Рішення № 101100995, 16.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/7717/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2021 №0017940705 про застосування штрафу у сумі 500 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ГУ ДПС України у Волинській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 19.02.2021 року № 000856, яким встановлено порушення вимог статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”.

Не погодившись із висновками акта перевірки, позивач подав заперечення, однак податковий орган залишив зазначений висновок без змін.

За результатами акта перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.03.2021 №0017940705 про застосування штрафу у сумі 500 000,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками акта перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням з тих підстав, що перевірка проведена з порушення податкового законодавства, оскільки в наказі про проведення перевірки не зазначено законної підстави для проведення фактичної перевірки, а лише здійснено посилання на норми Податкового кодексу України.

Щодо порушень, встановлених в акті перевірки про зберігання пального за відсутності ліцензії позивач зазначає, що пальне використовував у господарській діяльності, яке зберігав в паливних баках транспортних засобів, а тому отримання ліцензії на зберігання пального у такому випадку отримувати не потрібно, оскільки паливні баки транспортних засобах не є акцизним складом. Дозаправка транспортних засобів здійснювалась на місці стоянки вантажних автомобілів за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Авіаторів, 1, про що неодноразово повідомляв контролерів податкового органу.

На думку позивача, зазначені обставини, первинна документація та розрахунки використання пального спростовують твердження відповідача про неможливість переливання пального в паливні баки транспортних засобів в повному обсязі.

Звертає увагу на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки від 19.02.2021 реєстраційний №1528/03-20-07-05-05/2068800076, однак позивачу вручений акт (довідка) фактичної перевірки від 19.02.2021 №000856. Крім того, податкове повідомлення-рішення від 29.03.2021 №0017940705 не містить детального розрахунку штрафних санкцій.

З огляду на вищевказане просить визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 29.03.2021 №0017940705.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.08.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Представник відповідача у поданому відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечила, просила задоволенні позову відмовити повністю з тих підстав, що підприємцем до перевірки надано первинні документи щодо придбання дизельного пального (товарно-транспортні накладні), подорожні листи по трьом вантажним автомобілям, по яким подано звітність форми №20-ОПП за період з 29.03.2020 по 25.06.2020, технічні паспорти на 5 транспортних засобів, довідку про місткість паливних баків 5 вантажних автомобілів.

Аналізом даних первинних документів щодо придбання дизельного пального (об`єм та дата отриманого палива) даних наданих подорожніх листів вантажних автомобілів (дати виїздів автомобілів, повернення їх в гараж, отримання палива в літрах, залишки пального при виїзді та поверненні автомобіля, витрати пального по факту) встановлено, що пальне не могло бути злите в повному обсязі надходжень в паливні баки транспортних засобів.

Враховуючи вищевикладене, суб`єктом господарювання в період із 01.04.2020 по 11.06.2020 здійснювалось зберігання паливно-мастильних матеріалів без отримання відповідної ліцензії, чим порушено вимоги статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-BP “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального”.

З врахуванням вищезазначеного просить в задоволенні позову відмовити повністю, а розгляд справи здійснювати за участю представника ГУ ДПС у Волинській області.

У відповіді на відзив представник позивача просить позов задовольнити в повному обсязі, оскільки зміст відзиву відповідає в цілому змісту листа ГУ ДПС у Волинській області про розгляд заперечення від 23.03.2021 № 4893/6/03-20-07-07-05-06. Крім того, просить на користь позивача стягнути судовий збір в розмірі 5000,00 грн. та витрати а професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою суду від 16 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ГУ ДПС у Волинській області про розгляд справи в судовому засіданні за участю сторін.

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Працівниками Головного управління ДПС у Волинській області на підставі наказів від 14.01.2021 №117 “Про проведення фактичної перевірки”, від 05.02.2021 №503 “Про продовження строку проведення фактичної перевірки” та направлень від 15.01.2021 №82, №83 проведено фактичну перевірка ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт від 19.02.2021 реєстраційний №1528/03-20-07-05-05/2068800076 (бланк №000856).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” (далі - Закон №481/95-ВР), а саме, згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів від 07.04.2020 №ДО000000014, від 14.04.2020 №ДО000000034, від 30.04.2020 №ДО000000081, від 13.05.2020 №МУ2693, від 25.05.2020 №ДО000000064 та акцизної накладної в період з 01.04.2020 по 11.06.2020 ФОП ОСОБА_1 придбав дизельне паливо в кількості, зазначеному у цих товарно-транспортних накладних, яке зберігалося за адресою: АДРЕСА_1 , без отримання відповідної ліцензії.

26.05.2020 ФОП ОСОБА_1 отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №03180414202000687, терміном дії з 12.06.2020 по 12.06.2025. Вказана ліцензія видана на загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального ємністю 12 000 літрів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час проведення фактичної перевірки контролерами податкового органу згідно аналізу поданих ФОП ОСОБА_1 повідомлень за формою №20-ОПП та відомостей єдиного реєстру податкових накладних встановлено наявність у підприємця нерухомого та рухомого майна, а саме: вантажних сідловин тягачів DAF TE 96 NCE, Scania A2G42X37C, Man TGX 18/440, напівпричепів Krone, Fruehauf Tx 34c, Kogel Sn24, Schmitz SCS, автостоянки за адресою: Україна, Волинська область, м. Луцьк, вул. Авіаторів, буд. 1, яка орендується; бочки, яка знаходиться за вказаною адресою та експлуатується; приміщення складу Л-1, який знаходиться за значеною адресою та орендується позивачем.

