Рішення № 101100426, 16.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 р. Справа № 120/7721/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ), яка подана його представником - адвокатом Ладаном О.А. (представник позивача, адвокат Ладан О.А.), до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач, ГУ ПФУ у Вінницькій області), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення за № 025550004919 від 07.05.2021 про відмову у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 03.03.1992 по 07.09.1993 в малому підприємстві "Строитель" та зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу вищевказаний період роботи.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За результатами розгляду даної заяви відповідач виніс оскаржуване рішення за № 025550004919 від 07.05.2021, яким відмовив йому у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу для призначення пенсії - 14 років, підтвердивши лише 12 років 02 дні. Як зазначає позивач, відповідач під час вирішення питання про призначення пенсії безпідставно не взяв до уваги його стаж роботи за період з 03.03.1992 по 07.09.1993 в малому підприємстві "Строитель", з огляду на наявність виправлень в номері запису про підстави прийняття на роботу, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162. Зокрема, запропоновано надати довідку про роботу відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 р. № 637. В той же час, як стверджує позивач, надати відповідні уточнюючі довідки щодо вказаного періоду роботи не є можливим, позаяк підприємство "Строитель" (місце роботи позивача) ліквідовано, а у КП "Трудовий архів" Липовецької міської ради документи на зберігання не надходили. Так, на переконання позивача, дана обставина в жодному разі не повинна впливати на підтвердження його стажу за такий період, позаяк відповідний запис у трудовій книжці не може стати законною підставою для виключення відповідного періоду роботи, адже фактично спірний період не містить недопустимих перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували їх зміст. При цьому, зауважує, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Вказує, що необґрунтоване неврахування вищевказаного періоду роботи до його страхового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує його право на належний соціальний захист. За таких обставин, позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, у зв`язку з чим і звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 05.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня її вручення для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

13.08.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого ГУ ПФУ у Вінницькій області заперечує проти заявлених позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Так, представник відповідача зазначає, що до загального трудового стажу позивача не зараховано спірний період роботи останнього, а саме: з 03.03.1992 по 07.09.1993 в малому підприємстві "Строитель", з огляду на наявність виправлень в номері запису про підстави прийняття на роботу. За таких обставин відповідач вважає вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Окрім того, з долучених відповідачем до відзиву матеріали судом було встановлено, що подана ОСОБА_1 заява про призначення пенсії від 06.05.2021 за № 641 була передана за принципом екстериторіальності на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у відповідності до п.4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1. 07.05.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийняте рішення за № 025550004919 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з причин неврахування до страхового стажу періоду його роботи з 03.03.1992 по 07.09.1993.

Наведені обставини слугували підставою для постановлення судом 23.09.2021 за клопотанням позивача, в порядку ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ухвали про залучення до участі у справі як співвідповідача - Головне управлянні Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач 2, ГУ ПФУ в Донецькій області). Цією ж ухвалою останньому встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

У зв`язку із обмеженим фінансуванням Вінницького окружного адміністративного суду на 2021 рік та відсутністю достатніх коштів для сплати послуг поштового зв`язку, ухвалу від 23.09.2021 разом із позовною заявою надіслано на електронну адресу відповідача 2: "gu@dn.pfu.gov.ua", про що секретарем судового засідання складено довідку.

Дана ухвала отримана відповідачем 2 в електронному вигляді, про що секретарем судового засідання було складено наступну довідку від 24.09.2021.

Суд вважає, що довідка від 24.09.2021 є достатнім доказом вручення відповідачу копії ухвали від 23.09.2021, враховуючи таке.

Кодексом адміністративного судочинства України не врегульовано процедури підтвердження отримання учасником судового процесу надісланої йому на електронну адресу копії ухвал суду, однак, згідно з положеннями ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Статтею 129 КАС України унормовано питання щодо виклику (повідомлення) шляхом надсилання тексту повістки електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 КАС України повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.

Відтак, суд вважає за можливим застосування аналогії закону у частині правових наслідків отримання відповідачем електронного листа суду, а тому довідка від 24.09.2021 вважається документом, який підтверджує факт отримання відповідачем 2 24.09.2021 ухвали від 23.09.2021 разом із позовною заявою в електронній формі.

Проте, в межах визначеного судом 15-ти денного строку ГУ ПФУ в Донецькій області відзиву на позовну заяву не подав.

Як зазначено у ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані сторонами докази суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.05.2021 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Постановою Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961, яка набрала чинності 30.03.2021, пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) викладено в такій редакції: "після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу".

Судом встановлено, що подана ОСОБА_1 заява про призначення пенсії від 06.05.2021 за № 641 була передана за принципом екстериторіальності на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За результатами розгляду такої заяви ГУ ПФУ в Донецькій області рішенням № 025550004919 від 07.05.2021 відмовило у призначенні пенсії по інвалідності, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу в розумінні ст. 32 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (для осіб з інвалідністю II та III груп від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років). Мотивами прийняття такого рішення послугували виявлені порушення ведення записів у трудовій книжці відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 162 від 20.06.1974.

Так, до страхового стажу не зараховано періоди роботи заявника з 03.03.1992 по 07.09.1993 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.08.1982 в малому підприємстві "Строитель", з огляду на наявність виправлення в номері запису про підстави прийняття на роботу. Підтверджений страховий стаж заявника складає 12 років 02 дні.

Вважаючи, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу вищевказаний період трудової діяльності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року N 1058-IV (далі також Закон від 09.07.2003 N 1058-IV).

Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 N 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 N 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 N 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 N 1058-IV).

Статтею 30 Закону від 09.07.2003 N 1058-IV передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно статті 32 Закону від 09.07.2003 N 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб з інвалідністю III групи від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Згідно вимог ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 N 1788-XII (далі Закон від 05.11.91 N 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 (далі Порядок N 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Тобто, аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 року по справі N 235/805/17, від 06.12.2019 року по справі N 663/686/16-а, від 06.12.2019 року по справі N 500/1561/17, від 05.12.2019 року по справі N 242/2536/16-а.

Так, на момент внесення у трудову книжку позивача спірних записів (N 16 - N 19) у період з 03.03.1992 по 07.09.1993 роки, до 29.07.1993 була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), а з 29.07.1993 була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

Відповідно до пп 2.3 Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи здійснюються арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується: "1984.05.01", у трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; "05.01.1984".

Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Відповідно до пп. 2.5. Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.

За пп. 2.8. Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. повинні повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження чи невідповідності їх фактично виконуваної роботі виправлення відомостей про роботу провадиться на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Подібні правові приписи містить і діюча Інструкція № 58, пунктом 2.6, 2.9 якої передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу виправлені. Відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Як слідує зі змісту рішення за № 025550004919 від 07.05.2021 про відмову у призначені пенсії по інвалідності, позивачу у зарахуванні до його страхового стажу періоду трудової діяльності з 03.03.1992 по 07.09.1993 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.08.1982 в малому підприємстві "Строитель" відмовлено з огляду на наявність виправлення в номері запису про підстави прийняття на роботу.

Проте, на переконання суду, такі висновки відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Так, із досліджених матеріалів справи, зокрема копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 05.08.1982, судом встановлено, що роботодавцем вчинено записи про те, що 03.03.1992 позивача прийнято муляром 4 розряду на Липовецьке мале підприємство "Строитель" на підставі наказу № 2 від 02.03.1992 (запис №16). Наказом № 48 від 18.07.1992 позивачу присвоєно 5 розряд муляра за висновками спеціальної комісії (запис № 17 від 18.07.1992). У записі № 18 міститься відомість, що Липовецьке господарське товариство "Будівельник" перейменовано на Липовецьке державне міжрайонне асоціації "Вінницьке пересувне будівельно - монтажне підприємство сільбуд" від 01.02.1993. ОСОБА_1 07.09.1993 звільнено за власним бажання на підставі наказу № 88882 від 07.09.1993 (запис № 19).

При оцінці копії трудової книжки та її записів в цілому, встановлено, що усі записи трудової книжки позивача містять належну інформацію щодо роботи позивача у спірний період, як у момент прийняття на роботу, так і, відповідно, присвоєння рангу та звільнення. Записи про ці періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, тобто відповідають вимогам Інструкції № 162 та Інструкції № 58.

Разом із тим, спосіб внесення цих записів, їх порядковість, безвідривність, а також чітка часова послідовність не дає підстав вважати, що мали місце будь-які неправомірні дії з метою штучного (безпідставного) формування стажу позивача. У той же час, вказаний запис який містить виправлення жодним чином не впливає на визначений у трудовій книжці трудовий стаж позивача за спірний період, а лише стосується номеру розпорядчого документа про прийняття на роботу.

При цьому суд вважає, що формальні неточності у документах не можуть ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи, збереження яких не може нею контролюватись.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Суд додатково зазначає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.

Крім того, Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Водночас, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Підсумовуючи, суд доходить висновку, що спірний період роботи ОСОБА_1 з 03.03.1992 по 07.09.1993 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.08.1982 в малому підприємстві "Строитель" має бути врахований при визначені страхового стажу позивача, оскільки підтверджує відповідні обставини трудової діяльності останнього.

Крім іншого суд звертає увагу, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. А тому неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку таких документів, наданих особою не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Відповідачі не надали жодного доказу в обґрунтування того, що відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи з 03.03.1992 по 07.09.1993 вони діяли обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, добросовісно, тобто з забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що органом Пенсійного фонду протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його трудової діяльності 03.03.1992 по 07.09.1993. За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 025550004919 від 07.05.2021 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, з метою поновлення порушених прав позивача підлягає задоволенню і наступна похідна позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його трудової діяльності з 03.03.1992 по 07.09.1993.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для задоволення позову.

З урахуванням вимог частини 1 статті 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 908,00 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у справі в рівних частках.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від № 025550004919 від 07.05.2021 про відмову у призначені пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 03.03.1992 по 07.09.1993, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.08.1982.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 16.11.21.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач 1 : Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Відповідач 2 : Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84121, м. Слов`янськ, вул. Генерала Батюка, буд. 8)

Суддя Слободонюк Михайло Васильович