Ухвала суду № 101096244, 16.11.2021, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/1764/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Даніліної Ж.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід головуючому судді у цивільній справі №536/1764/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У провадженні судді Кременчуцького районного суду Полтавської області Даніліної Ж. О. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

15 листопада 2021 року до Кременчуцького районного суду Полтавської області надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Даніліної Ж. О. з підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 36 Цивільного процесуального кодексу України.

Заява мотивована тим, що у судовому засіданні 11 листопада 2021 року суддею Даніліною Ж. О. проголошено дві ухвали не іменем України, що суперечить частинам 1, 2 статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки суддя у нарадчій кімнаті зобов`язана підписати ухвалу і після чого проголосити її іменем України.

Заявник вважає, що суддя порушила свої обов`язки так як після виходу із нарадчої кімнати у судовому засіданні не проголосила дві ухвали іменем України, а тому він дійшов висновку, що є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Положеннями частини 2, 3 статті 40 Цивільного процесуального кодексу України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Згідно із частинами 7, 8 статті 40 Цивільного процесуального кодексу України питання про відвід вирішується невідкладно. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове за сідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Суд, дослідивши заяву та матеріали цивільної справи, дійшов наступних висновків.

Частиною 3 статті 39 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Як убачається із матеріалів справи, ухвали проголошені у судовому засіданні 11 листопада 2021 року головуючим суддею Даніліною Ж. О. постановлені іменем України.

Суд враховує висновки, викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі №9901/22/17, згідно з якими головна мета відводу ? гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу ? запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаушильд проти Данії" від 24.05.1989).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії" від 21.12.2000).

Щодо суб`єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97- ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.

Між тим, суд вважає, що доводи заявника ОСОБА_1 про наявність підстав для відводу судді Даніліної Ж. О. від розгляду даної справи є виключно його припущеннями, та заявником не обґрунтовано, яким чином викладені ним обставини можуть впливати на неупередженість зазначеного судді під час розгляду цієї справи.

Згідно із вимогами частини 4 статті 36 Цивільного процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Ураховуючи викладене, суд вважає заявлений ОСОБА_1 відвід судді необґрунтованим і вважає за необхідне передати справу до канцелярії Кременчуцького районного суду Полтавської області для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід головуючого судді Даніліної Ж. О.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 258, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Даніліної Жанни Олександрівни, необґрунтованою.

Передати цивільну справу №536/1764/21 до канцелярії Кременчуцького районного суду Полтавської області для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід головуючого судді Даніліної Жанни Олександрівни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяЖ. О. Даніліна