Рішення № 101094850, 15.11.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6525/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2021 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Мруць І.С.

за участю секретаря судового засідання Тимощук І.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Львівська міська рада,

третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гринишин Л.Б.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Львівської міської ради, третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гринишин Леся Богданівна про встановлення факту проживання зі спадкодавцем, визнання права власності на спадкове майно,

за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

представник позивача 07 вересня 2021 року звернулася до суду із позовом до відповідача Львівської міської ради, третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гринишин Л.Б., у якому просить встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , на час відкриття спадщини, визнати за позивачем право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, після смерті тітки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що померла ОСОБА_3 є рідною сестрою батька позивача. Інших родичів тітка не мала. Після її смерті у 2002 році відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 . У 2000 році тітка склала заповіт на користь позивача. З серпня 2000 року і до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач проживав із тіткою у квартирі АДРЕСА_3 . Після здійснення поховання тітки, позивач успадковані ним предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку перевіз у своє помешкання. З квітня 2002 року позивач утримує спірну квартиру, сплачує комунальні послуги, підтримує у належному стані, зробив ремонт. З 2012 року по 2015 рік позивач здавав квартиру в оренду, а з 2016 року сам проживає у цій квартирі. Після звернення позивача у 2021 року до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті тітки, він отримав відмову. Представник позивача вважає, що оскільки позивач проживав разом із тіткою до дня її смерті, у встановлений строк вступив в управління та володіння спадковим майном, це свідчить про прийняття ним спадщини, а відтак, на її думку, майно належить позивачу з моменту відкриття спадщини. У зв`язку з наведеним просить позов задоволити.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 08.09.2021 року прийнято справу до розгляду, постановлено розглядати справу у загальному позовному провадженні, витребувано матеріали спадкової справи.

20.09.2021 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гринищин Л.Б. надіслала до суду копію спадкової справи №17/2021, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 29.10.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Зазначила, що крім ОСОБА_1 інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає. Померла своєї сім`ї не мала. Із рідних у неї був лише брат та його син - позивач у справі. Стверджує, що перебудов, надбудов, самочинного будівництва у спірному житлі позивачем не здійснено. Просила не здійснювати розподіл судових витрат.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача Львівської міської ради у судове засідання не з`явився, був належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Подав заяву про розгляд справи у відсутності представника Львівської міської ради, вказав, що відповідач не заперечує щодо задоволення позовних вимог (а.с.79).

Третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гринишин Л.Б. у судове засідання не з`явилася, подала суду заяву у якій просила справу розглядати без її участі, проти задоволення позову не заперечила, просила суд прийняти законне та обгрунтоване рішення (а.с.31).

Суд, з урахуванням ст.223 ЦПК України, ухвалив розглядати справу у відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про розгляд справи, не з`явилися у судове засідання.

Заслухавши вступне слово позивача, представника позивача та представника відповідача Львівської міської ради, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в Балакіно, Н-Тагільський район, Свердловська область та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Львів (копія паспорта, копії свідоцтв про народження, копія свідоцтва про смерть - а.с.8-10).

Померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Львів ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 у м.Нижній Тагіл Свердловської області (копія свідоцтва про смерть, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть - а.с.7,36).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 8.12.1995 р. Львівським бюро приватизації відомчого житла Львівської залізниці, ОСОБА_3 належала на праві приватної власності квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та згідно технічного паспорта складається з однієї кімнати житловою площею 16.5 кв.м., загальною площею 30,7 кв.м. (а.с.12,13).

Виходячи із змісту заповіту, складеного 17.08.2000 року та посвідченого державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Горонною І.С., ОСОБА_3 , що проживала в АДРЕСА_1 , все її майно, що на день її смерті буде їй належати і, на що вона за законом матиме право, заповіла своєму племіннику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

Відповідно до копії договору оренди квартири у приватної особи від 12.01.2012 року, такий укладено ОСОБА_1 , як орендодавцем, та предметом договору є квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19).

Виходячи із змісту акту №11, такий складено 03.09.2021 року комісією в складі членів правління ОСББ «Перлина Океану» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про те, що зі слів сусідів у кв. АДРЕСА_3 постійно проживала без реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з серпня 2000 року й до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю зі своїм племінником ОСОБА_1 , який здійснював за нею догляд по стану здоров`я, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки та відповідальність (а.с.20).

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що позивача знає близько 25 років, вона мешкала в одному будинку з відповідачем по АДРЕСА_3 . Підтвердила, що ОСОБА_3 у період з 2000 року по день смерті проживала з ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_3 . Часом свідок розмовляла з ОСОБА_3 та остання розказувала, що своїх дітей немає, проживає з племінником. Свідку відомо, що бабця до переїзду до племінника жила у своєму житлі в районі Привокзальної.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні повідомила, що була сусідкою позивача у будинку по АДРЕСА_3 . Також підтвердила, що у період з 2000 року по 2002 рік - день смерті, ОСОБА_3 проживала разом із своїм племінником у квартирі АДРЕСА_3 . Свідок неодноразово бачила як вона гуляла із внучкою у подвір`ї будинку. Вказала, що позивач доглядав бабусю до її смерті. Свідку також відомо, що ОСОБА_3 раніше жила у квартирі по АДРЕСА_1 .

Згідно акту №17 від 03.09.2021 року під час обстеження квартири АДРЕСА_1 було виявлено, що власник квартири ОСОБА_3 була зареєстрована за даною адресою з 07.08.1968 р., але не проживала в цій квартирі з серпня 2000 року. Мешкала у свого племінника ОСОБА_1 у м.Львові до дня смерті. На час обстеження ОСОБА_1 був присутній у квартирі (а.с.21).

Довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописки №5707, виданої 15.10.2020 року ЛКП «Сигнівка», ОСОБА_3 була постійно зареєстрована у квартирі за адресою АДРЕСА_1 та знята з реєстраційного обліку 08.07.20002 р. На час смерті та на час видачі довідки в квартирі зареєстрованих не було (а.с.45).

Виходячи з матеріалів спадкової справи, позивач ОСОБА_1 19.08.2021 року звернувся до приватного нотаріуса Гринишин Л.Б. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.33).

Цього ж дня приватним нотаріусом було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (витяг про реєстрацію спадкової справи, а.с.41).

Згідно Інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 19.08.2021 року, заповіт, складений ОСОБА_3 та зареєстрований 17.08.2000 року Другою Львівською державною нотаріальною конторою, є чинним (а.с.39).

Згідно відповіді №54/02-14 від 27.08.2021 року, приватний нотаріус Гринишин Л.Б. повідомила позивачу, що він пропустив встановлений ст.1270 ЦК України термін для прийняття спадщини та поданих ним документів недостатньо для підтвердження в нотаріальному порядку факту прийняття ним спадщини після смерті тітки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Роз`яснила, що у разі відсутності у позивача документів, які підтверджують факт прийняття спадщини, він, як спадкоємець, має право звернутися до суду (а.с.46).

Таким чином, нотаріус відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю доказів прийняття спадщини.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року правила книги шостої ЦК застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до постанови Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема ЦК Української РСР, якщо строк на її прийняття закінчився до 1 січня 2004 року.

У інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року зазначено, що у відповідності з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила книги шостої цього Кодексу можуть застосовуватись лише до спадщини, яка відкрилась після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким із спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст. ст. 529-531 ЦК Української РСР.

Оскільки строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 закінчився до набуття чинності ЦК України, застосуванню для щодо спірних правовідносин підлягають норми ЦК Української РСР в редакції на час виникнення таких.

Згідно ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст.549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Виходячи з аналізу норм наведених статей, підставою набуття права власності на спадкове майно вважається саме факт прийняття спадщини, а не встановлення факту проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.09.2021 року у справі №227/3750/19, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суд розглядає справи про встановлення юридичних фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

За таких обставин, у позовних вимогах в частині встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 слід відмовити, оскільки встановлення цих обставин не породжує юридичних наслідків у правовідносинах, що розглядаються судом у даній справі, та від них не залежить виникнення майнових прав позивача на спадкове майно.

Що стосується питання прийняття спадщини позивачем після смерті ОСОБА_3 , то суд дійшов наступного висновку.

У позовній заяві, яку представник позивача підтримала у судовому засіданні із підстав, викладених у ній, вказано, що після здійснення поховання тітки, позивач вступив у володіння спадковим майном - квартирою АДРЕСА_1 . Так, успадковані ним предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку він перевіз у своє помешкання - квартиру АДРЕСА_3 . Літом 2002 року він здійснив ремонт балкону цієї квартири. Для цього позивач придбав арматуру і цеглу. У серпні-вересні 2003 року, він здійснив частковий ремонт кухні, замінив сантехнічне обладнання, умивальник, кран, шланги, а згодом ремонт ванної кімнати. З 2012 року по 2015 рік він здавав квартиру в оренду, а з 2016 року сам проживає у спірному житлі.

Суд визнає наведені доводи позивача обгрунтованими, та такими, що узгоджуються із іншими доказами у справі, зокрема, копіями видаткових накладних №Рас-08407 від 24.07.2002 року, №Рас-08411 від 24.07.2002 року на купівлю арматури, копією накладної від 22.09.2002 року на купівлю цегли, копією фіскального чеку від 20.10.2002 року про купівлю труб та плівки, інших товарних чеків, рахунку фактури за період з 2003 по 2006 рік, копією договору оренди (а.с.14-19).

Факту наявності інших спадкоємців, які б прийняли спадщину або зверталися із наміром прийняти спадщину після смерті ОСОБА_3 , чи заявляли про своє право на спірне майно, судом не встановлено та сторонами про таких не заявлено.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (п. 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги наявність чинного заповіту, складеного на користь позивача, позицію відповідача, представник якого не заперечує проти задоволення позовних вимог, встановивши відсутність третіх осіб, права яких були б порушені ухваленням рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у відповідній частині слід задоволити та визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, -

у х в а л и в:

позов представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Львівської міської ради, третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гринишин Леся Богданівна про встановлення факту проживання зі спадкодавцем, визнання права власності на спадкове майно - задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 30,7 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В решті вимог - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Львівська міська рада (місцезнаходження - місто Львів площа Ринок,1 ЄДРПОУ 04055896);

Третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гринишин Леся Богданівна (місцезнаходження - місто Львів вулиця Леонтовича, будинок 19/4).

Повний текст судового рішення складено 16 листопада 2021 року.

Суддя І.С. Мруць