Ухвала суду № 101092866, 15.11.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 489/3545/18

н\п 1-кп/490/107/2020

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 489/3545/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2021 року місто Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

Головуючого судді – Лагода К.О.,

суддів: Тішко Д.А., Мамаєва О.В.,

секретаря судового засідання – Баришнікової І.М.,

за участю прокурора – Шалабоди Д.О.

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників – Михайлова Г.В., Марченко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури Шалабоди Д.О. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених в рамках кримінального провадження № 12017150000000657, внесеного 24.07.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, Миколаївської області, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 21.10.2014 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; 01.12.2017 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Миколаєва, Миколаївської області, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, інваліда 1 групи, раніше судимого: 18.10.2017 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу в сумі 1700 грн., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Миколаєва, Миколаївська область, українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, раніше судимого: 30.11.2017 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017150000000657, відомості про яке внесено 24.07.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

У судовому засіданні прокурор Шалабода Д.О. заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк яких спливає 19.11.2021 року, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються. Прокурор зазначив, що враховуючи тяжкість інкримінованих злочинів обвинуваченим, стійкість сформованих злочинних намірів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також наявність відповідних ризиків, необхідно продовжити відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник Михайлов Г.В. заперечував проти задоволення клопотання прокурора та зазначив, що його підзахисний має стійкі соціальні зв`язки, у зв`язку із чим просив суд зменшити ОСОБА_1 встановлений розмір застави.

Захисник Марченко В.І. заперечував з приводу задоволення клопотання прокурора та просив суд змінити обраний запобіжний захід відносно ОСОБА_2 на домашній арешт із носінням електронного засобу контролю, оскільки саме такий запобіжний захід зможе, на думку захисника, забезпечити належну процесуальну поведінку його підзахисного.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали думку своїх захисників, просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до висновку про доцільність продовження обраних запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, замінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, відповідно до вимог ст. 199 КПК України, суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні такого запобіжного заходу, не зменшилися.

При цьому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 194 КПК України, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи питання доцільності продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , колегія суддів приходить до висновку, що на час здійснення судового провадження продовжують мати місце ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні запобіжного заходу, зокрема, можливість обвинувачених переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення та здійснювати тиск на свідків у вказаному кримінальному провадженні.

Крім того, при встановленні наведених ризиків, колегія суддів, насамперед виходить з таких обставин, як ступінь тяжкості кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими за вчинення інкримінованих правопорушень.

Поряд із цим, суд не може не враховувати підвищену суспільну небезпеку інкримінованих обвинувачуваним кримінальних правопорушень, що відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжкими та особливо тяжкими злочинами.

Так, вирішуючи питання щодо продовження строку тримання обвинувачених під вартою раніше, суд врахував наявність ризику переховування обвинувачених від суду, ризику вчинення ними інших кримінальних правопорушень, ризику незаконного впливу ними на свідків, які на теперішній час ще не допитані судом.

Станом на теперішній час обставини, враховані судом при вирішенні питання про продовження строків тримання обвинувачених під вартою раніше, не зникли. Відповідно, вказані вище ризики не зменшилися.

Разом із тим, статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, враховуючи позицію, викладену у рішенні "Геращенко проти України", суди повинні, належним чином ураховуючи принцип презумпції невинності, розглянути всі факти, які свідчать "за" і "проти" існування публічного інтересу, який виправдовує відступ від норми статті 5 Конвенції.

А отже, зважаючи, зокрема, на правову позицію, викладену в п.п.35-43 рішення ЄСПЛ "Мюллер проти Франції", що тривале тримання під вартою може бути виправдано в тому чи іншому разі тільки тоді, коли є певні ознаки існування суспільного інтересу, що попри презумпцію невинності, переважує принцип поваги до особистої свободи, суд приходить до висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою.

Таким чином, з урахуванням наявних ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а також правової позиції, викладеної в рішенні Європейського Суду у справі "Lavents v. Latvia", суд дійшов до висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою, оскільки інші, більш м`які запобіжні заходи, на теперішній час не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

З приводу доводів захисника Михайлова Г.В. про непомірний розмір застави відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.06.2021 року було зменшено встановлений при обранні запобіжного заходу ОСОБА_1 розмір застави, за клопотанням сторони захисту, у зв`язку із чим, на теперішній час, вимоги ОСОБА_4 суд вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо клопотання захисника Марченка В.І. про зміну обраного запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 , на домашній арешт із носінням електронного засобу контролю, слід зазначити, що суду не було надано жодних документально підтверджених відомостей, у зв`язку із чим, клопотання сторони захисту, на теперішній час, задоволенню не підлягає.

Виходячи з положень ст. ст. 176, 177, 178 КПК України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи наявність наведених вище ризиків та обставин, які свідчать про те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час судового розгляду, та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинувачуваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд приходить до висновку про доцільність продовження строків тримання під вартою обвинуваченим:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 11 січня 2022 року, включно;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком до 11 січня 2022 року, включно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 177, 178, 194, 350, 370-372 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури Шалабоди Дмитра Олександровича про продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – задовольнити.

Клопотання сторони захисту залишити без задоволення.

Строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити до 11 січня 2022 року, включно.

Строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжити до 11 січня 2022 року, включно.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суд протягом семи днів з моменту її проголошення.

Головуючий К.О. Лагода

Судді Д.А. Тішко

О.В. Мамаєва