Ухвала суду № 101101316, 16.11.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2/21

(1-кп/199/481/21)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Дяченко І.В.,

секретаря судового засідання: Тюменцевої М.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження №12020040000001022 від 28.12.2020 відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю: прокурора Онішка Я.А., захисника Кульбача С.О., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

До Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська з Дніпровської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020040000001022 від 28.12.2020 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав можливим призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Кульбач С.О. заявили клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки після повернення цього обвинувального акту прокурору відповідно до ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2021, яка була залишена без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29.03.2021, недоліки обвинувального акту, вказані в ухвалі суду від 10.02.2021, усунені не були.

Прокурор заперечував проти такого клопотання сторони захисту та наполягав на призначенні даного обвинувального акту до судового розгляду, вказавши на грубе порушення норм КПК України Дніпровським апеляційним судом при перегляді ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська та прийняті ним рішення 29.03.2021.

Вивчивши матеріали обвинувального акту, вислухавши думку учасників підготовчого судового засідання, суд проходить до наступного.

У відповідності до положень ст. 2 КПК України одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно з положеннями ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у разі невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог кримінально процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Згідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Практикою Європейського суду з прав людини визнано і про це, вказано в рішенні від 15 липня 2010 року у справі «Олександр Смірнов проти України», що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати те, що трапилось, та не покладатись на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або для обґрунтування своїх рішень.

Згідно з вимогами п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. В свою чергу, він повинен відповідати вимогам, встановленим ст. 291 КПК України, яка передбачає вичерпний перелік відомостей, які не тільки повинен містити обвинувальний акт, але й обов`язок його затвердження, та вони є обов`язковими для їх виконання слідчим та прокурором. Відповідно до ч. 1 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.

Перевіривши зміст обвинувального акту, суд вважає, обвинувачення, висунуте ОСОБА_1 , не конкректизованим, а обвинувальний акт, у цій частині таким, що не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Так, обвинувальний акт, затверджений 30.12.2020 відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12020040000001022 від 28.12.2020 за ч. 1 ст. 263 КК України надходив до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська 04.01.2021, ухвалою суду від 10.02.2021 даний акт було повернуто прокурору для усунення недоліків, які були встановлені судом , а саме: відсутня конкретизація місця зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин, без зазначення міста, вулиці, номеру будинку, а лише зазначається, що ОСОБА_1 , діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, почав зберігати вищезазначені вогнепальну зброю, бойові припаси та вибухові речовини та носити їх при собі, а також зберігати у салоні автомобіля «Toyota RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебував у його користуванні та належить його дружині ОСОБА_2 .

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29.03.2021 апеляційну скаргу прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури залишено без задоволення, а ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2021 залишено без змін. Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду встановила, що при складанні обвинувального акту відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК України прокурор допустив грубе порушення вимог ст. 291 КПК України, оскільки виклад фактичних обставин кримінального провадження не відповідає фактично висунутому обвинуваченню, є неповним.

Зокрема, у вищезазначеному рішенні суду апеляційної інстанції вказано на недоліки в обвинуваченні, висунутому ОСОБА_1 , а саме, що: «у фактичному викладі обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, відсутні посилання на бойові припаси та вибухові речовини, які в подальшому в ході обшуку автомобіля, належного на праві власності дружині обвинуваченого, було вилучено, і на які наявні посилання у фактично висунутому ОСОБА_1 обвинуваченню.»

Суд, перевіривши зміст обвинувального акту відносно ОСОБА_1 , затвердженого прокурором 16.06.2020, знаходить його таким, що ідентично відповідає обвинувальному акту, затвердженому 30.12.2020, а отже ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м Дніпропетровська від 10.02.2021, яка була залишена без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29.03.2021, прокурором фактично виконана не була, зазначені недоліки, вказані в ухвалі суду, усунуті не були.

При цьому, суд звертає увагу і на те, що даний обвинувальний акт взагалі (як слідує з обвинувального акту) був затверджений ще 16.06.2020, тобто до внесення відомостей до ЄРДР 28.12.2020, а скерований до суду тільки 23.06.2021.

Крім того, відповідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити серед іншого виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як слідує з вимог ст.ст. 91,92 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, наряду з іншим, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчинення кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат та обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, обов`язок доведення яких покладається на слідчого та прокурора.

Так, висуваючи обвинувачення ОСОБА_1 , прокурор дії обвинуваченого кваліфікував за ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння, зберігання, придбання, вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК України, останній обвинувачується в тому, що при невстановлених у ході досудового розслідування обставинах, у невстановлені слідством час, місці та спосіб, умисно, без передбаченого законом дозволу, придбав: - пістолет-кулемет моделі “Skorpion” VZ61 № НОМЕР_2 калібру 9 мм (ПМ), перероблений саморобним способом, який є короткоствольною нарізною вогнепальною зброєю; - шістдесят два патрони, які є бойовими припасами; - конструктивно оформлений заряд вибухової речовини, що відноситься до категорії вибухових речовин; - уніфікований запал ручної гранати модернізованого типу УЗРГ-2, що відноситься до категорії вибухових речовин.

Тобто, із викладеного слідує, що у фактичному викладі обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, та у пред`явленному обвинуваченні взагалі відсутні посилання на вибухові пристрої, які були незаконно придбані, збережені ОСОБА_1 та які останній міг носити. Більш того, відповідно до обвинувачення, висунутого ОСОБА_1 , жодного вибухового пристрою не було вилучено, а ні в ході особистого обшуку ОСОБА_1 , а ні при обшуку автомобіля, належного на праві власності дружині обвинуваченого.

Проте, суд не може брати на себе ініціативу доповнювати, уточнювати чи конкретизувати викладені в обвинувальному акті відомості.

Крім вищезазначеного, суд також дійшов висновку й на невідповідність змісту Реєстру матеріалів досудового розслідування. Остання процесуальна дія досудового розслідування згідно реєстру матеріалів досудового розслідування це складання обвинувального акту 30.12.2020, після чого в ньому взагалі не відображені процесуальні дії, які були виконані після повернення обвинувального акту, починаючи з 29.03.2021 ( ухвала Дніпровського апеляційного суду), а саме: не вказані процесуальні дії, спрямовані на усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду від 10.02.2021; виконання вимог ст. 290 КПК України; складання обвинувального акту. Тобто, наведене свідчить проте, що жодних процесуальних рішень після повернення обвинувального акту з приводу чи то встановлення, чи то продовження досудового розслідування не приймалося.

Встановлена судом невідповідність обвинувального акту вимогам КПК є суттєвою та такою, що унеможливлює не тільки в повній мірі сформувати позицію захисту обвинуваченому, а і не дає змоги перевірити підсудність розгляду даного провадження судом, оскільки в обвинувальному акті взагалі відсутні будь-які посилання про те, що злочин було вчинено саме на території Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпро.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Окрім того, Суд зазначає, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 року у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 01.03.2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Наведені порушення шляхом позбавлення гарантованих Конституцією України та КПК України прав учасників кримінального провадження та недотримання визначеної законом процедури судочинства, на думку суду, під час судового розгляду будуть перешкоджати розгляду обвинувального акту по суті та унеможливлять, за результатами такого судового розгляду, ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, а тому, з урахуванням положень ст.ст. 2, 7, 9 КПК України, суд визнає вказані порушення істотними .

Керуючись ст. ст. 291, 314 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020040000001022 від 28.12.2020 відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, – повернути прокурору Дніпропетровської обласної прокуратури Онішко Ярославу Анатолійовичу для усунення вказаних в мотивувальній частині ухвали недоліків.

На ухвалу можуть бути подані апеляційні скарги протягом 7 днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.

Повний текст ухвали буде оголошений о 10:00 годині 16.11.2021.

Суддя:

16.11.2021