Рішення № 101100858, 15.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/8232/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Любомльської міської ради Волинської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Любомльської міської ради Волинської області про визнання протиправними дій щодо порушення процедури розгляду клопотання, зареєстрованого Любомльською міською радою Волинської області 02.04.2021 р. за № ІІІ-282 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та індивідуального садівництва у межах норм безоплатної приватизації згідно з нормами ст. 118 Земельного кодексу України та зняття з розгляду сесії Любомльської міської ради Волинської області клопотання зареєстрованого 02.04.2021 р за № ІІІ-282; зобов`язання винести на засідання чергової сесії Любомльської міської ради Волинської області клопотання, зареєстроване Любомльською міською радою Волинської області 02.04.2021 року за № ІІІ-282, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної, ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,0402 га та прийняти відповідне вмотивоване рішення у відповідності до вимог ст. 118 Земельного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було подано до Любомльської міської ради Волинської області заяву про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0402 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 не більше 0,10 га. Проте листом від 20.05.2021 року №111-282 Любомльською міською радою Волинської області позивача повідомлено, що клопотання не було розглянуто за рекомендацією постійної комісії з питань містобудування, архітектури, землекористування екології та раціонального використання земельних ресурсів, а також на засіданні чергової сесії від 14.05.2021, більшістю голосів дане питання було знято з розгляду.

Позивач вважає дії відповідача такими, що порушують його права. З наведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив пред`явлені позовні вимоги, мотивуючи тим, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановлених законом порядку.

Зазначає, що у даному випадку місце розташування земельної ділянки, яке вказане на графічному матеріалі позивачем, не відповідає вимогам затвердженої містобудівної документації, а саме: відповідно до копії витягу з детального плану території земельної ділянки для індивідуального садівництва по АДРЕСА_2 частина земельної ділянки вказаної в додатку до заяви позивача поданої 02.04.2021 до Любомльської міської ради Волинської області перебуває у користуванні ОСОБА_2 .

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 02 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Любомльської міської ради Волинської області з заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,0402 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви було додано викопіювання з кадастрової карти та копія документа, що посвідчує особу (ідентифікаційний код, паспорт).

Листом від 20 травня 2021 року №111-282 Любомльська міська рада Волинської області повідомила позивача про те, що клопотання не було розглянуто за рекомендацією постійної комісії з питань містобудування, архітектури, землекористування екології та раціонального використання земельних ресурсів, а також на засіданні чергової сесії від 14.05.2021, більшістю голосів дане питання було знято з розгляду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (надалі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктами “а”, “б” статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як визначено пунктом “б” частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт “в” частини третьої статті 116 ЗК України).

Пунктом “г” частини першої статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України. Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, серед інших, вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин першої та другої статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що орган місцевого самоврядування зобов`язаний був розглянути у визначений законодавством місячний строк заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва. При цьому, надання дозволу або мотивована відмова у його наданні оформляється рішенням, що узгоджуються з приписами статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Як встановлено судом, позивачем 02 квітня 2021 року у відповідності до приписів статті 118 ЗК України подано заяву до Любомльської міської ради Волинської області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,0402 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до якої було долучено необхідні документи.

Однак, за результатами розгляду вказаної заяви рішення у встановленому законом порядку відповідачем не прийнято, що підтверджується відповідним листом Любомльської міської ради від 20 травня 2021 року №111-82.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 №34/5 наказ, розпорядження, постанова, рішення - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом.

Відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, незважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд його заяви, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №806/2208/17 (К/9901/4400/17).

Отже, відповідач, отримавши заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,0402 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не прийняв мотивованого рішення за результатом її розгляду або про мотивовану відмову у її наданні, всупереч вимогам частини сьомої статті 118 ЗК України, частини другої статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, тобто вчинив протиправну бездіяльність.

Відтак, суд приходить до висновку, що неприйняття Любомлською міською радою Волинської області будь-якого рішення за заявою позивача від 02 квітня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,0402 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ставить його у правову невизначеність, що є недопустимим у відповідності до змісту та сутності принципів верховенства права та законності, а також порушує конституційні права позивача щодо розгляду його звернення органом місцевого самоврядування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.04.2018 у справі № 826/8107/16.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Суд також звертає увагу, що відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Разом з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27.02.2018 в справі №545/808/17.

Як встановлено пунктами 2, 3 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Відповідно до частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, виходячи із наданих пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України повноважень суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправними дій Любомльської міської ради Волинської області щодо порушення процедури розгляду клопотання ОСОБА_1 , зареєстрованого Любомльською міською радою Волинської області 02.04.2021 р. за № ІІІ-282 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та індивідуального садівництва у межах норм безоплатної приватизації згідно з нормами ст. 118 Земельного кодексу України та зняття з розгляду сесії Любомльської міської ради Волинської області клопотання зареєстрованого 02.04.2021 р за № ІІІ-282 та зобов`язання Любомльську міську раду винести на засідання чергової сесії Любомльської міської ради Волинської області клопотання, зареєстроване Любомльською міською радою Волинської області 02.04.2021 року за № ІІІ-282, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної, ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,0402 га та прийняти відповідне вмотивоване рішення у відповідності до вимог ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 908,00 грн., сплачений квитанцією від 04 серпня 2021 року.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Любомльської міської ради Волинської області щодо порушення процедури розгляду клопотання ОСОБА_1 , зареєстрованого Любомльською міською радою Волинської області 02.04.2021 р. за № ІІІ-282 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та індивідуального садівництва у межах норм безоплатної приватизації згідно з нормами ст. 118 Земельного кодексу України та зняття з розгляду сесії Любомльської міської ради Волинської області клопотання зареєстрованого 02.04.2021 р за № ІІІ-282.

Зобов`язати Любомльську міську раду Волинської області винести на засідання чергової сесії Любомльської міської ради Волинської області клопотання ОСОБА_1 , зареєстроване Любомльською міською радою Волинської області 02.04.2021 року за № ІІІ-282, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної, ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,0402 га та прийняти відповідне вмотивоване рішення у відповідності до вимог ст. 118 Земельного кодексу України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Любомльської міської ради Волинської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Любомльська міська рада Волинської області, адреса: 44301, Волинська обл., м. Любомль, вул. Української Армії, 2, код ЄДРПОУ 04051336.

Суддя Ю.Ю. Сорока