Рішення № 101100481, 11.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 листопада 2021 р. Справа № 120/4423/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України, оформлену листом від 20.01.2021 №246/ІПК/99-00-04-03-03-06.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю індивідуальної податкової консультації відповідача, яка оформлена листом від 20.01.2021 №246/ІПК/99-00-04-03-03-06, відповідно якої зазначено, що вартість харчування, яким забезпечуються працівники товариства впродовж робочого дня за принципом «шведського столу», не є додатковим благом, але включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, і є базою нарахування єдиного внеску.

Не погоджуючись з висновками викладеними в податковій консультації, товариство звернулося до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою від 13.05.2021 відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити у порядку письмового провадження. Крім цього учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті справи та витребувано у відповідача докази.

Копія ухвали суду від 13.05.2021 та позов з додатками направлена на електронну адресу відповідача: post@tax.gov.ua та згідно довідки секретаря судового засідання отримано підтвердження доставки листа на зазначену електронну адресу.

Однак, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву не повідомив. Тому, відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

27.10.2021 позивач подав додаткові пояснення, де окрім іншого вказав, що податкове законодавство не визначає способу обчислення доходу працівника у разі його харчування за принципом «шведський стіл». Тобто, вартість безоплатного харчування за принципом «шведського столу» не може розглядатися як об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

15.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" звернулося до Державної податкової служби України із зверненням про надання індивідуальної податкової консультації № 1197 в якому просило податковий орган надати індивідуальну податкову консультацію, в порядку статті 52 Податкового кодексу України, з наступних питань:

1. Чи є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб безкоштовне харчування працівників за принципом «шведського столу», коли неможливо визначити кількість спожитих продуктів кожною окремою особою, тобто отриманий дохід у вигляді додаткового блага не може бути персоніфікований?

2. Чи є об`єктом оподаткування військовим збором безкоштовне харчування працівників за принципом «шведського столу», коли неможливо визначити кількість спожитих продуктів кожною окремою особою, тобто отриманий дохід у вигляді додаткового блага не може бути персоніфікований?

3. Чи є об`єктом оподаткування єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування безкоштовне харчування працівників за принципом «шведського столу», коли неможливо визначити кількість спожитих продуктів кожною окремою особою, тобто отриманий дохід у вигляді додаткового блага не може бути персоніфікований?

Відповідач за результатами розгляду звернення позивача, листом №246/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 20.01.2021 надав індивідуальну податкову консультацію, в якій зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 №1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, в якому не передбачено витрати на безоплатне харчування. Тому вартість харчування, яким забезпечуються працівники товариства впродовж робочого дня за принципом «шведського столу», не є додатковим благом, але включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, і є базою нарахування єдиного внеску.

На думку позивача, висновки відповідача, викладені в наданій ним податковій консультації, не виповідають положенням чинного законодавства, зазначена консультація є протиправною і підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується наступним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку звернення платників податків до контролюючих органів про надання індивідуальних податкових консультацій з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства та порядку розгляду таких звернень регулюються нормами Податкового кодексу України.

За змістом положень статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право, окрім іншого безоплатно отримувати у контролюючих органах, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов`язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю, в тому числі індивідуальну податкову консультацію з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з абзацом 1 пункту 52.1 та пункту 52.2 статті 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до підпункту 52.3 статті 52 Податкового кодексу України, за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Положеннями пункту 53.2. статті 53 Податкового кодексу України визначено, що платник податків може оскаржити до суду надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Зі змісту зазначених норм податкового законодавства вбачається, що індивідуальна податкова консультація за своєю правовою природою обов`язково має містити фактичні висновки контролюючого органу з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства платником податків, що повинен містити конкретні роз`яснення платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Отже, податкова консультація (індивідуальна) як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо):

надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності;

має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана;

не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування;

має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Обов`язковими складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків, обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №805/112/16-а, від 17.04.2018 у справі №826/2032/16, від 22.10.2019 у справі №520/10111/18, від 28.01.2020 у справі №804/8131/16.

Отже індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування.

Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Платник податків має право звертатись до суду про оскарження акту ненормативного характеру - податкової консультації. Підставою для визнання податкової консультації недійсною є її суперечність правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Отже, податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позицію контролюючого органу із застосуванням конкретних норм податкового законодавства, в межах повноважень.

Надаючи оцінку індивідуальній податковій консультації відповідача від 20.01.2021 №246/ІПК/99-00-04-03-03-06, суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додатково до винятків, передбачених підпунктом «а» цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для осіб з інвалідністю, у тому числі які призначені для участі осіб з інвалідністю в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.

Відповідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Виходячи з наведеної норми, додатковими благами вважаються матеріальні чи нематеріальні цінності, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, за умови, якщо такий дохід не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму.

Отже, на думку суду, харчування, що надається працівникам роботодавцем у зв`язку із виконанням ними трудових обов`язків, не є додатковим благом фізичних осіб, оскільки воно пов`язане з виконанням працівниками обов`язків трудового найму.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Судом досліджено наказ директора ТОВ «ПК «Зоря Поділля» №716/1-з від 28.12.2020 «Про організацію харчування в товаристві», яким визначено, що ТОВ «ПК «Зоря Поділля» забезпечує працівників товариства та працівників сторонніх організацій (контрагентів), які надають послуги товариству по договорах підряду/послуг і передбачають харчування їх працівників, безкоштовним харчуванням за принципом «фуршет (шведський стіл)». Харчуванням за принципом «фуршет (шведський стіл)» передбачає можливість працівників товариства та працівників сторонніх організацій (контрагентів), які надають послуги товариству по договорах підряду/послуг, підійти до місця, де знаходяться продукти харчування та взяти необхідну їх кількість у розмірі, визначеному на власний розсуд. Приготування страв для харчування працівників здійснювати силами власних підрозділів Товариства або шляхом укладення відповідних договорів із сторонніми особами, які надають послуги з приготування страв для забезпечення харчування працівників.

Пунктом 3 зазначеного наказу передбачено, що витрати із забезпечення працівників товариства та працівників контрагентів товариства несе Товариство.

Таким чином, безоплатне харчування працівників здійснюється без фіксації кількості наданих обідів (спожитої їжі) та надання такого харчування пов`язане із виконанням роботодавцем обов`язків трудового найму.

За таких обставин, вартість харчування, яким забезпечуються працівники позивача та сторонніх організацій впродовж робочого дня за принципом «шведський стіл», не є додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку на доходи фізичних осіб.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №810/583/17, від 10.06.2019 у справі №808/3611/16 та від 30.01.2020 у справі №810/481/16.

Проте, відповідач в листі від 20.01.2021 №246/ІПК/99-00-04-03-03-06 повідомив, що вартість харчування, яким забезпечуються працівники товариства впродовж робочого дня за принципом «шведського столу», не є додатковим благом, але включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, і є базою нарахування єдиного внеску.

Разом із тим, податковим органом в наданій податковій консультації конкретно не вказано, яким саме чином платник податку має обраховувати базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб для кожного окремого працівника, якого було забезпечено харчуванням.

Водночас податкове законодавство не визначає способу обчислення доходу працівника у разі його харчування за принципом «шведський стіл».

Слід зазначити, що харчування за цим принципом передбачає, що працівники підприємства мають змогу підійти до місця, де знаходяться відповідні продукти, та взяти необхідну для себе кількість у розмірі, визначеному на свій власний розсуд, що фактично унеможливлює визначення кількості спожитих продуктів кожною окремою особою та їх вартість окремо для кожної особи, та свідчить про те, що обсяг такого безоплатного харчування щодо кожної особи не може бути персоніфікованим.

За таких обставин, вартість безоплатного харчування за принципом «шведського столу» не може розглядатися як об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пункту 16-1 Підрозділу 10 Розділу XX ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно із підпунктом 1.7. пункту 16-1 Підрозділу 10 Розділу XX ПК України, звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Отже, вартість харчування за принципом «шведський стіл» не є об`єктом оподаткування військовим збором.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-УІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Таким чином, вартість харчування, яким забезпечуються працівники позивача та працівники його контрагентів впродовж робочого дня за принципом «шведський стіл», не є додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку на доходи фізичних осіб, а тому також звільняється від оподаткування військовим збором та не може розглядатися як база нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З огляду на наведене, індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України, яка оформлена листом від 20.01.2021 №246/ІПК/99-00-04-03-03-06 є необґрунтованою, прийнята без урахування рішення платника податку та такою, що суперечить вимогам податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до абзацу 2, 3 статті 53.2 Податкового кодексу України скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Враховуючи, що редакція пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України на дату ухвалення рішення у цій справі зобов`язує контролюючий орган надати нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду, тобто такий обов`язок виникає у відповідача у силу закону та не потребує додаткового відображення в резолютивній частині судового рішення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав позов підлягає задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію, яка оформлена листом від 20.01.2021 №246/ІПК/99-00-04-03-03-06.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" судовий збір в розмірі 2270 гривень (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" (вул. Заводська, 150, м. Гайсин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 34009446)

Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 43005393)

Суддя Мультян Марина Бондівна