Як встановлено контролерами ГУ ДПС у Волинській області, 09.06.2020 продано вантажний сідловий тягач DAF TE 96 NCE та 21.07.2020 також продано вантажний сідловий тягач DAF TE 96 NCE, однак повідомлення за формою №20-ОПП підприємцем щодо цих 2 одиниць техніки, які використовувались у господарській діяльності не подавались.

Крім того, на усну вимогу перевіряючих підприємцем до перевірки надано: первинні документи щодо придбання дизельного пального (товарно-транспортні накладні); подорожні листи по трьом вантажним автомобілям, по яким подано повідомлення за формою №20-ОПП, за період з 29.03.2020 по 25.06.2020; технічні паспорти 5 транспортних засобів; довідка про місткість баків вантажних автомобілів.

Аналізом наданих до перевірки даних первинних документів щодо придбання дизельного пального (об`єм та дата отриманого палива) даних наданих подорожніх листів вантажних автомобілів (дата виїздів автомобілів, повернення їх в гараж, отримання палива в літрах, залишки пального при виїзді та повернення автомобіля, витрати пального по факту) контролерами встановлено, що пальне не могло бути злите в повному обсязі надходжень в паливні баки транспортних засобів, про що здійснено розрахунок у додатку до акта перевірки.

Враховуючи вищевикладене, посадові особи податкового органу дійшли висновку, що суб`єктом господарювання в період з 01.04.2020 по 11.06.2020 здійснювалось зберігання паливно-мастильних матеріалів без отримання відповідної ліцензії.

Позивач не погодився із висновками акта перевірки та подав на нього заперечення від 01.03.2021 вих. №1 та додаткові пояснення від 19.03.2021 вих. №2, в яких позивач зазначає, що придбане дизельне пальне зливалось в баки вантажних автомобілів та напівпричепів, які згодом переливались для заправки в паливні баки вантажних автомобілів DAF (державний номер НОМЕР_1 ), Scania (державний номер НОМЕР_2 ), MAN (державний номер НОМЕР_3 ), однак заперечення були відхилені ГУ ДПС у Волинській області, про що свідчить лист від 23.03.2021 № 4893/6/03-20-07-05-06 “Про розгляд заперечення”. Як зазначено у цьому листі, надані платником податків ФОП ОСОБА_1 пояснення та копії документів до заперечення на акт перевірки прийняті до уваги, але не мають документального підтвердження для спростування висновків перевірки щодо порушення вимог статті 15 Закон №481/95-ВР.

Відповідачем на підставі акта перевірки від 19.2021 №1528/03-20-07-05-05/2068800076 ГУ ДПС у Волинській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 29.03.2021 №0017940705 про застосування штрафу у сумі 500 000,00 грн.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу від 14.04.2021 вих. №5 до Державної податкової служби України, яка рішенням від 21.06.2021 № 13862/6/99-0006050206 залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 29.03.2021 №0017940705, а скаргу в цій частині – без задоволення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями.

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У відповідності до вимог п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок визначено статтею 81 Податкового кодексу України, за приписами пункту 81.1 якої посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, фактична перевірка здійснена на підставі наказу наказів від 14.01.2021 №117 “Про проведення фактичної перевірки”, від 05.02.2021 №503 “Про продовження строку проведення фактичної перевірки” та направлень від 15.01.2021 №82, №83

Факт вручення позивачеві копії зазначеного наказу про проведення перевірки, пред`явлення направлень на проведення перевірку та службових посвідчень перед початком перевірки не заперечується позивачем, котрий здійснив допуск посадових осіб податкового органу до проведення перевірки.

Щодо доводів позивача про те, що в наказах про проведення фактичної перевірки та про продовження строку проведення фактичної перевірки не конкретизовано підстави для проведення перевірки, а лише здійснено посилання на п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, зокрема фактичної, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Враховуючи факт допущення позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірки, у спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов`язки для платника податків є податкове повідомлення-рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, висловленій в постанові від 21.02.2020 року у справі № 826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

На думку суду, позивачем не наведено належних обгрунтувань порушення контролюючим органом вимог законодавства під час проведення такої перевірки, які призвели внаслідок цього протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки.

Як зазначено вище, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки від 19.02.2021 реєстраційний №1528/03-20-07-05-05/2068800076. З приводу того, що позивачу вручений акт (довідка) фактичної перевірки від 19.02.2021 №000856 суд зазначає, що даний номер акта перевірки є номером бланку такого акта, а №1528/03-20-07-05-05/2068800076 є реєстраційний номером, визначений згодом податковим органом.

Щодо того, що податкове повідомлення-рішення не містить детального розрахунку штрафних санкцій суд зазначає, що розмір штрафних санкцій чітко встановлений статтею 17 Закону № 481/95-ВР, відповідно до якої до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії – 500 000 гривень. А тому необхідності у складенні детального розрахунку штрафних санкцій нема.

Оцінюючи доводи відповідача про порушення позивачем вимог частини 1 статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.1995 № 481/95-ВР, суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу першого преамбули Закону № 481/95-ВР цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Порядок здійснення імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481/95-ВР.

Згідно із частинами 1, 6, 8, 16, 19, 39 ст. 15 Закону № 481/95-ВР, імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Відповідно до ст. 17 Закону № 481/95-ВР, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії – 500 000 гривень.

З матеріалів справи слідує, що ФОП ОСОБА_1 для здійснення власної господарської діяльності придбав паливно-мастильні матеріали, а саме дизельне паливо ДП-3-Євро 5-ВО) у ТзОВ “ДІДУХОЙЛ”: 07.04.2020 в кількості 2335 л; 14.04.2020 в кількості 2435 л; 30.04.2020 в кількості 2435 л; 25.05.2020 в кількості 2550 л. та дизельне паливо ДП-Л-Євро5-ВО у ТОВ “Мозир Україна” 13.05.2020 в кількості 4 000 л, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 07.04.2020 №ДО000000014, від 14.04.2020 №ДО000000034, від 30.04.2020 №ДО000000081, від 13.05.2020 №МУ2693, від 25.05.2020 №ДО000000064. Позивач стверджує, що придбане дизельне паливо в період з 01.04.2020 по 11.06.2020 було відвантажено безпосередньо у паливні баки транспортних засобів у пункті розвантаження за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Авіаторів, 1, що не є акцизним складом у розумінні п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України, а тому необхідності в отриманні ліцензії на зберігання пального у суб`єкта господарювання нема.

Так, відповідно до п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1 000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

З вказаних вище положень законодавства суд доходить висновку, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.

Такий висновок відповідає роз`ясненню ДФС України від 15 серпня 2019 року №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, в якому зазначено, що у розумінні Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях.

Під час перевірки на підставі поданих ФОП ОСОБА_1 повідомлень за формою №20-ОПП встановлено наявність у підприємця майна, зокрема, бочки, яка експлуатується та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас у власності підприємця знаходились транспортні засоби, в саме: вантажні сідлові тягачі DAF TE 96 NCE, Scania A2G42X37C, Man TGX 18/440, напівпричепи Krone, Fruehauf Tx 34c, Kogel Sn24, Schmitz SCS.

Позивач стверджує, що придбане дизельне паливо в період з 01.04.2020 по 11.06.2020 було відвантажено безпосередньо у паливні баки транспортних засобів.

Однак позивачем не надано суду документів, що підтверджують обсяги відвантаження палива постачальниками безпосередньо у паливні баки транспортних засобів позивача (актів розливу дизпалива із зазначенням обсягів розлитого пального тощо).

Надані під час перевірки та суду подорожні листи підтверджують лише витрати пального транспортними засобами, однак ніяким чином не засвідчують обсяги отриманого пального від постачальників та його розлив безпосередньо у ці транспортні засоби.

Також позивач зазначає, що придбане дизельне пальне зливалось в баки вантажних автомобілів та напівпричепів, які згодом переливались для заправки в паливні баки вантажних автомобілів DAF (державний номер НОМЕР_1 ), Scania (державний номер НОМЕР_2 ), MAN (державний номер НОМЕР_3 ), однак жодних документів для підтвердження наведеного суду не надано. Також не надано даних бухгалтерського обліку про рух паливно-мастильних матеріалів.

На думку суду, позивачем не доведено відвантаження паливно-мастильних матеріалів безпосередньо у паливні баки транспортних засобів в день їх поставки в обсязі, зазначеному у товарно-транспортних накладних.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів на спростування висновків контролюючого органу. Натомість, відповідачем ГУ ДПС у Волинській області, як суб`єктом владних повноважень підтверджено правомірність рішення податкового органу на підставі наданого позивачем переліку документів.

Крім того, додатковим доказом на підтвердження правомірності винесеного рішення про застосування штрафних санкцій служить отримана позивачем ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №03180414202000687, терміном дії з 12.06.2020 по 12.06.2025, яка видана 26.05.2021. Вказана ліцензія видана на загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального ємністю 12 000 літрів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, необхідність отримання вказаної ліцензії засідчує факт зберіганння пального у резервуарах загальною ємністю 12 000 літрів, що знаходяться за вказаною адресою.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт зберігання позивачем пального у період з 01.04.2020 по 11.06.2020 без наявності ліцензії, а тому ГУ ДПС у Волинській області правомірно застосувало до ФОП ОСОБА_1 фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 500 000 грн. на підставі прийнятого податкового повідомлення рішення від 29.03.2021 №0017940705.

З урахуванням вищенаведеного суд відмовляє у задоволенні позову.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, тому судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2021 №0017940705 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679).

Суддя В.Д. Ковальчук