Рішення № 101095968, 04.11.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/536/2021

Справа №359/3766/20

РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарях Івановій К.А., Моргушко Л.В., Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, одноразової грошової допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що він працював в Украерорусі на посаді начальника служби інформаційних технологій та інформаційної безпеки. 13 квітня 2020 року згідно наказу Украероруху №403/о ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника служби інформаційних технологій та інформаційної безпеки на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (за скороченням штату). Своє звільнення з роботи ОСОБА_1 вважає незаконним, оскільки в структурі Украероруху відбулись зміни в організації виробництва та праці, в результаті чого замість служби інформаційних технологій та інформаційної безпеки, яку очолював ОСОБА_1 , було створено управління з цифрової трансформації, інформаційних технологій та кіберзахисту. Проте, жодної з посад в управлінні з цифрової трансформації, інформаційних технологій та кіберзахисту ОСОБА_1 запропоновано не було. Крім цього, під час звільнення ОСОБА_1 не були дотримані вимоги ст.43 КЗпП України та ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» щодо отримання попередньої згоди на звільнення виборного органу первинної профспілкової організації та вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок). За цих підстав ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ Украероруху від 13 квітня 2020 року №403/о про звільнення з роботи за скороченням штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України; поновити його на посаді начальника служби інформаційних технологій та інформаційної безпеки Украероруху; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 квітня 2020 року по день поновлення на роботі, стягнути одноразову допомогу, передбачену п.2.3 розділу 2 частини 1 Програми соціального захисту додаток 19 колективного договору (п.6.25.1), а також середній заробіток за час затримки виплати в порядку ст.116 КЗпП України по день фактичного розрахунку.

ІІ. Процесуальні дії у цивільній справі.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2020 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (т.1 а.с.53-54).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2020 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів (т.1 а.с.235-238).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2021 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 про витребування доказів (т.3 а.с.7-8).

ІІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала пред`явлений позов та наполягала на його задоволенні у повному обсязі.

В.о. директора Украероруху Ярмак А. надав до суду відзив на позовну заяву, яким просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень вказав на те, що Украерорухом при звільненні ОСОБА_1 був дотриманий порядок, передбачений ст.49-2 та ст.43 КЗпП України, а саме: ОСОБА_1 був персонально попереджений про наступне вивільнення не менше ніж за два місяці та йому був наданий перелік вакантних посад по підприємству. ОСОБА_1 не повідомив про своє бажання зайняти іншу посаду на підприємстві. Украерорухом було направлено профспілковому комітету профспілки працівників служби безпеки ДП ОПР «Украерорух» подання від 27 березня 2020 року №1-16.2/2711/20 про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , проте відповідь на вказане подання не була надана. Тому при звільненні позивача не було допущено порушення його трудових прав.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в Украерорусі на посаді начальника служби інформаційних технологій та інформаційної безпеки. Вказана обставина підтверджується копією трудової книжки, заведеної на ім`я позивача (т.1 а.с.32-35).

Наказом в.о. директора Украероруху №1120 від 26 грудня 2019 року (т.1 а.с.25-27) була введена в дію оновлена організаційна структура та штатний розпис керівного складу Украероруху, а також наказом в.о. директора Украероруху №9 від 08 січня 2020 року був затверджений штатний розпис підрозділів головного підприємства Украероруху (т.1 а.с.48).

03 лютого 2020 року ОСОБА_1 був попереджений про скорочення посади начальника служби інформаційних технологій та інформаційної безпеки Украероруху. Одночасно ОСОБА_1 були запропоновані вакантні посади в цілому по підприємству згідно додатку на 16 аркушах (т.1 а.с.9,10-24).

27 березня 2020 року т.в.о. адміністративного директора Украероруху звернувся до профспілкового комітету профспілки працівників служби безпеки ДП ОПР «Украерорух» з поданням про надання згоди про звільнення ОСОБА_1 з роботи (т.1 а.с.87).

В подальшому, на підставі наказу в.о. директора Украероруху №403/о від 13 квітня 2020 року ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника служби інформаційних технологій та інформаційної безпеки на підставі п.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штату працівників (т.1 а.с.8).

Правовідносини, що виникли між сторонами по справі, врегульовані главою ІІІ «Трудовий договір», главою ХV «Індивідуальні трудові спори» КЗпП України.

V. Норми права та судова практика, якими суд керується при вирішенні спору.

За змістом ч.6 ст.43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У відповідності до ст.21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч.2 ст.40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17 зроблено висновок, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі №6-1264цс17 вказано, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Згідно з положенням ч.1, ч.2 та ч.5 ст.43 КЗпП України, а також ч.1 та ч.4 ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.247 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

У відповідності до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2020 року у справі №686/20491/18 (провадження №61-1879св20) положеннями статей 117 та 235 КЗпП України передбачена відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. Однак за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за ст.117 КЗпП України, так і за ст.235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

У відповідності до ст.10, а також ч.1 та ч.3 ст.13 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Відповідно до положення ч.1 ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

б. норми процесуального права.

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

VI. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Встановлено, що 10 січня 2020 року т.в.о. адміністративного директора Украероруху Єрошікна А. направила лист №1-16.2/145/20 голові професійної спілки працівників служб безпеки ДП ОПР «Украерорух», яким просила надати перелік членів профспілкової організації, які працюють в апараті управління Украероруху, з метою недопущення порушень законодавства про працю і колективного договору (т.1 а.с.30).

У відповідь на вказаний лист голова професійної спілки ОСОБА_1 повідомив про своє членство в професійній спілці, а також додатково вказав, що 11 січня 2020 року на позачергових зборах профспілки його було обрано головою Професійної спілки працівників служб безпеки ДП ОПР «Украерорух» (т.1 а.с.31).

На виконання вимог ч.1 ст.43 КЗпП України 27 березня 2020 року Украерорух направив профспілковому комітету профспілки працівників служб безпеки ДП ОПР «Украерорух» подання, яким просив розглянути на засіданні профкому та надати згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.87).

В матеріалах цивільної справи відсутнє рішення профспілкового комітету профспілки працівників служб безпеки ДП ОПР «Украерорух» за наслідками розгляду подання про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 .

Разом з цим, суд звертає увагу на ту обставину, що позивача було звільнено з роботи 13 квітня 2020 року.

Дана обставина свідчить про порушення Украерорухом вимог ч.1 та ч.4 ст.43 КЗпП України, а також ч.1 та ч.4 ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Оскільки, оспорюваний наказ про звільнення позивача був виданий Украерорухом без отримання будь-якого рішення від профспілкової організації.

Доводи представника відповідача стосовно того, що відповідь від профспілкової організації на подання про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 отримана не була у зв`язку з цим, в силу положення ч.5 ст.43 КЗпП України, був виданий наказ про звільнення позивача, суд вважає необґрунтованими.

Зважаючи на те, що 18 календарних днів (15 днів + 3 дні), що становить строк для надання профспілковою організацією рішення за наслідками розгляду відповідного подання (тобто, строк для розгляду письмового подання та строк для інформування власника про прийняте рішення) мав закінчитись лише 14 квітня 2020 року.

Крім цього, на виконання ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2021 року (т.3 а.с.7-8) голова ПС працівників служби безпеки ДП ОПР Украерорух надав лист. За змістом якого професійною спілкою не розглядалось подання про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , начальником служби інформаційних технологій та інформаційної безпеки Украероруху, у зв`язку з його ненадходженням від Украероруху (т.3 а.с.18)

Встановлено, що згідно штатного розпису, затвердженого наказом Украероруху №9 від 08 січня 2020 року та введеного в дію з 03 лютого 2020 року, в структурі підприємства відсутня служба інформаційних технологій та інформаційної безпеки, яку очолював позивач. Натомість створено Управління з цифрової трансформації, інформаційних технологій та кіберзахисту (т.2 а.с.4-27).

За змістом попередження про скорочення посади та наступне вивільнення №1.23.2/1076/20 від 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 були запропоновані вакантні посади в цілому по підприємству, згідно переліку на 16 аркушах.

З вказаним попередженням ОСОБА_1 був ознайомлений 11 лютого 2020 року, що підтверджується його особистим підписом (т.2 а.с.30).

Водночас, а період з 03 лютого по 11 лютого 2020 року на керівні посади Управління з цифрової трансформації, інформаційних технологій та кіберзахисту були прийняті працівники, зокрема 10 лютого 2020 року - заступник начальника Управління з цифрової трансформації, інформаційних технологій та кіберзахисту з питань розвитку та підтримки мережі, 03 лютого 2020 року - заступник начальника Управління з питань розвитку та підтримки інфраструктурних сервісів управління з цифрової трансформації, інформаційних технологій та кіберзахисту, 03 лютого 2020 року - заступник начальника управління з питань розвитку та підтримки програмного забезпечення Управління з цифрової трансформації, інформаційних технологій та кіберзахисту, 03 лютого 2020 року - начальник відділу розвитку та обслуговування ЦОД Управління з цифрової трансформації, інформаційних технологій та кіберзахисту, згідно листа Украероруху №1-17.2/8225/20 від 13 серпня 2020 року (т.1 а.с.233-234).

З огляду на це, суд погоджується з твердженням позивача стосовно недобросовісної поведінки Украероруху, яка полягає в тому, що від позивача були приховані всі вакантні посади на підприємстві, на які він міг би претендувати, а також в працевлаштуванні на ці посади інших осіб, в період до вручення позивачу письмового попередження про скорочення та наступне вивільнення.

Так, при ознайомленні з новим штатним розписом, затвердженим наказом Украероруху №9 від 08 січня 2020 року, введеним в дію з 03 лютого 2020 року (т.2 а.с.4-27), та переліком вакантних посад на підприємстві, зазначених в додатку попередження по скорочення посади та наступне вивільнення від 03 лютого 2020 року (т.1 а.с.10-24), позивачу не були запропоновані всі посади, які були створені в Управління цифрової трансформації, інформаційних технологій та кібербезпеки, та які міг обійняти позивач. Зокрема, заступника начальника Управління з цифрової трансформації, інформаційних технологій та кіберзахисту з питань розвитку та підтримки мережі, заступника начальника Управління з цифрової трансформації, інформаційних технологій та кіберзахисту з питань розвитку та підтримки мережі, заступника начальника управління з питань розвитку та підтримки програмного забезпечення Управління з цифрової трансформації, інформаційних технологій та кіберзахисту, начальника відділу розвитку та обслуговування ЦОД Управління з цифрової трансформації, інформаційних технологій та кіберзахисту.

Таким чином, позивач не був ознайомлений з усім переліком вакантних посад на підприємстві. У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що звільнення позивача з роботи було здійснено з порушенням вимог ч.1 ст.42 КЗпП України.

Тому, наказ Украероруху№403/о від 13 квітня 2020 року належить скасувати, а ОСОБА_1 поновити на посаді начальника служби інформаційних технологій та інформаційної безпеки з 13 квітня 2020 року.

Як вбачається з довідки про доходи №4.3.-21-334 від 28 жовтня 2020 року (т.2 а.с.29) розмір середньоденного заробітку позивача становив 3459 гривень 19 копійок. В період часу з 13 квітня 2020 року по 13 квітня 2021 року, тобто за календарний рік, кількість робочих днів склала 251 день.

Тому, з Украероруху на користь позивача належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 868256 гривень 69 копійок (251 ? 3459,19).

Судом не встановлено правових підстав для стягнення з Украероруху на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплат, належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені ст.116 КЗпП України, по день фактичного розрахунку. Зважаючи на те, що з Украероруху стягнутий на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу згідно вимог ч.1 ст.235 КЗпП України.

При цьому, подвійне стягнення середнього заробітку з роботодавця на користь працівника, в силу положення ст.117 та ст.235 КЗпП України, є неприпустимим. Зазначене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові у постанові від 05 серпня 2020 року у справі №686/20491/18.

За змістом п.1.4 розділу 1 частини 1 Програми соціального захисту в Украерорусі, яка є додатком №19 до колективного договору (п.6.25.1) передбачено право працівника на одноразову грошову допомогу при звільненні як гарантію соціального захисту працівника. Грошова одноразова допомога надається працівникові у випадках неможливості його працевлаштування за спеціальністю та неможливості перепідготовки за рахунок коштів Украероруху.

При цьому, відповідно до підпунктів 2.3.2 та 2.3.3 п.2.3 цієї Програми грошова одноразова допомога звільненому працівникові надається у розмірі, визначеному за формулою: посадовий оклад з урахуванням доплати за звання та постійне використання в роботі іноземної мови помножений на стаж роботи в Украерорусі. Розмір допомоги не може бути більше 400000 гривень. Грошова одноразова допомога надається додатково до виплат та компенсацій, передбачених законодавством України.

З цих підстав, позивач просив стягнути з Украероруху на свою користь грошову одноразову допомогу.

Разом з цим, судом враховано, що після поновлення ОСОБА_1 на роботі в Украерорусі на раніше займаній ним посаді, підстава для виплати йому грошової одноразової допомоги згідно п.6.25.1 колективного договору відпала. Тому суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в цій частині також належить відмовити.

VІІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З квитанції, що міститься в матеріалах цивільної справи (а.с.1), вбачається, що при пред`явленні позову до суду ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1681 гривень 60 копійок, а саме за вимоги про скасування наказу про звільнення з роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Пред`явлений ним позов задоволений частково, зокрема задоволені вказані дві позовні вимоги. Тому з Украероруху на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 1681 гривень 60 копійок.

На підставі викладеного та керуючись ч.6 ст.43 Конституції України, ч.3 ст.64, ч.2 ст.65 ГК України, ст.21, п.1 ст.40, ч.2 ст.40, ч.1 та ч.2 ст.235, ст.237-1 КЗпП України, ч.1 та ч.6 ст.81 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора державного підприємства обслуговування повітряного руху України №403/о від 13 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 , начальника служби інформаційних технологій та інформаційної безпеки, з роботи з 13 квітня 2020 року у зв`язку з скороченням штату працівників, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в державному підприємстві обслуговування повітряного руху України на посаді начальника служби інформаційних технологій та інформаційної безпеки з 13 квітня 2020 року.

Стягнути з державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 квітня 2020 року по 13 квітня 2021 року у розмірі 868256 гривень 69 копійок.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення одноразової грошової допомоги згідно п.6.25.1 колективного договору та про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати - відмовити.

Стягнути з державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 1681 гривень 60 копійок.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: державне підприємство обслуговування повітряного руху України, адреса місцезнаходження: Київська область, м. Бориспіль, аеропорт, код ЄДРПОУ 19477064.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду - 09 листопада 2021 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський