Рішення № 101099176, 15.11.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2021 справа № 914/2767/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Кучинської О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційний комбінат «ЗАХІДУКРТРАНС»

до відповідача: Приватного підприємтсва «ТСМ ГРУП», м. Львів

про: стягнення заборгованості

представники сторін:

від позивача: Білинський М.О.;

від відповідача: не з`явився.

Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство транспортно-експедиційний комбінат «ЗАХІДУКРТРАНС» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємтсва «ТСМ ГРУП» про стягнення заборгованості по договору перевезення вантажу у міжнародному сполученні №ЗУТ1558 від 13.02.2020 року.

Ухвалою від 14.09.2021 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

В судові засідання 11.10.2021 року та 15.11.2021 року позивач явку уповноваженого представника забезпечив, відповідач не з`явився.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 15.11.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням умов договору перевезення вантажу у міжнародному сполученні №ЗУТ1558 від 13.02.2020 року.

Відповідач провів часткове погашення заборгованості в розмірі 1 032 192,67 грн. На момент звернення до суду з даною позовною заявою основна заборгованість по договору становить 264 385,33 грн.

На основну суму заборгованості нараховано пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати.

Позиція відповідача

Відповідач явку уповноваженого представника в жодне засідання не забезпечив, відзиву, заперечень чи пояснень по суті позовних вимог не надав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

На підставі договору перевезення вантажу у міжнародному сполученні №ЗУТ1558 від 13 лютого 2020 року та заявок на перевезення вантажів, Приватним акціонерним товариством транспортно-експедиційний комбінат «ЗАХІДУКРТРАНС», було надано послуги з перевезення вантажів Приватному підприємству «ТСМ ГРУП».

Взяті на себе договірні зобов`язання по перевезенню вантажу позивач виконав в повному обсязі, вантаж доставлено до пункту призначення, що підтверджується відміткою вантажоодержувача, яким є позивач, в товарно-транспортних накладних міжнародного зразку (СМR), копії додаються до позовної заяви.

Умови оплати послуг сторонами погоджено в п. 4.2. договору, згідно якого, розрахунок за виконане перевезення здійснюється замовником шляхом оплати 100% вартості перевезення в день розвантаження на підставі надісланого по факсу чи електронній пошті рахунку, оплата проводиться в гривнях. Заявками на перевезення вантажів і передбачено, що оплата проводиться в гривнях протягом 10 банківських днів з моменту отримання правильно заповнених оригіналів документів.

Документи відповідачу відправлені після виконання перевезень, що підтверджується доданими до позовної заяви поштовими квитанціями.

Відповідачу за вих. №20/12-320-21 від 14.12.2020 року було пред`явлено претензію для сплати в добровільному порядку суми боргу в розмірі 1 296 578,00 грн.

Відповідач надіслав відповідь на претензію №16/12-20 від 16.12.2020 року, в якій,

посилаючись на велику дебіторську, заборгованість, просив реструктуризувати борг та провести оплату трьома рівними частинами, а саме: до 18.02.2021 року – в розмірі 432192,67 грн.; до 18.03.2021 року – в розмірі 432 192,67 грн., до 15.04.2021 року - в розмірі 432 192,66 грн.

Станом на день пред`явлення позову, відповідач частково оплатив заборгованість в сумі 1 032 192,67 грн. Виписки банку про оплату містяться в матеріалах справи.

Неоплаченими залишились наступні транспортні послуги надані згідно:

1. заявки №51 від 01.07.2020 року виконано перевезення вантажу за маршрутом Франція (01580) Україна (Львів), товарно-транспортна накладна (СМR) №063269 від 02.07.2020 року, рахунок за надані послуги №06280 від 10.07.2020 року неоплачений в сумі 54 421,33 грн.;

2. заявки №50 від 01.07.2020 року виконано перевезення вантажу за маршрутом Франція (01580) — Україна (Львів), товарно-транспортна накладна (СМR) №064739 від 03.07.2020 року, рахунок за надані послуги №06281 від 10.07.2020 року неоплачений в сумі 69 988,00 грн.;

3. заявки №52 від 01.07.2020‘року .виконано перевезення вантажу за маршрутом Франція (01580) — Україна (Львів); товарно-транспортна накладна (СМR) №064683 від 03.07.2020 року, рахунок за надані послуги №06282 від 10.07.2020 року неоплачений в сумі 69988.00 грн.;

4. заявки №49 від 01.07.2020 року виконано перевезення вантажу, за маршрутом Франція (01580) — Україна (Львів), товарно-транспортна накладна (СМR) №062531 від 03.07.2020 року, рахунок за надані послуги №06283 від 10.07.2020 року неоплачений в сумі 69988,00 грн.

ОЦІНКА СУДУ

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами положень ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1). Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч. 2). Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3).

Факт виконання позивачем зобов`язань щодо перевезення вантажу за договором №ЗУТ1558 від 13 лютого 2020 року підтверджується документально.

Так, ч. 1 ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що у строк встановлений договором №ЗУТ1558 від 13 лютого 2020 року відповідачем не було в повному обсязі оплачено надані позивачем послуги, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, а тому заборгованість в розмірі 264 385,33 грн. за заявкою №49,50,51,52 від 01.07.2020 року підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимоги кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором або законом.

В відповідності до ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, а стаття 3 Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96 - ВР зі змінами " Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", передбачає, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі п. 5.6.4. Договору, у випадку несвоєчасної оплати за надану Перевізником послугу, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше ніж розмір плати за перевезення, а також річні та інфляційні втрати.

Судом проведене перерахунок та встановлено, що відповідач повинен сплатити:

- пені — 12 832,03 грн.;

- втрат від інфляції — 26 763,03 грн.;

- суму трьох процентів річних – 8 726,63 грн.

Таким чином, з огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами, а тому підлягає частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (положення ч. 1 ст. 56 ГПК України).

Згідно ч. 1-2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Так, ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження факту надання позивачеві професійної правничої допомоги адвокатом Білинським О.М. до позовної заяви долучено наступні докази: угода про надання правової допомоги від 01.03.2021 року, тарифи на юридичні послуги (додаток №1 до угоди), акт приймання-передачі наданих послуг від 10.11.2021 року, довіреність від 24.12.2020 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1527 від 15.07.2009 року.

Приписами ч. 4-6 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Здійснивши аналіз та оцінку представлених позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі в розмірі 5 000,00 грн., суд прийшов до висновку, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги адвокатом підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.9 ст. 129 ГПК України суд приходить до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 4 694,96 судового збору та 5 000 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ТСМ ГРУП» (79040, м. Львів, Городок, вул. Журавлина,5, кв. 1; код ЄДРПОУ 39950375) на користь Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційний комбінат «ЗАХІДУКРТРАНС» (81200, Львівська область, м. Дрогобич, вул. П. Орлика, 22, р/р НОМЕР_1 в ПАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805,код ЄДРПОУ 13825481) заборгованість на загальну суму 312 707,01 грн., в тому числі 264 385,33 грн., - боргу за виконане перевезення вантажу, 12 832,03 пені, 8 726,62 грн. 3% річних, 26 763,03 грн. інфляційних втрат, 4 694,94 грн. судового збору та 5 000,00 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено 16.11.2021 року.

Суддя Горецька З.В.