Рішення № 101099422, 02.11.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2021 р. Справа № 917/13/21

Суддя Господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., при секретарі судового засідання Мацко О.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Харківського Національного університету внутрішніх справ, пр-т. Льва Ландау, 27, м. Харків, 61080, в особі відокремленого підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ, вул. Перемоги, 17/6, м. Кременчук, Полтавська область, 39605

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "АВІА", вул. Леонова, 2/27, м. Кременчук, Полтавська область, 39601

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (1) Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ 00032945)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (2) Міністерство освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 10; код ЄДРПОУ 38621185)

про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Харківський Національний університет внутрішніх справ в особі відокремленого підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ звернувся до господарського суду з позовною заявою № 6/1103 від 29.12.2020 року (вх. № 14/21 від 04.01.2021 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "АВІА" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 68 від 17.09.2002 року та витребування з незаконного володіння.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021 року даний позов був переданий на розгляд судді Погрібній С.В.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.01.2021 року заявлено самовідвід судді Погрібній С.В. від розгляду справи № 917/13/21.

Розпорядженням керівника апарату суду 15.01.2021 року № 4 на підставі п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 917/13/21.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2021 року справу № 917/13/21 розподілено судді Семчук О.О.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.01.2021 року позовну заяву залишено без руху.

У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду у порядку загального позовного провадження.

11.03.2021 року від уповноваженого представника відповідача надійшов через систему "Електронний суд" відзив на позовну заяву (вх. 2703), в якому просить суд застосувати позовну давність у справі № 917/13/21 та вказує на те, що проти позову заперечує повністю.

Позивач подав заяву про зміну підстав позову (вхід. № 3704 від 05.04.2021 року).

27.04.2021 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він просить суд витребувати від Національного авіаційного університету належним чином засвідчену копію протоколу № 13 засідання постійно діючої комісії по розгляду продажу ТОВ "НВО "АВІА" будівлі насосної станції на складі ПММ від 07.10.2002 року.

Ухвалою господарського суду Полтавської області 27.04.2021 року зазначено, що доповнення позивачем підстав позову новими обставинами та зміна посилань на норми матеріального права, викладені позивачем у заяві про зміну підстав позову, не вважаються зміною підстав позову та залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фонд державного майна України та Міністерство освіти і науки України.

22.06.2021 року від третьої особи - Міністерства освіти і науки України надійшов лист, в якому повідомлено суд про відсутність в архіві Міністерства освіти та науки України документів - дозволу на відчуження будівлі насосної станції на складі паливно-мастильних матеріалів, загальною площею 65,90 кв. м, 1986 введення в експлуатацію (договір купівлі-продажу № 68 від 17.09.2002), які знаходяться на території аеродрому "Кременчук" (Велика Кохнівка) Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету.

25.06.2021 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонду державного майна України надійшли пояснення щодо позову (вх. № 6962).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.07.2021 року (суддя Семчук О.С.) закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.08.2021 року на 10:30.

Розпорядженням керівника апарату суду 02.08.2021 року № 49 на підставі п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 917/13/21.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2021 року справу № 917/13/21 розподілено судді Білоусову С.М.

Ухвалою суду від 02.09.2021 року відкладено розгляд даної справи по суті на 05.10.2021 року на 11:00.

Ухвалою суду від 05.10.2021 року відкладено розгляд даної справи по суті на 02.11.2021 року на 10:15.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази та пояснення, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 02.11.2021 року суд виніс вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

Згідно договору купівлі-продажу № 68 від 17.09.2002 року Кременчуцький льотний коледж продав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "АВІА" придбав будівлю насосної станції на складі паливно-мастильних матеріалів, загальною площею 65,90 м2, 1986 року введення в експлуатацію, яка розташована на території аеродрому "Велика Кохнівка" Кременчуцького льотного коледжу (а.с. 17).

Як вбачається з свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.10.2009 року та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.10.2009 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "АВІА" зареєстровано майновий комплекс будівель та споруд за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Рокитне, вул. Сковороди, буд. 56, а саме: будівля майстерні по обслуговуванню високотехнологічного обладнання, А, А-1, А-2, а, 377,5 кв.м; будівля насосної станції, Г, 65,5 кв.м; будівля слюсарної майстерні для виконання ремонтно-профілактичних робіт, будівля зварювальної майстерні, Д, Д-1, Д-2, д, 171,0 кв.м; будівля пункту зберігання та видачі олив, Е, 31,0 кв.м; надземні резервуари Р-75, № 1-20; резервуари РВС-2000, № 21-22; резервуари Р-60, № 23-26; резервуари Р-25, № 27-29; резервуар Р-15, № 30 (а.с. 15-16).

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.03.2019 року № 186-р цілісний майновий комплекс Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету вирішено передати зі сфери управління Міністерства освіти і науки України до сфери управління Міністерства Внутрішніх справ України з приєднанням його до Харківського національного університету внутрішніх справ (ХНУВС) як відокремленого структурного підрозділу та надалі іменувати його - Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ.

Рішенням Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від 28.05.2019 року № 7/4 створено Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ як відокремлений підрозділ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 423 від 30.05.2019 року затверджений акт приймання-передачі від 23.05.2019 року, згідно якого цілісний майновий комплекс Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету прийнятий до сфери управління МВС (а.с. 18-24).

Розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації від 17.01.2020 № 30 вирішено надати Харківському національному університету внутрішніх справ в постійне користування земельну ділянку площею 441,15 та (кадастровий номер 5322485100:000:0001) для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, яка знаходиться на території Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (а.с. 25).

Позивач, обгрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що після здійснення державної реєстрації права користування на вказану земельну ділянку та проведення інвентаризації основних активів, розмішених на аеродромі, він встановив, що на частині зазначеної земельної ділянки знаходяться будівлі та споруди, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "АВІА".

Позивач у позові зазначає, що листами від 12.02.2020 року № 1/7-413, від 18.03.2020 року № 6/1025, від 28.05.2020 року № 6/1281 звертався до відповідача з проханнями надати інформацію про законність підстав їх присутності на території Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ та надати завірені копії правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Листом від 11.03.2020 року № 93 відповідач надав позивачу копію відомостей з реєстру права власності на нерухоме майно, право власності на яке виникло 23.10.2009 року та знаходиться за адресою: село Рокитне, вул. Сковороди, буд. 56.

З позовної заяви вбачається, що позивач посилається на те, що відчужене за договором купівлі-продажу від 17.09.2002 р. № 68 майно за правовою природою є приватизацією.

Позивач також у позові зазначає, що при укладенні спірного договору купівлі-продажу від 17.09.2002 року № 68 сторони в порушення ст. 63 Закону України "Про освіту", ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затверджене наказом Фонду державного майна України від 22 вересня 2000 р. N 1976 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2000 р. за N 692/4913 не дотримались встановленого порядку відчуження об`єкта державної власності, не врахували заборону його відчуження та не погодили таке відчуження з уповноваженим державою органом, який повинен надавати згоду на його здійснення.

Враховуючи вище викладене, позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду за захистом своїх прав з вимогою про визнання договору купівлі-продажу від 17.09.2002 р. № 68 недійсним та витребування з чужого незаконного володіння будівлю насосної станції на складі паливно-мастильних матеріалів, загальною площею 65,90 м2, 1986 року введення в експлуатацію, яка розташована на території аеродрому "Велика Кохнівка" Кременчуцького льотного коледжу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (1963 року, в редакції чинній на момент укладення спірного договору; далі - ЦК УРСР) недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону.

Згідно із ст. 41 ЦК УРСР, чинній на момент укладення спірного договору, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦК УРСР в силу зобов`язання одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦК УРСР зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки, зокрема:

- з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

- з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій — з актів планування;

- в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва;

- внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав;

- внаслідок інших дій громадян і організацій;

- внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання цивільно-правових наслідків.

Позивач посилається у позові на те, що сторонами договору порушено вимоги Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затверджене наказом Фонду державного майна України від 22 вересня 2000 р. N 1976 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2000 р. за N 692/4913.

Як зазначено в преамбулі даного Положення, воно визначає порядок відчуження майна шляхом продажу державного майна, закріпленого за державними підприємствами; державного майна, наданого в оренду; державного майна підприємств, які перебувають у процесі приватизації; державного майна тих суб`єктів підприємницької діяльності, щодо яких, відповідно до їхнього Статуту, поширюються норми чинного законодавства України, встановлені для державних підприємств; державного майна, що перебуває на балансі суб`єктів підприємницької діяльності недержавної форми власності.

А тому дане Положення стосується регулювання виключно державних підприємств, а до регулювання установ, якою був Кременчуцький льотний коледж, відношення не мало.

Обґрунтування позову порушенням Положення про порядок продажу на аукціоні за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1976 від 22.09.2000 року є безпідставним, оскільки зазначене положення стосується майна, функції з управління яким передано до органів приватизації. Позивач не довів жодним доказом того, що спірне майно було передано до органів приватизації.

Крім того, третя особа – Фонд державного майна України в своїх письмових поясненнях повідомила суду про те, що спірне майно, а саме будівлю насосної станції на складі паливно-мастильних матеріалів, загальною площею 65,90 м2, субєктом управління до Фонду з метою внесення до реєстру не надавалися.

У 2002 році питання, пов`язані із продажем (відчуженням) матеріальних цінностей з балансу установ, основна діяльність яких здійснювалася за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, регламентувались Типовою інструкцією про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України, Міністерства економіки України від 10.08.2001 року № 142/181 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 05.09.2001 року за № 787/5978, яка не передбачала погодження з Фондом відчуження нерухомого майна таких установ.

Відповідач зазначає, що спірне майно Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "АВІА" придбало на підставі договору купівлі-продажу № 68 від 17.09.2002 року, але в подальшому було проведено реконструкцію придбаних об`єктів нерухомого майна, здійснено будівництво нових будівель та споруд, разом з іншими, та зареєстровано право власності на майновий комплекс будівель та споруд за адресою: вул. Сковороди, буд. 56, с. Рокитне, Кременчуцький район, Полтавської області, що підтверджується свідоцтвом на право власності на нерухоме майно серії ССР № 521142 від 23.10.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ці обставини позивач в установленому порядку не спростував.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого наведеними нормами. Суб`єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб.

Така ж правова позиція викладена у постанові КГС Верховного Суду від 26.08.2020 року у справі № 925/1158/19, яка враховується судом при вирішенні цієї справи

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 року при розгляді справи № 910/12787/17, в якій вказано наступне.

Так, за змістом статей 203, 215, 217 ЦК України оспорювати правочин у суді може одна зі сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття “заінтересована особа” такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

У цій справі позов про визнання недійсними кредитних договорів у частині сплати винагороди за користування кредитом подала особа, яка не була стороною кредитних договорів, — заінтересована особа.

ОП КГС ВС зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має – перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не є стороною договору № 68 від 17.09.2002 року.

А сторонами оспорюваного договору № 68 від 17.09.2002 року є Кременчуцький льотний коледж (код ЄДРПОУ 01132369) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "АВІА".

Як свідчать подані суду докази, Кременчуцький льотний коледж з кодом ЄДРПОУ 01132369 був юридичною особою, яка створена рішенням колегії Міністерства освіти України від 23.06.1993 року 13/2 та зареєстровано у виконкомі Кременчуцької міської ради у відповідності до розпорядження № 1332 від 05.11.1997 року, що підтверджується Статутом Кременчуцького льотного коледжу, затвердженого 16.10.1997 р.

10.06.2003 року Національним авіаційним університетом прийнято наказ № 101/09 "Про заходи щодо реорганізації Кременчуцького льотного коледжу", згідно з яким вирішено утворити у структурі Національного авіаційного університету - Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету.

15.09.2003 року зареєстровано Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 01132369), тобто код ЄДРПОУ залишився тим самим.

24.04.2008 року внесено запис про припинення Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 01132369) внаслідок реорганізації з правонаступництвом всіх прав та обов`язків Національним авіаційним університетом (код ЄДРПОУ – 01132330).

Наказом від 29.05.2019 року Національний авіаційний університет вирішив припинити діяльність Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 01132369) як відокремленого підрозділу шляхом його приєднання до Харківського національного університету внутрішніх справ; встановлено, що Харківський національний університет внутрішніх справ є правонаступником Національного авіаційного університету в частині майнових і немайнових прав та обов`язків Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету.

В ч. 1 статті 87 Цивільного кодексу України вказано, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Згідно із ч. 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

В статті 95 Цивільного кодексу України зазначено, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Згідно із ч. 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

А в ч. 5 цієї статті зазначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач - Харківський національний університет внутрішніх справ (ідентифікаційний код 08571096) зареєстрований як юридична особа 13.03.2001 року.

Разом з тим, Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ як відокремлений підрозділ цього Університету було створено Рішенням Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від 28.05.2019 № 7/4 та зареєстровано в Реєстрі 30.05.2019 року. Тобто, Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ створено значно пізніше, ніж укладено оспорюваний договір № 68 від 17.09.2002 року.

Отже, посилання позивача у позові на те, що спірне майно надавалося позивачу для здійснення статутної діяльності, а також на те, що майно відчужувалося саме позивачем є необґрунтованим.

Матеріалами справи не підтверджується, що позивач є правонаступником юридичної особи - Кременчуцького льотного коледжу (кодом ЄДРПОУ 01132369), який вказаний стороною договору № 68 від 17.09.2002 року.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Правовий аналіз положень статті 387 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Згідно із статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно із ч. 1 статті 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Таким чином, позивач має довести належними доказами обставини та підстави набуття ним права власності на спірне майно, а саме: будівлю насосної станції на складі паливно-мастильних матеріалів, загальною площею 65,90 м2, 1986 року введення в експлуатацію, яка розташована на території аеродрому "Велика Кохнівка" Кременчуцького льотного коледжу.

Під час розгляду справи позивач - Харківський національний університет внутрішніх справ - не надав суду жодного доказу, який би підтверджував наявність у Харківського національного університету внутрішніх справ права власності на спірне майно, а саме: будівлю насосної станції на складі паливно-мастильних матеріалів, загальною площею 65,90 м2, 1986 року введення в експлуатацію, яка розташована на території аеродрому "Велика Кохнівка" Кременчуцького льотного коледжу.

Також позивач не надав суду жодного доказу набуття ним права власності на вказане майно та реєстрації цього права за ним.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що спірне майно було передано йому за Актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.05.2019 року № 423 , оскільки у вказаному акті серед будівель та споруд, що входять до цілісного майнового комплексу та що передавалися позивачу, відсутня вказівка про передачу позивачу будівлі насосної станції на складі паливно-мастильних матеріалів, загальною площею 65,90 м2, 1986 року введення в експлуатацію, яка розташована на території аеродрому "Велика Кохнівка" Кременчуцького льотного коледжу.

Крім того, позивачем не доведено жодним доказом того, що на дату складення вказаного Акту спірне майно обліковувалося на балансі Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету та входило до його цілісного майнового комплексу, що був предметом передачі позивачу.

Отже, спірний договір не порушує прав позивача, оскільки останній не довів наявності у нього права власності на це майно.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем за подання позовної заяви до суду, згідно з платіжними дорученнями № 45068259 та № 45068387 від 24.12.2020 року та від 27.01.2021 року, сплачений судовий збір в сумах 2 102,00 грн. та 2 270,00 грн. відповідно.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 15.11.2021 року.

Суддя Білоусов С. М.