Рішення № 101101094, 15.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/2800/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі - ППР).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.11.2020 ГУ ДПС у Волинській області прийняло ППР № 0024489-0417-0317, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості», в загальній сумі 116762,82 грн., в т. ч. за 2017 рік в сумі 19673,60 грн., за 2018 рік в сумі 45788,01 грн., за 2019 рік в сумі 51311,21 грн., та яке було оскаржене в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України від 23.02.2021 № П/99-00-06-01-04-09 вказане ППР ГУ ДПС у Волинській області залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Позивач вказує, що оскаржуване ППР від 06.11.2020 № 0024489-0417-0317 підлягає визнанню протиправним з огляду на те, що відповідно до пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) скарга позивача на вказане ППР вважається задоволеною, оскільки позивач не отримувала повідомлення про продовження строків розгляду скарги.

Крім того, податкове зобов`язання в сумі 19673,60 грн. за податковий період 2017 року нараховане з порушенням строку, визначеного статтею 102 ПК України.

Стосовно визначення у ППР від 06.11.2020 № 0024489-0417-0317 податкового зобов`язання в сумі 51311,21 грн. за 2019 рік позивач зазначає, що податкова вимога № 978-13 від 19.01.2021 про сплату вказаної суми була оскаржена в адміністративному порядку, листом від 05.03.2021 за № П/99-00-13-05-99 ДПС України підтвердила, що станом на 04.03.2021 за даними ІТС «Податковий блок» податковий борг з податку на нерухоме майно у позивача відсутній, що є додатковою підставою для визнання протиправним та скасування зазначеного ППР.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати ППР ГУ ДПС у Волинській області від 06.11.2020 № 0024489-0417-0317, яким визначено загальну суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» на суму 116762,82 грн. за період з 2017 - 2019 р .р.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 32).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 36-37) представник відповідача Сахарчук А.А. позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного ППР. При цьому, зазначає, що відповідно до баз даних ІС «Податковий блок» за позивачем облікована нежитлова будівля по АДРЕСА_1 , загальною площею 2459,20 кв.м., у зв`язку із цим ОСОБА_1 нараховане податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017-2019 р. р., в сумі 116762,82 грн.

В надісланій до суду відповіді на відзив (а. с. 44) позивач з доводами відзиву не погодилася з підстав, викладених у позовній заяві.

Інших заяв по суті справи та клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 6 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що за позивачем ОСОБА_1 з 10.06.2008 зареєстровано право приватної власності на двоповерхову нежитлову будівлю площею 2459,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.11.2020 № 231423379 (а. с. 40-41).

06.11.2020 ГУ ДПС у Волинській області прийняло ППР № 0024489-0417-0317 за формою «Ф», яким позивачу ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості», в загальній сумі 116762,82 грн., в т. ч. за 2017 рік в сумі 19673,60 грн., за 2018 рік в сумі 45788,01 грн., за 2019 рік в сумі 51311,21 грн. (а. с. 5).

Згідно із розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017-2019 р.р., по об`єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 , податкове зобов`язання нараховане щодо нежитлової будівлі площею 2459,20 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 42).

15.01.2021 позивач звернулася до ДПС України із скаргою на ППР від 06.11.2020 № 0024489-0417-0317 (а. с. 11).

Рішенням ДПС України від 23.02.2021 № П/99-00-06-01-04-09 вказане ППР ГУ ДПС у Волинській області залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення (а. с. 23).

Крім того, судом встановлено, що 19.01.2021 ГУ ДПС у Волинській області сформувало та направило позивачу податкову вимогу № 978-13 про сплату податкового боргу в сумі 51311,21 грн. (а. с. 8), яку також було оскаржено до ДПС України (а. с. 13).

Листом від 05.03.2021 ДПС України повідомила позивача про відсутність предмета оскарження з огляду на те, що спірна вимога вважається відкликаною (а. с. 17-18).

