Рішення № 101099360, 16.11.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2021 р. Справа № 916/2798/21

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

розглянувши справу№916/2798/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова Компанія" (адреса для листування: 35400, Рівненська область, смт. Гоща, вул. Б.Хмельницького,27; ел. пошта: gazovakompania@gmail.com) до Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" (68802, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська,188) про стягнення 136146,50грн, з яких 123058,20грн основного боргу, 7970,62грн пеня, 3405,87грн втрат від інфляції та 1711,81грн три проценти річних,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача, заяв та клопотань, процесуальні дії суду:

Позивач у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23 грудня 2020 між Товариством з обмеженою відповідністю «Газова Компанія» та Державним підприємством «Ренійський морський торговельний порт» за результатами електронних торгів, як з переможцем закупівлі було укладено договір постачання природного газу №2/30- 20/в від 23.12.2020, який було опубліковано на авторизованому електронному майданчику на веб-порталі Уповноваженого органу ProZorro. Фактичне постачання природного газу споживачу розпочалося 29.12.2020 з моменту включення відповідача як споживача в Реєстрі споживачів Постачальника (Позивача) в інформаційній платформі оператора ГТС. З 29.12.2020 року по 31.03.2021 року на підставі вище вказаного договору позивачем було передано відповідачу природний газ в загальному обсязі 14592,00 куб.м. на загальну суму 123058,20 грн, разом з тим зобов`язання щодо оплати за вказаний фактично переданий природний газ відповідачем не були виконані. Позивач вказує, що за період з 29.12.2020 по 31.03.2021 у відповідності до наведеного договору останнім відповідачу було передано природного газу: з 29.12.2021 по 31.01.2021- 6558,00 м.куб. на загальну суму 54 769,20 грн згідно підписаного сторонами акту приймання-передачі природного газу №00001 від 17.02.2021; з 01.02.2021 по 28.02.2021 - 5654,00 м.куб. на загальну суму 48 059,00 грн згідно підписаного сторонами акту приймання-передачі природного газу №00002 від 09.03.2021; з 01.03.2021 по 31.03.2021 - 2380,00 м.куб. на загальну суму 20 230,00 грн згідно підписаного сторонами акту приймання-передачі природного газу № 00003 від 19.04.2021. Позивач стверджує, що вказані акти погоджені та підписані обома сторонами договору, постачання при цьому, відповідачем підтверджено, жодних претензій по об`єму, якості та строків до постачальника не було. Позивач відзначає, що за дані передані обсяги природного газу в загальному розмірі 14592,00 куб.м. на загальну суму 123058,20 грн відповідач не здійснив оплати, що і стало підставою звернення до суду із даним позовом.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, незважаючи на те, що ухвалу суду від 17.09.2021 про відкриття провадження у справі №916/2798/21 було вручено відповідачу поштою під розписку ще 28.09.2021, тобто, у відповідача була наявна достатня можливість скористатись правом на подання відзиву на позов. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. При цьому, суд враховує, що ухвалу суду від 17.09.2021 судом було надіслано на офіційну поштову адресу відповідача, що зазначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 16.11.2021.

Так, положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, враховуючи, вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідача про розгляд судом справи №916/2798/21 засобами поштового зв`язку, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.09.2021 відкрито провадження у справі №916/2798/21 та постановлено розглядати справу №916/2798/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Клопотання позивача про долучення доказів за вх.№25997/21 від 04.10.2021 судом було задоволено.

Подані позивачем за супровідним листом від 04.11.2021 за вх.№29477/21 оригінали доказів були судом оглянуті.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

23 грудня 2020 між ТОВ «Газова Компанія» (надалі-Постачальник) та Державним підприємством «Ренійський морський торговельний порт» (надалі-Споживач) було укладено договір постачання природного газу №2/30-20/в, згідно умов якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ. а Споживач зобов`язується прийнята його та оплатити на умовах цього Договору. Постачальник передає Споживачу у грудні 2020-квітні 2021 року замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 30,00 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі-розрахункові періоди) (тис.куб.м.): жовтень 2020 обсяг - 0, листопад 2020 обсяг - 0, грудень 2020 обсяг - 5,0, січень 2021 обсяг - 9,0, лютий 2021 обсяг - 9,0, березень 2021 обсяг - 7,0, квітень 2021 обсяг - 0. Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1 цього Договору повністю покривають потреби Споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього Договору. Споживач самостійно визначає обсяги, зазначені у пункті 2.1 цього Договору, і несе відповідальність за правильність їх визначення. Перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися за ініціативою Споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (у даному випадку й надалі по тексту Договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГТС). Для цього Споживач зобов`язаний своєчасно надати Постачальнику два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі ± 10 відсотків (десять відсотків) від зазначеного в пункті 2.1 обсягу без підписання додаткової угоди :за виключенням випадків, визначених умовами пункту 3.3. цього Договору. Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 власного видобутку (видобутий на території України) та/або імпортований газ, ввезений на митну територію України у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в aкті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані Споживачем в той період (періоди), коли Споживач був включений Постачальником до свого Реєстру, з урахуванням положень пункту 3.3. даного Договору. В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період (розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника), також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього Договору). Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом: копію акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем; інформацію за підписом уповноваженої особи Споживача стосовно обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до Реєстру споживачів Постачальника (відповідно до пункту 3.8 цього Договору), з розбивкою цих обсягів природного газу, за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим Договором). Цю розбивку Споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку Постачальника і приймається Постачальником як підтвердження фактично використаних Споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді. Підписані Споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим Договором і з урахуванням пункту 3.8 цього Договору, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає Споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання Постачальником акта приймання-передачі природного газу Постачальник письмово повідомляє Споживача про причини такого непідписання акта. Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання Постачальником своїх зобов`язань за цим Договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді. Ціна за 1000 куб.м. природного газу визначається Сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту. У разі непідписання/несвоєчасного підписання Сторонами відповідної додаткової угоди, Сторони при оформленні актів приймання-передачі природного газу і визначенні ціни (пункти 3.9-3.10 цього Договору) користуються Прейскурантом. Загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування. Оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу. За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором. У разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Збитки, завдані одній із Сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою Стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) Стороною в порядку та розмірі, визначених цим Договором та чинним законодавством України. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 31 березня 2021 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.п.1.1., 2.1., 2.2., 2.4., 2.5., 3.1., 3.8., 3.9., 3.10., 3.11., 4.2., 4.4.,5.1., 7.1., 7.2., 7.7., 11.1. договору).

Пунктами 1., 2., 4., 5. додаткової угоди №1 від 26.01.2021 укладеної до договору постачання природного газу №2/30-20/в від 23.12.2020 встановлено, що у зв`язку із коливанням рівня цін на природний газ (газове паливо) по Україні у бік зростання, який згідно даних Рівненської торгово-промислової палати становить 8840,00 гри. з ПДВ за тис.куб.м. (згідно довідки №56.03/20, що додається), інформація про що - ресурс січня (з урахуванням витрат на доступ до потужностей, з ПДВ - у розмірі 8700,00 за тис.куб. м.) передбачена і в Прейскуранті на відповідний період, що розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника. Сторони дійшли згоди збільшити ціну природного газу на 10 %, без збільшення суми договору, у зв`язку з чим домовилися, що ціна за одну тисячу кубічних метрів (тис. куб м.) природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу' до потужності складає 6141,67 грн , крім того податок на додану вартість становить 1228,33 грн Всього ціна за одну тисячу кубічних метрів (тис. куб. м.) природного газу становить 7370,00 грн». У зв`язку із зростанням ціни за одиницю товару, без збільшення суми Договору, Сторони домовилися зменшити кількість товару, та викласти п. 2.1 розділу II Договору у наступній редакції: « 2.1. Постачальник передає Споживачу у грудні 2020 - квітні 2021 року замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 27,27272 тис куб метрів, в тому числі по місяцях (розрахункові періоди) (тис.куб м.). Інші умови Договору залишаються незмінними і Сторони підтверджують по них свої зобов`язання. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та поширюється на відносини, які виникли з « 01» січня 2021 року, в порядку, як це передбачено відповідно до ч.З ст.631 ЦК України.

Пунктами 1., 2., 4., 5. додаткової угоди №2 від 27.01.2021, додаткової угоди №3 від 28.01.2021 укладених до договору постачання природного газу №2/30-20/в від 23.12.2020 встановлено, що у зв`язку із коливанням рівня цін на природний газ (газове паливо) по Україні у бік зростання, який згідно даних Рівненської торгово-промислової палати становить 8840,00 гри. з ПДВ за тис.куб.м. (згідно довідки №56.03/20, що додається), інформація про що - ресурс січня (з урахуванням витрат на доступ до потужностей, з ПДВ - у розмірі 8700,00 за тис.куб. м.) передбачена і в Прейскуранті на відповідний період, що розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника. Сторони дійшли згоди збільшити ціну природного газу на 10 %, без збільшення суми договору, у зв`язку з чим домовилися, що ціна за одну тисячу кубічних метрів (тис. куб м.) природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу' до потужності складає 7083,33 грн , крім того податок на додану вартість становить 1416,67 грн Всього ціна за одну тисячу кубічних метрів (тис. куб. м.) природного газу становить 8500,00 грн». У зв`язку із зростанням ціни за одиницю товару, без збільшення суми Договору, Сторони домовилися зменшити кількість товару, та викласти п. 2.1 розділу II Договору у наступній редакції: « 2.1. Постачальник передає Споживачу у грудні 2020 - квітні 2021 року замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 23,64706 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (розрахункові періоди) (тис.куб м.). Інші умови Договору залишаються незмінними і Сторони підтверджують по них свої зобов`язання. Ці Додаткові угоди набирають чинності з моменту їх підписання та поширюються на відносини, які виникли з « 01» січня 2021 року, в порядку, як це передбачено відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України.

Позивачем передано відповідачу природний газ на зальну суму 123058,20грн згідно актів приймання передачі , а саме: акт №00001 від 17.02.2021на суму 54769,20 грн, акт №00002 від 09.03.2021 на суму 48059,00грн, акт №00003 від 19.04.2021 на суму 20230,00грн.

Листом-відгуком №1-34/445 від 05.05.2021 відповідач повідомив позивача, про те, що поставка природного газу здійснювалася своєчасно у строки та в обсягах передбачених вищевказаним договором та зауважень чи порушень до поставки газу, претензії до його якості, інших істотних умов договору відсутні.

01.06.2021 позивач звернувся до відповідача із претензією №1 про виконання останнім своїх договірних зобов`язань та погасити заборгованість в розмірі 123 058,20 грн за поставлений природний газ за період з грудня 2020 року по 31 березня 2021 року в загальному обсязі 14 592,00 куб.м.

Згідно листа відповідача від 06.07.2021 №1-34/753, який є відповіддю на претензію №1, останнім вказано, що дійсно між ДП «РМТП» та ТОВ «Газова Компанія» укладено договір №2/30-20/в від 23.12.2020 про постачання природного газу. Відповідачем, також зазначено, що у зв`язку із скрутним фінансовим становищем підприємства, а також арештом рахунків за виконавчим провадженням від 20.12.2019 року №60923244 ДП «РМТП» не має можливості сплачувати рахунки по договору №2/30-20/в від 23.12.2020, однак від виконання умов договору останній не відмовляється та зобов`язується погасити заборгованість за спожитий природний газ у строк до 01.08.2021.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Таким чином, судом встановлено, що позивач за договором №7708/1920-ТЕ-23 від 20.09.2019 поставив відповідачу природний газ згідно актів приймання-передачі №00001 від 17.02.2021 на суму 54769,20 грн, №00002 від 09.03.2021 на суму 48059,00грн, №00003 від 19.04.2021 на суму 20230,00грн, за який відповідач не розрахувався, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 123058,20грн, яку останній визнав у відповіді на пертензію позивача.

Також через несвоєчасність оплати заборгованості по договору поставки позивач нарахував до стягнення з відповідача 7970,62грн пені, 3405,87грн втрат від інфляції, 1711,81грн 3% річних.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

При перевірці судом наведеного позивачем розрахунку сум втрат від інфляції загалом за період березень 2021 - серпень 2021 встановлено, що його зроблено вірно, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3405,87 грн втрат від інфляції.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд встановив, що він є вірним, тому підлягає судом задоволенню у повній мірі позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 1711,81грн три проценти річних загалом за періоди з 26.02.2021 по 25.08.2021, з 26.03.2021 по 10.09.2021, з 26.04.2021 по 10.09.2021.

З підстав не належного та не своєчасного виконанням договірних зобов`язань, позивач нарахував до стягнення з відповідача, також, пеню в розмірі 7970,62грн загалом за періоди з 26.02.2021 по 25.08.2021, з 26.03.2021 по 10.09.2021, з 26.04.2021 по 10.09.2021.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що його зроблено вірно, у зв`язку з чим підлягає судом задоволенню у повній мірі позовна вимог позивача про стягнення з відповідача 7970,62грн загалом за періоди з 26.02.2021 по 25.08.2021, з 26.03.2021 по 10.09.2021, з 26.04.2021 по 10.09.2021.

Таким чином, з огляду на обґрунтування та доведення позивачем заявлених позовних вимог, суд в повній мірі їх задовольняє, з врахуванням чого, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 123058,20грн основного боргу, 7970,62грн пені, 3405,87грн втрат від інфляції та 1711,81грн три проценти річних.

Також, позивачем подано клопотання від 04.11.2021 за вх.№29478/21, яким визначено суму витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивач подав до справи: договір про надання правової допомоги №08-21-аб від 01.08.2021, укладений між ТОВ "Газова Компанія" та адвокатським об`днанням "Калька і Луцик", акт прийому-передачі від 17.08.2021 з детальним описом виконаних робіт, платіжне доручення №453 від 26.10.2021 про сплату позивачем 10000,00грн адвокатському об`єднанню за надання юридичних послуг.

Разом з тим слід зазначити, що наявний в матеріалах справи акт прийому-передачі про обсяг виконаних робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат за надання юридичних послуг у зазначеному розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.1, 2, 3, 4, 5, 6 ст.126 ГПК України).

Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Між тим, як зазначила Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. по справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v.Ukraine, заява №19336/04, §268)).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Наразі, з наданого заявником до заяви акту прийому-передачі від 17.08.2021, що містить детальний опис виконаних робіт, вбачається, що по даній справі адвокат надав наступні послуги, а саме: надання юридичних консультацій, 3 години, вартість 2000,00грн; підготовка та подача до суду позовної заяви про стягнення заборгованості за Договором постачання природного газу №2/30-20/в від 23.12.2020, штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання та судових витрат, 7 годин, вартість 2000,00грн; підготовка документів для подачі позову до суду, 1 година, вартість 1000,00грн; представництво у Господарському суді Одеської області інтересів клієнта, 5 годин, вартість 5000,00грн.

Між тим, дослідивши та проаналізувавши поданий позивачем акт про обсяг виконаних робіт від 17.08.2021, суд вважає не в повній мірі доведеними заявлені до стягнення судові витрати.

Зокрема, стосовно підготовки та подачі до суду позовної заяви про стягнення заборгованості за Договором постачання природного газу №2/30-20/в від 23.12.2020, штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання та судових витрат, підготовки документів для подачі позову до суду, суд вважає, що такі дії не потребують значних затрат часу з огляду на характер правовідносин сторін, що опосередковується договором поставки природного газу, за яким сторонами оформлені всі документи щодо здійснення господарських операцій за ним. Які ще докази, крім тих, що оформлені сторонами та які наявні у справі, збирав адвокат суду не повідомлено. Крім того, не зрозуміло в чому полягало представництво у Господарському суді Одеської області інтересів клієнта, оскільки справа №916/2798/21 розглядалася у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, при цьому, позовну заяву та клопотання по справі №916/2798/21 було направлено на адресу Господарського суду Одеської області поштою, а не здано до канцелярії суду представниками позивача наручно.

Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду справи, повного задовлення позовних вимог позивача та відшкодуванню останньому сплаченого судового збору за рахунок відповідача підлягають задоволенню частково у розмірі 3000грн, які можуть вважатись розумними і співмірними по даній справі.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2270,00грн.

Враховуючи повне задоволення позову позивача, йому за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір в сумі 2270,00грн.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова Компанія" (35426, Рівненська обл., Гощанський р-н., с.Синів, вул.Зарічна, 29,) до Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" (68802, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська,188) про стягнення 136146,50грн.

2. Стягнути з Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" (68802, Одеська область, м.Рені, вул.Дунайська,188, код ЄДРПОУ 01125809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова Компанія" (35426, Рівненська обл., Гощанський р-н., с.Синів, вул.Зарічна, 29, код ЄДРПОУ43260428) 123058(сто двадцять три тисячі п`ятдесят вісім) грн 20 коп основного боргу, 7970 (сім тисяч дев`ятсот сімдесят) грн 62 коп пені, 3405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 87 коп втрат від інфляції, 1711 (одну тисячу сімсот одинадцять) грн 81 коп три проценти річних, 3000 (три тисячі) грн 00 коп витрат на правову допомогу, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 листопада 2021 р.

Суддя І.А. Малярчук