Рішення № 101101191, 15.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року Справа № 160/14508/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Макарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20.08.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Макарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), з урахуванням уточненої позовної заяви від 28.09.2021 року, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Макарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.05.2021 року;

- зобов`язати Макарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провести державну реєстрацію народження дитини чоловічої статі, першої за рахунком, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Бузова, Бучанського району, Київської області громадянкою України ОСОБА_2 (медичне свідоцтво про народження № 496 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, видане ТОВ "Лікувально-діагностичний центр "Адоніс Плюс"), у результаті участі подружжя громадян Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у програмі лікування безпліддя із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій, відповідно до ч. 2 ст. 123 Сімейного кодексу України, п. 11 глави 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, із внесенням наступних даних до актового запису про народження:

- Батько: громадянин Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ). ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина НОМЕР_1 , виданий Управлінням контролю за в`їздом та виїздом Міністерства громадської безпеки 12.04.2012 року, строк дії до 11.04.2022 року, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

- Матір: ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина НОМЕР_2 , виданий Управлінням контролю за в`їздом та виїздом Міністерства громадської безпеки 10.04.2017 року, строк дії до 09.04.2027 року, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

- Прізвище дитини - " ІНФОРМАЦІЯ_8 " ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), ім`я дитини - " ІНФОРМАЦІЯ_8 " (ІНФОРМАЦІЯ_8), по-батькові дитини не зазначати згідно з національною традицією батьків;

- зобов`язати Макарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видати свідоцтво про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 23.01.2020 року подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали Договір про надання послуг сурогатного материнства із громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шафаренко Ж.Ю. Перенесення ембріонів у порожнину матки сурогатної матері було проведено 23.01.2020 року. Факт вагітності сурогатної матері при дослідженні ХГ у крові було встановлено 03.02.2020 року. На УЗД факт одноплідної вагітності було підтверджено 15.02.2020 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 матір ОСОБА_2 народила хлопчика у Лікувально-діагностичному центрі « Адоніс Плюс », Київська область. Бучанський район, с. Бузова, вул. Садовського 34-А . Подружжя громадян КНР ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є законними батьками дитини. До Макарівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) бабусею дитини за довіреністю від батьків був поданий повний пакет документів, надання яких вимагається Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні. Окрім того, був наданий договір про надання послуг сурогатної матері від 23.01.2020 року та результати генотипоскопічного дослідження від 04.11.2020 року, проведеного медико-генетичним центром «МАМА ПАПА», яким підтверджується ДНК спорідненість між батьком та дитиною. 12.05.2021 року Начальником Макарівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) І. Тарасюк було надано відмову у проведенні державної реєстрації народження дитини чоловічої статі, народженої громадянкою України ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_7 у Лікувально-діагностичному центрі «Адоніс Плюс». Позивач не погоджується з відмовою у реєстрації народження дитини, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

27.10.2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування правової позиції зазначає, що для державної реєстрації народження дитини, зачатої подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, заява про державну реєстрацію народження має бути подана виключно батьками дитини. Ця норма є спеціальною, і має прерогативу у використанні порівняно із загальними нормами, викладеними у статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Практика державної реєстрації народження дитини, зачатої подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій за заявою третіх осіб є неприпустимою.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

23.01.2020 року подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір про надання послуг сурогатного материнства з громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шафаренко Ж.Ю.

Перенесення ембріонів у порожнину матки сурогатної матері було проведено 23.01.2020 року. Факт вагітності сурогатної матері при дослідженні ХГ у крові було встановлено 03.02.2020 року. На УЗД факт одноплідної вагітності було підтверджено 15.02.2020 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 матір ОСОБА_2 народила хлопчика у Лікувально-діагностичному центрі « Адоніс Плюс », Київська область. Бучанський район, с. Бузова, вул. Садовського 34-А .

Позивач у справі - ОСОБА_1 - є бабусею дитини, і прибула в Україну для вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією народженням та вжиттям заходів для отримання проїзного документа на дитину.

Для вчинення вказаних дій батьками дитини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 видана довіреність на її ім`я від 1 грудня 2020 року, посвідчена нотаріусом Штату Каліфорнія, округ Лос-Анджелес, Лю Олівія, апостиль №74900, виданий Державним секретарем штату Каліфорнія (США) від 04.12.2020р., також складена відповідна заява на реєстрацію народження їх сина ОСОБА_10 від 23 березня 2021 року, посвідчена нотаріусом Тонг Ї Чін, Гонконг САР, Китайська Народна Республіка, апостиль №16750/2021, від 31.03.2021 року, виданий Сімон Кванг, Реєстратором Вищого Суду КНР.

ОСОБА_1 була подані заява та документи до Макарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), для державної реєстрації дитини чоловічої статті, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 року громадянкою ОСОБА_2 , якій в організм було перенесено ембріон людини у результаті застосування допоміжних технологій.

До заяви надані наступні документи:

- медичне свідоцтво про народження №496 від 5 жовтня 2020р., видане ТОВ «Лікувально-діагностичний центр «Адоніс Плюс»;

- копії паспортів громадян Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;

- свідоцтво про шлюб громадян Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 №.НОМЕР_3 від 30 березня 209 року, видане Управлінням цивільного адміністрування району Фенсянь міста Шанхай, легалізованим Посольством України в Китайській Народній Республіці 7 травня 2019 року за №572/923, разом з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;

- довідка про генетичну спорідненість батьків з плодом №922 від 18.12.2020р., видана ТОВ «Родинне Джерело» (медичний центр «Айвімед») ;

- заява громадянки України ОСОБА_2 від 22 жовтня 2020 року, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шафаренко Ж.Ю., про згоду на запис подружжя громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьками дитини.

12.05.2021 року відповідачем надано відмову у проведенні державної реєстрації народження на підставі відсутності заяви подружжя.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач через представника звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану визначаються Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Частини перша та друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» встановлюють, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» для державної реєстрації актів цивільного стану подається паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця заявника та документи, які підтверджують факти, що підлягають державній реєстрації.

Правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

За правилами частини першої статі 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Як визначає частина друга статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження.

З огляду на вказані правові норми слідує, що державна реєстрація народження дитини є обов`язковою та проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків у порядку, визначеному правилами проведення державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених Міністерством юстиції України.

У свою чергу відповідно до пункту 1 частини першої статті 21 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України.

Особливості державної реєстрації народження фізичної особи визначені у главі 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5 (далі по тексту - Правила).

Так, відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІІ Правил державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові.

Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Пункт 2 глави 1 розділу ІІІ Правил встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є:

а) медичне свідоцтво про народження (форма №103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року №545, що видається закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи;

б) медичне свідоцтво про народження, медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу. Ці документи подаються для державної реєстрації народження дитини, яка досягла одного року і більше;

в) акт, складений відповідними посадовими особами (капітаном судна, командиром, начальником потяга тощо) за участю двох свідків і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер були на транспортному засобі), у випадку народження дитини на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або в іншому транспортному засобі. У разі відсутності лікаря або фельдшера державна реєстрація народження проводиться на підставі вказаного акта та медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу;

г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма №106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року №545, у разі мертвонародження.

Ці документи подаються до органу державної реєстрації актів цивільного стану, де реєструється народження. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою. Для розгляду відповідної справи у суді орган державної реєстрації актів цивільного стану на прохання заявника складає письмову відмову у проведенні державної реєстрації народження (додаток 1), у якій викладає причини неможливості проведення такої реєстрації.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу ІІІ Правил державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них.

Відповідно до частини другої статті 123 Сімейного кодексу України у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя.

Згідно з пунктом 6.9 розділу VI Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.09.2013 № 787, у разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування ДРТ, державна реєстрація народження дитини проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення.

У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається заява про її згоду на запис подружжя батьками дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідчена, а також довідка про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом.

Судом встановлено, що з метою реєстрації народження дитини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була видана довіреність на ім`я ОСОБА_1 , яка є бабусею дитини, від 01.12.2020 року, посвідчена нотаріусом Штату Каліфорнія, округ Лос-Анджелес, Лю Олівія, апостиль №74900, виданий Державним секретарем штату Каліфорнія (США) від 04.12.2020р., також складена відповідна заява на реєстрацію народження їх сина ОСОБА_10 від 23 березня 2021 року, посвідчена нотаріусом Тонг Ї Чін, Гонконг САР, Китайська Народна Республіка, апостиль №16750/2021, від 31.03.2021 року, виданий Сімон Кванг, Реєстратором Вищого Суду КНР.

Відповідачем відмовлено у проведенні державної реєстрації дитини з підстав відсутності заяви подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Порядок консульської легалізації встановлюється Міністерством закордонних справ України (стаття 54 Консульського статуту України, затвердженого Указом Президента України від 02 квітня 1994 року № 127/94) та Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженою наказом Міністерства закордонних справ України від 04 червня 2002 року № 113 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 26 червня 2002 року № 535/6823.

Законом України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» від 10 січня 2002 року № 2933-III Україна приєдналась до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року № 2709-IV порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.

Згідно з статтею 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року № 2709-IV документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

За змістом статті 2 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (далі по тексту - Конвенція) кожна з договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.

Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений (стаття 3 Конвенції ).

У статті 4 Конвенції вказано, що передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Однак, апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також іншою мовою.

Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10.01.2002 року «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» та вступила в силу в Україні в 2003році.

Згідно із статтею 1 Гаазької конвенції ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються:

a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Отже, у силу приписів пункту «d» частини 2 статті 1 Гаазької конвенції довіреність, видана особою приватного права, є офіційним документом та на неї поширюються вимоги цієї конвенції.

Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Згідно з положеннями Конвенції, документ, на якому проставлено апостиль, не потребує ніякого додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції.

Відповідно до статті 4 Конвенції передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

З огляду на те, що Україна приєдналась до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, то в цьому випадку документи, завірені апостилем набувають чинності на території України та мають бути враховані органами державної влади при розгляді документів, завірених апостилем.

Отже, звертаючись до відповідача із заявою про державну реєстрацію дитини, фактично позивач діяла від імені подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та в їх інтересах.

Однак, при розгляді заяви відповідачем не враховано вказаних обставин та протиправно відмовлено у реєстрації дитини.

Виконуючи умову пункту 6.9 розділу VI Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.09.2013 № 787, відповідно до якого державна реєстрація дитини проводиться за заявою подружжя, позивач звернулась від імені та в інтересах подружжя.

Відповідно до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ст.18 Конвенції ООН «Про права дитини» суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Положеннями ст.27 Конвенції ООН «Про права дитини» встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 1 ст. 7 Конвенції ООН «Про права дитини» дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Конвенції ООН «Про права дитини» держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Суд зауважує, що Конвенція має вищу юридичну силу, аніж наведені відповідачем у відзиві нормативно-правові акти. Законодавством України не встановлено прямої заборони на звернення представника, в цьому випадку - бабусі дитини, яка діє в інтересах подружжя, на підставі довіреності, посвідченої належним чином.

Враховуючи обставини справи, віддаленість батьків від дитини та необхідність відновлення прав дитини на ім`я і набуття громадянства, права знати своїх батьків і права на їх піклування, суд робить висновок про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Макарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.05.2021 року.

Відповідачем у відзиві не наведено інших підстав для відмови у проведенні реєстрації народження дитини. Аргументів щодо неналежного складання документів або їх недостатність відповідачем не зазначено.

Більше того, відповідачем вказано, що у випадку надання заяви подружжя на проведення державної реєстрації, остання буде проведена невідкладно.

Ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

З огляду на наведене, суд робить висновок про задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Макарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провести державну реєстрацію народження дитини та видати свідоцтво про народження дитини.

Стосовно клопотання позивача щодо негайного виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про:

1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць;

2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;

3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби;

4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності;

5) уточнення списку виборців;

6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань;

7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.

Вказаний перелік підстав для негайного виконання рішення суду є вичерпним, а спір, що розглядається, не передбачений як такий, що підлягає негайному виконанню.

Отже, підстави для звернення рішення до негайного виконання відсутні.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією від 28.09.2021 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір за в сумі 908 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Макарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Макарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.05.2021 року.

Зобов`язати Макарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провести державну реєстрацію народження дитини чоловічої статі, першої за рахунком, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Бузова, Бучанського району, Київської області громадянкою України ОСОБА_2 (медичне свідоцтво про народження № 496 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, видане ТОВ "Лікувально-діагностичний центр "Адоніс Плюс"), у результаті участі подружжя громадян Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у програмі лікування безпліддя із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій, відповідно до ч. 2 ст. 123 Сімейного кодексу України, п. 11 глави 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, із внесенням наступних даних до актового запису про народження:

- Батько: громадянин Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ). ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина НОМЕР_1 , виданий Управлінням контролю за в`їздом та виїздом Міністерства громадської безпеки 12.04.2012 року, строк дії до 11.04.2022 року, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

- Матір: ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина НОМЕР_2 , виданий Управлінням контролю за в`їздом та виїздом Міністерства громадської безпеки 10.04.2017 року, строк дії до 09.04.2027 року, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

- Прізвище дитини - " ІНФОРМАЦІЯ_8 " ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), ім`я дитини - " ІНФОРМАЦІЯ_8 " (ІНФОРМАЦІЯ_8), по-батькові дитини не зазначати згідно з національною традицією батьків.

Зобов`язати Макарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видати свідоцтво про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Макарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський