Ухвала суду № 101099420, 09.11.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню

09.11.2021 р. Справа № 917/61/17

м. Полтава

за заявою боржника (відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом) - Комунального підприємства "Теплоенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 917/61/17

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", вул.І.Приходька, 139, м. Кременчук, Полтавської області,39600

до 1. Комунального підприємства "Теплоенерго", вул.Софіївська, 68, м. Кременчук, Полтавської області,39617

2.Кременчуцької міської ради, площа Перемоги,2, м.Кременчук, Полтавської області,39600

про стягнення 19 904 327,77 грн.

та за зустрічним позовом Комунального підприємства "Теплоенерго", вул.Софіївська,68, м. Кременчук, Полтавської області, 39617

до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", вул.І.Приходька,139, м. Кременчук, Полтавської області,39621

про визнання недійсним пункту договору

Суддя Солодюк О.В.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання

Розглядається заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 917/61/17 від 04.12.2017р. в частині стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" суми пені - 4354077,62 грн., 3% річних - 593694,68 грн.

Ухвалою суду від 20.10.2021р. призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 01.11.2021р. на 10-00 год.

В обґрунтування заяви боржник посилається на те, що заборгованість за наказом Господарського суду Полтавської області у справі № 917/61/17 погашена до 01 червня 2021року, а тому пеня, 3% річних, є такими, що підлягають списанню, а вказаний наказ є таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені – 4354077,62 грн., 3% річних – 593694,68 грн.

Підставою для списання пені та 3% річних заявник зазначає Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» №1730-VІІІ від 03.11.2016, в редакції Закону «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-ІХ від 14.07.2021, який набрав чинності 29.08.2021 р.

У доповненні до заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню (вх. № 11562 від 20.10.2021р.) заявник (боржник) просить суд зупинити виконавче провадження № 56191548, що перебуває на виконанні ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та виконання (стягнення) за наказом Господарського суду Полтавської області у справі № 917/61/17 від 04.12.2017р. у даному виконавчому провадженні до прийняття рішення у даній справі, посилаючись зокрема на те, що підприємство має соціальне значення і у місті початок опалювального сезону, і арешт рахунків та проведення примусових стягнень по ньому призведе до зриву опалювального сезону та виходу з ладу інженерних мереж.

Ухвалою суду від 21.10.2021р. зупинено виконання наказу господарського суду Полтавської області у справі № 917/61/17 від 04.12.2017р. у виконавчому провадженні № 56191548 до прийняття рішення у даній справі.

У відзиві (вх. № 119614 від 29.10.2021р. та вх. № 11985 від 01.11.2021р.) стягувач проти заяви боржника заперечує, посилаючись на те, що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи впевненість у тому, що існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Стягувач зазначає, що згідно рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 № 3-рп/2001 зазначено, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 916/80/16 від 05.12.18).

У відповіді на відзив (вх. № 11973 від 01.11.2021р. - електронна пошта, вх. № 11984 від 01.11.2021р.) боржник проти відзиву стягувача заперечує, посилаючись на обгрунтованість даної заяви та судову практику з аналогічних питань.

01.11.2021р. за вх. № 11970 (електронна пошта) та вх. № 11983 до суду надійшло клопотання заявника (боржника) про залучення доказів та письмових пояснень, у якому зазначено, що КП «Теплоенерго» розрахувалось з ПАТ «КВБЗ» по основній сумі боргу по рішенню господарського суду Полтавської області від 13.11.2017р. у справі № 917/61/17 за теплову енергію в сумі 14 466 007,28 грн. (з яких 14 451 925,58 грн. до 06.04.2018 (до відкриття виконавчого провадження) та 14 081,70 грн. – 21.06.2018), тобто до 01 червня 2021р. Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:

- підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;

- підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

Застосування статті 7 вказаного Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості до певної дати. Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №922/3212/19 та була додана в додатку 3 до Заяви КП «Теплоенерго» №12-08/2020 від 18.10.2021. Додатково до даної судової практики заявником надано правову позицію, викладену в ухвалі Господарського суду Київської області від 04.12.2020 у справі №911/2012/13, що залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 у справі №911/2012/13.

Заявник зазначає, що КП «Теплоенерго» звернулось до ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» листом 12-08/1842 від 21.09.2021 року, та повторно листом №12-08/1995 від 12.10.2021, про що також поставив до відома листом № 12-08/1994 від 12.10.2021 року ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), щодо виконання вимог ст.7 Закону №1639-ІХ. Однак, дані листи залишаються проігнорованими зі сторони ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод».

В судовому засіданні 01.11.2021р. оголошувалась перерва до 09.11.2021р. до 14-00 год.

05.11.2021р. від боржника надійшло клопотання про залучення доказів та письмових пояснень (вх. № 12267 - електронна пошта), у яких він посилається на ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», яка, як зазначає боржник, є нормою прямої дії і застосування даної норми не ставиться в залежність від виконання бідь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості до певної дати та не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.

08.11.2021р. від стягувача до суду надійшли додаткові пояснення (вх. № 12338), у яких зазначається, що Закон № 1730 не наділяє суд процесуальною можливістю визнавати недійсними видані виконавчі документи у зв`язку із прийняттям вказаного вище Закону, оскільки у останньому відсутня пряма вказівка на вчинення такої дії, як і відсутня вказівка про припинення існуючого між сторонами зобов`язання.

Як унормовано ч. 2 ст. 328 ГПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

При цьому, як зазначає стягувач, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

1) матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);

2) процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь - яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання.

В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.

Зазначена правова позиція, як зазначає стягувач, викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2019р. у справі № 910/8665/17.

Тобто, в межах розгляду саме заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте, не здійснюється перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків.

Такий перегляд судового рішення по суті, як зазначає стягувач, можливий лише в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, а не в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

В свою чергу, саме результати такого перегляду в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами з прийняттям відповідного судового рішення можуть стати підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Наказ у справі не був виданий судом помилково (рішення суду у даній справі набрало законної сили, рішення суду підлягає примусовому виконанню, рішення суду в частині стягнення пені, інфляційних втрат та процентів річних не скасоване). Наказ був виданий за наявності відповідної правової підстави та не створює для боржника обов`язків, які не передбачені рішенням суду. Стосовно інших причин (як однієї з підстав визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково), наявність Закону № 1730 (з урахуванням внесених змін), зокрема ч. 2 ст. 7, не виключає норму (загальну умову) ЦК України, що встановлює виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стягувач зазначає, що виконання рішення суду проводиться лише тим способом, який визначено у рішенні, або в порядку статті 331 ГПК України цей спосіб і порядок виконання може бути змінений. Стаття 19 Конституції України не передбачає право суду змінювати або доповнювати підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, і така зміна буде суперечити цій нормі.

09.11.2021р. за вх. № 12365 (електронна пошта) від боржника (заявника) до суду надійшло клопотання про залучення доказів.

В судовому засіданні 09.11.2021р. представник заявника просить заяву про визнання наказу господарського суду від 04.12.2017р. у справі № 917/61/17 визнати таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" суми пені - 4354077,62 грн., 3% річних - 593694,68 грн.

Представники стягувача проти даної заяви заперечують.

Розглянувши матеріали заяви, заслухавши представників заявника та стягувача, суд встановив:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 31.10.2017р. у справі № 917/61/17 стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" заборгованість у розмірі 19 413 779, 58 грн., з яких заборгованість у розмірі 14 466 007,28 грн., пеня – 4354077,62 грн., 3% річних - 593694,68 грн., також витрати на сплату судового збору в розмірі 231296,23 грн.

26.03.2018р. постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Полтавської області від 31.10.2017р. по справі № 917/61/17 залишено без змін.

04.07.2018р. Постановою Верховного Суду постанову Харківської апеляційного господарського суду від 26.03.2018р. та рішення господарської суду Полтавської області від 31.10.2017р. по справі № 917/61/17 залишено без змін .

Стягнута за рішенням суду сума боргу, виникла станом на 18.10.2017 року на підставі Договору купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді №4313/082023/с від 31.07.2013 року.

04.12.2017р. на виконання вищезазначеного рішення видано відповідний наказ.

Вказаний наказ господарського суду Полтавської області знаходиться на примусовому виконанні ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), де відкрито виконавче провадження за № 56191548 (постанова від 17.04.2018 р.)

З матеріалів заяви вбачається, що заборгованість в розмірі 14 466 007,28 грн. по даному наказу сплачена боржником до 01.06.2021 р. Даний факт підтверджений наданими заявником доказами та не заперечується стягувачем.

КП «Теплоенерго» звернулось до ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» листом 12-08/1842 від 21.09.2021 року, про що також поставив до відома листом № 12-08/1994 від 12.10.2021 року ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо виконання вимог ст.7 Закону №1639-ІХ. Однак, відповіді на вищезазначені листи від ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» КП «Теплоенерго» не отримало.

19.10.2021р. боржник звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого документу - наказу господарського суду від 04.12.2017р. у справі № 917/61/17 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" пені в сумі 4 354 077,62 грн. та 3% річних - 593 694,68 грн.

При вирішенні заяви, суд виходить з наступного.

За частиною 1 статті 328 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 2 статті 328 ГПК України встановлено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові № 910/9026/13 від 12 жовтня 2018 року, в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.

03.11.2016 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» №1730-VІІІ (далі - Закон №1730-VІІІ), який набрав чинності 30.11.2016. Цим Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Водночас, 29.08.2021 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-ІХ від 14.07.2021 (далі - Закон №1639-ІХ), яким внесено зміни до Закону №1730-VІІІ та до його назви.

Згідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-ІХ, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-ІХ, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-ІХ, передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.

Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:

- підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;

- підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

Таким чином, вказаною статтею законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу, договорами купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді за умов її погашення боржниками до 01.06.2021.

При цьому застосування статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачами до певної дати. Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, З Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом. Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №922/3212/19 та від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, в постанові Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 у справі №911/2012/13.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №284 від 05.11.2021 року внесені зміни до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно ЗУ «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», згідно з додатком до нього відомості по КП «Теплоенерго» доповнені обсягом кредиторської заборгованості перед ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», утвореної станом на 01 червня 2021 року, що підлягає реструктуризації, а також обсягом пені, інфляційних нарахувань, 3% річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, утворену станом на 01.06.2021 тощо (№ запису в реєстрі 104.2), де сума таких визнана в реєстрі нарахувань станом на 01.06.2021 складає 7 559 109,20 грн.

Вказана сума нарахувань 7 559 109, 20 грн. внесена до вказаного вище реєстру відповідно до заяви №06/2108 від 27.10.2021 щодо внесення змін до реєстру КП «Теплоенерго» до якої було надано розшифровку складу цієї кредиторської заборгованості, а саме - Довідки про обсяги та структуру кредиторської заборгованості, де в строчці « 4» по кредитору ПАТ «КВБЗ» зазначені заявлені до внесення до реєстру залишки таких нарахувань по справі №917/61/17, а саме, в колонці зазначені дані «неустойка «штрафи, пені», інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість (без судового збору)» - 4 947 772,30грн. (тобто сума по Рішенню - пеня - 4 354 077 62грн., 3% річних - 593 694,68 грн., загалом - 4 947 772,30грн.), «судовий збір» - 231 296,23 грн.

За поставлену теплову енергію за договором по рішенню суду від 31.10.2017р. у справі № 917/61/17 боржник розрахувався у повному обсязі до 01.06.2021, а саме, у розмірі 14 466 007,28 грн., з яких 14451925,58грн. до 06.04.2018 (до відкриття виконавчого провадження) та 14081,70 - 21.06.2018.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що обставини, зазначені боржником в заяві про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є такими, що дають можливість вважати вказаний наказ таким, що не підлягає виконанню, у розумінні вимог статті 328 ГПК України, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Полтавської області у справі № 917/61/17 від 04.12.2017р. в частині стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" суми пені - 4354077,62 грн., 3% річних - 593694,68 грн.

За таких обставин, суд задовольняє заяву Комунального підприємства «Теплоенерго» про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Полтавської області від 04.12.2017р. у справі №917/61/17 в частині стягнення з Комунального підприємства «Теплоенерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» суми пені у розмірі 4354077,62 грн., 3% річних у розмірі 593694,68 грн.

Щодо доводів стягувача, суд зазначає наступне.

30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» №1730-VІІІ, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 Закону (в редакції Закону № 1639-ІХ) заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість), (до такої кредиторської заборгованості, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду), зокрема, є кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.

Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.

Частиною першою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:

підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;

підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

Отже, в силу частини першої статті 58 Конституції України Закон № 1730-VIII в редакції Закону України № 1639-ІХ не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 01.06.2021р. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2020 р. у справі № 922/3212/19.

Враховуючи вищевикладене, заява боржника - Комунального підприємства "Теплоенерго" про визнання наказу господарського суду Полтавської області від 04.12.2017р. у справі № 917/61/17 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" пені в сумі 4 354 077,62 грн., 3% річних - 593 694,68 грн. обгрунтована і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234, 328 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву боржника (відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом) - Комунального підприємства "Теплоенерго" про визнання наказу Господарського суду Полтавської області від 04.12.2017р. у справі № 917/61/17 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго", вул.Софіївська,68, м.Кременчук, Полтавської області, 39617, код ЄДРПОУ 31700972 на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", вул.І.Приходька,139, м. Кременчук, Полтавської області,39621, код ЄДРПОУ 05763814 - пені в сумі 4 354 077,62 грн., 3% річних - 593 694,68 грн. задовольнити.

2. Визнати наказ Господарського суду Полтавської області від 04.12.2017р. у справі № 917/61/17 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго", вул.Софіївська,68, м.Кременчук, Полтавської області, 39617, код ЄДРПОУ 31700972 на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", вул.І.Приходька,139, м. Кременчук, Полтавської області,39621, код ЄДРПОУ 05763814 - пені в сумі 4 354 077,62 грн., 3% річних - 593 694,68 грн.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня складення повної ухвали (ст.ст.235, 253, 255, 256 ГПК України).

Згідно ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повна ухвала складена 16.11.2021 р.

Суддя Солодюк О.В.