Рішення № 101099325, 03.11.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2199/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Пелехатій А.О.

за участю представників:

від позивача: Добров Р.М. (самопредставництво);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595);

до відповідача: Громадської організації “Заклад пауерліфтингу” (65082, м. Одеса, вул. Софіївська, 32, кв. 1, код ЄДРПОУ 38785921);

про стягнення 205 492, 62 грн., розірвання договору, виселення з приміщення

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 27.07.2021 року позивач – Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2282/21) до відповідача – Громадської організації “Заклад пауерліфтингу”, в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість у розмірі 205 492,62 грн., а також судовий збір; розірвати договір оренди нежилого приміщення № 2/57 від 19.09.2016 р., виселити Громадську організацію “Заклад пауерліфтингу” з нежилих підвальних приміщень, загальною площею 301,0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 10.

В обґрунтуванням поданого позову, позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача умов договору оренди нежилого приміщення № 2/57 від 19.09.2016 року в частині здійснення орендної плати, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 205 492, 62 грн. та на думку позивача, систематична несплата відповідачем орендних платежів є істотним порушенням договору оренди, що є підставою для розірвання такого договору та виселення відповідача з нежилого підвального приміщення, що є об`єктом оренди, загальною площею 301,0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 10.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.08.2021 року було відкрито провадження у справі №916/2199/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на "18" серпня 2021 р. о 16:00.

Ухвалою суду від 18.08.2021 року було відкладено підготовче засідання у справі №916/2199/21 на "22" вересня 2021 р. о 14:30.

В судовому засіданні 22.09.2021 року було оголошено ухвалу у протокольній формі про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів, а також протокольну ухвалу в порядку п.3 ч.2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження у справі № 916/2199/21 та призначення справи до розгляду по суті в засіданні суду на “13” жовтня 2021 року о 14:00.

У судовому засіданні 13.10.2021 року суд дійшов висновку, що спір по справі 916/2199/21 розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, в зв`язку з чим судом було оголошено перерву у розгляді справи до « 03» листопада 2021 року о 11:30.

У судовому засіданні від 03.11.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання 03.11.2021 року не з`явився, між тим, про розгляд справи, про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал на юридичну адресу Громадської організації “Заклад пауерліфтингу”, які були повернуті до суду із відміткою у довідках поштової установи «Адресат відсутній за вказаною адресою». При цьому, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заперечень щодо суті спору не надав, в зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 1 ч. З ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

В судовому засіданні 03.11.2021 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 15.11.2021 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

« 19» вересня 2016 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Громадською організацією “Заклад пауерліфтингу” було укладено договір оренди № 2/57 (далі – Договір), відповідно до якого Одеською міською радою (далі — Орендодавець) надано в строкове платне користування Громадській організації “Заклад пауерліфтингу” (далі — Орендар) нежилі підвальні приміщення, загальною площею 301,0 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 10, строком до 19.08.2019 р.

Відповідно до 1.3. Договору, термін дії договору оренди: з « 19 » вересня 2016 р. - дев`ятнадцятого вересня дві тисячі шістнадцятого року до « 19» серпня 2019 р. - дев`ятнадцятого серпня дві тисячі дев`ятнадцятого року.

Пунктом до п. 7.8. Договору передбачено що, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором, а також з огляду на положення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на 2019 р.) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Таким чином, Договір автоматично є пролонгований до 18.07.2022 р.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що за орендоване приміщення Орендар, зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди, місяць 9 269,09грн. та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа місяця, незалежно від результатів його діяльності (п.2.4 договору).

Пунктом 5.2. Договору оренди передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен бути виконаний.

Умовами п. 5.3. Договору передбачено, що у разі невнесення Орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, Орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди.

Згідно п 5.4. Договору, при порушенні правил експлуатації і утримання орендованих приміщень, а також невиконання чи залежного виконання обов`язків за договором, Орендар сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 100 оподаткованих мінімумів прибутків громадян за кожне окреме порушення, з усуненням наслідків невиконання неналежного виконання обов`язків за договором і у строки, встановлені Орендодавцем.

У п. 5.5. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання Орендарем обов`язків, передбачених п.4.1., п.4.2. абз. „а”, „г”, „м”, „л”, „н”, п.4.3, п.4.8, п.4.9, п.4.13. цього Договору, Орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно, до п. 7.5. Договору, зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що укладаються до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір.

Згідно п. 7.6. Договору, договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди.

У разі розірвання договору в судовому порядку або відмови від договору оренди в продовж його строку, внаслідок невиконання обов`язків за договором, всі невід`ємні поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від цього майна без нанесення йому збитку, здійснених орендарем при проведенні капітального ремонту та реконструкції за час його оренди за рахунок власних коштів, залишаються у власності орендодавця безкоштовно і компенсації не підлягають.

Положеннями п. 7.11. Договору передбачено, що дія договору оренди припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- продажу об`єкта оренди за участю Орендаря;

- загибелі об`єкта оренди;

- достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду;

- банкрутства або ліквідації Орендаря;

- в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

26.01.2017 р. між сторонами було укладено Додатковий договір № 1 у якому встановлено орендну плату з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. у розмірі 1572,40 гри., а з 01.01.2018 р. у розмірі 9 962,02 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції.

26.02.2018 р. було укладено Додатковий договір № 2, яким встановлено орендну плату з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. у розмірі 1788,30 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції, а з 01.01.2019 р. у розмірі 11 329,88 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції.

21.01.2019 р. було укладено Додатковий договір № 3, у якому встановлено орендну плату з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. в розмірі 1963,02 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції, а з 01.01.2020р. у розмірі 12 436,78грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції.

Однак, за твердженнями позивача, умови договору оренди, передбачені п.п. 2.2, 2.4. Договору щодо сплати орендної плати, відповідачем належним чином не виконувались, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість з орендної плати за період з 01.07.2020р. по 30.06.2021р. в розмірі 196 064,61грн.

З метою досудового врегулювання спору Департаментом було надіслано на адресу Громадської організації “Заклад пауерліфтингу” претензію № 01-13/2049 від 28.04.2021 р., якою було висунуто вимоги щодо погашення Відповідачем у добровільному порядку заборгованості з орендної плати та пені, однак вимога була повернута відправнику із відміткою у довідках поштової установи «Адресат відсутній за вказаною адресою». Хоча на виконання умов п. 7.9. Договору дана претензія була надіслана рекомендованим листом за адресою, зазначеною у цьому договорі.

Як встановлено судом із Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.2021 року за невиконання Громадською організацією “Заклад пауерліфтингу” умов договору оренди нежилого приміщення №2/57 від 19.09.2016р протягом періоду з 19.09.2016р. по 30.06.2020р., а саме відсутність оплати орендної плати за користування приміщенням, було стягнено з Громадської організації “Заклад пауерліфтингу” на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 211 603 грн. 97 коп. та пеню в сумі 5 943 грн. 52 коп. та судовий збір 3 263 грн. 21коп.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається із змісту договору №608/2018 від 30.10.2018р., за своєю правовою суттю вказаний договір відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна" в редакції Закону чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно до п.п.1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 23а), у відповідача за період з 01.07.2020р. по 30.06.2021р. наявна заборгованість з орендної плати у розмірі 196 064,61 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність факту наявності заборгованості за спірний період у розмірі 196 064,61 грн.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Громадська організація “Заклад пауерліфтингу” у встановлений договором строк не здійснило сплату орендної плати у відповідності до умов договору №2/57 від 19.09.2016 р., в зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 196 064,61 грн. є цілком обґрунтованими.

Щодо нарахування та стягнення з відповідача пені, суд зазначає таке:

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так за ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Умовами п. 5.2 Договору встановлено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд, перевіривши розрахунок пені у розмірі 9 428,01 грн., що наведений у розрахунку позивача (а.с.23а), встановив його помилковість, а саме позивачем невірно визначено добуток таких множників, як розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня та суми простроченого платежу за кожен день прострочки. При цьому період стягнення пені і розмір подвійної облікової ставки НБУ позивачем вказано правильно.

З огляду на викладене вище, суд здійснив власний розрахунок пені та встановив, що її загальний розмір складає 9 409,86 грн.

Щодо вимог про розірвання договору оренди нежилого приміщення № 2/57 від 19.09.2016 р. та виселення, суд зазначає таке.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Зазначене цілком кореспондується зі ст. 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Окрім того, умовами укладеного між сторонами договору оренди нежилого приміщення № 2/57 від 19.09.2016 р. передбачено, що Орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або належного виконання Орендарем обов`язків, передбачених цим Договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі (п.3.3.).

Аналізуючи умови договору оренди приміщення, положення якого передбачають обов`язок орендаря сплачувати орендну плату до 15-го числа поточного місяця, суд вважає неналежне виконання даних положень істотним порушенням умов діючого договору.

Як вже було встановлено судом з розрахунку позивача (а.с.23а), відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань з липня місяця 2020 року взагалі не сплачував орендну плату, що обумовило наявність боргу на протязі 12-ти місяців поспіль, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору, та є відповідно, підставою для його розірвання, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про розірвання договору оренди нежилого приміщення № 2/57 від 19.09.2016 р., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Із вказаною нормою цілком кореспондуються також положення п. 4.7 Договору, яким встановлено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав на зайняття Громадською організацією “Заклад пауерліфтингу” нежилих підвальних приміщень загальною площею 301,0 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 10, позовні вимоги в частині виселення також підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 196 064,61 грн., пені в сумі 9 409,86 грн., розірвання договору оренди нежилого приміщення № 2/57 від 19.09.2016 р. та виселення відповідача з займаного приміщення.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди нежилого приміщення № 2/57 від 19.09.2016 р., який укладено між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) та Громадською організацією «Заклад пауерліфтингу» (65082, м. Одеса, вул. Софіївська, 32, кв. 1, код ЄДРПОУ 38785921).

3. Виселити Громадську організацію «Заклад пауерліфтингу» ((65082, м. Одеса, вул. Софіївська, 32, кв. 1, код ЄДРПОУ 38785921) з нежилих підвальних приміщень, загальною площею 301,0 кв. м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 10, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р ЄА 398201720355239012083034299, в ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 26302595);

4. Стягнути з Громадської організації «Заклад пауерліфтингу» (65074, м. Одеса, вул. Софіївська, буд. 32, кв. 1, код ЄДРПОУ 24533089) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати в сумі 196 064/сто дев`яносто шість тисяч шістдесят чотири/грн. 61 коп., пеню в сумі 9 409/дев`ять тисяч чотириста девять/ грн. 86 коп., а також судовий збір у розмірі 7622/сім тисяч шістсот двадцять дві/ грн. 12 коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК

України.

Повне рішення складено 15 листопада 2021 року

Суддя Ю.М. Невінгловська