Рішення № 101098938, 16.11.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/146/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2021 Справа № 908/2740/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД ІНАГРОТЕХ”, (70600, Запорізька область, м. Пологи, вул. Вербна, буд. 41)

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства “Деметра”, (72150, Запорізька область, Приморський район, с. Новопавлівка, вул. Григоренка Петра, буд. 68)

про стягнення 57043,29 грн.

23.09.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 07/09/21/2 від 19.09.2021 (вх. № 2925/08-07/21 від 23.09.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД ІНАГРОТЕХ”, м. Пологи Запорізької області до Приватного сільськогосподарського підприємства “Деметра”, с. Новопавлівка Приморського району Запорізької області про стягнення заборгованості в розмірі 57043,29 грн. за порушення строків розрахунку за договором поставки товару № 14/02-020 від 14.02.2020, в тому числі 16783,89 грн. пені, 36400,00 грн. штрафу та 3859,40 грн. 3 % річних.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2021 справу № 908/2740/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду від 28.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2740/21, присвоєно справі номер провадження 4/146/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Сторонам встановлені строки подання письмових заяв по суті спору.

Позовні вимоги ґрунтуються на ст. ст. 625, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 230 ГК України та договорі поставки товару № 14/02-020 від 14.02.2020, на підставі яких позивач просить позов задовольнити, стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Деметра” заборгованості в розмірі 57043,29 грн., в тому числі 16783,89 грн. пені, 36400,00 грн. штрафу та 3859,40 грн. 3 % річних.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою Приватного сільськогосподарського підприємства “Деметра” (код ЄДРПОУ 24519286) є: 72150, Запорізька область, Приморський район, с. Новопавлівка, вул. Григоренка Петра, буд. 68, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі суду від 28.09.2021 повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що судом вжито необхідних заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 28.09.2021 у справі №908/2740/21 відповідачу запропоновано подати відзив у строк не пізніше 13.10.2021.

При цьому судом враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, свою позицію у спорі не повідомив, обґрунтованих заперечень проти позову не висловив.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки судом належним чином виконано обов`язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 28.10.2021 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 16.11.2021.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

14.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТД Інагротех” (постачальник, позивач у справі) та Приватним сільськогосподарськоим підприємством “Деметра” (покупець, відповідач у справі) укладений Договір поставки товару № 14/02-020 (далі за текстом – Договір).

Відповідно до умов п.п. 1.1., 1.2 договору, постачальник зобов`язується на умовах дійсного договору передати (поставити) у власність покупця мінеральні добрива, надані добрива або товар, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті, визначених умовами даного договору, на суму згідно специфікацій до даного договору та видаткових накладних в цінах визначених на момент поставки товару. Найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в специфікаціях до договору та накладних, які є невід`ємними додатками даного договору.

Договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків, нарахування процентів та відповідальності – до повного виконання покупцем своїх зобов`язань за цим договором. ( п. 9.1 Договору).

17.02.2020 до договору сторонами складено та підписано Специфікацію № 1 на загальну суму 227 500, 56 грн.

Згідно з п. 1.1 Специфікації № 1 постачальник зобов`язується здійснити поставку замовленої партії товару не пізніше 28.02.2020.

Відповідно до п. 1.2 Специфікації № 1 оплата поставленої партії товару здійснюється з розстроченням платежу (тобто з оплатою повної вартості товару після поставки) на умовах товарного кредиту визначених договором, в наступні терміни:

- покупець зобов`язується оплатити 20% від вартості замовленої партії товару, що становить 45 500,00 грн. не пізніше 20.02.2020;

- остаточну оплату поставленого товару, 80% від вартості замовленої партії товару, що становить 182 000,56 грн., покупець зобов`язаний здійснити не пізніше 15.10.2020.

На виконання умов договору та Специфікації № 1, позивач поставив відповідачеві товар згідно з видатковою накладною № 19 від 24.02.2020 на суму 227 500, 56 грн.

Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору товару №14/02-020 від 14.02.2020 доведений відповідною видатковою накладною, яка узгоджена сторонами та підтверджує факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача скріплені печатками на вказаній видатковій накладній.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

19.02.2021 позивач направив відповідачеві вимогу № 19/02/2 про сплату суми вартості неоплаченого товару, а також пені та штрафу.

Відповідач за товар розрахувався з порушення строків оплати товару, та сплатив за поставлений товар суму в розмірі 45 500,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням №338 від 24.02.2020, та суму в розмірі 182000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №484 від 30.06.2021.

Предметом позову є стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства “Деметра” 16783,89 грн. пені, 36400,00 грн. штрафу та 3859,40 грн. 3 % річних за порушення зобов`язання щодо строків оплати товару.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови договору та Специфікації № 1, відповідач зобов`язаний сплатити позивачеві вартість поставленого йому товару на суму 45 500,00 грн. не пізніше 20.02.2020, та на суму 182 000,56 грн., не пізніше 15.10.2020.

Як свідчать наявні матеріали цієї справи, відповідач взяті на себе договірні зобов`язання належним чином та в повному обсязі виконав, проте з порушенням строку, в встановленого п. п. 1.2 Специфікації № 1, а саме здійснив оплату поставленого товару 24.02.2020 в розмірі 45 500,56 грн. та 30.06.2021 в розмірі 182000, 00 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно зі ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Аналогічний припис містить ст. 230 ГК України.

При цьому ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 17537, 36 грн. основного боргу пред`явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.2 договору, у разі порушення термінів оплати поставленого товару та процентів за користування товарним кредитом, визначених умовами даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент існування заборгованості.

Пунктом 6.6. договору сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов`язаннями сторонами згідно зі ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 років.

За невиконання грошових зобов`язання за Договором позивачем пред`явлена до стягнення пеня в розмірі 16783,89 грн., яка розрахована за період з 16.10.2020 по 30.06.2021.

При розрахунку пені допущено помилку при визначенні періоду, за який рахується пеня, а саме позивачем не враховані приписи п.1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”, про те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Наданий розрахунок пені судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що стягненню підлягає пеня в розмірі 15948, 56 грн., за період з 16.10.2020 по 29.06.2021 (257 днів). В іншій частині вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату товару судом відмовляється в задоволенні позову.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 36400,00 грн. штрафу за прострочення оплати товару.

Частиною 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. міститься вказівка, що чинним законодавством не виключена можливість встановлення в укладеному сторонами договорі застосування до грошового зобов`язання не тільки пені, а й іншого виду неустойки – штрафу, притому і як самостійного заходу відповідальності, і як такого, що застосовується поряд з пенею.

При простроченні оплати за поставлений товар та процентів за користування товарним кредитом, по термінах, визначених умовами даного договору, більш ніж на 10 днів, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків від суми заборгованості за указаним терміном (п. 6.4 договору).

Факт прострочення відповідачем терміну оплати товару є доведеним та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 36400,00 грн. штрафу на підставі п. 6.4 Договору є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 3859,40 грн. грн. 3 % річних, за період з 16.10.2020 по 30.06.2021.

Наданий розрахунок 3 % річних судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та з врахуванням приписів п.1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”, встановлено, що розрахунок 3 % річних позивачем виконаний не правильно, а саме щодо визначення періоду нарахування 3% річних.

Таким чином, стягненню підлягають 3% річних в розмірі 3841, 29 грн., за період з 16.10.2020 по 29.06.2021. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних за несвоєчасну оплату товару судом відмовляється в задоволенні позову.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД ІНАГРОТЕХ” до Приватного сільськогосподарського підприємства “Деметра” задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Деметра”, (72150, Запорізька область, Приморський район, с. Новопавлівка, вул. Григоренка Петра, буд. 68, код ЄДРПОУ 24519286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД ІНАГРОТЕХ”, (70600, Запорізька область, м. Пологи, вул. Вербна, буд. 41, код ЄДРПОУ 41417259) 15948 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок вісім) грн. 56 коп. пені, 36400 (тридцять шість тисяч чотириста) грн. 00 коп. штрафу, 3841 (три тисячі вісімсот сорок одну) грн. 29 коп. 3 % річних та 2 236 (дві тисячі двісті тридцять шість) грн. 04 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено “16” листопада 2021р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.