Рішення № 101101155, 10.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року Справа № 160/12977/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І.В. розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи “Ігренський виправний центр (№133)” про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до державної установи “Ігренський виправний центр (№133)”, в якій позивач просить:

- стягнути з державної установи “Ігренський виправний центр (№133)” середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.11.2020 року по день фактичного розрахунку при звільненні, а саме до 26.05.2021 року у сумі 95598,79 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 до державної установи “Ігренський виправний центр (№133)” про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – залишено без руху.

Вказану ухвалу позивач отримав нарочно 17.08.2021, що підтверджується матеріалами справи.

19.08.2021 до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява до державної установи “Ігренський виправний центр (№133)”, в якій позивач просить:

- визнати бездіяльність державної установи “Ігренський виправний центр (№133)” протиправною, що полягає у невиплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.11.2020 по день фактичного розрахунку при звільненні, а саме до 26.05.2021 у сумі 95 598,79, мені ОСОБА_1 ;

- стягнути з державної установи “Ігренський виправний центра (№133)” середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.11.2020 року по день фактичного розрахунку при звільненні, а саме до 26.05.2021 року у сумі 95598,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 03.12.2001 року на різних посадах та був звільнений 03.11.2020 року з посади чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки Державної установи Ігренський виправний центр (№133)» наказом начальника Державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» № 118/ОС-20 від 03.11.2020.

Позивач вказує, що 04.01.2021 року звернувся до суду з позовною заявою (справа № 160/113/21) до Державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» про: визнання бездіяльності Державної установи Ігренський виправний центр № 133) протиправною, що полягає у невиплаті грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 21557,28 грн.; стягнення з Державної установи Ігренський виправний центр (№133) грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 21557,28 грн.; стягнення з Державної установи Ігренський виправний центр (№133) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.11.2020 по день звернення до суду, а саме до 04.01.2021 у сумі 29197, 66 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 року у справі № 160/113/21 позовна заява задоволена частково, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Державної установи Ігренський виправний центр №133), що полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 21557,28 грн.;

- стягнуто з Державної установи Ігренський виправний центр (№133) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 21557,28 грн.;

- в іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Позивач зазначає, що йому відмовлено саме в частині позовних вимог щодо стягнення з Державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» на користь ОСОБА_1 , середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.11.2020 року по день звернення до суду, а саме до 04.01.2021 року у сумі 29 197,66 грн.

Позивач зазначає, що на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 року по справі № 160/113/21, 13.04.2021 року ним було подано апеляційну скаргу в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.11.2020 року по день звернення до суду, а саме до 04.01.2021 року у сумі 29 197,66 грн.

26.05.2021 року на банківську карту позивача від відповідача надійшли кошти у сумі 21233,92 гривень. Тобто, на думку позивача, 26.05.2021 року відповідачем здійснено фактичний розрахунок при звільненні.

Згідно постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 року по справі № 160/113/21 залишено без змін.

У зв`язку з тим, що 26.05.2021 року, після винесення рішення по справі 160/113/21, відбувся фактичний розрахунок при звільненні, на думку позивача, у нього виникло право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.11.2020 (день звільнення) по 26.05.2021 (день фактичного розрахунку) у сумі 95 598,79 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12977/21 за позовом ОСОБА_1 до державної установи “Ігренський виправний центр (№133)” про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за правилами загального позовного провадження суддею ОСОБА_2 одноособово. Призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні 21 вересня 2021 та витребувано від відповідача додаткові докази та встановлено строк для їх подання.

Вказану ухвалу направлено учасникам справи, засобами електронного зв`язку - 14.09.2021, відповідачу разом з копією адміністративного позову.

20.09.2021 до суду від відповідача надійшли:

- заява про розгляд справи за відсутності сторони. Також, відповідно до заяви відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі;

- відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач у відзиві вказує, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

При цьому, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата з надбавками, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

За позивачем визнано право на отримання компенсації вартості недотриманого речового майна, та як зазначав відповідач отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, пов`язано із відсутністю фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.

Враховуючи специфіку фінансування державних установ, порядку підпорядкування та виконання управлінських директив, отримання індексації грошового забезпечення військовослужбовці реалізовували виключно через судові рішення, що мало місце і у випадку позивача.

Наведені обставини свідчать про відсутність вини відповідача, як роботодавця, в розумінні статті 116 КЗпП України.

Таким чином, на думку відповідача, ст. 117 КЗпП застосовується, як підстава відповідальності власника (підприємства, установи). Відповідно складом правопорушення є порушення власником строків розрахунку при звільненні, в той час як у даній справі є відповідачем Державна установа "Ігренський виправний центр (№133)", а не власник в розумінні 117 КЗпП.

Крім цього, правовою підставою для виплати грошового компенсації вартості за неотримане речове майно слугувало судове рішення прийнятне у цій справі, а відтак компенсація за затримку виплати заробітної плати, що матиме місце після того, як вона була присуджена за судовим рішенням, не може здійснюватись за правилами ст.117 КЗпП України, а може бути лише компенсацією втрати частини доходу у зв`язку із затримкою строків їх виплати.

21.09.2021 до суду, засобами електронного зв`язку, від відповідача надійшла довідка, відповідно до якої вказано, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/113/21 від 19.03.2021, 26.05.2021 відповідачем було проведено повний розрахунок з ОСОБА_1 в сумі 21 557,28 грн.

21.09.2021 в підготовче судове засідання з`явився представник позивача, відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. В підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 11.10.2021, задля надання позивачу часу для визначення позовних вимог.

11.10.2021 в підготовче судове засідання з`явився представник позивача, відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Також, в підготовчому судовому засіданні, представником позивача вказано, що заявлений предмет позову залишається не змінним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 закрито провадження у справі №160/12977/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині позовних вимог про стягнення з державної установи «Ігренський виправний центра (№133)» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.11.2020 року по 04.01.2021 року у сумі 29 197,66 грн.

Судом продовжено розгляд справи в частині позовних вимог про стягнення з державної установи «Ігренський виправний центра (№133)» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.01.2021 року по 26.05.2021 року у сумі 66 401,13 грн.

Крім того, в підготовчому судовому засіданні представником позивача зазначено, що всі наявні у нього докази вже надано, підтримано раніше обрану правову позицію та надано згоду на закриття підготовчого судового засідання та подальшого здійснення розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 закрито підготовче провадження у справі №160/12977/21 за позовом ОСОБА_1 до державної установи «Ігренський виправний центра (№133)» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині позовних вимог про стягнення з державної установи «Ігренський виправний центра (№133)» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.01.2021 року по 26.05.2021 року у сумі 66 401,13 грн. Призначено справу до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 2 статті 193 КАС України визначено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, у період з 03.12.2001 по 03.11.2020 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Відповідно до витягу з наказу Державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» від 03.11.2020 № 118/ОС-20 майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки державної установи «Ігренський виправний центр (№133)» було звільнено з 03.11.2020 у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Державною установою «Ігренський виправний центр (№ 133)» 03.11.2020 було видано довідку №21 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, згідно якої загальна сума грошової компенсації, яка належить до виплати, становить 21557,28 грн.

Не погодившись із зазначеною виплатою ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року у справі № 160/113/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Ігренський виправний центр (№ 133)» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії:

- позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Ігренський виправний центр (№ 133)» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково;

- визнано протиправною бездіяльність Державної установи Ігренський виправний центр (№133), що полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 21557,28 грн. (двадцять одна тисяча п`ятсот п`ятдесят сім гривень 28 копійок);

- стягнуто з Державної установи Ігренський виправний центр (№133) на користь ОСОБА_1 , грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 21557,28 грн. (двадцять одна тисяча п`ятсот п`ятдесят сім гривень 28 копійок);

- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

26.05.2021 року на банківську карту позивача від відповідача надійшли кошти, а саме компенсація за обмундирування у сумі 21 233,92 гривень, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 року по справі № 160/113/21 залишено без змін.

При цьому, в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 року по справі №60/113/21 суд дійшов наступних висновків:

"Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 15.09.2015 у справі №21-1765а15 та в рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.01.2021 по 26.05.2021, суд зазначає наступне.

На відміну від спеціального законодавства, КЗпП не регулює питання проходження військової служби. Зокрема, ст. 3 КЗпП визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

При цьому, положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачають такого виду відповідальності адміністрації установи, як виплату середнього заробітку за час затримки нарахування та здійснення виплат при звільненні, а також даний акт не містить відсильної норми про права військовослужбовця щодо отримання такої компенсації.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

При цьому, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата з надбавками, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Як слідує з матеріалів справи та встановлених судом обставин, за позивачем визнано право на отримання компенсації вартості неотриманого речового майна, та як зазначав відповідач отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, пов`язана із відсутністю фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.

Враховуючи специфіку фінансування державних установ, порядку підпорядкування та виконання управлінських директив, отримання індексації грошового забезпечення військовослужбовці реалізовували виключно через судові рішення, що мало місце і у випадку позивача.

Наведені обставини свідчать про відсутність вини відповідача, як роботодавця, в розумінні статті 116 КЗпП України.

Отже суд приходить висновку, що ст. 117 КЗпП застосовується, як підстава відповідальності власника (підприємства, установи). Відповідно складом правопорушення є порушення власником строків розрахунку при звільненні, в той час як у даній справі є відповідачем Державна установа "Ігренський виправний центр (№133)", а не власник в розумінні 117 КЗпП.

Крім цього, правовою підставою для виплати грошового компенсації вартості за неотримане речове майно слугуватиме судове рішення прийнятне у цій справі, а відтак компенсація за затримку виплати заробітної плати, що матиме місце після того, як вона була присуджена за судовим рішенням, не може здійснюватись за правилами ст.117 КЗпП України, а може бути лише компенсацією втрати частини доходу у зв`язку із затримкою строків їх виплати.".

Вважаючи бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, протиправною позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 по справі №160/113/21 набрала законної сили - 07.07.2021.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 по справі №160/113/21 визначено, що правовою підставою для виплати грошового компенсації вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1 слугуватиме судове рішення прийнятне у цій справі, а відтак компенсація за затримку виплати заробітної плати, що матиме місце після того, як вона була присуджена за судовим рішенням, не може здійснюватись за правилами ст.117 КЗпП України, а може бути лише компенсацією втрати частини доходу у зв`язку із затримкою строків їх виплати.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/113/21 від 19.03.2021, 26.05.2021 відповідачем було проведено повний розрахунок з ОСОБА_1 в сумі 21 557,28 грн. (відповідно до довідки №133/1-421 від 20.09.2021 Державної установи "Ігренський виправний центр (№133)").

Таким чином, оскільки у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 по справі №160/113/21 вже встановлено відсутність права ОСОБА_1 на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (під час розгляду спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав за період з 03.11.2020 по 04.01.2021).

Суд, на підставі наведеного та приписів статті 77 КАС України, приходить до висновку, що правовою підставою для виплати грошового компенсації вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1 слугувало судове рішення прийнятне у справі №160/113/21, а відтак компенсація за затримку виплати заробітної плати за період з 05.01.2021 по 26.05.2021, що матиме місце після того, як вона була присуджена за судовим рішенням, не може здійснюватись за правилами ст.117 КЗпП України, а може бути лише компенсацією втрати частини доходу у зв`язку із затримкою строків їх виплати.

Відповідно до приписів частини 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на наведену норму, враховуючи обізнаність позивача щодо висновків викладених в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 по справі №160/113/21, приходить до висновку про відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог та розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач у відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до державної установи «Ігренський виправний центра (№133)» (49115, м. Дніпро, вул. Бехтерєва, буд. 5, код ЄДРПОУ 08563027) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині позовних вимог про стягнення з державної установи «Ігренський виправний центра (№133)» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.01.2021 року по 26.05.2021 року у сумі 66 401,13 грн. - відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно