Рішення № 101100604, 15.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 листопада 2021 р. Справа № 120/8262/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги

УСТАНОВИВ

23.07.2021 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач).

У позовній заяві позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо визначення суми недоїмки зі сплати ЄСВ протиправними та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2018 № Ф-7445-17-У.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 23.03.2021 отримав постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2021 на виконання вимоги Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2018 № Ф-7445-17-У про стягнення заборгованості в сумі 15819,54 грн.

Прийняту відповідачем вимогу про сплату боргу позивач вважає незаконною, мотивуючи позов такими аргументами:

- відповідачем порушено порядок надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) ;

- сума заборгованості відповідачем обрахована станом на 14.03.2019 тоді як вимога оформлена 11.12.2018;

- у спірній вимозі відсутній розрахунок боргу із єдиного внеску.

Також, позивач зазначив, що 24.03.2021 звернувся до відповідача із заявою про списання недоїмки. Однак податковим органом відмовлено у задоволенні заяви.

Тому, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання протиправною та скасування вимоги від 11.12.2018 № Ф-7445-17-У.

Ухвалою від 28.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також встановлено відповідачеві 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву.

17.08.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи відзив, відповідач зазначив, що згідно реєстраційних даних Головного управління ДПС у Вінницькій області ОСОБА_1 із 05.05.1996 по 02.03.2021 був зареєстрованим у статусі суб`єкта підприємницької діяльності (фізичної особи - підприємця).

Відповідач вказав, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Тому відповідач вважає, що фізичні особи - підприємці зобов`язані сплачувати єдиний внесок у розмірі 22 % бази нарахування, визначеної ст. 7 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, в термін встановлений абз. 3 ч. 8 ст. 9 цього Закону для зазначених категорій платників.

Відповідач також вказав, що згідно даних інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 31.10.2018 нараховано єдиний соціальний внесок на загальну суму 15819,54 грн.

Відтак, Головне управління вважає вимогу правомірною, а тому просить відмовити у задоволенні позову про її скасування.

Розглянувши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заяви по суті справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Позивач був зареєстрованим Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 05.05.1996 у статусі суб`єкта підприємницької діяльності та перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області з 06.05.1996, як платник податків. Види діяльності КВЕД 47.29 - Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах (основана). 02.03.2021 позивачем припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням, про що внесено запис у Реєстр (а.с.34).

Відповідно до інформації інтегрованої картки платника податків (внесків) за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування) станом на 31.10.2018 за позивачем рахується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15819,54 грн (а.с.35).

На підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7445-17 від 11.12.2018 в сумі 15819,54 грн (а.с.33).

Вказана вимога була надіслана на податкову адресу позивача ( АДРЕСА_1 ). Відповідне поштове відправлення повернулося без вручення (а.с.33).

16.03.2021 Замостянським відділом державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на підставі вимоги відповідача від 11.12.2018 № Ф-7445-17-У про сплату боргу в сумі 15819,54 грн. відкрито виконавче провадження № 64821079 (а.с.6).

24.03.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою у якій просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2018 № Ф-7445-17 (а.с.8).

За результатами розгляду заяви від 24.03.2021 листом відповідача від 09.04.2021 № 11763/6/02-32-13-03-17 позивачу відмовлено у відкликанні та скасуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2018 № Ф-7445-17 (а.с.9-12).

Не погоджуючись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2018 № Ф-7445-17 позивач 30.03.2021 оскаржив її в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, однак рішенням ДПС України від 28.04.2021 № 9629/6/99-00-06-02-01-06 скаргу залишено без розгляду.

Після завершення процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправною та скасування вимоги.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановлення обставин справи, суд керується такими мотивами.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон від 08.07.2010 № 2464-VI).

Так, пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

В силу пункту 1 частини 2 статті 6 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 часини 8 статті 9 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI).

Отже, фізичні особи - підприємці зобов`язані сплачувати єдиний внесок у розмірі 22 % бази нарахування, визначеної ст. 7 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, в термін встановлений абз. 3 ч. 8 ст. 9 цього Закону для зазначених категорій платників.

Як встановлено судом, позивач з 05.05.1996 по 02.03.2021 перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області, як фізична особа-підприємець, а отже на нього покладався обов`язок сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 статті 4 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками ЄСВ.

Водночас згідно з ч. 4 ст. 4 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI звільняються від сплати за себе єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, відповідно до вимог спеціального закону, яким є Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску, окрім випадків, визначених у ч. 4 ст. 4 цього Закону, коли вони можуть бути платниками внеску лише за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, частиною 12 статті 9 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Як встановлено судом, відповідно до інформації інтегрованої картки платника податків (внесків) за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування) станом на 31.10.2018 за позивачем рахується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 15819,54 грн., який складається з платежів за такі періоди: 8448 грн. - 2017 рік, термін сплати 09.02.2018, за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати 19.04.2018, за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати 19.07.2018, за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати 19.10.2018.

Відтак, аргументи позивача про те, що він із 2015 року підприємницькою діяльністю не займався, не отримував доходів, не звільняє його від обов`язку зі сплати єдиного внеску в порядку та розмірах, встановлених законом.

Щодо твердження позивача про те, що у спірній вимозі відсутній розрахунок нарахування ЄСВ та підстави формування такої вимоги, суд вважає такі необґрунтованими з огляду на таке.

Форма вимоги затверджена у додатку 7 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 449.

При цьому, у зазначеній формі в її реквізитах відсутні поля щодо розрахунку суми недоїмки та періоду виникнення заборгованості.

Приписами п. 3 розділу VI Інструкції № 449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Дослідивши спірну вимогу судом встановлено, що остання містить в собі такі відомості. Водночас, положеннями чинного законодавства не передбачено наведення у вимозі більш детального розрахунку донарахованої нею недоїмки.

Щодо твердження позивача про те, що спірна вимога відповідачем не надсилалася, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 (станом на день винесення вимоги) органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацом 3 та/або 4 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у п. п. 1, 2 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у п. п. 3, 4, 6 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Таким чином, пунктом 3 розділу VI Інструкції № 449 врегульовано особливості надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Як вбачається з матеріалів справи, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2018 № Ф-7445-17 надсилалась позивачу рекомендованим листом з повідомленням на податкову адресу: АДРЕСА_1 . Відповідне поштове відправлення повернулося без вручення із зазначенням причини «за закінченням терміну зберігання».

В подальшому відповідач надіслав вимогу для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання позивача.

Таким чином твердження позивача щодо не надіслання спірної вимоги не знайшли свого підтвердження.

До того ж, висновки суду про правомірність чи неправомірність вимоги не можуть бути поставлені у залежність від дотримання відповідачем встановленого порядку її надіслання.

Несвоєчасне надсилання відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) не може бути підставою для визнання такої вимоги протиправною та її скасування, адже недотримання порядку надсилання вимоги не спростовує обов`язку позивача сплатити нарахований єдиний внесок.

Дата надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) ніяким чином не обмежує права та не впливає на обов`язки платника єдиного внеску, оскільки обов`язок зі сплати суми недоїмки та штрафів виникає у платника з дня надходження вимоги. Право на оскарження вимоги у адміністративному чи судовому порядку також виникає у платника з дня надходження вимоги, тобто контролюючим органом жодним чином не порушено права позивача.

Тобто, надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) не у визначений строк не свідчить про безпідставність формування (складення) такої вимоги про сплату боргу (недоїмки) в цілому.

При цьому суд враховує, що згідно положень ч. 16 ст. 25 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Отже, несвоєчасне направлення відповідачем вимоги про сплату недоїмки не може бути самостійною підставою для її скасування та не свідчить про те, що на відповідну дату винесення такої вимоги за позивачем не існувало відповідної заборгованості чи припинився обов`язок зі сплати єдиного внеску.

Щодо твердження позивача про те, що сума заборгованості станом на 14.03.2019 визначена відповідачем наперед, оскільки вимога сформована 11.12.2018, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15819,54 грн станом на 31.10.2018.

При цьому суд звертає увагу, що окремі дефекти змісту рішення контролюючого органу не можуть сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо його протиправності і, як наслідок, бути підставою для його скасування, а тому посилання позивача на виявленні розбіжності у тексті вимоги не є підставою для визнання її незаконною.

Оцінюючи доводи позивача про те, що вимога підлягає скасуванню з огляду на протиправну відмову листом від 09.04.2021 № 11763/6/02-32-13-03-17 у списанні боргу із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд зазначає, що предметом оскарження у цій справі є вимога Головного управління про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2018 № Ф-7445-17-У.

Надавши оцінку спірному рішенню відповідача, суд дійшов висновку про його правомірність, встановивши, що позивачем не виконано покладений Законом обов`язок із сплати єдиного внеску у встановлений строк.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 04.12.2020 № 1072-IX, запроваджено механізм списання за заявою платника суми недоїмки із єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки та передбачено процедуру реалізації цього права.

У позовній заяві позивачем не заявлено вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача у процесі розгляду його заяви про списання недоїмки на підставі Закону від 04.12.2020 № 1072-IX.

Відтак, з огляду на те, що правовідносини пов`язані із списанням недоїмки на підставі Закону від 04.12.2020 № 1072-IX виходять за межі спірних, а дії відповідача у процедурі списання донарахованої позивачу недоїмки не є предметом оскарження у цій справі, суд не вдається до більш детальної оцінки формально зазначеного аргументу про неправомірну відмову відповідача у задоволенні заяви про списання недоїмки.

Водночас позивачу слід врахувати, що у разі незгоди із рішенням, діями чи бездіяльністю відповідача у процесі розгляду його заяви про списання недоїмки, він має право на їх оскарження у порядку встановленому законом.

За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість аргументів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази надані позивачем, суд дійшов висновку, що доводи наведені позивачем у позовній заяві не свідчать про наявність підстав для скасування вимоги, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи, що у задоволенні адміністративного позову судом відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягає стягненню в його користь.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 44069150)

Суддя Богоніс Михайло Богданович