Рішення № 101099805, 11.11.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року м. Черкаси справа № 925/942/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, із секретарем судового засідання А.М.Буднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Черкаси у приміщенні суду справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м.Київ, вул.Грушевського,1Д (адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50),

до фізичної особи-підприємця Пшенишного Миколи Васильовича, АДРЕСА_1 ,

про стягнення 305913,72 грн заборгованості та санкцій,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: С.М.Назаренко - за довіреністю;

від відповідача: М.В.Пшенишний - особисто - особа встановлена,

Г.Б.Чорна - адвокат за ордером;

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось в Господарський суд Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця Пшенишного Миколи Васильовича про стягнення 305913,72 грн за договором банківського обслуговування від 22.07.2014 №б/н, з яких:

- 176779,42 грн заборгованості за кредитом;

- 91787,95 грн заборгованості за відсотками з користування кредитом;

- 32926,85 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором (за період з 24.01.2018 по 13.07.2018);

- 4419,50 грн заборгованості по комісії за користування кредитом;

- відшкодування судових витрат.

Ухвалами суду: від 20.07.2021 - відкрито провадження у справі; підготовче засідання призначено на 26.08.2021; від 03.09.2021 - закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.10.2021; від 27.10.2021 - клопотання позивача про відкладення судового засідання задоволено; відкладено судове засідання на 11:00 год. 11 листопада 2021 року.

У судовому засіданні 11.11.2021:

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю і пояснив, що:

22.07.2014 між банком та фізичною особою-підприємцем Пшенишним В.М. укладено договір №б/н про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг;

за умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 20000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку;

своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ними заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг;

відповідач взяті на себе зобов`язання за договором обслуговування кредитних лімітів належним чином не виконав, що призвело до утворення на поточному рахунку відповідача станом на 09.06.2021 заборгованості у розмірі 433052,45 грн. (в тому числі: 176799,42 грн. заборгованості за кредитом, 91787,95 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 4419,50 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 160065,58 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором);

відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України заявник має право самостійно обрати спосіб судового захисту та визначити розмір своїх вимог. Користуючись наданим законом правом, позивач вважає за необхідне захистити свої права шляхом стягнення з відповідача заборгованості за договором банківського обслуговування від 22.07.2014 №б/н у розмірі 305913,27 грн (в тому числі: 176799,42 грн. заборгованості за кредитом, 91787,95 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 4419,50 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 32926,85 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором за період з 24.01.2018 до 13.07.2018).

Відповідач у відзиві на позов від 17.09.2021 та у судовому засіданні вимоги позивача не визнав; отримання кредиту у заявленому позивачем розмірі заперечив; надав примірник рішення Уманського міськрайонного суду від 06.05.2020 у справі №705/5594/18 та постанови Черкаського апеляційного суду від 30.09.2020 у цій же справі про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за кредитом стосовно гр. Пшенишного М.В .

Інших доказів чи клопотань від сторін не надходило.

Відповідно до ст.233 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення учасників, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини:

22.07.2014 фізичною особою-підприємцем Пшенишним В.М. підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг (розміщеними на сайті банку www/pb.ua) і Тарифами банку, складає договір банківського обслуговування від 22.07.2014 №б/н про надання банківських послуг (а.с.14).

Відповідно до цієї заяви відповідач, як позичальник, приєднався до підрозділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" (за видом кредиту - "кредитний ліміт на поточний рахунок" корпоративного клієнта) Умов та правил надання банківських послуг (надалі - Умови), за умовами якого:

п.3.2.1.1.16. При укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронного-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі;

п.3.2.1.1.1. Кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - "Кредит") надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - "Ліміт"). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо;

3.2.1.1.3. Кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди (...);

3.2.1.1.8. Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі "Угода") (...);

3.2.1.1.6. Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

22.07.2014 позивачем відповідно до заяви на відкриття рахунку від 22.07.2014 (а.с.14 зворот) відкрито відповідачу - фізичній особі-підприємцю -Пшенишному М.В., поточний рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ПАТ КБ "ПриватБанк" від 22.07.2014 №08.7.0.0.0/140722124523 (а.с. 98).

13.12.2017 позивачем на адресу відповідача направлено лист №2531317834 (а.с. 90) з відомостями про порушення фізичною особою-підприємцем Пшенишним М.В. виконання умов договорів:

від 22.07.2014 №б/н (за яким надано споживчий кредит),

від 22.07.2014 №б/н (за яким надано споживчий кредит) і

від 09.04.2011 №SAMDN50000043589092 (за яким надано у користування кредитний ліміт) та утворення станом на 13.12.2017 заборгованості у сумарному (безпосередньо кредит та платня за користування ним) розмірі 394364,46 грн; що з метою повернення заборгованості банком було ініційовано судовий позов.

06.05.2020 рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області у справі №705/5594/18(2/705/596/20) у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до фізичної особи-підприємця Пшенишного М.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09.04.2011 №б/н станом на 18.11.2018 у розмірі 736075,69 грн відмовлено повністю. Вказане судове рішення мотивоване відсутністю документального підтвердження тому, що приєднані позивачем до позовної заяви розрахунки заборгованості за договором від 09.04.2011 №б/н дійсно стосуються кредиту, яким користувався відповідач, оскільки як в розрахунках, так і в анкеті-заяві, посилання на відомості, за допомогою яких можливо ідентифікувати боржника (зокрема номер карткового рахунку боржника) - відсутні (а.с. 91-92).

30.09.2020 постановою Черкаського апеляційного суду у справі №705/5594/18(22-ц/821/1188/20) апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06.05.2020 у справі №705/5594/18(2/705/596/20) залишено без задоволення. Мотивуючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що "Стороною позивача також не надано суду доказів того, що відповідна картка, яка мала бути передбачена умовами анкети-заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк дії цієї картки, що є істотними умовами договору. Розрахунок заборгованості, як такий, без надання доказів про те, які умови кредитування досягнуто між сторонами на час укладення договору не є підтвердженням наявності заборгованості та правильності цього розрахунку (...). Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачу кредиту, а, відповідно, перевірити розмір нарахованих сум боргу відповідачу не є можливим, місцевий суд зробив правильний висновок про відмову у задоволені позову, оскільки доводи позивача щодо тіла кредиту не підтверджені належними доказами. Наведене також узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 22 червня 2020 року у справі №173/1867/18 (провадження №61-7917св19)".

16.07.2021 за вх.№11467/21 позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом від 14.06.2021 до фізичної особи-підприємця Пшенишного Миколи Васильовича про стягнення 305913,72 грн за договором банківського обслуговування від 22.07.2014 №б/н, з яких: 176779,42 грн заборгованості за кредитом; 91787,95 грн заборгованості за відсотками з користування кредитом; 32926,85 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором (за період з 24.01.2018 по 13.07.2018), 4419,50 грн заборгованості по комісії за користування кредитом та про відшкодування судових витрат.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Суд встановив, що між сторонами наявні ознаки відносин послуг з банківського обслуговування.

Позивач і відповідач мають статус суб`єктів господарювання на ринку послуг в Україні.

Позивач є ліцензованою банківською установою.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).

У позовній заяві позивач стверджує, що відповідно до договору від 22.07.2014 №б/н та Умов та правил надання банківських послуг відповідачу відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 та надано кредитний ліміт у розмірі 200000,00 грн.

Однак відповідач своєчасно зобов`язання за кредитним договором від 22.07.2014 №б/н не виконав, не дотримався порядку розрахунку за користування кредитом, затвердженого розділом 3.2.1.4 Умов та правил надання банківських послуг, що призвело до утворення на його поточному рахунку станом на 09.06.2021 заборгованості у загальному розмірі 433052,45 грн, яка складається з:

- 176779,42 грн заборгованості за кредитом;

- 91787,95 грн заборгованості по процентах за користування кредитом;

- 4419,50 грн заборгованості по комісії за користування кредитом;

- 160065,58 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Користуючись наданим законом (ст.ст.15, 16 ЦК України) правом на самостійне обрання способу судового захисту та визначення розміру своїх вимог, позивач вважає своє право порушеним та просить захистити його права шляхом стягнення з відповідача заборгованості за договором банківського обслуговування від 22.07.2014 №б/н у розмірі 305913,27 грн (в тому числі: 176799,42 грн. заборгованості за кредитом, 91787,95 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 4419,50 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 32926,85 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором за період з 24.01.2018 до 13.07.2018).

При цьому на підтвердження позовних вимог позивачем подано:

- заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг від 22.07.2014 (а.с.14), оформлену фізичною особою-підприємцем Пшенишним М.В., - в якій зазначено, що підписант згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті банку www.pb.ua), Тарифами банку, які разом із цією заявою складають договір обслуговування; що підписант згоден на ведення з ПАТ КБ "Приватбанк" документообігу (...) як шляхом власноручного підписання так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, визначеному Умовами та правилами надання банківських послуг; що своїм підписом підписант приєднується і зобов`язується виконувати умови, викладені в Умовах і правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанка - договорі банківського обслуговування в цілому; що відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по банківському обслуговуванню з клієнтом через web-сайт банку (www.pb.ua або інший інтернет-/sms-ресурс, зазначений банком); що при укладенні договорів а також додаткових угод до них банк і клієнт допускають використання факсимільного відтворення печатки банку і підпису особи, уповноваженої на підпис договорів і угод до них від імені банку, здійсненого шляхом копіювання;

- заяву про відкриття рахунку від 22.07.2014 (а.с.14 зворот) - в якій в частині, що підлягає заповненню клієнтом, фізичною особою-підприємцем Пшенишним С.М., зазначено, що останній просить відкрити рахунок типу "поточний" у валюті "UAH" та внесено відомості про його ідентифікаційний код "2531317834"; в частині, що підлягає заповненню банком, наявні відомості, внесені уповноваженим працівником банку, Соболевською С.Я., про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 .

При цьому вказані заяви не містять посилань та прохань на надання кредиту, на розмір кредиту, умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, порядок нарахування та сплати штрафу і пені за невиконання умов договору тощо;

- витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" (а.с.15-31) та зазначено що в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua розміщені Тарифи Банку, які разом із заявою відповідача про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг складають договір банківського обслуговування від 22.07.2017 №б/н.

При цьому до позовної заяви документів на підтвердження того, що на момент підписання заяви від 22.07.2014 відповідач був ознайомлений саме з тими Тарифами обслуговування та тими Умовами та правилами надання банківських послуг в «ПриватБанку», витяги з яких приєднано до позовної заяви - не надано;

- довідку про розміри встановлених кредитних лімітів від 14.06.2021 №40722CSUIS07Z (а.с.32) - надано на поточний рахунок № НОМЕР_2 , а не № НОМЕР_1 , відкритий за заявою фізичної особи-підприємця Пшенишного С.М. про відкриття рахунку від 22.07.2014 (яку додано до позовної заяви).

При цьому даний документ суд розцінює як односторонній банківський документ;

- розрахунок заборгованості за договором від 22.07.2014 №б/н, укладеним між АТ КБ "ПриватБанк" та клієнтом - фізичною особою-підприємцем Пшенишним М.В. станом на 09.06.2021 (а.с.33-35) - який не містить відомостей та документальних підтверджень того, що він дійсно стосується кредиту, яким користувався відповідач, оскільки як в розрахунку, так і в заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг від 22.07.2017 посилання на відомості, за допомогою яких можна ідентифікувати боржника (зокрема, номер карткового рахунку боржника, тип рахунку тощо) - відсутні.

При цьому до позовної заяви додано лист АТ КБ "ПриватБанк" від 13.12.2017 вих.№2531317834 (а.с.90) з відомостями про те, що в цілому між Банком та фізичною особою-підприємцем Пшенишним М.В. укладено три договори:

від 22.07.2014 №б/н (за яким надано споживчий кредит),

від 22.07.2014 №б/н (за яким надано споживчий кредит) та

від 09.04.2011 №SAMDN50000043589092 (за яким надано у користування кредитний ліміт);

- виписки по рахунках відповідача (а.с.35-73):

№20634051505091 за період з 22.04.2014 до 09.06.2021,

№206-532021000351 за період з 22.07.2014 до 09.06.2021,

№96118011603128 за період з 22.07.2014 до 09.06.2021,

№206840515374926 за період з 22.07.2014 до 09.06.2021,

№20688011602380 за період з 22.07.2014 до 09.06.2021,

№96112011603168 за період з 22.07.2014 до 09.06.2021,

№20887051534928 за період з 22.07.2014 до 09.06.2021,

№20687011605098 за період з 22.07.2014 до 09.06.2021,

№96116011603205 за період з 22.07.2014 до 09.06.2021,

№8913031601300 за період з 22.07.2014 до 09.06.2021,

№80913051529062 за період з 24.01.2018 до 13.07.2018,

№29099051594552 за період з 22.07.2014 до 09.06.2021 - які не містять відомостей та документальних підтверджень того, що вони дійсно стосуються договору від 22.07.2014 №б/н і ніяк не кореспондуються із відомостями, внесеними уповноваженим працівником банку, Соболевською С.Я. до заяви про відкриття рахунку від 22.07.2014 (а.с.14 зворот) про відкриття фізичній особі-підприємцю Пшенишному М.В. поточного рахунку № НОМЕР_1 .

Крім того, у позовній заяві позивач вказує на отримання відповідачем кредиту у розмірі 200000,00 грн, однак доказів на підтвердження цьому не надає, як і змістовного/деталізованого розрахунку відсотків за користування кредитом та несвоєчасне його повернення (в тому числі правових підстав таких нарахувань). В обґрунтування заборгованості у розмірі 305 913,72 грн позивач лише посилається на розділ 3.18.1.1. "Умов та правил надання банківських послуг". Таким чином, не зрозуміло з чого виходив позивач при вирахуванні цієї суми.

Відповідно до приписів та норм Цивільного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин:

ч.1 ст.207. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку;

ч.1 ст.626. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;

ч.1 ст.628. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства;

ч.1 ст.638. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди;

ч.1 ст.509. 1. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

ч.1 ст.256. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

ч.1,2 ст.1054. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору;

ч.1, 2 ст.1055. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним;

ч.1 ст.634. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Враховуючи, що договір приєднання розроблений саме банком, то його умови повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведені до їх відома. У зв`язку з цим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Позивачем на підтвердження вимог щодо стягнення заборгованості за договором від 22.07.2014 №б/н надано заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг від 22.07.2014 та витяг з "Умов і правил надання банківських послуг", а також зазначено, що Тарифи банку (які в сукупності із наведеними документами складають договір банківського обслуговування від 22.07.2014 №б/н) - розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.

Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з поданою позивачем роздруківкою витягу з "Умов і правил надання банківських послуг" відповідач був ознайомлений та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг від 22.07.2014 №б/н, а також те, що вказаний документ на момент підписання відповідачем заяви взагалі містив умови, що додані позивачем до позовної заяви.

Роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (в даному випадку Банку), яка може вносити відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду 11.03.2015 у справі №6-16цс15, з чим повністю погоджується суд першої інстанції.

Отже до спірних правовідносин не можливо застосувати правила ч.1 ст.634 ЦК України, оскільки «Умови та правила надання банківських послуг», розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua неодноразово змінювались самим АТ КБ "ПриватБанк" в період з 22.07.2014 (дата виникнення спірних правовідносин) до 16.07.2021 (дата звернення позивача до суду із позовною заявою); таким чином позивач міг додати до позовної заяви вказаний документ у будь-якій його редакції, що є найбільш сприятливою для позивача для задоволення позову.

За вказаних обставин, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових Умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц, з чим повністю погоджується суд першої інстанції.

Відповідно до приписів ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно з Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5, а також Положенням

про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою Національного банку України від 05.11.2014 №705, банківська виписка має статус первинного документу та, як документ за операціями з використанням платіжних засобів, може бути використана під час урегулювання спірних питань.

Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, банком до позовної заяви додано виписки по рахунках фізичної особи-підприємця Пшенишного М.В. (а.с.35-73):

№20634051505091 за період з 22.04.2014 до 09.06.2021,

№206532021000351 за період з 22.07.2014 до 09.06.2021,

№96118011603128 за період з 22.07.2014 до 09.06.2021,

№206840515374926 за період з 22.07.2014 до 09.06.2021,

№20688011602380 за період з 22.07.2014 до 09.06.2021,

№96112011603168 за період з 22.07.2014 до 09.06.2021,

№20887051534928 за період з 22.07.2014 до 09.06.2021,

№20687011605098 за період з 22.07.2014 до 09.06.2021,

№96116011603205 за період з 22.07.2014 до 09.06.2021,

№8913031601300 за період з 22.07.2014 до 09.06.2021,

№80913051529062 за період з 24.01.2018 до 13.07.2018,

№29099051594552 за період з 22.07.2014 до 09.06.2021 - які не містять

відомостей та документальних підтверджень того, що вони дійсно стосуються договору від 22.07.2014 №б/н і ніяк не кореспондуються із відомостями, внесеними до заяви про відкриття рахунку від 22.07.2014 (а.с.14 зворот) уповноваженим працівником банку Соболевською С.Я. про відкриття фізичній особі-підприємцю Пшенишному М.В. поточного рахунку № НОМЕР_1 .

Разом з тим, виписка по рахунку № НОМЕР_3 за період з 22.07.2014 до 09.06.2021, визначеному позивачем у позовній заяві, як поточний рахунок, на який за умовами договору від 22.07.2014 №б/н встановлено кредитний ліміт у розмірі 200000,00 грн, містить відомості про здійснення банком 25.02.2021 операції із списання безнадійної заборгованості у розмірі 176779,42 грн за рахунок резерву (а.с.36).

Розрахунок заборгованості за договором від 22.07.2014 №б/н станом на 09.06.2021 (а.с.33), виконаний банком без надання доказів про те, які умови кредитування досягнуто між сторонами на час укладення договору, не є підтвердженням наявності заборгованості та правильності цього розрахунку. Крім того, він не містить підпису особи, яка його безпосередньо склала та не вказана підстава складання такого розрахунку (при списанні заборгованості).

Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України суд враховує, що:

ч.3 ст.13. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

ч.1 ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

ч.1 ст.74. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

ч.4 ст.74. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Оцінюючи подані докази, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів замовлення відповідачем та погодження відповідачеві грошового кредиту; на підтвердження розміру наданого відповідачу кредиту за заявою від 22.07.2014 на поточний рахунок № НОМЕР_4 ; що доводи позивача щодо тіла кредиту, розміру нарахованих сум не підтверджені належними первинними документами, тому відповідно перевірити розмір, підстави нарахованих відповідачеві сум боргу - є неможливим.

Суд при прийнятті рішення відхиляє доводи позивача:

про досягнення сторонами усіх істотних умов договору, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та не містять обґрунтованих посилань на докази, які б підтверджували факт погодження кредиту, отримання кредитної картки, встановлення кредитного ліміту, строк дії картки, строк повернення кредиту, досягнення згоди щодо процентної ставки за користування кредитом, встановлення відповідальності у вигляді пені та штрафних санкцій та сплати комісії за користування кредитними коштами чи обслуговування кредитного рахунку;

про те, що спірні кредитні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору приєднання, який регулюється ст.634 ЦК України і згідно з яким сторона може лише приєднатися до такого договору і не може запропонувати свої умови договору, оскільки підпис відповідача в Умовах та правилах надання банківських послуг відсутній, а позивачем у свою чергу не надано доказів, що саме ці умови або їх відповідна редакція існували чи були чинними на момент оформлення відповідачем заяви про приєднання від 22.07.2014 і не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору банківського обслуговування, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Такі ж висновки містяться у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №942/180/17, які розділяє суд першої інстанції.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення «Агрокомплекс проти України» №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення «Серявін проти України» №4909/04 від 10.02.2010, рішення «Трофімчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія А, №303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення «Желтяков проти України» №4994/04 від 09.09.2011).

За вказаних обставин суд відмовляє у задоволенні позову з мотивів недоведеності та необґрунтованості вимог.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у позові судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 16.11.2021.

Суддя Г.М.Скиба