Рішення № 101099160, 04.11.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2021 Справа № 914/2159/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова»

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Шахта Надія»

про стягнення 444006,57 грн.

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Державним підприємством «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова» до відповідача Приватного акціонерного товариства «Шахта Надія» про стягнення 444006,57 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Сторони явку представників в судове засідання 04.11.2021р. не забезпечили.

Слід зазначити, що явка сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заперечень щодо заявлених вимог не подав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд даної прави.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

12.08.2020р. між Державним підприємством «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова» та Приватним акціонерним товариством «Шахта Надія» укладено договір поставки вугілля № 220, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність покупця вугільну продукцію (далі - вугілля) в строки, кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах та ціні, погодженими сторонами в цьому договорі.

Відповіднодо пункту 1.2 договору покупець прийме вугілля, оплатить його вартість, відповідно до умов цього договору.

Згідно пункту 2.1 договору строк (термін) поставки вугілля: згідно додатків до договору на кожний календарний місяць, але не пізніше 31 грудня 2020р.

Вугілля постачається партіями, рівномірно протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах (далі-вагонах) вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція Калуш та/або станція Рожнятів АТ «Укрзалізниця» - надалі (станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, які застосовуються із врахуванням особливостей, пов`язаних з умовами цього договору та його внутрішньодержавним характером.

Місце поставки вугілля: залізнична станція вантажоутримувача (надалі – залізнична станція призначення).

У пункті 2.4 договору зазначено, зокрема, що датою виконання зобов`язання по поставці є дата календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі.

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 договору постачальник зобов`язаний поставити покупцеві на умовах цього договору вугілля в строк, обсягах, асортименті та по реквізитах, зазначених в додатках до договору.

Підпунктом 3.3.1 пункту 3.3. договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вугілля на умовах договору.

Відповідно до пункту 6.1 договору загальна сума договору становить суму фактичної вартості вугілля, поставленого на підставі додатків до договору та орієнтовно становить 53000100,00 грн.

У відповідності до пункту 6.4 договору (в редакції укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 від 27.08.2020р.) оплата вартості вугілля, поставленого у відповідному місяці поставки, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості поставленого постачальником та прийнятого покупцем у відповідному місяці вугілля на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів після місяця поставки, за умови надання постачальником покупцю оформлених належним чином рахунків, податкових накладних, реєстрів до зведених податкових накладних, розрахунків знижок/надбавок ціни та вартості вугілля, посвідчень якості на поставлене вугілля та за умови підписання сторонами актів приймання-передачі вугілля і актів звіряння вугілля за кількістю і якістю.

Згідно пункту 6.6. договору за погодженням сторін покупець має право здійснювати попередню оплату.

Відповідно до пункту 7.13 договору за порушення строків виконання зобов`язань по поставці вугілля покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості вугілля, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору він здійснив попередню оплату за товар в розмірі 400000,00 грн., однак відповідач свій обов`язок щодо постачання товару на цю суму не виконав.

За неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, у відповідності до пункту 7.13 договору позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 13463,01 грн.

Також, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 5983,56 грн. та інфляційні втрати в розмірі 24560,00 грн.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 400000,00 грн. попередньої оплати, 13463,01 грн. пені, 5983,56 грн. 3 % річних та 24560,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав. Інших заяв, клопотань, в тому числі про відкладення розгляду справи на момент прийняття рішення від відповідача також не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю з огляду на таке.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 12.08.2020р. між Державним підприємством «Калуська Теплоелектроцентраль - Нова» та Приватним акціонерним товариством «Шахта Надія» укладено договір поставки вугілля № 220, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця вугільну продукцію (далі - вугілля) в строки, кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах та ціні, погодженими сторонами в цьому договорі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на виконання умов договору, здійснив передплату за партію товару в розмірі 400000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7161 від 20.10.2020р.

Однак, докази поставки позивачу товару на суму 400000,00 грн. в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач надсилав в.о директора Приватного акціонерного товариства «Шахта Надія» претензії вих.№100-211 від 04.02.2021р. та вих.№ 100-750 від 06.05.2021р., в яких вказано, що позивачем здійснено попередню оплату за товар, який так і не був йому поставлений. Враховуючи наведене, позивач у вказаних претензіях вимагає здійснити відвантаження вугілля на суму попередньої оплати або повернути суму попередньої оплати на розрахунковий рахунок підприємства. Докази відправлення вказаних претензій відповідачу містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи не містять відповіді на вказані претензії та доказів повернення 400000,00 грн. попередньої оплати.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, припис частини другої статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку непоставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, а яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція вказана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Таким чином, враховуючи що строк виконання поставки попередньо оплаченого товару настав, в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем товару на суму 400000,00 грн. відповідно до умов укладеного між сторонами договору, позовна вимога про стягнення з відповідача 400000,00 грн. попередньої оплати є обгрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 Велика Палата відступила від правових висновків Верховного Суду України та Верховного Cуду щодо застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у випадку прострочення зобов`язання з повернення суми попередньої оплати товару, визначивши, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у постачальника (продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати і 3 % річних на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору строк поставки визначено не пізніше 31 грудня 2020р.

Таким чином відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки (31.12.2020), який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Відповідно у відповідача (постачальника) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 01.01.2021р.

Таким чином, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат від простроченої суми передоплати за період з 01.01.2021р. по 01.07.2021р., судом встановлено, що він є обґрунтованим, не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в частині щодо стягнення з відповідача 5983,56 грн. 3% річних та 24560,00 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем до стягнення пені, суд зазначає таке.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.13 укладеного між договору за порушення строків виконання зобов`язань по поставці вугілля покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості вугілля, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.

Таким чином в укладеному сторонами договорі не встановленого іншого, ніж визначено частиною 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, строку, за який може нараховуватись та стягуватись пеня.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання по поставці товару з 01.01.2021р., позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за загальний період з 01.01.2021р. по 01.07.2021р. заявлено правомірно.

Таким чином, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення пеня в розмірі 13463,01 грн. є обгрунтована, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем при поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області було сплачено судовий збір в розмірі 6660,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням №10274 від 09.07.2021р. на суму 6660,10 грн., який у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статтями 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта Надія» (80086, Львівська область, Сокальський район, село Сілець, ідентифікаційний код 00178175) на користь Державного підприємства «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова» (77304, Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Промислова, будинок 1, ідентифікаційний код 40885849) 400000,00 грн. – попередньої оплати, 13463,01 грн. – пені, 5983,56 грн. – 3% річних, 24560,00 грн. – інфляційних втрат та 6660,10 грн. – судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 15.11.2021р.

Суддя Петрашко М.М.