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно із підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України передбачено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За правилами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Крім того, пунктом 102.1 статті 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із підпунктом 266.6.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Підпунктами 266.10.2, 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання. Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Відтак, з урахуванням підпунктів 266.6.1 пункту 266.1, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, ППР про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік повинно бути надіслано контролюючим органом платнику податків до 01.07.2018.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуване ППР № 0024489-0417-0317 (яким позивачу ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості», в т. ч. за 2017 рік в сумі 19673,60 грн.) було надіслано лише 06.11.2020, тобто із пропуском строку, передбаченого підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України.

При цьому, порушення відповідачем строків направлення ППР не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо сплати сум податку (аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 24.02.2020 у справі № 500/2407/18).

Разом з тим, суд не погоджується із доводами, викладеними у рішенні ДПС України від 23.02.2021 № П/99-00-06-01-04-09 про те, що сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік може бути нарахована до 01.07.2021 (а. с. 25), позаяк, з урахуванням вимог пункту 102.1 статті 102, підпункту 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України, оскаржуваним ППР від 06.11.2020 № 0024489-0417-0317 контролюючий орган мав право визначити суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за три звітні податкові роки (тобто, 2018-2020 р.р.).

Відтак, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваним ППР від 06.11.2020 № 0024489-0417-0317 податкове зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості», за 2017 рік в сумі 19673,60 грн. визначено протиправно, без дотримання вимог пункту 102.1 статті 102, підпункту 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України, а тому з наведених підстав у цій частині вказане ППР підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

З матеріалів справи також вбачається, що однією із підстав цього позову позивач вказує, що оскаржуване ППР від 06.11.2020 № 0024489-0417-0317 підлягає визнанню протиправним з огляду на те, що відповідно до пункту 56.9 статті 56 ПК України скарга позивача від 15.01.2021 вважається задоволеною, оскільки позивач не отримувала повідомлення про продовження строків розгляду скарги (рішення про результати розгляду скарги прийняте 23.02.2021).

Суд не погоджується із вказаною позицією позивача та зазначає про таке.

Згідно із пунктом 56.2 статті 56 ПК України у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Відповідно до пункту 56.8 статті 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв`язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.

Пунктом 56.9 статті 56 ПК України передбачено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Разом з тим, згідно із пунктом 52-8 підрозділу 10 розділу XX ПК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2020 № 591-ІХ, який набрав чинності 29.05.2020) тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених: статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу. З першого календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), перебіг строків, які зупинялися відповідно до цього пункту, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення.

Відтак, суд відхиляє вказані вище доводи позивача та зазначає, що скарга від 15.01.2021 на ППР від 06.11.2020 № 0024489-0417-0317 надійшла у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а тому перебіг строків, встановлених статтею 56 ПК України (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо такої скарги платників податків зупинений, та вказане зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 ПК України. Отже, відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного ППР, оскільки наслідки, передбачені пунктом 56.9 статті 56 ПК України (а саме, скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку), у спірних правовідносинах застосуванню не підлягають з огляду на приписи пункту 52-8 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Крім того, суд відхиляє доводи позивача про протиправність оскаржуваного ППР за податковий період 2019 року з покликання на лист ДПС України від 05.03.2021 про відсутність податкового боргу з податку на нерухоме майно, оскільки вказаним листом підтверджено відсутність станом на 04.03.2021 податкового боргу саме у зв`язку із виключенням з інформаційної картки платника податків, як неузгоджених, податкових зобов`язань за ППР від 06.11.2020 № 0024489-0417-0317, до закінчення процедури адміністративного оскарження (а. с. 17-18).

З урахуванням встановлених обставин справи, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги з наведених вище підстав підлягають до задоволення частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування ППР від 06.11.2020 № 0024489-0417-0317 в частині визначення податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості», за 2017 рік в сумі 19673,60 грн. та про відмову в задоволенні решти позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за подання позову сплатила судовий збір в сумі 1167,70 грн. згідно з квитанцією від 15.03.2021 № 54794533 (а. с. 4, 31).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково на суму 19673,60 грн. із загальної суми нарахувань 116762,82 грн. (що становить 16,85 %), тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ДПС у Волинській області судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 196,76 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 06 листопада 2020 року № 0024489-0417-0317 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості», за 2017 рік в сумі 19673 гривні 60 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код 43143484) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 196 гривень 76 копійок (сто дев`яносто шість гривень сімдесят шість копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх