Рішення № 101101145, 08.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2021 року Справа № 160/12619/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І.В.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,–

ВСТАНОВИВ:

27.07.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій позивач просить:

- визнати незаконним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13 липня 2021 року за №047050013877 про відмову у призначенні пенсій за віком на пільгових умовах та зобов`язати відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зарахувати позивачу до страхового стажу роботи, що дає право на отримання пільгової пенсії за Списком № 1 періоди роботи з 04 листопада 1992 року - по 15 травня 1995 року включно, з 28 травня 1995 року - по 18 лютого 1996 року включно, з 27 лютого 1996 року - по 10 березня 1996 року включно, з 20 березня 1996 року - по 01 січня 1997 року включно, з 16 січня 1997 року - по 02 лютого 1997 року включно, з 15 лютого 1997 року - по 27 січня 1999 року включно, з 06 лютого 1999 року - по 21 квітня 1999 року включно, з 01 травня 1999 року - по 09 травня 2000 року включно, з 13 травня 2000 року - по 13 листопада 2000 року включно, з 21 листопада 2000 року - по 14 лютого 2001 року включно, з 16 лютого 2001 року - по 22 грудня 2002 року включно, з 30 грудня 2002 року - по 17 березня 2003 року включно, з 19 березня 2003 року - по 06 серпня 2003 року включно, з 08 серпня 2003 року - по 13 січня 2004 року включно, з 15 січня 2004 року - по 218 січня 2004 року включно, з 31 січня 2004 року - по 01 серпня 2004 року включно, з 03 серпня 2004 року - по 07 вересня 2004 року включно, з 11 вересня 2004 року - по 13 вересня 2004 року включно та з 18 вересня 2004 року - по 26 вересня 20043 року включно за професією піскострумника дільниці з ремонту технологічного устаткування металургії ремонтного управління цехів 1, 3 на підприємстві Вільногірський ГМК, та зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах у зв`язку з його роботою в особливо шкідливих умовах праці, відповідно до п.а) ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дати досягнення позивачем 53-річного віку, тобто з 28 червня 2021 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

31.08.2021 до суду засобами поштового зв`язку від позивача надійшла уточнена позовна заява з аналогічними позовними вимогами.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем було зазначено, що згідно з довідкою від 14.10.2004 р. за № 124 уточнюючої особливий характер роботи, умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії, виданою ОСОБА_1 ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат», а також згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яку було видано ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс», яка є правонаступником ПрАТ «Кримський ТИТАН» від 09.03.2021 року за № 54, які надавались відповідачу в оригіналах, зазначена професія, за якою працював позивач, підпадала під дію та була атестована у встановленому законом порядку за Списком № 1 згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та від 16.01.2003 № 36. У довідках також зазначались накази про проведену атестацію робочого місця позивача, які погоджувались з Головним державним експертом області з умов праці, що підтверджується зазначеними вище довідками, копії яких додаються до позовної заяви. Робоче місце та умови праці за професією, на якій позивач працював увесь спірний період часу залишались незмінними та не залежали від перейменування дільниць та від зміни назви підприємства, а також його структурних підрозділів, на яких ОСОБА_1 працював у шкідливих умовах, які підпадали під дію Списку № 1.

Позивач вважає, що відповідачем безпідставно не було зараховано до роботи у шкідливих умовах за Списком № 1 увесь період його роботи за професією піскострумник у Верхньодніпровському гірничо-металургійному комбінаті, який неодноразово перейменувався та правонаступником якого є ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс».

В той же час, записами в трудовій книжці позивача, наданою ним відповідачу довідками, зазначеними вище, що підтверджують пільговий стаж роботи позивача за Списком № 1, а також висновками, зробленими відповідачем, позивач вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 виконував роботу із шкідливими умовами праці і ці умови та робоче устаткування не змінювалися протягом всього періоду його роботи на підприємстві, зазначеному у трудовій книжці, а професія позивача, за умовами роботи підпадала під дію Списку № 1.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 09.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито в адміністративній справі спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачеві 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідача копію матеріалів пенсійної справи та встановлено строк для їх подання до 24.09.2021.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів КАС України, що підтверджується матеріалами справи. Копію ухвали про відкриття провадження направлено відповідачеві разом з копією адміністративного позову засобами телекомунікаційного зв`язку на офіційну електронну адресу 16.09.2021, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву на позов відповідачем до 01.10.2021.

В силу положень частини 2 статті 263 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки провадження у справі відкрито 09.09.2021, то адміністративна справа має бути розглянута судом у строк до 08.10.2021.

Станом на 08.10.2021 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, витребуваних судом доказів від відповідача до суду також не надходило.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

При цьому, суд враховує, що пунктом 3 Розділу VI КАС встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постанова КМУ від 17.02.2021 №104, від 21 квітня 2021 р. № 405, від 16.06.2021 р. № 611, від 11.08.2021 р. № 855, від 22.09.2021 р. № 981) 19 2020 . 31 2021 . .

Проте, суд звертає увагу, що від відповідача станом на 08.10.2021 жодних повідомлень про неможливість подання відзиву на позов та витребуваних ухвалою від 09.09.2021 доказів до суду, в тому числі з огляду на обмеження, впровадженими у зв`язку з карантином, надано не було. Будь-яких заяв клопотань до матеріалів справи від відповідача також не надходило, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для продовження відповідачем процесуального строку, встановлений судом для подання відзиву на позов та витребуваних документів.

З огляду на вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.07.2021 звернувся до відповідного відділення Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії від 13.07.2021 №047050013877 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, яке мотивовано тим, що пенсійний вік згідно ч.2 ст.114 Закону №1058 становить 50 років. Вік заявника – 50 років. Необхідний страховий стаж згідно ч.2 ст.114 Закону №1058 становить 23 роки 6 місяців; необхідний пільговий стаж – 10 років. Страховий стаж особи становить 36 років 3 місяці 16 днів, пільговий стаж роботи за Списком №1 не підтверджено в установленому порядку.

За результатами розгляду доданих документів:

- за даними документами до страхового стажу зараховано всі періоди;

- за даними документами до пільгового стажу не зараховано: періоди роботи, зазначені в довідці від 14.10.2004 р. №124 про підтвердження пільгового характеру роботи, оскільки довідка не відповідає формі додатку №5 п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, також не вказано позицію пільгової професії розділу ХХІІ Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає на права на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003р.

В значеному рішенні також було вказано, що довідка про підтвердження пільгового характеру роботи від 14.01.2004 №124 підлягає перевірці на обґрунтованість видачі документу. Право на пенсію за віком на пільгових умовах буде переглянуто за умови надання виправленої довідки пільгового характеру.

Не погоджуючись з відмовою в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (далі – Положення №№28-2), Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за №339/35961 (далі – Постанова №25-1), яка набрала чинності 30 березня 2021 року, викладено в новій редакції пункт 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі – Порядок №22-1), згідно з якою, зокрема, заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі – орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі – сервісний центр).

Відповідно до Постанови №25-1 викладено в новій редакції пункти 4.2 та 4.3 Порядку №22-1, положеннями яких, в тому числі визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Так, за приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, для визначення наявного трудового стажу для призначення пенсій необхідно використовувати записи в трудовій книжці і лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж може встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.

Із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судом встановлено, що позивач навчався в Дніпродзержинському СПТУ №4 (філіал м.Вільногірськ; запис порядковий №1) та в подальшому:

- Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат:

- 13.06.1989 – прибув за направленням Державного комітету УРСР з профтехосвіти та зарахований в Шахту машиністом конвейера 2 розряду (наказ №85к від 13.06.1989);

- 23.06.1989 – звільнений за п.3 ст.36 КЗпП УРСР (призов на військову службу) (наказ №341 від 20.06.1989);

- 26.06.1989-01.06.1991 – служба в лавах Радянської Армії (в/б НУ №9814154 від 22.05.1989);

- Вільногірський завод електровакуумного скла:

- 01.09.1991 – зарахований в інструментально-машинобудівне виробництво учнем фрезерувальника (наказ №240 від 28.08.1991);

- 01.02.1992 – присвоєно 2й розряд фрезерувальника (наказ №62-к від 31.01.1992);

- 12.06.1991 – звільнений за власним бажанням, ст.38 КЗПП України (наказ №194 від 11.06.1992);

- Верхньодніпровське ремонтно-будівниче спеціалізоване управління Трест «Укрцветметремонт»:

- 15.09.1992 – прийнятий піскоструйником з очистки металу, металевих виробів та деталей сухим способом 3го розряда (наказ №73 від 15.06.1992);

- 02.11.1992 – звільнений за ст.38 КЗПП України (за власним бажанням) (наказ №194 від 02.11.1992);

- Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат:

- 04.11.1992 – прийнятий в порядку переведення в СУ-1 фірми «Цирконстрой» піскоструйником 4 розряду (наказ №1280 від 04.11.1992);

- 01.12.1992 – переміщений в СУ-3 фірми «Цирконстрой» піскоструйником 3 розряду (наказ №220к від 03.12.1992);

- 26.05.1993 – Верхньодніпровський ГМК перейменований у Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат (наказ Мін.Пром.України від 26.05.1993 №103);

- 01.09.1998 – переведений в ремонтне управління піскоструйником 3 розряду дільниці з ремонту технологічного обладнання металургії (наказ №153 від 30.09.1998);

- 01.01.2001 – у зв`язку з об`єднанням будівничого та ремонтного управлінь переведений в ремонтно-будівниче управління піскоструйником 3 розряду дільниці з ремонту технологічного обладнання металургії (наказ №734 від 29.12.2001);

- 04.10.2004 – звільнений за ст.38 КЗПП України за власним бажанням (наказ №370 від 04.11.2004);

- Вільногірський міський цепнтр зайнятості:

- 17.01.2005 – призначена виплата допомоги по безробіттю за ст.22 п.1, ст.23 п.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (наказ НТ 050117 від 17.01.2005);

- 10.07.2005 – припинена виплата допомоги по безробіттю за ст.33 п.1 пп.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (наказ НТ 050711 від 11.07.2005);

- Філія ВГМК ЗАТ «Кримський титан»:

- 11.07.2005 – прийнятий тимчасово в цех гірничо-технологічного транспорту монтажником санітарно-технічних систем та обладнання 3го розряду в енергослужбу (наказ №177 від 07.07.2005);

- 11.09.2005 – переведений в тому ж цеху постійно монтажником санітарно-технічних систем та обладнання енергослужби 3го розряду (наказ №198к від 07.09.2005);

- 01.05.2007 – присвоєний 4 розряд монтажника санітарно-технічних систем та обладнання енергослужби (наказ №138к від 25.04.2007);

- 01.07.2007 – переведений в гірничо-транспортне виробництво в енергослужбу, дільниця з обслуговування теплового господарства монтажником санітарно-технічних систем та обладнання 4го розряду (наказ №232 від 02.07.2007);

- 01.07.2008 – присвоєний 5 розряд монтажника санітарно-технічних систем та обладнання дільниці з обслуговування теплового господарства енергослужби (наказ №142к від 27.06.2008);

- 01.08.2010 – переміщений на дільницю з обслуговування енергогосподарства енергослужби гірничо-транспортного виробництва монтажником санітарно-технічних систем та обладнання 5го розряду (наказ №215к від 04.08.2010);

- з 05.05.2011 філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ЗАТ «Кримський ТИТАН» перейменована на філію «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ «Кримський ТИТАН»;

- 02.01.2015 – звільнений у зв`язку з переведенням в Філію «Вільногірський ГМК» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №33-П від 01.01.2015);

- Філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Державного підприємства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»:

- 03.01.2015 – прийнятий по переведенню в гірничо-транспортне виробництво монтажником санітарно-технічних систем та обладнання з обслуговування енергогосподарства енергослужби 5го розряду (наказ №31-П від 01.01.2015);

- Державне підприємство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» 08.12.2016 перетворено на Публічне акціонерне товариство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15.11.2016 №1913); Філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Державного підприємства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» перейменована на Філію «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (рішення правління від 08.12.2016 (протокол №1);

- Публічне акціонерне товариство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» 27.12.2018 перетворено на Акціонерне товариство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.12.2018 №1955); Філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» перейменована на Філію «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (рішення правління від 27.12.2018 (протокол №25).

В ході судового розгляду справи судом з`ясовано, що підставою для відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах стала відсутність необхідного пільгового стажу згідно ч.2 ст.114 Закону №1058 не менше 10 років.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не зарахував до пільгового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 , зокрема, періоди роботи останнього, зазначені в довідці від 14.10.2004 №124, оскільки вказана довідка не відповідає Додатку 5 п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, а також не вказано позицію пільгової професії розділу ХХІІ Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає на права на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003р.

За нормами ч.2 ст.114 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.12.2005 за №1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Таким чином, з викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком №1 та/або Списком № 2.

Суд звертає увагу, що як до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою КМУ від 11.03.1994 №162, та і до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою КМУ від 16.01.2003 №36, віднесена професія «піскострумник».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в якості додатку до заяви про призначення пенсії позивачем були надані довідки Дочірнього підприємства «Вільногірський держаний ГМК» від 14.10.2004 №124 та ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» (яке є правонаступником ПрАТ «Кримський ТИТАН») від 09.03.2021 №54. Так, відповідно до вказаних довідок позивач був зайнятий на роботах з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці понад 10 мілікюрі радію-226 або еквівалентною за радіотоксичністю кількістю радіоактивних речовин, а також ремонтом устаткування в цих умовах», що відповідає позиції «12201000-1754б» Розділу ХХІІ Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою КМУ від 11.03.1994 №162, а також « 22.1-1б» Розділу ХХІІ Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою КМУ від 16.01.2003 №36.

Суд звертає увагу, що не зазначення у пільговій довідці позиції пільгової професії Списку №1 не може бути підставою для позбавлення права позивача на зарахування такого періоду роботи до пільгового стажу за правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

При цьому, суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідачем наведено лише загальне посилання, що довідка від 14.10.2004 №124 не відповідає Додатку №5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, проте не вказано у чому саме така невідповідність полягає, що свідчить про його необґрунтованість.

Більш того, суд наголошує, норми чинного законодавства надають перевагу записам трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.

Так, на час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі – Інструкція №162).

Відповідно до п.1.2 Інструкції №162 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні – у день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу.

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Згідно пунктом 4.1. Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З аналізу наведених положень вбачається, що обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

В подальшому наведені норми були перенесені в Інструкцію про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі – Інструкція №58).

Крім того, відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірний період роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , засвідчені підписами уповноваженої особи та містять відповідні печатки, відтак відомості, які зазначені в трудовій книжці свідчать про те, що позивач працювала у вказаний період.

Судом в ході судового розгляду не встановлено, що в основу оскаржуваного рішення відповідача не були покладені зауваження до заповнення в трудовій книжці спірних періодів роботи позивача з 04.11.1992 по 04.10.2004 на посаді піскоструйника у Верхньодніпровському гірничо-металургійному комбінаті.

Таким чином, оскільки позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17 (провадження №К/9901/768/17).

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі – Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Тобто, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

В даному випадку, суд звертає увагу, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей з посиланням на дати та номери відповідних наказів, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим невідповідність пільгової довідки від 14.10.2004 №124 Додатку №5 до Порядку № 637 не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.

Разом із тим, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 №638/18467/15-а сформував правову позицію, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити трудовий стаж позивача.

При цьому, в оскаржуваному рішенні наявне посилання на те, що довідка від 14.10.2004 №124 підлягає перевірці на обґрунтованість видачі документу, проте доказів вчинення відповідачем дій/рішень, спрямованих на перевірку вказаної довідки, матеріали справи не містять.

Разом із цим, суд наголошує, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Отже, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірний період роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , засвідчені підписами уповноваженої особи та містять відповідну печатки, відтак відсутні підстави для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Оскільки у позивача наявна трудова книжка з відповідними записами про стаж роботи у спірний період, позивачу не потрібно додатково підтверджувати пільговий стаж роботи довідками з місця роботи або архівних установ.

Суд також зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 04.11.1992 по 04.10.2004 на посаді піскоструйника у Верхньодніпровському гірничо-металургійному комбінаті (після перейменування – у Вільногірському державному гірничо-металургійний комбінаті).

Враховуючи вищенаведене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії позивачу, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з дотриманням процедури винесення рішення.

Суд звертає увагу на положення частини 2 статті 9 КАС України, відповідно до яких суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, пунктом 2 частини 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для коригування позовних вимог, а саме з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.07.2021 №047050013877 про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах, а також зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_2 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоду роботи з 04.11.1992 по 04.10.2004 на посаді піскоструйника у Верхньодніпровському гірничо-металургійному комбінаті (після перейменування – у Вільногірському державному гірничо-металургійний комбінаті).

Щодо позовної вимоги «зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах у зв`язку з його роботою в особливо шкідливих умовах праці, відповідно до п.а) ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дати досягнення позивачем 53-річного віку, тобто з 28 червня 2021 р.», суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок пільгового стажу позивача, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.

Дискреційні повноваження – це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем не проводився розрахунок пільгового стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що належним способом порушених прав позивача у заявленому до розгляду спорі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду у Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 06.07.2021 про призначення пенсії та провести розрахунок пільгового стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Таким чином, судовий збір у розмірі 908,00 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 22.07.2021 року №10, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 681,00 грн.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3; код ЄДРПОУ 13486010) про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.07.2021 №047050013877 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоду роботи з 04.11.1992 по 04.10.2004 на посаді піскоструйника у Верхньодніпровському гірничо-металургійному комбінаті (після перейменування – у Вільногірському державному гірничо-металургійний комбінаті).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.07.2021 про призначення пенсії та провести розрахунок пільгового стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 681,00 грн. (шістсот вісімдесят одна гривня нуль копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно