Рішення № 101101171, 05.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2021 року Справа № 160/13806/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12.08.2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому, з урахуванням заяви від 18.08.2021 року просить:

- визнати нарахований ЄСВ Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області протиправним та зобов`язати скасувати нарахований ЄСВ у розмірі 37 788,74 грн. за 2017-2020 роки в повній мірі;

- визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 11.05.2019 року №Ф-2384-52/04-63У про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 21 030,90 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 року адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху на усунення недоліків позовної заяви.

18.08.2021 року позивачем усунуто недоліки адміністративного позову в строк, визначений Кодексом адміністративного судочинства України, шляхом надання до канцелярії суду уточненої позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 року було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 29.09.2021 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2384-52/04-63У від 11.05.2019 року, відповідно до якої нараховано борг (недоїмку) з єдиного внеску у розмірі 21 030,90 грн. Позивач вважає протиправним нарахування боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки з 01.10.2010 року до цього часу він працює на підприємстві ТОВ «Арго-Овен» в якості найманого працівника, яке здійснює за нього, як за найманого працівника, відрахування на рахунки відповідача відповідних зборів та податків. Також зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 року у справі №160/2377/21 скасовано вимогу №Ф-2384-52/04-63У від 11.02.2020 року на суму 8 262,54 грн., проте цього виявилося не достатньо для списання неправомірно нарахованої недоїмки. Позивач вважає, що вказана вимога про сплату боргу (недоїмки), є неправомірною та підлягає скасуванню, разом із скасуванням нарахованого ЄСВ у розмірі 37 788,74 грн. за 2017-2020 роки.

24.09.2021 року представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позивач з 10.07.2012 року по 25.02.2021 року перебував на обліку в Соборній ДПІ як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків загальна сума недоїмки станом на 23.09.2021 року склала 37 788,74 грн. Також зазначає, що скасування рішенням суду вимоги від 11.02.2020 року №Ф-2384-52/04-63У на суму 8 262,54 грн. не дає підстав для скасування боргу (недоїмки) єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування. Отже, за даними ІТС «Податковий блок» зазначений в оскаржуваній податковій вимозі податковий борг залишається непогашеним, у зв`язку з чим позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 09.07.2012 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про фізичну особу-підприємця № 22240000000083348.

25.02.2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1

11.05.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2384-52/04-63У в якій зазначено, що станом на 11.05.2019 року у останнього наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 21 030,90 грн.

У подальшому 11.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу №Ф-2384-52/04-63 У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 8 262,54 грн.

Не погодившись із прийнятою вимогою від 11.02.2020 року, ОСОБА_1 17.02.2021 року звернувся до суду із позовом про її скасування.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 року, по справі №160/2377/21, яке набрало законної сили 14.06.2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задоволено, зокрема, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 року №Ф-2384-52/04-63У на суму 8 262,54 грн., винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

При цьому, судом встановлено, що 01.06.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2384-52/04-63р в якій зазначено, що станом на 31.05.2021 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 37 788,74 грн.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI).

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4.05.18 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.15 за №508/26953 (далі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Під час розгляду справи судом встановлено, що на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було сформовано вимогу від 11.02.2020 року про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-2384-52/04-63У на суму 8262,54 грн., яку позивач оскаржив в судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 року у справі №160/2377/21, яке набрало законної сили 14.06.2021 року, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 року №Ф-2384-52/04-63У щодо сплати заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 8 262,54 грн.

У подальшому, згідно інтегрованої картки платника податків станом на 31.05.2021 року за позивачем обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 37 788,74 грн., яка включає в себе:

- за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018 року в сумі 8 448,00 грн.;

- за І квартал 2018 року по терміну сплати 19.04.2018 року в сумі 2457,18 грн.;

- за II квартал 2018 року по терміну сплати 19.07.2018 року в сумі 2457,18 грн.;

- за III квартал 2018 року по терміну сплати 19.10.2018 року в сумі 2457,18 грн.;

- за IV квартал 2018 року по терміну сплати 20.01.2019 року в сумі 2457,18 грн.;

- за І квартал 2019 року по терміну сплати 19.04.2019 року в сумі 2754,18 грн.;

- за II квартал 2019 року по терміну сплати 19.07.2019 року в сумі 2754,18 грн;

- за III квартал 2019 року по терміну сплати 21.10.2019 року в сумі 2754,18 грн.;

- за IV квартал 2019 року по терміну сплати 20.01.2020 року в сумі 2754,18 грн.

Таким чином, сума недоїмки, що рахувалась за позивачем становила 29293,44 грн.

Судом встановлено, що контролюючим органом 01.06.2021 року було винесено вимогу №Ф-2384-52/04-63р про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 37 788,74 грн., якою донараховано за період 2020 року.

Крім того, судом встановлено, що з 01.10.2010 року позивача прийнято на посаду економіста в ТОВ «Агро-Овен», де останній працює і до цього часу, що підтверджено трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 22.01.2007 року.

Відповідно до довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 «Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про особу» за період 2017-2020 роки за позивача ТОВ «Агро-Овен» сплачувало страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений мінімум.

Таким чином, у вказаний період 2017-2020 роки, який включає строк, за який позивачу нараховано суми єдиного внеску вимогою від 01.06.2021 року №Ф-2384-52/04-63р, роботодавцем позивача здійснювались відрахування єдиного соціального внеску за позивача до бюджету, що підтверджується наданими суду довідками.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. ГУ ДПС у відзиві про наявність таких доходів не зазначало, у зв`язку з чим відповідно до частини першої статті 86 КАС України обставини відсутності у позивача протягом 2017-2020 років доходу від власної підприємницької діяльності окремо від доходів, отриманих від ТОВ «Агро-Овен» не підлягають доказуванню.

Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (протягом 2017, 2018, 2019, 2020 років), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач протягом 2017, 2018, 2019, 2020 років, які включені у періоди нарахування єдиного внеску вимогою №Ф-2384-52/04-63р від 01.06.2021 року, був найманим працівником, отримував заробітну плату, з якої щомісячно відраховувались суми єдиного внеску не нижче встановленого законодавством розміру.

Неврахування відповідачем всіх обставин статусу позивача як найманого працівника та відрахування за нього роботодавцем сум єдиного внеску призвело до невірного обчислення податковим органом суми єдиного внеску виставленою вимогою, відтак, вимога №Ф-2384-52/04-63р від 01.06.2021 року підлягає скасуванню в повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною та скасування саме вимоги від 01.06.2021 року на суму 37 788,74 грн., яка прийнята останньою та включає в себе, в тому числі, і суму нарахування у розмірі 21 030,90 грн. за вимогою від 11.05.2019 року №Ф-2384-52/04-63У, у зв`язку з чим вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги від 11.05.2019 року №Ф-2384-52/04-63У.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01.06.2021 року №Ф-2384-52/04-63р Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо сплати заборгованості з єдиного внеску у сумі 37 788,74 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області скасувати нарахований ЄСВ у розмірі 37 788,74 грн. за 2017-2020 роки, суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №816/2042/16, здійснивши аналіз норм Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, який набув чинності 10.06.2016 року, Верховний Суд дійшов висновку, що наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигід та податкових зобов`язань платника податків, є правомірними, оскільки у випадку, коли неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податків, до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред`явлена вимога про повне перерахування податкових платежів.

Відображення податковим органом в інтегрованих картках платника відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань спричиняють правові наслідки саме для платника податку, оскільки від правомірності таких дій фактично залежить фінансовий стан платника податків у розрізі розрахунків із бюджетом, зокрема, щодо наявності та вірного розрахунку заборгованості перед бюджетом з урахуванням періоду її виникнення.

Приймаючи до уваги, що інтегрована картка платника є документом, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету, то зазначення в цій картці суми податку, нарахування якої скасовано судом, порушує права позивача, оскільки відображає несплату неіснуючих податкових зобов`язань.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з метою відновлення порушеного права позивача податковий орган зобов`язаний внести зміни до інтегрованої картки особового рахунку ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунку (інтегрованої картки) платника податків нарахувань зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 37 788,74 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1 816,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №21478 від 12.08.2021 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов`язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 908,00 грн., що становить 50 % від суми сплаченого судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.06.2021 року №Ф-3284-52/04-63р Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску у сумі 37 788,74 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування особового рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) шляхом виключення з особового рахунку (інтегрованої картки) платника податків нарахувань зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 37 788,74 (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки) грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець