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року. Тобто на сьогоднішній день редакція переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Крім того, нотаріусом не дотримано вимоги щодо безспірності заборгованості та порушено строк позовної давності. Тому враховуючи викладене позивач просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 30 червня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Зобов`язано приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олену Василівну та Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» надати суду належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи щодо виконавчого напису № 50885 від 24.05.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» несплачених в строк відповідно до умов кредитного договору грошових коштів в сумі 53 796,00 грн. Витребувано з Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для огляду в судовому засіданні матеріали цивільної справи № 211/3463/21.

Ухвалою суду від 16 листопада 2021 року розгляд справи вирішено проводити в заочному порядку

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, не повідомили причин неявки.

Представник позивача адвокат Амельчишин О.В. звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, на позові наполягає.

Відповідачі ТОВ «Веллфін» та приватний нотаріус Грисюк О.В. відзиву на позов не надали.

Третя особа державний виконавець Довгинцівського ВДВС Щерба А.С. письмових пояснень до суду не надала.

Враховуючи вимоги частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною вчинено виконавчий напис № 50885 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованості за кредитним договором 1154133 від 30 січня 2020 року, укладеним з ТОВ «Веллфін» заборгованості за період з 30 січня 2020 року по 21 травня 2021 року в сумі 53 046,00 грн., та за вчинення виконавчого напису 750,00 грн. (а.с. 8 - копія напису).

Відповідно до положень статей 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо правового регулювання процесуального порядку вчинення нотаріусом виконавчого напису та підстав визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Верховний Суд у постанові від 06 жовтня 2021 року у справі № 201/9570/18 (провадження № 61-7299св21) зазначив, що звертаючись із позовом у справі про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, позивач зобов`язаний довести шляхом подання відповідних доказів обставини відсутності (або інший розмір) заборгованості за кредитним договором, якщо ним оспорюється визначена у виконавчому написі нотаріуса сума боргу, або сплив строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині, з урахуванням дати настання права вимоги за зобов`язанням, якщо позов заявлено з цієї підстави.

Будь-які докази на підтвердження доводів щодо відсутності безспірності вимог по справі відсутні, борг стягнуто за період з 30.01.2020 по 21.05.2021, кредитний договір укладений між сторонами 30 січня 2020 року, тому суд відхиляє доводи позивача ОСОБА_1 в цій частині.

Разом з тим, позивач в обґрунтування вимог посилається також на втрату чинності постанови Кабінету Міністрів України № 662 (в частині).

Так, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Велика Палата Верховного Суду в постанові 21 вересня 2021 року по справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21) зазначила, що судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові також звернула увагу на те, що резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 в частині відображення результату вирішення позовних вимог містить висновки: 1) про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині; 2) про зобов`язання Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині. Отже, ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року, якими було передбачено зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду, стосувались лише зупинення виконання обов`язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду. Однак зупинення виконання обов`язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови не впливає на набрання вказаною постановою законної сили та її дію в частині визнання незаконною та нечинною постанови № 662.

Таким чином, вчиняючи 24 травня 2021 року виконавчий напис № 50885, приватний нотаріус Грисюк О.В. неправомірно керувалася пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

При цьому доказів на спростування вищезазначеного відповідачами до суду не надано, ухвала суду від 30 червня 2021 в частині витребування доказів, не виконана.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки вимоги про відшкодування судових витрат позивачем не заявлялася, вони покладаються на позивача.

Згідно частин сьомої, восьмої статті 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 14 червня 2021 по справі № 211Є3463/21 за заявою ОСОБА_1 в порядку частини 2 статті 149 та статті 150 ЦПК України зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 50885 від 24.05.2021.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним продовжити дію заходів забезпечення позову згідно ухвали суду від 14 червня 2021 р. протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст. 215, 216, 220, 628, 638, 799, 806 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 50885, вчинений 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (код ЄДРПОУ 39952398, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 4) заборгованості за кредитним договором № 1154133 від 30.01.2020 в сумі 53 046,00 грн. та за вчинення виконавчого напису 750,00 грн.

Продовжити дію заходів забезпечення позову згідно ухвали суду від 14 червня 2021 року протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачами протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 листопада 2021 р.

Суддя Н.Г.Середня