Рішення № 101098683, 04.11.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.11.2021 Справа № 905/1319/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Мальованій О.С, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця Подхалюзіна Віталія Євгенійовича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 )

до відповідача: Білозерської міської ради (85013, Донецька область, місто Добропілля, місто Білозерське, вулиця імені Олександра Первія, будинок 4; код ЄДРПОУ 36297559)

про визнання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №24/09/2017 від 22.12.2017 продовженим на тих самих умовах та на той самий строк,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

С У Т Ь С П О Р У

Фізична особа-підприємець Подхалюзін Віталій Євгенійович звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Білозерської міської ради про визнання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 24/09/2017 від 22.12.2017 продовженим на тих самих умовах та на той самий строк.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що строк дії укладеного між сторонами договору оренди було встановлено до 15.05.2020. При цьому протягом місяця після закінчення строку дії договору ані від відповідача, ані від позивача не надходило заяв про припинення або зміну умов договору. Більш того, 17.09.2020 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 24/09/2017 від 22.12.2017, якою збільшено площу об`єкту оренди з 294,1 кв.м. до 299,2 кв.м. Позивач продовжує користуватись орендованим нерухомим майном та сплачує орендну плату, в зв`язку з чим, на думку позивача, такий договір є продовженим на новий термін. Разом із тим, відповідач заперечує проти факту продовження дії договору, наполягаючи на звільненні об`єкту оренди та намагаючись провести аукціон на продовження строку його оренди.

Представник позивача під час розгляду справи наполягав на задоволенні позовних вимог. У відповіді на відзив позивач зазначив, що на момент звернення позивача до суду із даним позовом дії та рішення відповідача свідчили про заперечення ним факту продовження договору оренди № 24/09/2017 індивідуально визначеного майна, укладеного 22.12.2017, а саме прийняття рішення № 7/75-17 «Про оголошення аукціону на продовження строку дії договору оренди вбудованого нежитлового приміщення в м. Білозерське за адресою: вулиця Будівельна, 15» та направлення Білозерською міською радою листа вих. № 01/02-1147 від 06.05.2020, в якій позивача повідомлено про втрату останнім права на продовження договору оренди та повідомлено про необхідність звільнення об`єкту оренди через закінчення дії відповідного договору.

Представник відповідача під час розгляду даної справи проти задоволення позовних вимог заперечував. У відзиві на позовну заяву (а.с. 66-69) відповідач наполягав на тому, що договір оренди був продовжений на новий строк за мовчазної згоди у травні 2020 року, до набрання чинності нового Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ, та продовжений автоматично до 15.04.2023 на підставі п. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.024.1992 № 2269-ХІІ. Крім того, у таких випадках для автоматичного продовження не вимагається обов`язкового укладання нового договору оренди або внесення змін до вже існуючого шляхом підписання ними додаткового договору, договору про внесення змін тощо.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2017 між Білозерською міською радою (далі - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Подхалюзіним Віталієм Євгенійовичем (далі - орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 24/09/2017 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого (з урахуванням додаткової угоди від 17.09.2020 до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 22.12.2017 № 24/09/2017) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, яке знаходиться в спільній власності територіальної громади міста Білозерське, що знаходиться в управлінні Білозерської міської ради, вбудоване нежитлове приміщення (далі - майно) площею 299,2 кв.м., розміщене в м. Білозерське за адресою: вул. Будівельна, будинок 15 (рішення Білозерської міської ради від 15.06.2017 № 7/30-8, від 22.12.2017 № 7/38-18) що перебуває на балансі ОСББ «Усмішка», вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку 11.05.2017 і становить за незалежною оцінкою 337900 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення сервісного центру по обслуговуванню комп`ютерів та ремонту оргтехніки (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.1. договору річна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади, що знаходиться в управлінні Білозерської міської ради, затвердженої рішенням Білозерської міської ради від 21.03.2013 № 6/39-17 (далі - методика) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - 4892,21 грн. за листопад 2017.

Орендна плата за перший місяць оренди - 4941,14 (чотири тисячі дев`ятсот сорок одна грн. 14 коп.) за грудень 2017, визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції.

Згідно п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.

Орендна плата нараховується до міського бюджету щомісяця до 15 числа місяця, наступного за оплачуваним згідно наданого розрахунку (п. 3.6 договору).

Відповідно до п. 3.10 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплати заборгованості за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції до міського бюджету.

Згідно п. 9.1. договору його укладено з дати підписання та він діє до 15.05.2020. Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України умови застосовуються до відносин, які виникли до його укладання, а саме з 16.06.2017.

Зміни, доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін, окрім випадків, передбачених цим договором. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 9.3 договору).

Відповідно до п. 9.6 договору за умови досконалого виконання своїх обов`язків орендарем та наявності письмової заяви орендаря про продовження цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір може бути продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії підтверджуються відповідним рішенням Білозерської міської ради та оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 9.8. договору чинність цього договору припиняється внаслідок:

закінчення строку, на який його було укладено;

приватизації орендованого майна орендарем або іншою юридичною або фізичною особою;

загибелі орендованого майна;

дострокового розірвання за згодою сторін, за рішенням арбітражного суду;

банкрутства орендаря;

в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством

Відповідно до п. 9.10 договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря (п. 9.11 договору).

Вищезазначений договір підписано представниками обох сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі об`єкта оренди (а.с.16), відповідно до якого Білозерська міська рада згідно договору оренди від 22.12.2017 №24/09/217 передала, а ФОП Подхалюзін В.Є. прийняв в тимчасове користування на умовах оренди індивідуально визначене нерухоме майно, яке знаходиться в спільній власності територіальної громади міста Білозерське, що знаходиться в управлінні Білозерської міської ради, вбудоване нежитлове приміщення площею 294,1 кв.м., розміщене в м. Білозерське за адресою вул. Будівельна, буд.15, що перебуває на балансі ОСББ «Усмішка».

Рішенням Білозерської міської ради від 20.08.2020 № 7/75-17 «Про оголошення аукціону на продовження строку дії договору оренди вбудованого нежитлового приміщення в м. Білозерське за адресою: вул. Будівельна, буд. 15» за результатами розгляду наданої фізичною особою-підприємцем Подхалюзіним Віталієм Євгеновичем» заяви вирішено оголосити аукціон на продовження строку дії договору оренди вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 294,1 кв.м. в м. Білозерське за адресою: вул. Будівельна, буд. 15.

Також в п. 3 вказаного рішення аукціон в електронній торговій системі вирішено провести коли з`явиться така технічна можливість.

В подальшому, 17.09.2020 між Білозерською міською радою та фізичною особою-підприємцем Подхалюзіним Віталієм Євгенійовичем було укладено додаткову угоду до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 24/09/2017 від 22.12.2017, якою на підставі рішення Білозерської міської ради № 7/76-14 від 17.09.2020 «Про внесення змін в договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна в м. Білозерське за адресою: вул. Будівельна, буд. 15, ФОП Подхалюзіну Віталію Євгеновичу» внесено зміни до вказаного договору, а саме збільшено площу, що орендується на 5,1 кв.м. з 294,1 кв.м. до 299,2 кв.м., згідно технічного паспорту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявою № 71 від 23.03.2021 (а.с. 112), в якій повідомив про те, що вважає договір оренди вбудованого нежитлового приміщення № 24/09/2017 від 22.12.2017 фактично є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто до 15.05.2023 року. У зв`язку з викладеним, позивач просив надати розрахунок орендної плати на наступний період, а також розглянути та підписати поданий разом із цією заявою проект додаткової угоди щодо продовження терміну дії договору оренди № 24/09/2017 від 22.12.2017 року, або запропонувати свій проект додаткової угоди, з урахуванням норм законодавства, яке діяло на час фактичного продовження дії договору.

Також позивач звертався до відповідача із заявою № 100 від 26.04.2021 (а.с. 113) аналогічного змісту.

У відповідь на вищевказаний лист відповідач листом № 01/02-1147 (а.с. 114) повідомив позивача про те, що після закінчення строку договору оренди вбудованого нежитлового приміщення № 24/09/2017 від 22.12.2017 ним не було подано відповідної заяви на продовження дії договору оренди. Крім того, після спливу шестимісячного строку, передбаченого Постановою КМУ від 03.06.2020 № 483 ФОП Подхалюзіним В.Є. не було подано заяву в електронній торговій системі про продовження даного договору. У зв`язку з викладеним, останній втратив право на продовження даного договору, та переважне право на його продовження в ході аукціону на продовження договору оренди вищезазначеного майна. Також у вказаному листі відповідач просив позивача підписати акт приймання-передачі об`єкта оренди у зв`язку із закінченням строку дії договору.

В подальшому, рішенням Білозерської міської ради від 19.08.2021 № 8/21-73 «Про втрату чинності рішень Білозерської міської ради» було визнано таким, що втратило чинність, зокрема, рішення Білозерської міської ради від 20.08.2020 № 7/75-17 «Про оголошення аукціону на продовження строку дії договору оренди вбудованого нежитлового приміщення в м. Білозерське за адресою: вул. Будівельна, буд. 15».

Посилаючись на те, що позивач після 15.05.2020 продовжує користуватися об`єктом нерухомості, а відповідач в установлений законом строк не повідомив його про припинення або зміну умов договору, договір № 24/09/2017 від 22.12.2017 вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а саме на 874 дні, а відповідна додаткова угода підписана не була, позивач звернувся із даним позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи матеріали справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України та ст. 283 Господарського кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч. 3 ст. 760 Цивільного кодексу України особливості найму окремих видів майна встановлюються цим кодексом та іншим законом.

Укладаючи договір оренди № 24/09/2017 від 22.12.2017 сторони керувалися Законом України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.1992 (в редакції, яка була чинною на момент укладення договору), який є спеціальним законом, що регулює правовідносини, які склалися між сторонами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Зазначений Закон втратив чинність з 01.02.2020 на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ від 03.10.2019, який регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Згідно ч. 3 ст. 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об`єктами оренди за цим Законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України закріплено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ від 03.10.2019 договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Оскільки п. 9.1. договору було визначено строк його дії з дати підписання (22.12.2017) до 15.05.2020, то за висновком суду спірні правовідносини щодо продовження дії договору регулюються саме Законом України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.1992.

Згідно з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також визначені у ст. 764 Цивільного кодексу України, якою визначено, що, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Норма ст. 764 Цивільного кодексу України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Наведена норма Закону визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Відсутність такого заперечення може мати прояв у «мовчазній згоді» і у такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.1992 термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно ч. 3 вищезазначеної статті після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди, він може бути продовжений на той самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору, не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18, від 03.04.2019 у справі № 911/928/18, від 07.02.2018 у справі №914/433/16, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17.

Суд наголошує, що виходячи зі змісту ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.1992 обов`язок повідомлення орендаря про закінчення терміну дії договору оренди виникає саме у власника - орендодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, у місячний термін після закінчення строку дії договору заперечень щодо продовження дії договору від відповідача до позивача не надходило. Вказаний факт під час розгляду даної справи не заперечувався ані позивачем, ані відповідачем.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, сторонами після закінченого встановленого п. 9.1. договору строку вчинялися дії, які на думку суду свідчать про волевиявлення ними бажання продовжувати правовідносини, які виникли на підставі договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 24/09/2017 від 22.12.2017, зокрема, укладення 17.09.2020 додаткової угоди до даного договору, якою збільшено площу, що орендується на 5,1 кв.м. з 294,1 кв.м. до 299,2 кв.м., згідно технічного паспорту.

Як вже зазначалося, згідно п. 9.6 договору за умови досконалого виконання своїх обов`язків орендарем та наявності письмової заяви орендаря про продовження цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір може бути продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання позивачем своїх обов`язків за договором оренди, зокрема в частині внесення орендних платежів. Так, в матеріалах справи наявна довідка Виконавчого комітету Білозерської міської ради № 3 від 29.07.2020 (а.с. 36), відповідно до якої станом на 29.07.2020 у ФОП Подхалюзіна В.Є. відсутня заборгованість з орендної плати. Факти суттєвого (більше ніж на три місяці) прострочення сплати орендної плати відсутні. Також у вказаній довідці зазначено про те, що за період дії договору оренди об`єкт оренди використовувався за цільовим призначенням. Під час розгляду даної справи сторони не заперечували, що після закінчення строку дії договору оренди позивач продовжує користуватись майном.

З врахуванням приписів ст. 764 ЦК України та ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та визнання договору оренди № 24/09/2017 індивідуально визначеного майна, укладеного 22.12.2017 між Білозерською міською радою і ФОП Подхалюзіним Віталієм Євгенійовичем подовженим на тих самих умовах і на той самий строк, а саме: на 876 днів, тобто до 08.10.2022.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що спірний договір був автоматично продовжений до 15.04.2023 з огляду на те, що п. 9.1 договору сторони узгодили його дію з 16.06.2017 до 05.05.2020 (тобто 2 роки 11 місяців). Зі змісту вказаного пункту вбачається, що він діє з дати підписання (22.12.2017) до 15.05.2020, а передбачене вказаним пунктом застосування ст. 631 Цивільного кодексу України до відносин, які виникли до його укладення, а саме з 16.06.2017 жодним чином не змінює встановлений спірним договором строк його дії.

При вирішені спору, суд враховує практику Європейського суду з прав людини у розрізі захисту права власності та є підставою для констатації порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у справі «Стрейтч проти Сполученого Королівства», суд дійшов висновку, що заявника слід вважати особою, яка мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження строку оренди, і - в цілях статті 1 Першого протоколу - таке законне сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих йому муніципалітетом Дорчестера за орендним договором (п. 35).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Порядок розподілу судових витрат встановлено ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України. Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Разом із тим, відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Оскільки під час розгляду даної справи судом встановлено, що спір виник внаслідок неузгодженості дій обох сторін, а саме звернення позивача до відповідача із заявами про надання розрахунку орендної плати на наступний період у зв`язку автоматичним продовженням договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 24/09/2017 від 22.12.2017, та неправомірну відмову відповідача у підписанні додаткової угоди до даного договору щодо продовження строку його дії з посиланням на можливість такого поновлення відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ від 03.10.2019, який не підлягав застосуванню у даному випадку, суд вирішив покласти витрати зі сплати судового збору на позивача та відповідача у рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Подхалюзіна Віталія Євгенійовича до Білозерської міської ради про визнання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 24/09/2017 від 22.12.2017 продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, задовольнити.

Визнати договір оренди № 24/09/2017 індивідуально визначеного майна, укладений 22.12.2017 між Білозерською міською радою і ФОП Подхалюзіним Віталієм Євгенійовичем подовженим на тих самих умовах і на той самий строк, а саме: на 876 днів, тобто до 08.10.2022.

Стягнути з Білозерської міської ради (85013, Донецька область, місто Добропілля, місто Білозерське, вулиця імені Олександра Первія, будинок 4; код ЄДРПОУ 36297559) на користь фізичної особи-підприємця Подхалюзіна Віталія Євгенійовича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1135,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 04.11.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2021.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова